Skip to main content

Full text of "Zbarazhchyna"

See other formats


:Ю 



ІСО 

= 0) 



^• 



І^ш^ 



■*(».*■,.»**; лі: 




ЗБІРНИК СПОМИНІВ 
:ТАТТЕЙ І МАТЕРШЛШ 






ЗБАРАЖЧИНА 

ЗБІРНИК СПОМИНІВ, 
СТАТТЕЙ І МАТЕРІЯЛІВ 



НАУКОВЕ ТОВАРИСТВО ім. ШЕВЧЕНКА 

КОМІСІЯ РЕГІОНАЛЬНИХ ДОСЛІДІВ І ПУБЛІКАЦІЙ 

Проф* Д-р Василь Лев, 
голова 

Український Архів 
т. ХУО 



8НЕVСНЕNК0 8СІЕКТІГІС 80СІЕТУ 
иккАїміАм КЕСюмди $тиоіЕ$ 

Ргої. УазуІ ^еVі, РЬ.О. 

сЬаігтап 

Цкгаіпіап АгсЬіуез 
Уоі. XVII 




тйЩни 




§ ЗБІРНИК СПОМИНІВ і 
ш СТАТТЕЙ І МАТЕРІЯЛІВ ■ 




Іі.'^іі 



III" 





50 8 



'•7ВАКА2НСНУNА■■ 



СОЬЬЕСТІОК 

оі 
МЕМ0КІЕ8 

Е88АУ8 
МАТЕКІАЬ8 



Редакційна Колегія: 

Антін БАТЮК 

Д-р Григор НИЧКА 

Д-р Роман ОСІНЧУК 

Проф. Михайло ЛИСОГІР 

Інж. Теодор ПАНАСЮК 



Літературний редактор — Дмитро КОРБУТЯК 



Накладом Об'єднання Збаражан Америки і Канади 

РиЬІІ5Нег: 2ЬагахЬ Зосіеіу оі іЬе ипИесі Зіаїез апсі Сапасіа 
РиЬІізНес] іп їЬе ипііесі $їаІе5 о( Атегіса 

РЯ/МТЕО ІН САNА^Д 

КІЕУ РПІХТКП8 ЬТО . 686 ПісЬтогкІ 8(. \У.. Тогопіо. Опі. 



ВІД редакційної КОЛЕГІЇ 

Об'єднання Збаражан Америки і Канади ставило собі спочатку 
за завдання видати окремою книжкою спомини Яцка Остапчука, ви- 
значного громадського і політичного діяча і посла до Державної Ради 
у Відні, який зробив багато для пробудження Збаражчини. 

На першому загалг>ному з'їзді товариства Об'єднання Збаражан 
вирішено додати до споминів Остапчука дослідну працю Д-ра Матвія 
Стахова про розвиток національно-суспільного руху в Галичині між 
1772 і 1890 роками, а також окремий розділ про збаражан в Америці, 
і Канаді. 

Однак, за браком потрібних матеріялів, розділ про збаражан 9 
Америці і Кзінаді довелось обмежити діяльністю кількох Допомогових 
Комітетів в Америці і Канаді, які своїми пожертвами допомогли зе- 
млякам на батьківщині побудувати Народні Доми в самому Збаражі 
і з більшості сіл Збаразького повіту. 

До цього третього розділу включено також спомини Василя 
Хріна, Теофіля Лотоцького, Романа Дудака, Василя Довганя, Ізидора 
Демчука, Михайла Крука, Степана Задорожного, проф. Михайла Ли- 
согора і проф. Павла Баб' яка. 

До трьох перших і основних розділів додано короткий історич' 
ний нарис про Збараж і Збаражчину, який опрацював Василь Черняе- 
ський. Його нарис — це фрагментарна хроніка головних подій у Зба- 
ражі і повіті від найдавніших часів до 1944 року. 

Члени Редакційної Колеґїі свідомі того, що цей збірник схоп- 
лює далеко не все, що варто було подати про Збараж і Збаражчину. 
Наприклад, варто було ширше обговорити давні часи в Збаражчині, 
топографію, народне господарство, народні звичаї і ношу, біографію 
визначних людей із Збаражчини тощо. Коли цього не зроблено, то оС" 
повною причиною був брак матеріялів. Але, не зважаючи на ці прога- 
лини, в книзі збережено багато цінного матеріялу, який інакше міг про- 
пасти, і члени Редакційнаі Колегії вірять, що збірник буде не тільки 
цікавою і корисною лектурою, але також важливим джерельним мате- 
ріялом для досліідників історії України і української еміґрацй. 

Редакційна Колеґія вважає своїм обов'язком щиро подякувати 
насамперед усім жертводавцям, які своїми пожертвами спричинились 



до видання цієї книги. Серед жертводавців, список яких поміщено при 
кінці книги, є також члени Фінансової Комісії, які пожертвували біль- 
ші суми. Без їх допомоги. Об'єднання навряд чи могло б ви- 
дати цю книгу. Треба зазначити, що дехто з членів Фінансової Комісії" 
не є уродженцем Збаражчини. 

Да/іі Редакційна Колегія щиро дякує авторам споминів та всім, 
хто прислав матеріяли і фотографії. Найбільше матеріялів передала, 
пані Софія Гонта; дещо передали дочка Я. Остапчука пані Ольга 
Різдорфер, інж. Іван Калинович і інші. 

І, нарешті, щиро дякуємо також пані Ользі Буртник, яка беЗ" 
корисно переписала на машинці рукопис Василя Чернявського, та всім 
іншим, хто будь-чим допоміг у цій справі. 



З 



НАРИСИ З ІСТОРІЇ НАЦІОНАЛЬНО-СУСПІЛЬНОГО 
РУХУ в ГАЛИЧИНІ 

1772 — 1890 рр. 
(З узглядненням Збаражчини) 

Написав 
Д-р Матвій Стахів 

(Український Вільний Університет) 



ВСТУП 



Цей нарис призначений для збірника Збаражчини. Він, на 
думку Комітету Збаражан у ЗДА і Канаді, конечний для цього 
збірника з огляду на те, що без нього було б трудно середньому 
читачеві книжки оцінити ввесь інший, вміщений у ньому, мате- 
ріял про життя в Збаражчині в минулому і навіть про життя 
збаражан, що створили свою нову громаду в ЗДА і Канаді. На- 
віть такий цінний і незвичайно вдало написаний джерельний 
матеріял про життя Збаражчини, яким є вміщені в цій книжці 
спогади колишнього посла Яцка Остапчука, потребує з'ясуван- 
ня національно-культурного і суспільно-політичного руху не 
тільки в Збаражчині, але й у всій Галичині. 

Як адміністративна одиниця Збаражчина була створена 
тільки за Австрії, яка викроїла з навколишньої области відпо- 
відну територію для «повіту» ,столицею якого австрійський уряд 
встановив місто Збараж. Це інша справа, що Збараж здавен- 
давна був одночасно також важливим торговельним осередком 



для багатьох сільських громад. Адже це місто вже існувало, як 
утверджений город і осідок князя, в часи українського галиць- 
кого князівства. В українському літописі Збараж згадується, 
щоправда, вперше щойно в 1211 -тім році, але він тоді вже був 
важливим предметом воєнної суперечки між київським великим 
князем і пересопницьким князем. Деякі громади тяготіли еконо- 
мічно до інщих міст, наприклад до Тернополя, віддаленого від 
Збаража лише на 24 кілометри, або до Скалата, що був осід- 
ком адміністративної влади сусіднього повіту. 

Отож Збаражчину в'язали, як раніше так і пізніше, еконо- 
мічно-торговельні зв'язки не лише з поблизькими областями Га- 
личини (Скалатщина, Тернопільщина, Зборівщина, а раніше та- 
кож Золочівщина), але також з сусідніми районами Волині 
(Вишгородок, Крем'янець, Почаїв), які довгий час, у XIX століт- 
ті, були відділені від Галичини австро-російським кордоном. Крім 
того, загальні національні і суспільно-політичні та церковно-ре- 
лігійні інтереси в'язали Збаражчину тісно з цілим національним 
життям Галичини і в значній мірі також з Придніпрянською 
Україною по той бік австрійсько-російського кордону. Лише де- 
які явища в Збаражчині мали суто місцевий характер. Загальні 
прояви життя Збаражчини були частиною українського націо- 
нального життя всієї Соборної України і насамперед Галичини, з 
якою Збаражчину в'язали спільні закони державні і краєві, спіль- 
ні культурні центри і спільна боротьба проти безпосереднього 
лиха, яке було спільне для всієї Галичини: проти колоніяльного 
польсько-шляхетського режиму. 

В цьому нарисі про національний, суспільний і політич- 
ний рух у Галичині в роках 1772 — 1890 в міру можливости спе- 
ціяльна увага присвячується Збаражчині всюди в тих моментах, 
для яких можна було в важких еміграційних обставинах знайти 
потрібний джерельний матеріял. Як тут, у західній гемісфері, 
так і в бібліотеках вільних країн Европи нелегко було — обме- 
женими коштами, якими розпоряджав дослідник у своїй праці 
— роздобути ці матеріяли, які в тій чи іншій справі потрібні. . 



10 



РОЗДІЛ ПЕРШИЙ 

ВІД ПРИЛУЧЕННЯ ГАЛИЧИНИ ДО АВСТРІЇ 
ДО ВИСТУПУ "РУСЬКОЇ ТРІЙЦГ 

СУСПІЛЬНО-ЕКОНОМІЧНІ ВІДНОСИНИ в ГАЛИЧИНІ в ЧАСІ, 
коли АВСТРІЯ ЗАБРАЛА ВІД ПОЛЬЩІ ГАЛИЧИНУ 

На підставі окремої угоди австрійської цісареви Марії 
Тереси з пруським королем і російською царицею про перший 
поділ польського королівства, Австрія зайняла Галичину дня 17 
серпня 1772 р. В цьому, і пізніших поділах Польщі, Австрія 
взяла собі не тільки ту частину українських земель, яку ми на- 
зивали Галичиною, але також значну частину південної Волині 
і Холмщину. Разом з тим Австрія забрала собі ще значну час- 
тину Малопольщі, тобто колишнього великого князівства кра- 
ківського, але спочатку без Кракова. Це місто зайняла Австрія 
щойно пізніше. При першому поділі польського королівства Ав- 
стрія дістала Галичину по ріку Збруч (отож разом із Збараж- 
чиною, Скалатщиною і Тернопільщиною). Ця «тернопільська 
округа» була в межах австрійської держави тільки між 1772 і 
1809 роками. В 1809 році Австрія під натиском французького 
цісаря Наполеона Першого, який тоді ще дбав про приязнь з 
російським царем, була примушена відступити Росії «Тернопіль- 
ську округу» від Серету по Збруч. Отож ця північна частина 
галицького Поділля попала в 1809 році під владу Росії і пере- 
бувала під нею аж до 1815 року. Після Віденського Конгресу 
ця частина Галичини знову повернулась під владу Австрії.*) 

Австрійська бюрократія, перебравши Галичину, не дбала 
про те, щоб анектовані землі адміністративно поділити згідно 
з національним складом населення. Східня частина забраної від 
Польщі території була споконвічною українською землею, яка 
творила окрему державну одиницю в системі великого київсько- 



*) Назви народів є друковані в цій статті на виразне бажання автора 
великою початковою літерою. РЕД. 

11 



го князівства Руси-України, а потім, від перших десятиріч 
1200-тих років до половини 14-го сторіччя, була окремою і впов- 
ні суверенною державою українського народу («Галицько-Во- 
линське Королівство», або «Королівство Малої Руси»). Захід- 
ня частина забраних від Польщі земель мала чисто польський 
характер. Проте, австрійська влада об'єднала українську Схід- 
ню Галичину з польськими землями і утворила з того окремий 
«коронний край» під назвою «Королівство Галичини й Володи- 
мирі!, з великим князівством краківським і князівствами освєн- 
цімським і заторським». Відразу в тому, штучно утвореному 
краю організовано одностайну німецьку адміністрацію. Країну 
поділено на 18 округ. Збараж, Скалат і Тернопіль творили 
одну округу. Пізніше великі округи розбито на менші, «повіти». 
В західній, польській частині цієї «Галичини» утворено менше 
повітів, бо це була менша частина краю. В східній, тобто в дій- 
сній Галичині, було цих повітів більше. Розмір цих повітів що 
деякий час адміністрація міняла і деякі великі повіти ділила на 
два (так, наприклад, колись великий Золочівський повіт потім 
поділено на два: золочівський і зборівський. Врешті в 1870-тих 
роках число повітів у польській частині краю було 27, а в україн- 
ській частині краю — 47. При поділі краю на повіти утворено 
також повіт збаразький. 

Населення української Галичини було найгустіше протя- 
гом всієї історії України. Вже в 1600 році густота населення 
Галичини була 10 душ на 1 квадратний кілометр. Ця густота 
населення росла потім далі в цій частині України внаслідок того, 
що населення не мало куди відпливати. 

Під національним і суспільним оглядом українська Га- 
личина була не однородним суспільним організмом, але мозаїч- 
ним образом, склеєним з різних суспільних клітин, відділених від 
себе органічно. Вищі суспільні верстви були польські, а нижчі 
верстви — українські. Не рахуючи вийняткових одиниць, вся 
земельна великовласницька шляхта, що колись належала до укра- 
їнського народу, була вже спольщена. При українстві залишилася 
тоді тільки дрібна шляхта, що її називали згірдливо «ходачко- 
вою». Це були дрібні сільські господарі, нащадки давнього дріб- 
ного українського боярства в княжих часах. Вони господарсько 
і культурно нічим не різнилися від панщинних селян, але під су- 
спільним і політичним оглядом мали деякі привілеї: вони були 
вільні і під політичним оглядом рівні, принаймні теоретично, 
найбагатшій шляхті. Також міщанство, якщо воно не було ви- 
тиснене на передмістя і перемінене в рільних підміських госпо- 

12 



дарів, було дуже сильно спольщене, особливо в центрі міст, в 
кінці 18 століття при українстві залишилося дуже мало міщан. 
Подібна доля зустріла також українське духовенство. Вищі ко- 
ла духовенства, що звичайно походили із щляхти і багатшого 
міщанства та старих духовних родів, були майже зовсім споль- 
щені. При українстві залишилося в кінці 18-го сторіччя лише 
нижче сільське духовенство. 

ПОЛЬСЬКИЙ ПЛЯН ЗНИЩЕННЯ УКРАЇНСТВА 

Цей невідрадний національний стан був наслідком пляно- 
вої польської шляхетської політики, в 1717 році одним польсь- 
ким шляхетським гуртом був складений «Проект на знищення 
Русі». Вихідною позицією в поході на знищення Руси-України 
в тодішніх межах польського королівства, яке мало всю укра- 
їнську територію на захід від Дніпра (крім Києва), був наступ 
на українську Церкву греко-слов'янського обряду. Ця Церква — 
все одно, чи вона була з'єднана з Римом (католицька), чи була 
нез'єднана (православна) — була опорою руської, тобто укра- 
їнської нації. 

Цей проект на знищення Руси, поданий в 1717 р. соймові 
у Варшаві і там записаний в акти городські, має 13 пунктів. 
Починається він з того, що Поляки повинні при кожній нагоді 
висміювати руську Церкву і виявляти до неї погорду. Цим пси- 
хологічним засобом, казав проект, найлегше вплинути на вищі 
верстви — шляхту і міщан, щоб вони покинули цю Церкву і пе- 
рейшли на латинство, як шлях до повного спольщення. В даль- 
ших пунктах проект висуває плян інших урядових утисків про- 
ти Русинів') для тієї самої цілі. Зокрема він пропонує не допус- 
кати Русинів-шляхтичів до урядів і тим способом спонукувати 
їх до переходу в польський табір. Цей утиск, згідно з проектом, 
має бути стосований однаково до руських католиків-уніятів і 
до не-католиків. Треба, каже проект, тримати Русинів у темно- 
ті і перешкоджати їм всіми засобами, коли б вони засновували 
свої школи. Вони не сміють аж ніяк бути рівні з Поляками ні 
маєтком ні розумом, бо інакше були б небезпечні. Один із пунк- 
тів з'ясовує конечність підтримувати на руських землях Жидів 
проти Русинів.*) 



*) в ті часи Українці самі називали себе своїм стародавним іменем 
"Русини". Так їх називали також сусіди .зокрема Поляки. Москалі самі 
себе називали "московськими", а щойно пізніше "русскими". 

13 



Подібних проектів пізніше було ще більше. їх розповсю- 
джувано серед соймових послів в 1752 і 1786 роках. Ними ке- 
рувалися провідні сеймові посли, як це видно з їхніх промов на 
пленарних засіданнях сойму і з законів того періоду. Серед них 
треба згадати спеціяльну заборону будувати або перебудову- 
вати церковні руські святині. Єпископ Едвард Ліковський, поль- 
ський історик, Ш.0 займався дослідом унії української Церкви з 
Римом, стверджує на підставі багатого польського джерельно- 
го матеріялу, ш,о цю методу ниш.ення українського народу сто- 
сувала панівна польська система однаково до уніятів-католиків 
і не-католиків-православних. Зокрема цей польський єрарх під- 
креслює, ш,о не лише світські польські кола, але також латин- 
ське духовенство стосувало ту саму методу до української шлях- 
ти і міщ,анства і особливо супроти уніятського духовенства. 
Польське духовенство, із своїми єпископами на чолі, виявляло 
явну погорду до уніятської єрархії, щ.об тим способом перетя- 
гати провідну верству Руси-України на латинство і польш.ити її. 
Польські єпископи на своїх провінційних соборах виступали з 
вимогою, ш,об уряд заборонив уніятським єпископам вживати на- 
лежних їм титулів нарівні з латинськими єпископами, і зокрема, 
щ^об заборонив їм носити золоті хрести на грудях. Скарги укра- 
їнських католицьких єпископів на цю політику в Римі не пома- 
гали, бо ні польська панівна шляхта ні польське духовенство не 
слухали декретів римського Папи про рівноправність і шануван- 
ня обряду східніх Церков, зокрема уніятської. 

Для ополячування Українців польське духовенство вико- 
ристовувало також широку сітку шкіл, до яких, з огляду на брак 
українських шкіл, посилали своїх дітей також українські шля- 
хтичі і міш,ани. Єпископ Ліковський свідчить, що у другій по- 
ловині XVIII сторіччя в Польщі вже загально прийнялася була 
серед провідних верств поговірка, що «руська релігія, це хлоп- 
ська віра», бо вже майже вся шляхта і міщанство ї"і покинули.*) 
Ще довгі часи після того, навіть у першій половині XIX сторіч- 
чя, польська шляхта, міщани і численна вже тоді польська ін- 
телігенція окреслювали український нарід коротко, що це тіль- 
ки «сМор і рор».з) 

Приблизно в тім часі, коли Австрія забрала під свою 
владу Галичину, писав один з провідних уніятських духовників, 
о. Теодосій Бродович, архипресвитер греко-католицької капіту- 
ли в Луцьку, про стан української католицької Церкви під поль- 
ською владою таке: 

14 



«З'единений Русине, знай, що ти у власному краю на 
завжди позбавлений можливости користуватись своїми пра- 
вами і вольностями та будеш у погорді; що ти даремно на- 
магаєшся виявляти свою вірність, послух і підданство; що 
ти даремно, щоб довести справжню витривалість в унії, від- 
даєшся в неволю; даремно ти готов жертвувати не тільки 
свій маєток, але й життя; бо тобі не будуть вірити ніколи, 
а твоя доля буде завжди сумна. Поляк буде тебе пересліду- 
вати, бо він упереджений, що ти прихильний для Москви, 
а Москаль те саме зробить з тобою за те, що ти уніят»/) 

Цей настрій зневіри випливав з факту, що греко-като- 
лицька Церква під Польщею, як і православна, не мала вже 
своєї вищої суспільної верстви з політичними правами в поль- 
ській державі, щоб успішно оборонити українські Церкви та 
разом з тим надати їм суспільну повагу. В тій зневірі прийшло- 
ся українському духовенству робити перші кроки під новою вла- 
дою — австрійською. В момент приєднання Галичини до Ав- 
стрії, все духовенство було вже греко-католицьке, крім ченців 
одного манастиря в Скиті Манявськім, недалеко Богородчан. І 
тЧ)му опис взаємин українського католицького духовенства і 
взагалі вірних тієї Церкви та польського панівного суспільства 
вповні відповідав становищу в Галичині. 

ПЕКЛО УКРАЇНСЬКОГО СЕЛЯНСТВА 

Крім дрібної «ходачкової» шляхти і декількох одиниць 
з-поміж великовласницької шляхти, із світських людей призна- 
валися до українства вже тільки селяни. В часі, коли Галичина 
переходила під Австрію від Польщі, загальний стан селянства 
можна було б окреслити як пекло. Один французький письменник 
так і характеризував цей стан селянства в королівській Поль- 
щі, пишучи: «В Польщі для шляхти є рай, а для підданого се- 
лянства пекло». 

Проте, коли для польського селянства в ті часи його доля 
під шляхетським пануванням, була пеклом горішнім, то для укра- 
їнського селянства вона була пеклом найглибшим. Це цілком 
природній наслідок того, що польська шляхта все таки нале- 
жала до тієї самої мовної польської групи, що й піддане поль- 
ське селянство. Хоч шляхтич, власник маєтку, мав необмежену 
владу над своїм селом, то супроти польського селянства він до 
якоїсь міри керувався моральними принципами, бо він належав 
разом із своїми підданими до тієї самої католицької Церкви ла- 

15 



тинського обряду. Для нього і для підданого селянина був той 
самий духовник (по-польськи «плєбан»). Кожної неділі шляхтич 
бував у тому самому костелі, що й його піддані. 



•в 




1779 ^""^^ 5"Р^^^ була на Західніх Українських Землях, що до 
і/и року були окуповані польським шляхетським колоніяльним 
режимом, в тому часі, як уже згадано раніше, вся великозе- 
мельна шляхта — за малими вийнятками — вже уважала себе 
поляками, хоч велика частина з неї була потомками давнього 

16 



українського боярства. Ці шляхтичі на українських землях, ви- 
ховані в польському дусі шовіністичними і крайньо нетолеран- 
тними супроти всього українського, мали своїми підданими ціл- 
ком інших селян, бо українських. Ці селяни різнилися від свого 
пана-дідича не лише мовою, традиціями і культурними звича- 
ями, але й релігійним визнанням, яке охоплювало тоді все су- 
спільне життя. Пан говорив іншою мовою і належав до іншої 
релігії, яка, хоч християнська, устами польських духовників про- 
повідувала постійно глибоку погорду до української Церкви та 
її вірних, як ніби то «хлопського народу» від самого сотворен- 
ня світу. Щоправда, шляхта тут толерувала в своїх селах гре- 
ко-католицьку Церкву (в Галичині) і православну (тоді в мен- 
шості на Волині). Але робила вона це не з релігійних мотивів, 
але з чисто утилітарних: йшлося їй про те, щоб місцева парафія 
східнього обряду з українським духівником підтримувала існу- 
ючий шляхетський лад на цих землях. Бо шляхта побоювалась по- 
вороту страшних для Польші часів гетьмана Хмельницького і 
гетьмана Дорошенка, про яких ще була пам'ять серед місцевого 
українського селянства. І тому, не можучи перетворити укра- 
їнського духовенства в польське латинсько-католицьке, місцева 
шляхта хотіла досягти бодай того, щоб українські духівники 
східнього обряду, під панським натиском вчили в церкві укра- 
їнських селян послуху шляхті. їхня релігійна толеранція зводи- 
лася до гасла: «для пана — плєбана, для хлопа — попа». Л щоб 
мати своїх «плебанів», ці шляхтичі-пани, хоч були в значній ча- 
стині спольщеним давнім українським боярством і княжими по- 
томками, будували в себе пишні костели і єзуїтські або інші 
польські манастирі. Ці костели були, як тоді говорено, «твер- 
динями польськости в Русі».") 

Такий «поп», що не користувався жодною повагою з боку 
польської шляхти і польського духовенства, не міг мати релігій- 
но-морального впливу на місцевого дідича, щоб обмежити його 
самоволю. Дідич (як себе називав кожний великоземельний 
шляхтич, з огляду на свою дідичність-спадковість), згідно з кон- 
ституційним ладом польської шляхетської республіки з вибор- 
ним королем на чолі, був абсолютним володарем над своїми се- 
лянами в своїх селах. Він був в одній особі законодавцем, суд- 
дею і виконавцем свого «права», тобто поліцаєм і катом. Від 
його розпоряджень і вироків не мав підданий селянин відклику 
нікуди. Селянин не міг у Польщі від панських розпоряджень або 
вироків апелювати ні до існуючих земських і громадських судів, 
ні до самого королівського суду у Варшаві. Єдиним обмежен- 

17 



ням для самоволі такого дідича супроти його підданих могли 
бути тільки заповіді Божі, якщо в даному випадку цей дідич 
взагалі вірив в одного Бога для себе і для свого панщинного 
селянина, або якщо він уважав своїх підданих такими самими 
потомками Адама, як він сам. Суспільно-політичний лад у Поль- 
щі в часі приєднання Галичини і Володимирі! до Австрії можна 
коротко окреслити так: Польща була шляхетською республі- 
кою, до якої входили тисячі окремих шляхетських державок. Ці 
державки окремих шляхтичів у своїх селах були щодо внутріш- 
нього ладу вповні суверенними на своїй території, і влада за- 
гальної шляхетської республіки не мала права встрявати в від- 
носини між дідичем і його підданими-селянами.*) 

Колись вільне, українське селянство, після завоювання 
Галицько-Волинської Держави Польщею, було крок за кроком 
обмежуване в своїх правах економічних і особистих. В 1772 ро- 
ці підданий селянин вже був цілком обезправнений. Селян по- 
ступово запряжено до даремної панщинної роботи для пана на 
його полях і в його дворі. Спочатку панщина була кілька днів 
річно від одного селянського господарства, потім ї"ї поступово 
збільшувано «конституціями» польського сойму, і нарешті шля- 
хта могла визначати панщинну працю довільно. Де шляхта по- 
чувала себе сильнішою, там панщина була важча. Це було саме 
на Західніх Українських Землях, бо на Придніпрянщині селяни 
мали можливість утікати далі в степи, якщо тягар панщини ста- 
вав їм непосильний. У ХУІІІ-тім сторіччі, перед приєднанням 
Галичини до Австрії, панщинна робота декуди доходила до 220 
днів річно від одного селянського господарства.') 

Проте, панщина означала не тільки саму даремну працю 
на панських ланах, в лісах і дворах, але також інші тягарі: пан 
накладав на окремі селянські господарства обов'язок давати під- 
воду для різних послуг у селі і далеко поза селом, а навіть поза 



•) Тодішня Польща під державним оглядом називалася: Річ Поспо- 
•лита Польська. Це був дослівний переклад латинської назви рес публіка. 
Взагалі такий суспільно-політичний твір, який по-українськи називаємо 
державою", по-польськи тоді і тепер називається "паньство". Отож тоді 
кожна сільська посілість шляхтича, разом з його підданими селянами, на- 
зивалася урядово "паньством" з додатком назви даного села. Цю назву 
можна було зустріти на старих таблицях в Галичині аж до кінця Австрії 
на цих землях, а навіть до кінця відродженої польської окупації в Галичині 
(наприклад, автор цієї праці сам бачив таку стару таблицю при в'їзді до 
громади з написом по-польськи : паньство Сколе). 



даним воєвідством; такі послуги доходили деколи до 130 днів 
річно. Крім того, селяни мусіли приносити панові певну кіль- 
кість яєць, курей, меду і т. д., а також давати даремно означену 
кількість продуктів домашнього промислу, як мітки пряжі і т. п. 
Велику ролю в селянських панщинних тягарах грали також 
оплати за означені релігійні обряди: за дозвіл пана на шлюб сво- 
го підданого парубка в селі, за хрестини дитини і т. п. Вкінці 
панщинні селяни важко відчували так зване право «пропінації», 
згідно з яким пани мали монополь виробляти і продавати алько- 
гольні напитки, а селяни мусіли купувати визначену на рік кіль- 
кість горілки в панській коршмі. 

Коршму в селі орендували пани окремим підприємцям, 
звичайно Жидам. На ґрунті виконування панського права про- 
пінації в селі за посередництвом жидівського орендаря виникав 
суспільний антагонізм між орендарем і селом, що деколи пере- 
ходив у юдофобію. Цей антагонізм набирав особливо гострих 
форм тоді, коли пан орендував цілий свій маєток жидівському 
капіталістові, який згідно з договором про оренду набував пра- 
во не тільки користуватись панським ґрунтом і всіми робітними 
послугами підданих селян, але також збирати всі оплати від 
належних панові «шлюбних» і інших обрядових податкових при- 
вілеїв. Орендарі, зрештою не конче й жидівські, але й польські 
капіталісти, деколи забирали ключі від церкви в селі в свої руки, 
щоб примусити підданих заплатити заздалегідь свою «повин- 
ність» за шлюб чи іншу церемонію в церкві. Про це збереглась 
жива традиція в українській пісенній творчості, зокрема в думах 
і гагілках. В Галичині аж до 1930-тих років згадувано про на- 
дужиття орендарів супроти Церкви і селянства в пісні про Зель- 
мана, яку співано на Великдень у Збаражчині, Тернопільщині, 
Зборівщині і Золочівщині. Текст цієї історичної пісні такий: 



їде, їде Зельман, 
їде, їде його брат, 
Тде, їде Зельманова 
І вся його родина. 

Помагай Біг Зельман, 
Помагай Біг, його брат. 
Помагай Біг Зельманова, 
І вся його родина. 

Чого хоче Зельман? 
Чого хоче його брат? 



Чого хоче Зельманова 
І вся його родина? 

Хоче панни Зельман, 
Хоче панни його брат. 
Хоче панни Зельманова 
І вся його родина. 

На який хліб Зельман? 
На який хліб його брат? 
На який хліб Зельманова 
І вся його родина? 



%й 



На попівський Зельман, На хлопський хліб Зельманова 

На попівський його брат, ^ «ся його родина. 

На попівський Зельманова А ми панни не маємо, 

. „ Попівський хліб не дамо 

І вся його родина. . о 

^ Іди геть, Зельман, 

„ .^ о Іди геть, його брат! 

На хлопський хліб Зельман ,д^ ^^^^ Зельманова 

На хлопський грунт його брат, І вся його родина. 

Ця історична пісня є очевидним відгомоном факту наду- 
жить орендарів не тільки щодо селян, але також щодо церков- 
них парафій. З того приводу, як видно з кінця пісні, десь вибух 
спротив громади, і саме його оспівує ця пісня, яку співано ра- 
зом з іншими піснями про скасування панщини в Галичині в 
1848 році.') 

На Холмщині, яка деякий час належала, разом з Галичи- 
ною, до Австрії, співали історичну пісню, яка нав'язувала до 
події, що сталася на території цієї области. Ось одна із строф 
цієї пісні: 

Нема попа вдома, 

Поїхав до Холма, 

Ключі відкупляти. 

Церкву одтвирати. 

Тепер жидівські публіцисти чомусь перечать, що взагалі 
денебудь мали місце такий і подібні факти. Мовляв, в архівах 
не знайдено ніодного документу, що торкався б таких подій. 
На це треба сказати, що історичним джерелом є не тільки пи- 
сані документи, але й усна традиція, яка збереглась, зокрема 
в історичних піснях. По-друге, фактично історичні документи з 
XVI - XVIII сторіч не дають підстави, щоб заперечувати наду- 
життя орендарів (взагалі, а не тільки жидівської приналежности, 
бо такі надужиття робили й польські орендарі маєтностей). 
Навпаки, є цілий ряд таких документів, з яких частину вже опу- 
бліковано (гляди: А. І. Ярошевич, Капіталістична оренда на 
Україні за польської доби, Записки Соціяльно-Економічного 
Відділу Української Академії Наук в Києві, том V - VI, 1927 р.). 
В орендних угодах орендарів з панами-дідичами були враховані 
тільки оцінки в грошах з приносів і оплат для пана; про характер 
цих приносів і оплат не згадувалось. Щоб повернути собі орен- 
дну плату і дістати якнайвищий прибуток за вкладений капітал, 
орендар (все одно, чи він був Поляк чи Жид) старався, всупе- 
реч дотеперішньому звичаєві, піднести селянські тягарі в ро- 

20 



боті і приносах та оплатах. Згадана наукова праця на основі 
архівних матеріялів стверджує безліч скарг селян до своїх па- 
нів-дідичів на безправства орендарів. «Головний мотив цих до- 
кументів, то скарги селян на утиски орендарів. Деколи оренда- 
рі просто плюндрували і грабували селян». Що орендарам було 
байдуже до релігійних почувань селян, це видно з актів, де ствер- 
джено, що орендар виганяв селян на роботу в сам день вели- 
кого свята Великодня. Часто орендарі арештовували селян за 
невиконання збільшених повинностей і морили їх в арешті го- 
лодом та побивали. Про це згадана праця наводить багатий ма- 
теріял з актів. Орендар також не вагався арештувати україн- 
ського священика (наприклад, в Галичині, в селі Надієві, жидів- 
ський орендар Шая арештував місцевого українського пароха 
Іліяша. Коли треба було пароха закликати до смертельно хво- 
рого парафіянина, щоб його висповідати, то його вели до хво- 
рого в кайданах. Цей факт на основі актів подає, з цитуванням 
відповідних документів, праця о. Тита Войнаровського, цитова- 
на вище, стор. 29). 

Поважні жидівські історики не перечать того факту, але 
його підтверджують виразно. Учений перекладач твору сучас- 
ника гетьмана Хмельницького, рабіна Натана Гановера («Бе- 
зодня розпачі»), рабін Абрагам Дж. Меш (АЬгаЬат ^. МезсЬ), 
в англійськім виданні цього твору в Ню Йорку (ЛЬузз о^ Вез- 
раіг, 1960 р.) пише ось що про цю справу: 

«Сучасні історики подають, що пани брали оплату за 
кожну дитину селянина і її хрещення, за шлюб кожної се- 
лянської дочки і за похорон померлих. Ці оплати збирали 
жидівські помічники і доставляли їх дідичам». (Там таки, 
стор. 2). 

В цій справі рабін Меш посилається на жидівську дже- 
рельну літературу. Зокрема він наводить висновки досліду, пе- 
репровадженого жидівським ученим Шацьким, який заперечу- 
вав твердження Герця і інших жидівських авторів, що вістки 
про збирання жидівськими помічниками церковних оплат були 
ніби то пізнішими пропаґандивними видумками, після повстання 
Богдана Хмельницького. (Гляди про це замітку там таки, стор. 
122). 

При всіх цих тягарях, які мусів поносити панщинний се- 
лянин на користь пана або його орендаря, треба ще згадати 
«право» пана карати підданих буком чи канчуком, і ув'язненням 
і навіть карою смерти. Цим «правом бука» пани і їхні уповно- 

21 



важені економи чи орендарі особливо дорожили, як засобом 
примушувати селян до послуху. 

ЦІЛКОВИТА ЗМІНА СУСПІЛЬНИХ ВІДНОСИН ПІД АВСТРІЄЮ 

Польща мала такий державний лад, що шляхта була всім, 
а міщани і селяни — нічим. Кожний шляхтич у своєму селі був 
абсолютним володарем. Вся законодавча влада належала сон- 
мові, що складався виключно з шляхетських послів. Ухвали сой- 
му мусіли бути однодушні, тобто кожний посол мав «вето». Це 
значить, що один посол міг не допустити до будьякої ухвали 
сойму. Суперечки між самою шляхтою вирішували окремі шля- 
хетські суди, але судових вироків фактично не можна було ви- 
конати, бо королівська влада не мала відповідно сильних орга- 
нів для виконання законів і судових вироків. Іншими словами, 
в тій Польщі мав право тільки той шляхтич, що мав за собою 






^^ *,: ^. 



їІіШІШ! і_МЬш?4-. 



— АШ' ^^^ 




Вид частини замку в Збаражі 

свою власну збройну силу. Можна сказати, що це був шляхет- 
ський анархічний лад чи безлад. Навіть була тоді шляхетська 
приповідка, що «Польща стоїть безладдям, анархією». (По-поль- 
ськи: «Роївка піегг^йет зіоі.»). 

Ясна річ, що цей польський шляхетський лад був глибо- 
ко зненавиджений на окупованих українських землях. Тут утри- 



22 



мувалась міцна традиція про давню волю в часи української 
княжої державности, і зокрема в свіжій пам'яті було привер- 
нення повної волі за поширення влади гетьмана Хмельницького 
аж по Сян. Хоч це було на короткий час, то традиція повної 
волі була далі жива серед українського селянства. Воно опо- 
відало собі з покоління до покоління історію про велику визволь- 
ну війну гетьмана Богдана Хмельницького проти зненавидже- 
ного польсько-шляхетського колоніяльного режиму, а потім про 
гайдамаччину. З роду в рід передавалися пісні про цю бороть- 
бу українського народу за свою державну волю. Особливо живі 
спогади про Українську Козацьку Державу були на галицькому 
Поділлі, Ш.0 було найближче до сталих кордонів цієї держави 
за Богдана Хмельницького та до сцени гайдамацької боротьби 
на Волині і на Уманщині. Сама Збаражчина була тереном війни 
Богдана Хмельницького з польською армією. Співали тут селяни 
про Хмельницького, Ничая, Морозенка, про облогу Збаража і 
про гайдамаків.*) 

Цілком іншою була австрійська держава в 1772 році, коли 
Галичина була відокремлена від польської держави. Це була аб- 
солютна монархія, в якій мав виключну владу цісар, що керував 
адміністрацією держави при допомозі вивченого фахового бю- 
рократичного апарату. В адміністрації панував безоглядний по- 
слух для цісарських законів і розпоряджень, а непослух лама- 
но цісарською збройною силою. Коли в Польщі збройну силу 
творила сама шляхта, а король міг тримати наємне військо (зре- 
штою в малих відділах), лише за згодою шляхти, то в Австрії 
військо було цісарське, і шляхта не могла в ньому мати ніяко- 
го голосу. Отож, з переходом Галичини під Австрію ,мусів мо- 
ментально скінчитися польський безлад («нєржонд>). Вже цей 
один факт викликав зміну в стосунках між польською шляхтою 
і українським селянством, яке від тепер вже мало принципіяльну 
охорону збройної руки цісарської адміністрації. Це позбавлен- 
ня шляхти ї"ї привілею виключного озброєння, було першим ви- 
ломом у шляхетському пануванні, як слушно це вперше підкре- 
слив І. Франко у своїх дослідах історії того часу.') і 

Ще за панування цісареви Марії Тереси, якій помагав її 
син, пізніший цісар Йосип Другий, зроблено цілу правно-адмі- 
ністративну революцію в стосунках між шляхтою і селянством 
у Галичині. Ці реформи були завершені Йосипом Другим, коли 
він став цісарем. Після того, в відносинах між шляхтою і се- 
лянством у Галичині стались такі зміни: - 

23 



1) Позбавлено дідичів виключної юрисдикції над підда- 
ними селянами, яким надано право скаржитись на свої кривди 
й утиски до державної влади. Це був справжній перелом у до- 
теперішньому польсько-шляхетському ладі. 

2) Списано всі дотеперішні селянські тягарі, після чого їх 
обмежено і пом'якшено. 

3) Скасовано різні тягарі, які колись польські дідичі на- 
кладали на селян в додаток до примусової праці. Ось деякі з тих 
тягарів: 

а) солеве — оплата за кожну куплену топку соли; 

б) чопове — оплата від кожної бочівки купленого пива 
або горілки; 

в) міркове — оплата, яку платив селянин за відмірення 
зерна, що його він привіз панові, як данину від свого 
грунту; 

г) вагове — оплата панському слузі за важення овочів, 
з яких десятину забирав пан; 

г) возове — оплата від кожного селянського воза, що 
їхав до міста з селянськими продуктами; 

д) виборове — оплата панові за те, що він визначив для 
громади начальника. (Цю оплату платила громада); 

є) куниця — оплата панові за дозвіл для селянської до- 
чки вийти заміж. 

Таких оплат було більше. Примушування селян до даль- 
шого плачення цих оплат підлягало карі для панів, якщо селяни 
скаржилися до державного уряду.^^) 

4) Скасовано право панів давати дозвіл на одруження се- 
сянських синів. 

5) Селяни дістали право, без дозволу пана, посилати сво- 
їх дітей на науку до шкіл і до ремесла. 

6) Надано селянам право залишати без дозволу пана своє 
село і переноситися до міст на ліпший заробіток. 

7) Заборонено панам брати селянських дітей собі до дво- 
ра на примусову службу. 

8) Встановлено час робітного дня, поза який пан не мав 
права вимагати робити (вліті 12 годин, взимі 8). 

9) Заборонено панам встановляти панщинну працю «на 
штуки» (стільки скосити чи зжати за день). 

10) Врешті встановлено право для громад, що у всіх су- 
перечках з панами вони, для оборони своїх прав перед держав- 

24 



ною владою, можуть вибирати своїх уповноважених («пленіпо- 
тентів»).") 

Цісар Йосип, ще коли він був помічником своєї матері 
Марії Хереси в адмініструванні державою, був визнавцем тео- 
рії про піклувальну державу. Монарх, згідно з цією концепцією, 
повинен мати вищу освіту і дотримуватися твердо моральних 
принципів, щоб уміти ставитись до всіх державних підданих 
справедливо. Йосип Другий переводив цю концепцію державної 
влади дійсно щиро і в перщу чергу зайнявся долею панщинного 
селянства в цілій державі і зокрема в Галичині, де це селянство 
терпіло пекло утиску і визиску. Він запровадив у Галичині дер- 
жавне шкільництво — середнє і вище, університетське. Для всіх 
державних підданих, отже й для селянства, він запровадив фак- 
тично примусову початкову освіту. До тієї міри він займався 
всім життям підданих, що навіть встановив окремим розпоря- 
дженням розміри оплат за церковні треби") 

Вся ця реформа за часів Марії Тереси і Йосипа Другого 
викликала зразу серед польської щляхти тільки насміщки над 
«помислами дурного Німця». Шляхта була переконана, що це 
тільки тимчасовий австрійський «заїзд», подібний до звичайних 
у тодішній Польщі шляхетських «заїздів», тобто вирішування 
взаємних суперечок силою") Вигадано на «Шваба» цілий ряд 
насмішкуватих жартів і пущено їх в обіг між міщан і шляхту. 
Ці жарти і насмішки утрималися в польській масі міщанства 
аж до початків 20 сторіччя.") Коли ж збройна і поліційна сила 
австрійської адміністрації в Галичині стала наявним фактом і 
коли ця адміністрація переводила наказані монархом суспільні 
реформи в користь селянства на практиці, то легковажне став- 
лення шляхти до Австрії перейшло в глибоку ненависть і ба- 
жання визволитися з-під неї, хоч би навіть під Росію, чи за допо- 
могою Росії, яка саме тоді на окупованих українських землях 
запровадила ще гострішу форму визиску селянства — кріпац- 
тво. Ця ворожість до цісаря Йосипа Другого зросла ще більше, 
коли він 10 лютого 1789 року видав патент про повне скасуван- 
ня панщини. Це розпорядження мало увійти в практичне життя 
1 листопада 1790 року, отож державна адміністрація мала рік 
часу на підготовку до цієї важливої реформи. Цей патент ви- 
кликав велику тривогу серед польської шляхти в Галичині і ще 
більше обурення на цісаря. Проте, ця остання реформа Йосипа 
не увійшла в життя, бо він несподівано помер у порівнюючи мо- 
лодому віці (49 років життя). Його наступник, молодший брат 
Леопольд, вступив на трон 1 1 лютого 1 790 р. і зразу відкликав 

25 



/ 

патент про скасування панщини. Була легенда серед людей, що 
Йосипа Другого пани згладили зі світу. 

Цісар Леопольд Другий формально не відкликав решти 
реформ свого брата в справі селянства, але й не наполягав на 
практичному виконанні їх так суворо, як це було раніше. Зокре- 
ма, він дозволив знову тілесну кару для селян, з тим застере- 
женням, що кількість буків мала бути обмежена і що перед ка- 
рою мусів лікар ствердити, що биття не загрожує здоров'ю. 
Биття без відповідної процедури було заборонене, і за кожний 
нелегальний удар буком мав пан платити кару 1 ринського. 
Скільки було панських надужить за реакційної влади Леопольда 
Другого, видно з суми, яку в Галичині заплатили пани за на- 
дужиття: по кінець 1829 року в Галичині заплатили пани суму 
122,262 ринських (тобто, стільки буків нелегально вибили на 
селянську спину). Крім того, згідно з присудом державних уря- 
дів, пани заплатили ще в тому часі 142,000 ринських, як відшко- 
дування селянам за побиття.'^) 

Не зважаючи на цю реакцію за режиму Леопольда Дру- 
гого, все таки життя українського селянства в Галичині було в 
тому часі без порівняння кращим, ніж воно було недавно під 
Польщею. Бо під Австрією селянин був під охороною держав- 
них законів і мав доступ до державної влади. Його людська гі- 
дність визнавалась і охоронялась законом. Тому українське се- 
лянство ставилося з великою прихильністю до австрійської ці- 
сарської влади, і з глибоким підозрінням до кожного кроку поль- 
ської шляхти, відчуваючи інстинктивно, що вона прагне від- 
будувати назад польську державу на цих землях та приверну- 
ти знову зненавиджені шляхетські порядки. 

Пам'ятаймо загальну ситуацію після 1772 року, коли Га- 
личину прилучено до Австрії. Це був перший поділ Польщі. Тоді, 
аж до другого поділу Польщі в 1793 році, українські землі на 
північ від Галичини і на схід від неї (тобто решта Волині, По- 
лісся та все Поділля на схід від Збруча і взагалі все Правобе- 
режжя) залишилися далі під польською владою, і там існували 
далі старі шляхетські панщинні порядки. Кордон не був щільно 
бережений, і зв'язки, зокрема торговельні подорожі солярів- 
чумаків з Галичини та торгівців худобою з Придніпрянщини, бу- 
ли дуже живі. Отож селянство знало дуже добре, як далі ви- 
глядала та Польща, яку шляхта прагнула знову відбудувати в 
Галичині. Щойно в 1793 році ці землі забрала Росія та запро- 
вадила там свої кріпацькі порядки. Тому також до Росії тоді не 
могло бути в Галичині серед нашого селянства ніякої симпатії. 

'26 



Цілком зрозуміло, що найбільш ворожо до Польщі, як та- 
кої, були настроєні ті області Галичини, які найдовше мали до- 
свід з порядками польського шляхетського режиму. Це були по- 
віти, які ще протягом одного покоління сусідували безпосеред- 
ньо із старою Польщею, а саме найдалі на схід висунені поділь- 
ські повіти: Збаражчина, Тернопільщина, Скалатщина, Теребо- 
вельщина, Борщівщина, Заліщиччина і сусідуючі з ними Бере- 
жанщина, Бучаччина, Золочівщина і Брідщина. З другого боку 
антагонізм до Польщі був сильний там, де галицькі повіти без- 
посередньо сусідували з польською етнографічною територією: 
Лемківщина, Надсяння. Тому також з цих областей походили 
головно діячі, що були провідними в національному пробуджен- 
ні українського народу в Галичині. 



27 



РОЗДІЛ ДРУГИЙ 

ПЕРШЕ НАЦІОНАЛЬНЕ ПРОБУДЖЕННЯ 
В 1772—1843 рр. 

РЕШТКИ СВІДОМОЇ ІНТЕЛІГЕНЦІЇ ВИСТУПАЮТЬ В ОБОРОНІ СВОЄЇ НАЦІЇ 

В часі, коли Австрія перебрала Галичину й Володимир- 
щину від Польщі під свою владу, в самій Польщі, і далі від неї 
на Захід, панував погляд, що нацією є тільки два панівні стани: 
шляхетський і духовний. Цей останній, якщо йдеться про римо- 
католицьку Церкву, як правило, походив із шляхти, і рідко з 
міщан. Саме міщанство було вільне і мало в містах досить ши- 
року самоуправу, але не мало впливу на державу. Його мала 
тільки шляхта і вище духовенство. Міщан панівний погляд, бо- 
дай з ласки, визнавав деякою частиною нації, натомість селяни, 
взагалі не рахувалися в національному питанні. Вони були ро- 
бітним людським інвентарем шляхти, і їх під політичним огля- 
дом репрезентувала шляхта. 

Як уже сказано в попередньому розділі, українське ду- 
ховенство в 1772 році було під культурним оглядом сильно 
спольщене. в тому часі тільки нижче, сільське духовенство, ще 
не було спольщене, можливо тому, що воно було мало освіче- 
не і пани ставились до нього з презирством. Проте, і серед ви- 
щого духовенства були одиниці і маленькі гурти, які не перей- 
шли в польський національний табір, хоч і були настроєні в су- 
спільних справах досить консервативно, бо рідко виступали про- 
ти панівного суспільного ладу, уважаючи його просто «при- 
родним», від початку світу. Ці світлі одиниці і гуртки серед 
духовної інтелігенції після переходу під австрійську державу 
відчули в собі енергію і відвагу виступати в обороні своєї бідної 
і шляхтою утисненої нації. Із світської інтелігенції тоді вже тіль- 
ки одиниці признавалися до своєї національности. 

Серед духовної інтелігенції деякі одиниці були дуже ак- 
тивні в обороні української національности, хоч вони розуміли 
націю в дуже консервативний спосіб, подібно, як розуміла на- 
цію польська шляхта. Тому що тоді колишня українська шлях- 
та не західніх землях України вже вважала себе Поляками і на- 

28 



віть польськими патріотами, то в консервативному розумінні 
українську націю в Західній Україні творило вже тільки духо- 
венство. Провідники цього духовенства, тобто єпископи і декани, 
одночасно уважали себе провідниками і репрезентантами укра- 
їнської нації. За прикладом високої польської аристократії, яка 
ставила себе понад свій польський люд і навіть воліла між со- 
бою говорити по-французьки, а не по-польськи, вище україн- 
ське духовенство не хотіло між собою розмовляти мовою свого 
народу, по-українськи, бо це, мовляв, мова проста, а не панська. 
В розмовах між собою вони вживали польської мови, а для пи- 
сання або староцерковної, або польської. Тому, що староцерков- 
ну мову було важко їм вивчати і ще трудніше ї"ї вживати, то 
вони в писаннях переходили щораз частіше на польську мову.*") 

Все те, що тут сказано про польщення українського ви- 
щого духовенства і в значній мірі сільського, не треба розумі- 
ти так, що ці верстви не знали української народної мови, або 
що вони нею взагалі не вміли говорити. Навпаки, вони україн- 
ську мову знали і нею навіть плавно говорили. Але йдучи за по- 
льським звичаєм, вони вважали ї"ї мовою простою, хлопською, 
а тим самим негідною, щоб нею говорити між собою. По-укра- 
їнськи вони говорили лише з «нижчими станами», отже з селя- 
нами і ще з неспольщеними міщанами, зокрема, зі своїми слу- 
гами вдома і в господарстві. Те саме стосується також родо- 
витої польської шляхти на українських землях та спольщеної 
колишньої української аристократії. Всі вони з конечности му- 
сіли мати щоденно справу з українським робітним людом, із слу- 
гами і робітниками, і тому мусіли навчитися української мови. 
Деякі з них навіть підпали під чар тієї мови і ї"ї пісні. Тому, не 
зважаючи на загальну панську погорду до тієї мови, вони за- 
любки говорили нею в своїх селах, прислухалися до українських 
пісень і самі їх співали. Але на цьому їх українські симпатії ї 
кінчались. Про реформу суспільного ладу, про поліпшення ста- 
новища своїх українських підданих, і зокрема про скасування 
панщини, ніхто з них тоді і не думав. 

Проте, із Заходу, зокрема з Франції, в другій половині 
XVIII сторіччя йшли на Схід також світські думки про волю й 
братерство всіх людей, без огляду на суспільний стан, в якому 
вони народились. Воля і право до щастя уважалися вже там се- 
ред освічених людей правом природи, даним людині ї"ї Творцем. 
Ці думки розвинулися найсильніше в Британії, але тому що їх 
переслідував тут панівний монархічний режим, вони знайшли 
собі ґрунт в Новому Світі, тобто в Америці, де допровадили до 
першої демократичної революції в новітній історії (1775). Пі- 

29 



зніша американська деклярація незалежности із своїми принци- 
пами природного права, рівного для всіх, гідности людини і пра- 
ва народу на самовизначення своєї державної влади стала дже- 
релом пробудження подібних думок у всьому світі") Ці думки 
безпосередньо, або через різні таємні товариства йшли із Заходу 
також в Україну. Вони спричинили пробудження національно- 
го духа не тільки в красній літературі, але також у поглядах на 
суспільні справи. В останній четвертині XVIII сторіччя серед 
українців Галичини було небагато освічених людей, пройнятих 
цими новими думками, але вони були, діяли в своїм середовищі 
і спонукували інших до думання. 

Одним з таких визначних українських інтелігентів був 
о. Іван Гудз, який прикладав багато зусиль, щоб помогти укра- 
їнському народові під Австрією піднестися вище культурно і до- 
битися рівноправности з іншими під-австрійськими народами. 
Іван Гудз у часі прилучення Галичини до Австрії перебував у 
Відні, як приватний учитель у тамошній багатій родині. Він зро- 
зумів свою, так би мовити, амбасадорську ролю оборонця свого 
народу і тому зразу став діяти, щоб спонукати до акції тодішній 
офіційний провід Українців у Галичині, тобто його церковну 
ерархію. Він увійшов у контакт з львівським єпископом Левом 
Шептицьким та радив йому постійно, як і чого домагатись від 
австрійської монархії. Завдяки його заходам, удалося переконати 
цісарський уряд, що Австрія повинна створити школи для Укра- 
їнців, зокрема вищі. За його посередництвом єрархія добилась 
рівноправности греко-католицької Церкви з латинською. Все те 
дало базу, на якій міг розвинутися новий український національ- 
ний рух.") 

Заходами Івана Гудза і тодішньої єпархії вдалося доби- 
тися в австрійської цісаревої Марії Тереси і пізнішого цісаря 
Йосипа Другого дуже важливого успіху: організації середньо- 
го і високого шкільництва на державний кошт. У Львові утво- 
рено українські університетські студії, а у Відні — генеральну 
духовну семинарію. Відкрились також можливості вселюдного 
початкового шкільництва по селах. Проте, багато з того здо- 
рового зерна незабаром стало снітитися і загибати, про що бу- 
де мова далі.") Найголовнішим успіхом було зрівняння україн- 
ської Церкви в правах з польською римо-католицькою, бо в да- 
них умовинах Церква була тією основою, на якій могла розви- 
нутися освітньо-культурна творчість. 

Коли львівський єпископ Лев Шептицький та Іван Гудз є 
прикладами вийняткових постатей серед тодішньої інтелігенції, 
прикладами праці і боротьби на ґрунті оборони прав Церкви і 

ЗО 



розвитку шкільництва, то ще світлішим прикладом пробудження 
національного духа є о. Фаленцький, парох із Ширини біля Ду- 
клі на Лемківщині. В нього ми бачимо прояви глибокого відчут- 
тя долі народної маси, селянства, та зрозуміння, що в даних об- 
ставинах життя народу справа соціяльна і національна є зв'я- 
зані нерозривно. Йому мусіло бути ясно, що ніякий реальний і 
тривалий поступ українського народу неможливий доти, доки 
його основна маса — панщинне селянство — буде в невільній 
залежності від польського панства. Ці думки о. Фаленцького за- 
лишилися для історії в його меморіялі до цісаря Йосипа Другого 
з травня 1785 року, В цьому меморіялі він прохав цього гума- 
ніста на цісарському престолі скасувати панщину, посилаючись 
з одного боку на гуманність цісаря, а з другого на нещасливу 
долю народу в Галичині, який терпить гірше, ніж у татарській 
неволі. Фаленцький писав виразно від імени українського («ру- 
ського») люду («плебс») і підкреслював, що тодішнє панство 
володіло більшою частиною землі, яку, згідно з народною па- 
м'яттю, пани забрали насильно від селянських громад. Відібрав- 
ши у селян більшу частину їхньої землі, пани до того ще запря- 
гли їх до даремної праці і знущаються над ними. Далі о. Фален- 
цький ставить пропозицію, щоб цісар своїм законом наказав ві- 
дібрати у панів всю, колись загарбану, селянську землю, а па- 
нам залишити лише стільки, скільки їм потрібно для власного 
господарства, отже не більше двох ланів. Відібрану у пана зем- 
лю — радив о. Фаленцький — повинна громада розділити для 
обрібки між своїх членів, а панові платити лише визначений за- 
коном чинш грішми.") 

Треба припускати, що таких прихильних до народу укра- 
їнських духівників у тому часі було в Галичині більше. На цю 
частину інтелігенції, без сумніву, впливали також сильно зако- 
рінені серед народних мас традиції козацької республіки Січі, а 
потім Козацької Української Держави, звідки козацькі ідеали 
братерства всередині народу розходилися по всіх українських 
землях. Ні Запорізька Січ, ні пізніша Українська Козацька Дер- 
жава не були твором виключно тієї частини народу України, що 
жила поблизу Дніпра. Там збиралися найвідважніші волелюбні 
Українці, без огляду на суспільну групу і віровизнання. Всіх їх 
характеризувала ідея національного братерства. У Запорізькій 
Січі часто грали провідну ролю люди, народжені або виховані в 
Західній Україні (зокрема в Галичині і Волині), Організатором 
Запорізької Січі, як лицарського державного твору, був князь 
Дмитро Вишневецький Байда, що походив із Вишнівця, поблизу 
Збаража (обидві місцевості під господарським оглядом творили 

31 



тоді одну область князів Вишневецьких). Славний в історії Укра- 
їни гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний також походив із За- 
хідньої України (Галичина, Самбірщина). Основник великої Укра- 
їнської Козацької Держави, гетьман Богдан Хмельницький, був 
вихований у Галичині. В ті часи був постійний рух української 
людности із Заходу на Схід та із Сходу на Захід. Січове козац- 
тво поповнялось людьми з усіх українських земель. Із східніх 
земель до Галичини і навпаки, приходили гінці-післанці та ко- 
бзарі-лірники, що були живою газетою і приносили зразки нової 
народньої творчости — думи і побутові пісні. З другого боку 
панував живий торговельний зв'язок між цими землями: Гали- 
цькі торгівці сіллю - чумаки — їздили аж до Києва з сіллю і звід- 
тіля привозили шкіри, хутра, сало та інший тамошній товар. Се- 
ред галицьких чумаків, що їздили в середину Придніпрянщини 
в торговельних справах, були люди не тільки з поблизьких об- 
ластей Галичини, включно із Збаражем, але навіть з далекої Дро- 
гобиччини. Знову ж із Придніпрянщини їздили візники або по- 
гоничі з поташем і волами, або дубовими клепками аж до Сі- 
лезії, пересікаючи всю Галичину. До Львова такі подорожі з 
хліборобськими продуктами Придніпрянщини були дуже часті.") 
З цієї волелюбної і народолюбної традиції, передаваної 
історичними піснями й оповіданнями з уст до уст, било чисте 
джерело національного духа. Хоч внаслідок несприятливих по- 
літично-міжнародних обставин це джерело було засипуване во- 
рогами, то все таки воно пробивалося постійно на поверхню жит- 
тя народу. І хоч більшість інтелігенції западала в аристократич- 
ний консервативний сон, то завжди знаходилися численні оди- 
ниці серед неї, які не тільки самі не спали, але і других будили 
зі сну до любови і праці для свого живого народу, його мови і 
його волі. Отож, серед української інтелігенції у перших десяти- 
річчях панування Австрії над Галичиною були дві нерівні течії, 
яким варто приглянутись ближче. 

ДАЛЬШЕ ПОЛЬЩЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ ДУХОВНОЇ ІНТЕЛІГЕНЦІЇ 
І АРИСТОКРАТИЧНИЙ ПАТРІОТИЗМ 

Нова хвиля польського натиску в напрямку польщення 
українського духовенства почалася після невдалого повстання 
проти тодішнього королівського уряду в обкроєній Польщі, 
який бажав жити в згоді з російським царатом і до деякої міри 
під його протекторатом (1794 р.). Це повстання приготовила 
одна з польських партій під проводом спольщеного Білорусина 
Тадеуша Косцюшка, що сам і його найближчі співробітники 

32 



були членами масонської організації, яка в свою чергу була під 
впливом французьких і німецьких масонів. Метою повстання 
Косцюшка було відновити старі польські кордони, отже також 
повернути західні українські землі під польську колоніяльну вла- 
ду. Після першого успіху цього повстання в бою з московським 
військом під Рацлавіцамі, Косцюшко опанував також централь- 
ну Польщу з її столицею Варшавою^-) Але, незабаром прийшли 
невдачі. Армія Косцюшка зазнала великої поразки під Мацєйо- 
віцами, де сам Косцюшко попав у неволю російської армії. Ро- 
сійське військо зайняло решту незалежної Польщі, і після того 
сусідні монархи погодилися на третій і останній поділ Польщі в 
1795 році: Росія забрала тоді решту Білоруси й Литви, а також 
всі українські землі поза Галичиною та ввесь центр Польщі над 
Вислою із столицею Варшавою. 

Проте, та польська партія, яка змагала до відбудови «істо- 
ричної Польщі», далі мала за собою більшість польського полі- 
тичного суспільства. Провід цієї партії уважав однією з голов- 
них причин невдачі боротьби проти Росії ту обставину, що пов- 
стання Косьцюшка не мало ніякої підтримки від Українців і Бі- 
лорусинів. Тому після невдачі цього повстання польський провід 
пляново зміцнив свою акцію в напрямку польщення українсько- 
го духовенства, яке тоді залишилося єдиною провідною верствою 
народу. Зокрема, цей польський плян переводжено дуже нагаль- 
но в Галичині, яку польський провід конечно бажав перемінити 
цілком у польський край і потім, при нагоді нового повстання, 
здобути його для «історичної Польщі». В рямцях цього пляну 
польські шляхтичі-дідичі почали входити в безпосередні стосун- 
ки з українськими сільськими духовниками, їхніми жінками, си- 
нами і доньками. Далі акція йшла в тому напрямі, щоб панські 
економи та інші урядовці одружувались з доньками українських 
сільських парохів, а з другого боку, щоб сини цієї духовної вер- 
стви одружувались з доньками економів і польських міщан. В 
сільських духівників викликувано прагнення ставати подібними 
до панів не лише в товариських звичаях, але й у мові. Дотепе- 
рішню розговірну мову, українську, зробили пани предметом на- 
смішок і поволі спонукували сільські попівські родини розмовля- 
ти по-польськи і між собою і з іншими українськими духівниками. 
За одно покоління, тобто до першого десятиріччя 1800-тих ро- 
ків, величезна більшість нижчого духовенства цілком спольщи- 
лася щодо мови. Вище духовенство щодо мови було спольщене ще 
в останніх роках панування Польщі. Від польських панів перебра- 
ли більшість української духовної інтелігенції і рештки світської 

33 



іКтеліґентної верстви не тільки мову, але також суспільний сві- 
тогляд. 

Панівним світоглядом польського суспільства був специ- 
фічний аристократизм. Як спадщину по королівській Польщі, по- 
льське суспільство зберегло щляхетські звичаї, погляди і полі- 
тичні цілі. Дрібна і середня шляхта прагнула уподібнитись до 
магнатів, а всі вони разом голосили доктрину, що існуюче сус- 
пільство з пануванням шляхти є не тільки найліпшим, але що 
воно створене самим Богом на віки вічні. В цій доктрині містив- 
ся також расизм. Польська шляхта проповідувала теорію, що 
вона походить від ліпших синів Ноя, а селянство, мовляв, є по- 
томством проклятого Ноєвого сина Хама. В відношенні до се- 
лянства взагалі, а до українського зокрема, пани постійно під- 
креслювали це «хамство». Коли селян окреслювано зневажливо 
«хамами», то міщан майже з такою самою погордою називано 
«ликами». В очах цих «ликів» селяни також були «хамами». Во- 
ни мали завдання працювати на хліб і «вище» життя як для па- 
нів, так і для міщан і для духовенства, а про їх долю мали ви- 
ключно рішати пани. Річ ясна, що ці «хами» щодо мови не були 
однакові. В західній Галичині вони були Поляками, а в східній 
частині краю — Українцями. Коли в західній Галичині не було 
раціональної проблеми, то в східній вона існувала в такій самій 
гострій формі як і соціяльна. Бо в західній частині всі говорили 
тією самою мовою — польською — пани, міщани, духовенство 
і селяни, а в східній частині краю по-українськи говорили по- 
стійно лише селяни, а всі вищі верстви говорили на початку 
І800-ТИХ років вже майже виключно по-польськи. Панівна вер- 
ства панська була польська, служебна — українська. 

Цьому польщенню українського духовенства і міщанства 
помагав мимовільно також австрійський уряд. Сталося це так: 

На заходи львівського єпископа Лева Шептицького та 
його уповноваженого Івана Гудза, австрійський уряд вирішив 
поставити українське духовенство і взагалі Українців нарівні з 
польським духовенством і взагалі з Поляками. Тому що все ниж- 
че українське духовенство було дуже мало освічене і ледве зна- 
ло відправляти Богослуження, то уряд своїм коштом основував 
високі студії для українського духовенства у Відні і у Львові. 
Йосип Другий пішов ще далі. Він заснував у Львові університет 
(1782 р.), який був зокрема призначений для освіти Українців, 
як духовного, так і світських станів. Урядові залежало на тому, 
щоб мати в університеті вихованих майбутніх кандидатів на 
державних урядовців, що знали б не лише мови латинську і ні- 
мецьку, але й місцеві мови, українську і польську. Йосип Другий 

34 



дбав також про освіту селянства й міщанства та підтримував 
публічні народні школи в Галичині, які піддав наглядові єписко- 
пів. Вперше від кінця польської окупації мало українське селян- 
ство й міщанство можливість загальної освіти, а крім того ввесь 
народ на західніх землях України мав доступ до університет- 
ської освіти.**) 

Але висока освіта в університеті у Львові і в духовних 
семинаріях у Львові й Відні не могла тоді розвинутися в україн- 
ській навчальній мові, бо професори - Українці, покликані для 
навчання студентів у цих школах, були виключно аристократич- 
ного середовища, і їм ніяк не могла увійти в голову думка, що 
латинські й німецькі тексти викладів можна студентам поясни- 
ти українською народною мовою. Отож, ці професори взяли, як 
мову навчання, мішанину старо-церковної й української народної 
мов. Ця мішанина була така незвичайна, що студенти не могли 
її добре розуміти і з конечности для пояснення користувалися 
польською мовою. Зрештою, виклади цією мовною мішаниною 
занехаяно за кілька років цілком. В університеті і в семінаріях 
запанували цілком німецька і латинська мови, а, як допоміжна, 
польська."*) 

Після смерти Йосипа Другого в цілій Австрії запанувала 
реакція і багато з реформ Йосипа Другого затримано або й по- 
слаблено. Режим його наслідника, цісаря Леопольда Другого, 
звільнився цілком від народолюбного духа та йшов явно на руку 
панівній до того часу шляхті. Ця обставина зміцнила польську 
акцію, спрямовану на польщення української інтелігенції світ- 
ської і духовної, та поглиблювала в ній аристократичний світо- 
гляд. Нове, тобто вже друге покоління цієї української інтелі- 
генції, вчилось уже переважно по-німецьки і по-польськи як у 
середніх школах, так і в семінарії або університеті. За другого 
покоління вже не було в школах середніх і високих ніякої науки 
в українській народній мові. Третє покоління було в своїй масі 
цілком спольщене, а тільки малі гурти ще трималися інстинктивно 
народного духа. 

Наслідник єпископа Лева Шептицького, Антін Ангелович, 
не пішов слідами свого попередника. Щоправда, при видатній 
допомозі великого вченого історика Церкви, професора львівсь- 
кого університету Михайла Гарасевича, він домігся того, що ав- 
стрійський уряд постарався в Римі про віднову галицької митро- 
полії (1807 р.). Одначе, митрополит Ангелович був переповне- 
ний аристократичним духом так, як його вище оточення. Підчас 
врочистого наставлення митрополита виголошено вітальні про- 
мови і проповіді в соборі св. Юра по-латинськи і по-польськи, а 

35 



вихованці духовної семінарії вітали митрополита в церкві па- 
негіриком у польській мові. Сам митрополит видав із того при- 
воду пастирський лист також лише по-польськи. Зрештою, пі- 
зніше цей митрополит писав пастирські листи, поучення і заяви 
по-німецьки, по-латинськи, по-польськи і французьки, але ніко- 
ли по-українськи.'^) 

Мовне спольщення виш,ої верстви духовенства дійшло бу- 
ло до того, що першу польську газету у Львові «Дзєннік Патріо- 
тичних Полякуф», редагував згаданий раніше канонік митропо- 
личої капітули о. професор М. Гарасевич.**) 

Також дальші польські газети у Львові, «Газета Львов- 
ска» і «Розмаітосці», що почали виходити від 1809 року, були 
редаговані визначними нашими інтелігентами. Все те показує, 
що ця вища верства старалася погодити свій український 
рід з одночасною роботою на польському національному грунті. 

Цей розвиток вищої верстви української духовної і світ- 
ської інтелігенції посувався далі милевими кроками в бік поль- 
щення щодо мови і в слід за цим також щодо духа. Цей стан 
описує пізніший часопис українського католицького духовенства 
«Прапор», такими чорними рисками: 

«Діловодство в трьох греко-католицьких консисторіях 
— львівській, перемиській і холмській, велося в латинськім 
або польськім язиці. Вища церковна єрархія і впливовий ор- 
ден Василіян употребляли також польську мову так в това- 
риській бесіді, як і в церкві і публічнім житті. Навіть Став- 
ропигіянське Братство свої акти укладало по-латинськи і 
по-польськи... Руські виклади на університеті, котрі завів 
австрійський уряд в 1787 році, щоб щиро пособляти умово- 
му розвиткові Русинів, продовжалися лише до 1808 року, бо 
не найшли у Русинів інтересу і повного з них користання... 
І через увесь дальший період до 1848 року чула руська мо- 
лодь, що приспособлялася до духовного стану, лише латин- 
ський, німецький і польський язик. Навіть науку Богочестія 
подавав катехит по-латинськи. Так виховані священики ста- 
валися чужими не тільки для свого народу, але й для Цер- 
кви..., бачучи в своїм [духовнім] стані лише рід ремесла, ко- 
тре мало їх забезпечити матеріяльно».^) 

Другий журнал для греко-католицького духовенства, «Ни- 
ва», описує стан нашої духовної верстви в Галичині в тім самім 
часі приблизно так само. Ось один уривок з історії того часу, 
поданої в тому журналі: 

36 



«Кандидат духовний навчився в семінарії кепсько по- 
руськи читати, а про устав церковний, про зрозуміння духа 
книг літурґічних тоді бесіди не було, з дому не виніс у тім 
згляді найменших відомостей. Діти всіх священиків говори- 
ли «пацір» тільки по-польськи... Не диво, що руська інтелі- 
генція, що виходила з священичих домів, переходила в ла- 
тинство... Тепер маємо з них завзятих ворогів-яничарів на- 
роду і Церкви».") 

НАЦІОНАЛЬНИЙ РУХ ЗДОБУВАЄ СОБІ ВПЛИВ 

Проте, цей процес польщення щодо мови серед духовної 
і світської інтелігенції в Галичині мав дві цілком окремі і на- 
віть протилежні течії. Одна течія втягнула українську духовну 
і світську освічену верству просто в польський національний та- 
бір. Друга, навпаки, плекала своєрідний український національ- 
ний патріотизм. Учасники першої течії, разом з українською мо- 
вою, покидали також українську Церкву, приймали латинсько- 
польський обряд і ставали польськими патріотами; і, як це бу- 
ває з ренегатами, вони були завзятішими ворогами рівноправ- 
ности українського народу, ніж були родовиті Поляки. Вони, ро- 
зуміється, не могли зразу заперечити свого українського похо- 
дження, отож вони казали, що вони тільки українського роду, а 
їхня національність польська.*) Друга течія спольщеної щодо мо- 
ви нашої тодішньої освіченої верстви складалась із людей, які 
приймали польську мову, як свою розмовну і літературну мову, 
не тому, що вони прагнули бути Поляками, але тому, що в сво- 
єму фальшивому аристократизмі вони були переконані, що му- 
сять відрізнятися мовою від «простого народу», який говорив 
по-українськи. В понятті цих освічених людей українська на- 
родна мова була негідна ні для літератури, ні для розмови ви- 
щих верств. Тим то ця верства вживала і вдома в розмові між 
собою польської мови, як найбільше знаної в краю, але не цура- 
лася в потребі говорити й писати по-латинськи, по-німецьки і 
навіть по-французьки. В розмові з українським закріпаченим се- 
лянством і слугами з-поміж нього, ця освічена верства користу- 
валася звичайно українською мовою. Ця звичка була в дечому 
наслідуванням великого польського панства, яке, щоб відрізни- 



•) Ці ренеґати викули навіть коротку фразу в латинській мові для 
окреслення свого статусу: ^епіе КиШепі, паїіопе Роїопі (щодо роду — 
Українці, але щодо національности — Поляки). 

37 



тися від своїх підданих польських селян і слуг, залюбки корис- 
тувалося в розмові, особливо в присутності слуг, французькою 
мовою і для вивчення цієї мови спроваджувало собі вчителів із 
Франції. 

Не зважаючи на прийняття польської мови, як панської, 
ця течія освіченої верстви на свій спосіб була політично супроти 
Поляків і Польщі «сеператистичною». Вона була проти поль- 
ських змагань до відбудови старої польської держави і зо- 
крема вона виступала проти того, щоб до такої відновленої поль- 
ської держави знову включити українські землі. Вище духовен- 
ство греко-католицької Церкви, що гуртувалось довкола львів- 
ської і перемиської консисторії, постійно робило заходи перед 
австрійським урядом в обороні рівноправности української Цер- 
кви і її незалежности від польських впливів. Воно боронило та- 
кож принципу, що початкове сільське шкільництво має бути по 
селах українське, а не польське. В цьому напрямі діяв як львів- 
ський гурт навколо митрополита Михайла Левицького (1771 — 
1858 рр.), так і — ще активніше — перемиський священичий 
гурток, якому помагав у великій мірі тамошній єпископ Іван Сні- 
гурський (1818 — 1847 ). Це дуже не подобалося польському 
проводові, і він різними заходами, а зокрема фальшивими обви- 
нувальними доносами у Відні і Римі, старався перешкодити ос- 
вітньому піднесенню української народної маси. Перемиський гур- 
ток священиків під проводом о. Івана Могильницького відзначав- 
ся, як на той час, дуже радикальними народолюбними ідеями. Він 
прихилив на свій бік єпископа Снігурського та накреслив про- 
граму діяльности духовенства для піднесення освіти народних 
мас. За почином о. Івана Могильницького, укладено статут то- 
вариства священиків з метою ширення народної освіти і зокре- 
ма підтримки вселюдних шкіл з українською мовою навчання. 
Статут цього товариства, заходами єпископа Снігурського і ми- 
трополита Левицького, затвердив цісар 5 лютого 1816 р. Але 
діяльність цього першого освітнього товариства в Україні, яке 
ставило собі за мету масову шкільну акцію і видавання потріб- 
них шкільних підручників і взагалі повчальних книжок для лю- 
ду, припинив зразу Рим. На донос польського духовенства, під- 
триманий з боку кількох спольщених провідників ордену Васи- 
ліян, компетентний для такої справи кардинал Североні написав 
до митрополита і до цісаря листа, в якому гостро скритикував 
статут товариства і самого митрополита, закидаючи^ йому різ- 
ні неіснуючі провини супроти Риму. Проте, митрополит відбив 
усі закиди, доказавши, що це звичайна польська реакційна ін- 
трига проти Українців, яка походить з того, що Поляки не хо- 

^38 



чуть допустити до освіти українського народу і до друку попу- 
лярних книжок. Цісарський уряд прийняв виправдання митро- 
полита і дозволив товариству на його діяльність негайно .*) 

Перемиський священичий гурт, організований у згаданому 
товаристві, мав, крім свого голови о. Івана Могильницького, ще 
кількох видатних діячів. Між ними треба згадати о. Осипа Ло- 




о* Осип Лозинський 



зинського і О. Юліяна Желехівського. Всі вони були оборонцями 
засади, що поза Церквою має обов'язувати українська мова та 
що також проповіді в Церкві мають бути в українській народній 
мові. Товариство видало кілька книжок о. І. Могильницького 
для вжитку в школах, а зокрема його буквар,^ який обов'язував 
у школах понад 70 літ. Іван Могильницький уклав також першу 
граматику української мови 1823 року. Дуже активним був та- 
кож о. Осип Лозинський, який завзято боронив повної самостій- 
ности української мови серед інших слов'янських мов. Він запи- 
сував також українські пісні і звичаї та пізніше видав збірку їх, 
про українське весілля. Також і він, для оборони самостійности 
української мови, видав пізніше граматику української мови по- 
польськи — для тих, що ліпше вміли читати по-польськи.") - ■; 



39 



Перемиський гурток у своїх ідеях пішов далі поза думки, 
які панували в митрополичій консисторії. Коли гурт митрополи- 
та Левицького уважав українську народну мову придатною тіль- 
ки для навчання в початкових сільських школах, а для літерату- 
ри ні, то перемиський гурт боронив думку, Ш.0 ця мова є сама 
собою дуже гарна і щ.о вона так само придатна для гарної і вче- 
ної літератури, як і всяка інша слов'янська мова і зокрема як мова 
польська. Видно це також з факту, ш.о цей гурт збирав матерія- 
ли української народної творчости. Крім того, в тому гурті па- 
нувала думка, ш.0 українська національність існує не тільки в 
Галичині, але також поза кордонами Австрії — над Дніпром, аж 
до Дону і Кубані. Іван Могильницький, всупереч старому по- 
глядові, який утотожнював українську національність з однією 
«руською Церквою», заступав правильну думку, ш,о національ- 
ність і віровизнання — це дві окремі справи: Українцем є той, 
ш.0 почуває себе Українцем і говорить та пише по-українсЬки, 
незалежно від того, чи він є греко-католиком, православним чи 
римо-католиком.*^) 

Цей дух соборного національного почування і енергія для 
боротьби в обороні вільного національного розвитку народу ви- 
явились в організованій формі найперше на західніх окраїнах Га- 
личини (Надсяння і Лемківш,ина), бо вони були виставлені на 
найсильніший натиск з боку сусідніх польських земель, або на 
східніх окраїнах Галичини (Золочівш.ина, Зборівш,ина, Збараж- 
чина), які сусідували з тими українськими землями, що найдовше, 
аж до 1795 року, були під владою польської шляхти. Це були — 
східня Волинь і східне Поділля, де польська шляхетсько-колоні- 
яльна система лютувала найгірше і під соціяльним і під націо- 
нальним оглядом. Саме там виявився останній масовий збройний 
опір українського народу проти тієї неволі, в формі крівавих 
гайдамацьких повстань. Останнє таке велике гайдамацьке пов- 
стання було в недалекій від галицької границі Уманш.ині (1768). 
У куті, де збігалися межі Галичини, Волині і тодішнього підполь- 
ського Поділля, зродився самостійний духовний опір проти опо- 
лячування приблизно в тому часі, коли він зродився в Надсян- 
щині. 

Велике культурне значення мав тоді манастир оо. Васи- 
ліян у Почаєві, ш.о мав власну друкарню.^"") Тут різні автори тво- 
рили самі або переробляли давні релігійні пісні, складені в Укра- 
їні для різних нагод. В 1790 році в Почаєві видано велику систе- 
матичну збірку таких пісень під назвою «Богогласник». В тому 
збірнику були надруковані духовні пісні різними мовами: цер- 
ковно-слов'янською, українською народною, а деш.о польською 

40 



і латинською. Пісні того збірника в українській мові були тоді і 
пізніше дуже популярними на всіх землях України. Головна річ, 
що Почаїв уживав для пісенної і повчальної літератури україн- 
ської народної мови і тим промостив українській народній мові 
шлях до літературного розвитку. Нема сумніву, ш,о це сталося 
під впливом безпосередньої народної мови в прекрасних коляд- 
ках, ш.едрівках, гагілках і інших історичних піснях. Почаїв дру- 
кував також повчальну літературу в народній мові.^^) 

Почаївський літературний гурток у манастирі займався не 
тільки творчістю релігійних пісень і навчанням релігії в народ- 
ній мові. Тут пробудився також свідомий український патріо- 
тичний дух, що охоплював усе національне життя. Він був у зго- 
ді з народною традицією. Тому цей гурт тоді не мав аристокра- 
тичного світогляду, але мислив про націю як одну велику роди- 
ну, основану на братерстві. Тут вперше в новітніх часах створе- 
но пісню «Дай нам, Боже, добрий час», яка скоро поширилися у 
всіх областях і стала однією з найпопулярніших пісень в кінці 
1 8-ого і протягом 1 9-ого сторіччя. Творцем цієї пісні був о. Юліям 
Добриловський (нар. 1760, помер 1825 у Почаєві). При тодіш- 
ніх живих взаєминах між сусідніми українськими областями і ра- 
йонами, о. Юліян Добриловський бував, самозрозуміло, частим 
гостем у сусідній Збаражчині, Золочівщині чи Брідщині. Своїм 
духом і живим словом він будив людей, зокрема тамошніх свя- 
щеників, до патріотизму, спертого на націоналньому братер- 
стві.**) Духа так зрозумілого патріотизму відчуваємо глибше, 
коли прочитаємо цілу пісню «Дай нам. Боже». Ось вона: 



Дай нам. Боже, добрий час, 
Як у людей, так у нас, 
І в щасливу годину. 
Розвеселім родину. 
Ой, ну-ну, ой, ну-ну, 
Розвеселім родину! 

в нас родина вся одна — 
Ціла наша Русь свята, 
Чи опанча чи сердак. 
Чи гуцул чи подоляк. 
Ой, так-так, ой, так-так, 
Чи гуцул чи подоляк. 

Де Дністер, де Сян і Прут 
Руські річеньки пливуть 
І від Буга за Бескид 



Всюди чесний руський рід. 
Ой, наш рід, руський рід, 
Хоч підеш і за Бескид. 

Всюди мова нам одна, 
Всюди пісня та сама 
І танець нам всім однак, 
Коломийка чи козак. 
Ой, так-так, ой, так-так. 
Коломийка та козак. 

Станьте лемки з уграми, 
Заспівайте враз з нами, 
І гуцули і бойки. 
Подоляни й личаки. 
Всі такі однакі — 
Хорошенькі козаки. 



41 



Най щезає вся біда, Руська мова й обичай. 

Най живе нам свобода, Ой, наш край — руський край, 

Руські люди й руський край. Руська мова й обичай") 

З цього подільського кута між Бродами, Почаєвом, Збо- 
ровом, Золочевом і Збаражем пішов новий подув українського 
національного духа в першій четвертині 19-го сторіччя, яку на- 
зиваємо добою Маркіяна Шашкевича. 

"РУСЬКА ТРІЙЦЯ" ПІД ПРОВОДОМ МАРКІЯНА ШАШКЕВИЧА 

На тому духовному ґрунті виросли в цьому куті Галичини 
Маркіян Шашкевич і Яків Головацький, до яких потім приєднав- 
ся Іван Вагилевич, що походив із Калущини. Всі три були май- 
же ровесниками. Маркіян Шашкевич був сином пароха в селі 
Княже (Золочівщина), але народився — б листопада 1811 р. — 
в домі свого діда по мамі, пароха села Підлисся (Золочівщина), 
о, Авдиковича. Недалеко звідси, в селі Чепелях (Брідщина), на- 
родився дня 17 жовтня 1814 р., Яків Головацький. Там його ба- 
тько також був парохом. Згідно з тодішніми звичаями, парохи 
відвідували один одного підчас празників не тільки в своїх око- 
лицях, але й у подальших районах. З ними бували також їхні ді- 
ти. В той спосіб передавано з однієї околиці в другу нові події 
і нові думки. Немає сумніву, що в домах сільських духівників, 
які офіційно, звичайно, говорили по-польськи, з сільським дов- 
кіллям говорили по-українськи. В родині Головацьких бував о. 
Добриловський, автор пісні, «Дай нам, Боже, добрий час» і на- 
певно заніс туди особисто цю пісню своїм живим голосом. Мож- 
на припускати, що він бував також у діда Шашкевича, о. Авди- 
ковича.'*) Там обидва юнаки мусіли чути і навчитися співати цю 
українську патріотичну пісню. Проте, на чутливі поетичні молоді 
душі мусіла зробити найглибше враження народна творчість — 
колядки, щедрівки і гагілки, які вони чули в часі найбільших 
свят — Різдва, ІДедрого Вечора і Великодня. 

Школа, яка, за вийнятком початкової сільської школи, бу- 
ла в ті часи вже виключно німецько-польська, приглушувала в 
них ці молодечі спогади з рідного села. Проте, цілком приглу- 
шити впливу народного творчого духа ця школа таки не всти- 
гла. 

На вищі студії перейшли Маркіян Шашкевич і Яків Го- 
ловацький до Львова. Тут вони спочатку познайомились обидва, 
а потім з Іваном Вагилевичем (народився дня 2 вересня 1811 р. в 
Ясені Горішньому, недалеко Калуша). У Львові Шашкевич оз- 



наиомився з творами відроджених слов ямських народів, що, по- 
дібно як Українці, заснули були на довгий час у неволі. Зокрема, 
зробили на нього враження писання нових чеських і словацьких 
письменників, а згодом і сербських. Це збудило в душі Шашке- 
вича приспані спогади про творчість власного простого народу 
і помогло йому відчути всю красу тієї творчости. Він почув у 
собі також поетичну іскру таланту і постановив писати поезії і про- 
зові твори тією мовою, якою цей народ споконвіку говорив і яку 
він розвинув у своїй усній словесності, в Шашкевича збудився 
ентузіязм для ідеї нової літератури в українській народній мо- 
ві і в зв'язку з тим він пройнявся жадобою помагати цьому не- 
щасливому народові до світла науки, знання і волі. Що все те 
випливало в першу чергу з джерела народної творчости, видно 
з того, що Шашкевич, Головацький і Вагилевич стали збирати 
пильно і записувати народні пісні, щоб їх пізніше публікувати, 
як доказ великого духовного скарбу українського народу. 




о* Маркіян Шашкевич 



Шашкевич, Головацький і Вагилевич знайомились з від- 
родженням поневолених слов'янських народів не тільки за до- 
помогою відповідних публікацій, які були під рукою в універси- 
тетській бібліотеці, але також шляхом особистих зв'язків з Ві- 
днем, Будапештом і Прагою, де діяли письменники цих слов'ян- 

>4з 



ських народів. Цей слов'янський рух зміцнював у членів «Русь- 
кої Трійці» запал до того, щоб спричинитись до пробудження 
також свого народу творенням літератури в його живій мові і 
ширенням освіти серед гнобленого селянства. 

ПОЛЬСЬКА КОНСПІРАЦІЯ 

У Львові Українська Трійця зустрілась також з іншими 
"течіями того часу. В 1830-их роках діяли в Галичині, головно по 
окружних містах, також впливи західньо-европейського, зокре- 
ма французького демократичного руху. В основі демократичної 
ідеї лежить ідея, що кожний нарід сам має визначати свою до- 
лю. Ця ідея самовизначення народу в політичнім сенсі зміцню- 
вала національний рух в Европі серед поневолених народів. Де- 



о. Яків Гоповацький 




Мркратичні ідеї з Франції переносились до таємних гуртків се- 
р^д студентів і старшої інтелігенції у Відні, Будапешті і Празі, 
а звідти також у Галичину і зокрема до Львова, як тодішнього 
центру адміністрації Галичини. Одначе тут західньо-европей- 

44 



ський демократичний рух був головно використаний для націо- 
налістично-імперіялістичних цілей польської революційної кон- 
спірації. 

Польська шляхта і міщанська інтелігенція, разом з римо- 
католицьким духовенством, не погоджувалися з фактом поділу 
колишньої польської імперії. Причиною невдачі повстання Ко- 
сьцюшка вони вважали ту обставину, що за шляхтою не пішло 
до повстання польське селянство, боячися повної віднови ста- 
рих панщинних порядків, якщо б перемогло шляхетське пов- 
стання проти Росії і Австрії. Звідсіля, в противагу аристокра- 
тичній шляхетській польській партії, зродився серед польської 
конспірації ніби демократичний рух, який демократичними обі- 
цянками бажав приєднати польське селянство до ідеї повстання. 
Польська повстанська конспірація намагалася здобути собі при- 
хильність також серед українського народу. Вона діяла і серед 
духовної та світської інтелігенції, і серед селянства. Спольщену 
щодо мови українську інтелігенцію ця польська конспірація на- 
магалась з'єднати ніби демократичними ідеями, малюючи перед 
нею міраж відновленої унії Польщі, Литви і Руси-України ; а 
українське селянство бунтовано проти Австрії пропагандою, що 
за все суспільне лихо в Галичині відповідальна нібито не поль- 
ська шляхта, а німецько-австрійська адміністрація. Коли до 
української інтелігенції звертався польський конспіративний рух 
у польській мові і з польськими політичними патріотичними га- 
слами, то до українського селянства польські конспіраційні діячі 
звертались з пропагандою в українській народній мові. Так во- 
ни робили в Придніпрянській Україні на Правобережжі (головно 
на Поділлі), і в той самий спосіб вони діяли в Галичині. Цю про- 
паганду проваджено головно засобом пісень українською мовою, 
складених на лад українських народних пісень і дум.") 

Поезії Тимка Падури, шляхтича з підросійського Поділ- 
ля, були відомі також Шашкевичеві та іншим членам гуртка у 
Львові.") 

Учасники польської конспірації, що мала широку сітку та- 
ємних товариств по всій Галичині, діяли серед українського се- 
лянства в той спосіб, що не тільки пускали по ярмарках і тор- 
гах різні, прихильні для польської акції, чутки, але також укла- 
дали, вивчали напам'ять і співали нові пісні. Багато таких пі- 
сень укладав у Галичині Поляк Каспер Цєнґлєвіч, а пізніше та- 
кож спольщений Українець Михайло Попель. Ця польська «де- 
мократична» революційна діяльність серед українського селян- 
ства живою українською піснею і «наукою» особливо зміцнилася 
після упадку повстання в Конгресовій Польщі (воно почалося в 

4» 



листопаді 1830 і впало вліті наступного року). Ця польська ро- 
бота йшла в цілій українській Галичині від Лемківщини по Збруч 
на Поділлі. 

Коли на селі української Галичини ця протиавстрійська 
польська пропаганда не знайшла ніякого успіху, то серед тодіш- 
ньої старшої і молодшої української інтелігенції вона могла ско- 
ро похвалитись значними досягненнями. Це в даних обставинах 
була цілком природна річ. Українське село, хоч ще було в пан- 
щинній залежності, то все ж таки одержало від австрійської 
монархії деяку полегшу від нестерпного польсько-шляхетського 
ярма. Це село дуже добре знало, що лихо його походить від поль- 
ського панства і що воно так недавно, за Польщі, було ще гір- 
шим. Тому про поворот Польщі село й слухати не хотіло. Ма- 
ючи два лиха до вибору, воно вибрало в своїх думках менше 
лихо — Австрію. Річ ясна, що село завжди мріяло про старі часи, 
коли українська козацька шабля вивоювала була повну волю для 
селян, яка за Збручем трималася майже сто літ. Інша справа з 
духовною і світською українською інтелігенцією в 1830-тих ро- 
ках. Вона під мовним оглядом була цілком спольщеною, бо ж 
польська мова в ї"ї очах була мовою освіченої верстви. Польсь- 
ким словом легше було польській пропаганді трапити до тієї ін- 
телігенції, ніж до села. Спритно притягано цих інтелігентів до 
польських конспіраційних організацій, метою яких була бороть- 
ба за відбудову Польщі в давних кордонах. Членами, і то про- 
відними, цих польських революційних організацій були не тіль- 
ки українські студенти університету, але й численні українські 
професори теології і навіть префекти греко-католицької семіна- 
рії.*) Ця партія серед семінаристів була дуже сильна і тягнула 
за собою добру половину з-поміж них. Пробувано втягнути в 
сітку цієї польської організації також Шашкевича і його това- 
ришів, але вони відчули зразу фальш гасел цих польських ре- 
волюціонерів, які боролися за рівне право польського народу з 
іншими державними народами, а перечили це право для Руси- 
України. В деяких учнів семінарії доходило польське патріотичне 
завзяття до того ступня, що один з них пізніше признався, що 
він мав плян убити Шашкевича, коли цей став ширити думку про 
самостійність українського народу і його рівне право на свою 
власну культуру.*") 

Проти тієї польонофільської партії серед української ін- 
телігенції виступала активно також дуже чисельна українська 
партія, але не з позиції оборони прав українського народу, а з 
позицій австрофільства і урядової льояльности. Провідником тієї 
партії був митрополит Михайло Левицький і його найближчі 



співробітники з-поміж вищого духовенства. Ця партія мала за 
собою також майже половину інтелігенції і студентської молоді. 
Щоправда, митрополит і його партія не були австрофілами до 
тієї міри, щоб проповідувати германізацію Галичини. Вони були 
навіть патріотами Руси-України, але їх патріотизм був обмеже- 
ний злезрозумілою аристократичною ідеологією. Вони боронили 
прав української Церкви в Галичині і бажали освіти народу на 
селі в його мові. Проте, вони були думки, що націю репрезентує 
тільки духовенство і що воно, з огляду на брак української шля- 
хти-аристократії земельної, є тією аристократичною верствою 
народу. Як аристократи, вони уважали живу народну українську 
мову негодящою для вжитку в красній і науковій літературі і 
тим самим негодящою для конверсації між освіченими людьми. 
Такою аристократичною мовою вони уважали польську мову і 
вживали її в розмові між собою і публічно. Австрійську монар- 
хічну владу вони підтримували не тільки з ідеологічних мірку- 
вань, але також тому, що ця влада дала греко-католицькому 
духовенству повну рівноправність з римо-католицьким духовен- 
ством і вищу освіту за рахунок держави. В тодішній міжнарод- 
ній і внутрішній ситуації Австрії, зрештою, загальний народний 
інтерес Українців вимагав підтримати боротьбу проти польських 
конспірацій на українській землі, що зверталися не лише проти 
австрійської монархії, але також одночосно проти українського 
народу. Вся біда була в тому, що австрофільство митрополичої 
партії в багатьох випадках переходило в сервілізм до конкрет- 
ної австрійської адміністрації. Аристократизм цієї партії з поль- 
ською панівною мовою і цей австрофільський сервілізм, ставили 
цю партію в багатьох випадках у вороже становище до народов- 
ської української партії, що саме тоді народжувалася під про- 
водом «Руської Трійці». 

НАРОДОВСЬКИЙ ТАБІР У СВОЇХ ПОЧАТКАХ 

Українська народовська партія, що зродилася в тому ча- 
сі під духовним проводом Маркіяна Шашкевича, натрапила на 
ворожу позицію як з боку польонофілів серед духовної та світ-^ 
ської інтелігенції, так і сервілістів із австрофільської партії. 
Обидві ці панівні партії мали велику більшість серед освіченої 
верстви і зокрема за ними йшла більшість студентської молоді 
в університеті і в духовній семінарії. Виступити в обороні живої 
української народної мови і впровадити її в літературу означало 
вийти на революційну боротьбу проти панівної атмосфери, про- 
ти обох великих партій. Історичною заслугою Шашкевича і його 

47 



двох ближчих та кількох дальших товаришів є їхнє рішення пі- 
ти на пробій проти тієї панівної задухи. Вперше вони створили 
без статуту конспіративну організацію для проведення своїх ці- 
лей. Вони дали собі слово говорити між собою і з товаришами в 
семінарії тільки українською мовою, а не по-польськи. Вони за- 
плянували і літературні збірники творів лише в українській на- 
родній мові, щоб цій, досі погорджуваній «хлопській мові», на- 
дати статус літературної мови. Шашкевич був першим, що ви- 
ступив з таким своїм збірником під назвою «Син Руси» (1834). 
Ще раніше, бо в 1833 р., Шашкевич, у відповідь на польський на- 
тиск на збаламучену аристократизмом інтелігенцію, написав по- 
езію «Болеслав Кривоустий під Галичем в 1139 р.». В цьому вір- 
ші він у закритий перед цензурою спосіб проголосив маніфест 
боротьби проти польського імперіялістичного натиску і при тому 
поставив перед очі молодого покоління самостійницький собор- 
ницький український ідеал. Вірш описує бій об'єднаних сил Ки- 
єва і Галича з Поляками в обороні державности українського на- 
роду. Його гаслом є: «Гей, хто Русин, повставайте, соколята, на 
врага». Згадана збірка ходила по руках покищо у рукописі. В 
одному з віршів цієї збірки Шашкевич закликав молодь: 

«Гоніть з Руси мряки тьмаві. 
Разом к світу, други жваві!» 

Незабаром після того Шашкевич і його товариші прила- 
дили вже до друку більший збірник літературних творів під на- 
звою «Зоря» і подали поліційній цензурі у Львові (1834). Ця 
збірка одночасно була революційною щодо мови і щодо право- 
пису, бо автори відкинули старий етимологічний правопис і прий- 
няли новий, фонетичний. Всеукраїнський характер був у збірці 
підкреслений статтею про діяльність великого гетьмана Богда- 
на Хмельницького. Львівська австрійська цензура не мала тоді 
свого урядовця для публікацій українською мовою, тому висла- 
ла «Зорю» до Відня для цензури. Віденський цензор не бачив 
ніякої перешкоди для публікації «Зорі», але висловив погляд, що 
остаточну постанову про це повинна прийняти львівська цен- 
зура з погляду місцевих відносин у Галичині. Разом з тим цен- 
зор з Відня повчив львівську адміністрацію, що «руський народ 
живе не тільки в Галичині і взагалі в межах Австрії, але також 
під російською владою, де він начислює до 16 мільйонів душ». 
Віденський цензор виразно відрізняв цей народ і від Поляків і 
від Москалів.") 

Львівський губерніяльний уряд до того часу не мав діла з 
літературними публікаціями в українській мові і тому не мав 

48 



для них свого цензора. Тому він звернувся до митрополита М. 
Левицького з проханням перепровадити цензуру «Зорі». Митро- 
полит довірив це завдання своєму близькому рідному, професо- 
рові моральної теології Венедиктові Левицькому. Обидва ари- 
стократичні цензори з сервілістичною орієнтацією дали губер- 
ніяльному урядові внесення заборонити друк «Зорі». Згідно з 
внеском митрополита, урядова цензура заборонила друк «Зорі» 
31 липня 1835. Митрополит підкреслив у своєму внеску, що «Зо- 
ря» не годиться до друку з огляду на свій зміст, бо вона говорить 
про народний і релігійний гніт, який терпить українське населен- 
ня від Поляків і зокрема від Єзуїтів, і тим може викликати між 
обома народами ворожнечу; а з другого боку, вона, як світська 
літературна збірка, не годиться до друку також з огляду на 
свою народну мову. Обидва цензори висловили погляд, що Мар- 
кіян Шашкевич, який був формально редактором збірки і підпи- 
сав її псевдонімом «М. Руслан», може писати тією мовою тільки 
моральні поучення для простого народу. Цю думку прийняла 
також урядова цензура і зазначила, що коли «Шашкевича свер- 
бить рука» до писання, то хай пише те, чого слід чекати від свя- 
щеників — повчальні проповіді про обов'язки до австрійської 
держави.") 

Але цей удар своїх і чужих не зламав Шашкевича і його 
друзів. Навпаки, вони ще з більшим завзяттям продовжували 
своє запляноване завдання. Вони постановили в самій семінарії 
пропагувати українську народну мову у підготовних пропові- 
дях, а потім виступити одного дня у всіх львівських церквах з 
українськими проповідями, а не з польськими, як це було до то- 
го часу. Цей плян здійснено 13 жовтня 1836. В тодішніх обста- 
винах цей виступ був відважним революційним кроком і супроти 
панівної польської верстви і супроти власної аристократичної 
панівної партії. 

Разом з тим «Руська Трійця» готувалась видати друком 
новий літературний збірник, хоч перший збірник — «Зоря» — 
підпав конфіскаті. Зібрано й позичено потрібні гроші і вирішено 
надрукувати цю нову збірку в Будапешті, щоб таким способом 
обійти львівську цензуру згаданих цензорів. Ця збірка була на- 
друкована в 1837 році під назвою «Русалка Дністровая». Перші 
її примірники появилися у Галичині в квітні 1837. Але, коли до 
Львова прийшла решта, тобто основна частина тиражу, книж- 
ку затримано і піддано львівській цензурі, хоч ї"ї пропустила цен- 
зура в Будапешті. Права рука митрополита, о. професор Вене- 
дикт Левицький, як цензор, знову поклав свою важку руку на 
нову українську літературу і запропонував губерніяльному уря- 

49 



дові у Львові конфіскувати всю решту «Русалки Дністрової». 
Так аристократична польськомовна провідна верства народу 
вдруге не пустила народної мови в літературу й науку. Тільки 
перших 200 примірників, розісланих раніше окремо, могли по- 
пасти до рук громади і робити своє діло пробудження інтелі- 
генції до національного і народолюбного руху. 

Конфіската «Русалки Дністрової» мала ще й той наслі- 
док, що членів відомої митрополитові трійці всіляко пересліду- 
вано: спочатку затягали з висвяченням їх, потім посилали їх 
тільки до бідних парафій на сотрудників, і т. п. Але й це не зла- 
мало членів гуртка, хоч дехто захитався (наприклад І. Вагиле- 
вич). Члени гуртка далі поширювали народовські ідеї, але вже 
підпільно, поза цензурою, приватною кореспонденцією. 

В два роки після конфіскати «Русалки Дністрової» пробу- 
вав проломити цензуру член цього гуртка Антін Могильниць- 
кий, тоді ще студент духовної семінарії. В тому часі приїхав до 
Львова член цісарського роду архикнязь Франц Карло. Могиль- 
ницький написав українською мовою привітальний вірш на його 
пошану і подав до друку. Автор був переконаний, що о. профе- 
сор Венедикт Левицький і митрополит Михайло Левицький, як 
цензори губерніяльного уряду, пропустять такий вірш, хоч йо- 
го написано народною мовою. Але також ця спроба була безус- 
пішна. Обох Левицьких не зворушило те, що вірш мав австро- 
фільський зміст, який відповідав їхнім аристократичним австро- 
фільським поглядам. На перешкоді стояла українська народна 
мова. Вони обидва наказали конфіскувати весь наклад цього 
вірша, при чому митрополит подав виразно таку причину кон- 
фіскати: «Не можна такою простою мовою вітати такого дос- 
тойника».*®) 

Гурт, на який мав вплив Шашкевич, був досить числен- 
ний. Сюди належали не лише товариші Шашкевича з того самого 
року студій у семінарії, але також молодші семінаристи. Серед 
них були також семінаристи із Поділля і зокрема із Збаражчини, 
або такі, що потім діяли в Збаражчині і в сусідніх районах. Де- 
які з них відіграли визначну ролю в загальному суспільно-націо- 
нальному русі того і пізнішого часу, наприклад: 

Степан Качала, народжений у 1815 році (помер в 1888 р.). 
Він був пізніше парохом у Шельпаках, пов. Збараж. 

Іван Шоробура, уродженець села Городовища коло Бе- 
режан, які стояли в тісному зв'язку з Тернополем і Збаражем. 
Треба зазначити, що окружна гімназія в Бережанах була перене- 
сена зі Збаража разом із своїми учителями і учнями,**) 

Рудольф Мох, що також ходив до гімназії в Бережанах.*") 

50 



Іван Гушалевич, уродженець села Лашівки коло Чорткова 
(народжений 1823, помер 1903). Він знайшов вплив Трійці в се- 
мінарії навіть серед молодших товаришів Трійці. 

Менше визначних семінаристів із Збаражчини і поблизь- 
ких районів, які були під впливом гурту Шашкевича, мусіло бу- 
ти чимало, коли взяти до уваги, що в часі вступу Шашкевича до 
семінарії було там 223 студенти. Це, як на ті часи, дуже значна 
кількість. 

Коли Шашкевич і його послідовники плекали підпільно 
українську мову, в Галичині офіційно панували польська і ні- 
мецька мови. Правда часом хтось писав мертвою мішаниною 
церковної, української і польської мов, Ш.0 ї"ї пізніше слушно на- 
звано «язичієм», але такою мертвою мовою не могла розвива- 
тися ні красна література, ні наука. Як виглядали твори тим 
язичієм, досить навести тут один із пізніших зразків «поезії»: 

Воззр-Ьніе страшилища вг ПестЬ и Буд-Ь наступившем м-Ьсяцемг 

мартомт» 1838 года 

Тугь прохаживающій удивляю: 

На что всюдь челнки суть разставленьї? 

Но тепер-ь бурю си вспоминаю, 

Где бьівали зд-і^шни оскорбленьї. 

Буря та! Злосчасная причина, 

Кая, осмг літ уж б-Ьсила, 

Но єсть острожности новина 

И розположеніе правила.*") 

Так продовжується цей вірш далі цілими строфами. Оче- 
видно його не розуміли тодішні, як не розуміють і нинішні чита- 
чі. Не розумів його, мабуть, і сам автор. А тим часом серед нової 
освіченої верстви, що була народолюбною, вже зривалась прав- 
дива буря, якої вже ніяка сила не могла спинити. Коли Шашке- 
вич помер передчасно в 1843 році, його діло продовжували йо- 
го товариші. Вони були вірні ідеї, яку проголосив Шашкевич 
ще в семінарії, як провідну зорю для своїх послідовників: «Тре- 
ба йти між нарід, досліджувати на місці... нам треба йти в нарід 
і вчитися в нього його мудрости» — словесної творчости і жи- 
вої мови.**) 



§1 



РОЗДІЛ ТРЕТІЙ 

ПЕРША ПЕРЕМОГА НАРОДОВСТВА В 1848 р. 

АВСТРІЙСЬКА РЕВОЛЮЦІЯ СПРИЯЄ ПЕРЕМОЗІ НАРОДОВСТВА 

З перемогою австрійської урядової цензури, яку перево- 
дили два Левицькі, як провідники австрофільської, монархістич- 
но-аристократичної партії нашого греко-католицького духовен- 
ства, зовнішнім обсерваторам здавалося, що український нарід, 
як жива національна інтегральна одиниця, перестав існувати. 
Австрійські бюрократи і провідники цієї партії були переконані, 
що одним розчерком цензорського пера вони умертвили розпо- 
чатий Маркіяном Шашкевичем рух на віки вічні. Німецький уря- 
довець австрійського львівського губернатора, Пайман, писав у 
своєму звіті до цісарської канцелярії у Відні з приводу конфіс- 
кати «Русалки Дністрової»: 

«Ми маємо забагато клопоту з Поляками, а ці пере- 
вернені голови [члени Руської Трійці] ще хочуть воскресити 
поховану руську національність».") 

Однак радість того бюрократа була передчасна і нерозум- 
на. Він не розумів, що українська нація вже давно пробудилась 
до нового життя, ще за Хмельниччини, коли завершилися зма- 
гання української народної маси до братерської єдности і волі 
всіх членів народу. Бюрократ бачив тільки поверхню народного 
життя, репрезентованого аристократією, яка боронила існуючого 
ладу. Тоді австрійський престол абсолютного монарха займав 
слабоумний Фердинанд, і такою ж була державна бюрократія. 
Вона не відчувала, що із Заходу, з Франції, ішли нові політичні 
рухи, які пропагували ідею національної єдности там, де той 
самий народ мав кілька держав-монархій (як Німеччина і Авст- 
рія, де був всенімецький соборницький рух лібералів), або ідею 
національного визволення для народів, що були частково або 
повністю поневолені (Італійці, Угорці, слов'янські народи). Де- 
мократична ідея опановувала щораз сильніше уми і серця мо- 
лоді. З цієї ідеї народився опозиційний рух проти абсолютної 

52 



монархії, який вимагав як уже не республіканського, то бодай 
монархічно-конституційного ладу. З того духового політично- 
національного ферменту виросли революції: в Греції (1822 р.), 
у Росії (1825 р.), Поляків проти Росії (1830 - ЗІ р.), у Франції 
і Бельгії (1830 р.), а потім ще одна спроба польського повстан- 
ня проти Австрії (1846). Того руху не розуміли аристократи- 
консерватори і не вміли піти мирно на шлях реформ. 

Революційний фермент незабаром допровадив до нової 
революції у Франції в лютому 1848 р. Коли вістка про револю- 
цію у Франції прийшла до Німеччини і Австрії, то й там зараз 
почалися революційні виступи. У Відні вже 13 березня відбулись 
протиурядові демонстрації, а 15 березня прийшло до явного 
повстання. Цісар мусів усунути деяких міністрів і призначити 
нових та заявити прилюдно, щ,о зійдеться виборне народне пред- 
ставництво, яке виробить конституцію, на яку він складе при- 
сягу. 18 березня утворився у Львові комітет з польської інтелі- 
генції і міш>ан, який подав до цісаря рішучу петицію з вимогою 
сформувати всюди по містах міліцію з міш.ан та покласти на неї 
відповідальність за громадський лад, а також передати всю ад- 
міністрацію місцевим краянам. Петиція була написана так, ш.о 
виходило, що в Галичині живе тільки одна польська нація. Отож 
петиція була спрямована на відбудову польської держави на 
ґрунті Галичини. Незабаром оснували польські провідники у 
Львові свою «Польську Національну Раду»*) і вона скоро поча- 
ла приймати позу законної репрезентації Галичини. Тодішній 
губернатор Галичини почав поважно побоюватися польського 
повстання проти Австрії. Таке повстання мало б значні шанси 
успіху, навіть якщо б Українці і зокрема селянство були в та- 
кому випадку невтральними. В тому часі вже вибухло повстання 
Мадярів проти Австрії під проводом адвоката Людвика Кошута, 
і австрійський уряд мусів кинути значні сили на Угорщину. По- 
чали революційну боротьбу також Італійці в провінціях, зайнятих 
Австрією, отже й туди уряд мусів кинути своє військо. В Гали- 
чині внаслідок того залишилися слабі австрійські військові сили. 
Щоб українське село утвердити в прихильності до Австрії, а в 
кожному разі відвернути його від польських панів, губернатор 
граф Стадіон радив цісарському урядові у Відні, щоб цісар, не 
чекаючи на вибори народного представництва до державної ра- 
ди, сам скасував панщину у Галичині. Цісарський уряд послухав 
тієї поради, і цісар проголосив 17 квітня «патент» (проголошен- 



•) По-польськи: "Роїзкн Кайз Каго(1о\і^а". 

53 



ня своєї волі) про скасування всієї панщини з днем 15 травня. В 
довгому патенті найважливіші такі постанови: 

«Вся примусова даремна праця та інші підданські по- 
винності ґрунтових господарів, халупників і комірників мають 
скінчитись з днем 15 травня 1848 р. 

«Дотеперішні сервітути (служебності) мають лишитися 
непорушними, але за те піддані зобов'язані, оскільки схочуть ви- 
користовувати свої права сервітутів на панських ґрунтах, вно- 
сити відповідну оплату, яка повинна бути встановлена в добро- 
вільній угоді підданих із своїми панами. 

«Де ж буде неможливо зробити таку угоду, там вимірить 
оплату в річній готівці сам уряд, згідно з законом...» 

Далі говорилося в патенті, що за скасування панщини па- 
ни дістануть якусь винагороду, яку встановить конституційний 
закон і яку тоді виплатить державний скарб. Цісарський патент 
був оголошений по всіх галицьких громадах в перший і другий 
день Великодніх Свят 1848 року, тобто, 22 і 23 квітня.'*) 

Явний польський опозиційний і навіть подекуди револю- 
ційний рух міщанства, інтелігенції і панів проти Австрії, в бе- 
резні 1848 року, викликав серед українського селянства небу- 
вале хвилювання. Пішов по селах «великий шум», що пани бун- 
туються проти цісарського уряду, щоб відбудувати назад стару 
Польщу і привернути старі панські порядки. Нічого тут не по- 
могли фальшиві гасла польських «демократів», що в новій Поль- 
щі пани добровільно зречуться панщини. Пісні, складені поль- 
ськими пропагандистами в українській мові, закликали наших 
селян бути «дружніми до Ляхів»: 

Ой, летіла ластівонька та понад рікою. 

Ой, змилувалися Ляшеньки над нашой бідою. 

Ой, летіла ластівонька понад берегами. 

Най Ляхи здорові будуть, тримаймо з Ляхами.") 

Ці заходи польських панів і «демократів» мали успіх тіль- 
ки серед частини давно спольщеної нашої світської і духовної 
інтелігенції. Більшість нашої інтелігенції, хоч вона в момент 
вибуху австрійської революції говорила між собою по-польськи 
і була проти вживання «хлопської мови» в літературі і науці, 
все ж таки почувалася українською і в ніякому разі не бажала 
відбудови польської держави на українських землях. А селянство 
не тільки не мало жодної прихильности до такого польського 
пляну, але просто ставилось до нього вороже. На обіцянки поль- 
ської пропаганди, що в новій Польщі пани зречуться добровіль- 



но панщини, селяни відповідали просто: покажіть цю свою доб- 
ру волю зараз тут і зречіться панщинних привілеїв. 

Події того часу мали глибокий вплив на українську світ- 
ську і духовну інтелігенцію. Намагання Польської Ради Наро- 
дової захопити владу над українською Галичиною, хоч би на- 
віть у рямках Австрії, викликали організовану акцію опору також 
серед нашої освіченої верстви. Вимога Поляків мусіла викликати 
вимогу Українців. Польській організації мусіла протиставитися 
організація українська. В обличчі польського наступу, який за- 
перечував існування українського народу як політичної одиниці, 
зросла нагло сила гурту Шашкевича. Хоча Шашкевича вже 5 
років не було в живих, його гурт тримався і підтримував тісні 
зв'язки. Під впливом цього гурту і напору національної ідеї ін- 
ших народів у межах Австрії, також та наша духовна і нечис- 
ленна світська інтелігенція, яка дотримувалась фальшивого ари- 
стократизму, формально перейшла на ідейну плятформу Шаш- 
кевичевого гурту, тобто народовців. Революція вигнала з това- 
риської розмови більшости нашого духовенства польську мову, 
яку заступила українська народна мова. Це був великий історич- 
ний перелім: щезла назовні мовна перегорода між українським 
людом і між освіченою верствою. Відразу цей люд і ця духовна 
інтелігенція почули себе силою, якої вони не відчували тоді, ко- 
ли були відділені одні від одних. Нажаль, фальшивий аристо- 
кратизм у значній мірі залишився серед цієї освіченої верстви; 
він тепер тільки відійшов на другий плян, приголомшений уда- 
рами народовської демократичної думки, що ішла із Заходу. 

Під тиском народовської групи духовенства, що була роз- 
кинена по селах, мусів врешті діяти львівський духовний і світ- 
ський провід, базою якого була митрополича консисторія, або, 
як ї"ї популярно називано, «святий Юр» (від назви катедрального 
собору). Сам митрополит Левицький мав бюрократичний спосіб 
думання і тому не міг піднестися до негайного самостійного ор- 
ганізаційного діяння, як того вимагала нова ситуація. До то- 
го ж він був аж надто скомпромітований в очах народовсько- 
го духовенства своїм наставленням проти народовського руху. 
Тому він не міг виступати як провідник у той революційний мо- 
мент. Отож, від імени митрополичої консисторії назовні стали 
діяти єпископ Григорій Яхимович і крилошанин Михайло Кузем- 
ський. 19 березня, на другий день після ухвалення і пощиренля 
польської петиції тимчасовим «Польським Національним Комі- 
тетом», вони подали за посередництвом губернатора свою^ пе- 
тицію до цісаря, в якій реклямували права Українців до Гали- 
чини і вимагали негайного запровадження українськйї мови в 

55 



усіх народних школах і запровадження української мови в се- 
редніх і вищих школах, а також призначення на урядові пости 
в Галичині таких урядовців, які знають українську мову. Як ви- 
дно, ця петиція була дуже скромна, але вона важлива тим, 
ш,о цей святоюрський провід почав діяти і то в народному дусі. 

До цього духового перевороту в аристократичній групі 
духовенства причинилася мимовільно польська революційна пар- 
тія. Вона виставила зараз 18 березня не тільки гасло «Хай живе 
Польш,а в межах 1772 р.», але й клич, що в Галичині живе лише 
один нарід, польський. Це, мовляв, один край і тут є тільки один 
нарід. Тим то в польській петиції була мова лише про те, щоб 
владу в Галичині передати польським урядникам і польській 
гвардії (міліції) національній, а тим самим всюди в школах і 
урядах запровадити лише польську мову. З тією петицією цей 
польський комітет звернувся негайно за підписами також до 
греко-католицької духовної семінарії. Знайшлися в значній кіль- 
кості такі семінаристи, які готові були підписати цю петицію. 
Деякі з них навіть явилися на вулицях у польських шапках-ро- 
гативках, на знак, що вони підтримують польську революцію. 
Між ними був також пізніше відомий антипольський діяч, Іван 
Наумович, що після висвячення наперед працював у Городен- 
щині, а потім у Перемишлянщині, у Скалатщині і Збаражчині. 
Але і серед тієї частини спольщеної старшої і молодшої інтелі- 
генції скоро наступив переворот у душах і серцях, коли вони 
почули виразну негацію Руси-України з уст польського проводу. 
Коли збирано підписи під польською петицією серед студентів, 
член Ставропігії, адвокат Кирило Вінковський, домагався, щоб 
у петицію вставлено також згадку про Русинів і їхні права до 
школи і мови в урядах. На це польські провідники підняли крик 
обурення. Вони кричали, що тут «нєма Русінуф.*) Тутай Польска. 
То здрайца народови і Москаль. За окно з нім». Відважний ад- 
вокат української справи ледве уникнув лінчування роз'юшеної 
товпи польських студентів. Але ця відкрита польська неприми- 
ренна імперіялістична і націоналістично-шовіністична постава, 
скинула полуду з очей багатьох спольщених студентів і стар- 
ших громадян; вони, як поражені громом, прозріли і почули се- 
бе Русинами-Українцями. 

Народовська провінція духовенства тиснула на святоюр- 
ський провід діяти більш рішуче й організовано. В тому на- 



•) Мета Ки5Іп6\у. Тиіаі Роїзка. То 2(ігазса пагосіодуу і Мозкаї. 2а 
окпо 2 піт! 

56 



прямі діяв, як знаємо із документів, найближчий гурт Шашке- 
вича, особливо о. Григорій Шашкевич, що тоді був парохом 
Угринова (він мав зв'язки з Поділлям, бо був сином сусоловець- 
кого дяка в Чортківідині). Дуже активним був молодший член 
Шашкевичевого гурту о. Степан Качала, що почав студії в ду- 
ховній семінарії ще тоді, коли там був Маркіян. Пізніше він був 
парохом у Збаражчині (село Кошляки) і вже тоді був дуже ак- 
тивним у ділянці культури і політики. Цей натиск молодих укра- 
їнських народовців із провінції на святоюрський провід зміцнив- 
ся ще більше тоді, коли вже зовсім формальна Польська Націо- 




о* Степан Качала 



пальна Рада («Польська Рада Народова») у Львові почала від- 
крито діяти, і коли була проголошена конституційна свобода 
творити національні організації (це було 25 квітня). Тоді вре- 
шті святоюрський провід вирішив також скликати нараду пред- 
ставників духовенства і світських інтелігентів із провінції до 
Львова на нараду з метою заснувати таку саму українську по- 
літичну національну організацію, яку мали Поляки. Це рішення 
прийнято щойно після 25 квітня. На чолі ініціятивного комітету, 
що взявся скликати цю нараду, був о. канц. М. Куземський. До 
комітету входили святоюрські крилошани о. Іван Жуковський і 
о. Лотоцький та професори теології — о. Яків Геровський і о. 
Венедикт Левицький, злощасний цензор, що до тепер спиняв 
кожне українське живе слово в друку. Нараду скликано на 2 
травня до Львова, до будинків при соборі св. Юра. Поляки скоро 
довідалися про скликання цієї наради і повели дуже широку агі- 

ю 



тацію серед нашого духовенства, щоб воно не висилало туди 
своїх делегатів, але щоб вислало їх до Польської Національної 
Ради для складення заяви лояльности для неї. 

На підготовчу нараду в справі оснування Головної Руської 
[Української] Ради приїхало з провінції до Львова і прибуло зі 
самого Львова понад 300 учасників, у величезній більшості ду- 
ховники. Польський провід постановив по можливості переко- 
нати більшість учасників наради, щоб вона ухвалила не творити 
окремої Головної Руської Ради, але приєднатися під покров Поль- 
ської Національної Ради, як єдиної репрезентації «всього наро- 
ду» в Галичині. Якщо б цей плян не вдався, тоді спеціяльна поль- 
ська боївка мала старатись розбити нараду. До боївки, яка з 
таким дорученням прибула на залю нарад, додано кількох зруч- 
них політичних промовців. Як сильно в тому часі проникла поль- 
ська пропаганда в кола тодішньої нашої духовної і світської ін- 
телігенції, можна бачити з того факту, що ще в ті бурхливі дні 
революції, під час Весни Народів, багато наших студентів уні- 
верситету і питомців духовної семінарії були гарячими польсь- 
кими патріотами. Вони відкрито являлися для пропаганди в 
польських рогатих шапках (як наприклад, тодішній семінарист, 
а пізніше відомий діяч о. Іван Наумович), або входили навіть до 
польських боївок проти Українців (як, наприклад, пізніший ви- 
значний діяч Богдан Дідицький, що аж на початку 1849 року 
вернувся назад до свого народу, і був якийсь час народовцем, 
але потім став одним із провідників москвофільської зради). В 
боївці, яку Поляки вислали для розбиття української наради в 
св. Юрі, було кілька таких наших спольщених студентів, а між 
ними також Богдан Дідицький.") 

/,. ч. Політичні агітаційні промови провідників польської боїв- 
ки не переконали нікого із зібраних учасників української нара- 
ди в св. Юрі. Польські гасла були: «Не потрібні дві ради у Льво- 
ві. Має бути один край і один нарід! Русини це не окремий на- 
рід, але одно з польських племен, а їхня мова це тільки діялект 
польської мови». Ці гасла обурювали приявних учасників нара- 
ди, навіть таких, як о. професор Венедикт Левицький, бо хоч ці 
аристократи до того часу українську народну мову ганьбили, як 
хлопську, то все таки уважали себе Русинами-Українцями, а не 
Поляками. До живого обурювали ці гасла, особливо, ту части- 
ну учасників наради, які були з переконання народовцями. Обу- 
рення всіх учасників наради дійшло найвищого ступня тоді, ко- 
ли польський промовець в запалі відкрив карти Польської На- 
ціональної Ради, заявляючи, що її метою є відбудова польської 
держави в межах з перед 1772-го року, тобто, також на тери- 

58 



торії Галичини. Повороту Польщі в Галичині і взагалі на будь- 
яких українських землях не бажали собі ті українські духовні і 
світські інтелігенти, які признавались до свого народу, все од- 
но, чи вони були народовцями Маркіянового гурту чи аристокра- 
тами, типу Венедикта Левицького. Тим то вся тактика польсь- 
кого проводу, щоб ударемнити утворення Головної Руської Ра- 
ди, потерпіла невдачу. Польські промовці не тільки не переко- 
нали приявних українських делегатів, але ще й викликали про- 
тилежний наслідок — обурення. Також боївка, з якою прийшов 
політичний польський провід на залю нарад, не досягла своєї 
мети, бо їй не вдалося криками і замішанням розбити нараду. 
Рішуча постава всіх приявних делегатів примусила всю польсь- 
ку боївку разом зі своїм проводом залишити залю нарад.") 

Після того знаменного інциденту, наради зібраних де- 
легатів уже відбулися в порядку. Вони почалися згадкою про 
батька національного і народовського пробудження, Маркіяна 
Шашкевича. Це була гаряча і глибоко продумана промова Мар- 
кіянового товариша, о. Миколи Устіяновича. Нарада постано- 
вила заснувати центральну національну репрезентацію Русинів- 
Українців з філіями по повітах. її названо Головною Руською 
Радою; вона складалася з ЗО членів. Докладніші приписи 
статуту доручено виробити окремій комісії. До самої Головної 
Ради обрано з практичних причин тільки громадян зі самого 
Львова і з найближчої львівської околиці. Головою обрано не 
митрополита, але єпископа Григорія Яхимовича, а його заступ- 
ником крилошанина о. Михайла Куземського (пізніше він був 
холмським єпископом). Членами Ради обрано у величезній біль- 
шості духовників, і лише кількох світських, другим заступником 
голови обрано письменника Івана Борисикевича, а секретарями 
о. Михайла Малиновського, крилошанина, та Теодора Леонто- 
вича, урядовця. Постанова про те, щоб до Головної Ради обрати 
тільки львівських громадян, була з національно-політичного бо- 
ку фатальною. У Львові було народовців дуже мало, і тому в 
Головній Раді мали велику більшість члени старого аристокра- 
тичного гурту, крилошани і професори духовної семінарії. Вони 
не мали ні глибшого відчуття ні розуміння потреб народних мас, 
тобто селянства; тому провадили потім діяльність Головної Ра- 
ди хоч у національному, то не в народовському дусі. Зрештою, 
нарада визнала потребу видавати український часопис у народ- 
ній мові, і він незабаром став появлятися під назвою «Зоря Га- 
лицька» (її перше число появилося 15 травня). Нараді задавали 
тон і витворювали відповідний настрій народовські делегати з 
провінції, серед яких напевно були і з Поділля о. Гр. Шашкевич 

59 



та о. Степан Качала. З Львівщини був обраний до Головної Ради 
о. Лев Трещаківський, що був щирим і незломним народовцем. 
Обрана Головна Рада скоро зібралася на свою нараду й 
виробила проклямацію до народу. Вона з датою 10 травня і за 
підписами згаданої вище президії, була в першому числі «Зорі 




Головна Руська Рада 

Галицької». Тому що ця відозва стала підставою дальших зма- 
гань під-автрійсських Українців, подібно як це було з Першим 
Універсалом Української Центральної Ради 69 років пізніше, то 
треба її тут подати в повнім тексті: 

«Браття! 

«Відомо Вам, що Найясніший Цісар Австрійський і 
Король"") наш надали ласкаво всім народам своєї держави 
і нам. Русинам Землі Галицької, патентом з дня 25 квітня 
1848 конституцію, то значить таку фундаментальну уставу, 
котра цілому народові нашому через вибраних і завірення 
маючих уділ в праводавстві своїм дозволяє і тим способом 
свободи і добрий бит нам забезпечає.^*) 

«Межи тими свободами надали нам те особливе пра- 
во, що можемо збиратися на наради над спільним добром 

60 



нашим, розпізнавати потреби народа і краю нашого і тако- 
ві Найяснішому Панові предкладати. 

«В такім наміренню зав'язалося тут в столичнім місті 
Львові товариство Русинів під назвою «Рада Народна Рус- 
ка», котра порозуміваючися з народом, його заступати, над 
його потребами промишляти і над його свободами чувати 
буде. 

«Конечна потреба для нас Русинів такого збору тим 
явніше ся окаже, скоро ся застановимо, чим наш нарід колись 
бил, в якім стані доси зіставал і яким при наданій тепер кон- 
ституції бити може і повинен*) Ми, Русини Галицькі, нале- 
жимо до великого руського народу, котрий одним говорить 
язиком і 15 мільйонів виносить, з котрого півтретя мільйона 
Землю Галицьку замешкує."*) Той нарід був колись само- 
дільний,"*') рівнал ся славі найможнішим народам Европи, мал 
свій письменний язик, свої власні устави, своїх власних кня- 
зів, одним словом бил в добрім биттю, заможним і сильним. 
Через неприязні судьби і різні політичні нещастя розпал ся 
поволі той великий нарід, стратил свою самодільність, своїх 
князів і пришол під чуже пановання. 

«Такі нещастя склонили з часом много можних па- 
нів відступити від руського обрядку отець своїх, а з ним 
виречися мови руської і опустити свій нарід, хоть тая змі- 
на обрядку народности перемінити не могла і кров руська 
в жилах їх плинути не переставала.") Нарід тим способом 
оставлений, зістал зависимим") від довольности чужої, а все 
принижений, зачал во всем лишатися і до тої прийшол недо- 
лі, що соромом било Русином називатися. 

«Вправді пізніше обіймала долю нашу лагідніша опі- 
ка, зачали й нам признавати права, однакож попереднійший 
стан річей не дозволил правдиво доступити свободи. І в тім 
смутнім стані зовставалисьмо аж доси. 

«Але, як все на світі з часом ся минає, як по зимі при- 
крій весна наступає, так, Браття, і той стан сумний нині змі- 
нился через конституцію. Браття! Єсть то велике право, ко- 
тре, як всім, так і нам, Русинам, засвітило і до нового жит- 
тя нас пробудило. Будяться тим сонцем освічені народи, да- 
лекі і сусідні, підноситься перед очима нашими на земли на- 
шій народність польська і о добрі і о свободах своїх скоро 
і живо промишляти зачала; а ми ж. Браття, сини так великої 
руської родини, малибисьмо самі одні позістати і на дальше 
в тім нещаснім замертвінню? 

61 



«Ні, пробудился уже наш лев руський і корисну нам во- 
рожить пришлість. Вставайте ж, Браття, вставайте з довго- 
го сну, бо уже час! Вставайте! Але не до звади і незгоди, но 
двигнімся разом, щоби піднести народність*") нашу і забез- 
печити дані нам свободи! Пожиткуймо з тої спосібности, 
абисьмо ся не покрили ганьбою перед світом і не стягнули на 
себе нарікання поколінь наступних. Поступаймо [вперед] з 
другими народами в любові і згоді! Будьмо тим, чим бити 
можем і повиннісьмо! Будьмо народом! 

«Тим то чувством народности наповнені в тім намі- 
ренню собралисьмо ся ми, Русини, котрим добро й щастя 
народу на сердци і будемо ділати в спосіб наступаючий: 

а) «Першим заданням нашим буде заховати віру і по- 
ставити на рівні обрядок наш і права Церкви і священиків з 
правами других обрядков. 

«б) Розвивати і взносити народність нашу во всіх її 
частях: видосконаленням язика нашого, запровадженням єго 
в школах нижчих і вищих, видаванням письм часових, утри- 
мованням кореспонденцій з письменними так нашими, як ін- 
шими до щепу слов'янського належащими, розширенням доб- 
рих і ужиточних книжок в письмі руськім*^) і сильним ста- 
ранням впровадити і на рівні поставити язик наш з іншими 
в урядах, публікаціях і т. д. 

«в) Будем чувати над нашими правами конституцій- 
ними, розпізнавати потреби народу нашого і поправлення 
биту нашого на дорозі конституційній шукати, а права наші 
від всякої напасти і оскорблення стало і стало хоронити. 

«О тім то всім Вас, Браття, Русини, свідомих чинимо 
і упоминаєм, абисьте так, як доси, незломную віру заховали 
нашому Найяснійшому Цісареві і Королеві конституційному, 
Фердинандові Першому, і в тім сильнім переконанню, що під 
можним заступленням Австрії права наші і народність укрі- 
питися і сили свої розвинути могуть. 

«При тім Вас уважних робим, що так, як з одної сто- 
рони святим нашим обовязком буде права і народність на- 
шу напротив всіх замахів так домових як чужосторонних 
сильно і стало боронити, так з другої сторони сам Бог і пра- 
во людськости наказує, абисьмо напротив тих, котрі также 
попри нас про своє право і свою народність стараються, жад- 
ної ненависти в серцях наших не живили, но як щирі сусіди 
одної землі в згоді і єдности жили. 

«Абисьмо тому нашому наміренню тим скутечніше мо- 
гли відповісти, взивае.м Вас наконець. Браття, абисьте, як 



62 



і ми во Львові, Гоолвну Раду зав'язали, так і Ви в тім самім 
наміренню в поменші Ради ся збирали. Скоро самі Вам спо- 
сіб до того подамо. 

«А тепер. Браття, завірте нам. Русинам, і будьте пе- 
реконані, що тільки на такій дорозі станемося чесним, про- 
свіщеним свідомим народом! 

«Львів, дня 10 мая 1848.» 

Під проклямацією вміщені підписи президії Головної Русь- 
кої Ради: Григорій Яхимович, єпископ, предсідатель; заступники 
предсідателя: Михаїл Куземський, схолястик; Іван Борисикевич, 
письменник; секретарі: Михаїл Малиновський, проповідник ар- 
хикатедральний, Теодор Леонтович, архівіст Товариства Кре- 
дитового.**) 

Ця проклямація показує нам, який духовний переворот 
мусів наступити в головах і серцях святоюрців, коли вони те- 
пер в такій урочистій формі зверталися вперше до свого наро- 
ду в «хлопській мові», якою вони самі до тепер погорджували 
і яку вони уважали негідною для друку і розмови про громад- 
ські справи. Ясна річ, що не єпископ Яхимович чи о. М. Кузем- 
ський стилізували цю проклямацію, бо вони були тоді ще не- 
здатні знайти потрібні вислови в народній мові. 

Проклямація отже, мусіла бути стилізована одним із на- 
родовців. Трудність політичних окреслень у проклямації пояс- 
нюється тим, що до того часу не було відомих політичних пи- 
сань українською народною мовою, а на рік старша «Книга Би- 
тія», зредагована в Києві, не тільки не побачила світу друком, 
але й не було її у відписах. Зрештою і «Книга Битія» боролася 
з такими самими труднощами вислову в політичних справах. То- 
му не треба дивуватися, що у проклямації Ради є численні тер- 
міни, запозичені з церковної мови. 

З тексту проклямації б'є сильне й живе джерело духов- 
ного пробудження інтелігенції. Наперед підкреслена національ- 
на гордість з славного минулого Руси-України. На першому мі- 
сці стоїть почуття соборної національної єдности Українців від 
підніжжя Татр по Дон і Кубань. В проклямації є сильно наго- 
лошена думка, що український нарід може бути щасливим тіль- 
ки у власній незалежній державі, бо тільки в своїй давній само- 
стійній державі він був славним і жив у добробуті. Тут отже 
яскраво зазначена ідея, що Українці повинні змагати всією сво- 
єю працею і боротьбою до відновлення своєї соборної держави. 
Однак проклямація була опублікована в легальний спосіб і від 

63 



легальної репрезентації. Тим то ця думка мусіла бути зредаго- 
вана так зручно, щоб до неї в перших починах Головної Руської 
Ради не причепилася австрійська влада. 

Перше враження при читанні проклямації є таке, ш,о во- 
на дуже лояльна і вірнопідданська для австрійської монархії. 
Проте, це враження було б помилковим, якщо б воно мало ви- 
кликати переконання, що таку проклямацію в тодішніх умови- 
нах життя Українців у Галичині і Буковині (яка адміністратив- 
но властиво належала тоді до Галичини) можна б було писати 
від легальної організації інакше. Тоді також Польська Національ- 
на Рада писала свої петиції і звернення в подібний спосіб: вона 
зверталася до «Найяснішого Цісаря і Короля» зі своїми вимога- 
ми в тій самій формі. Відміна лежала в задушевних бажаннях 
і плянах Польської Національної Ради і нашої Головної Ради. 
Поляки тоді висловлювали легально бажання, щоб Галичина за- 
тримала єдність одного «коронного краю» в Австрії разом з 
Краківським Князівством і щоб цей коронний край був відданий 
під владу Полякам у всіх ділянках життя. При цій умові Поляки 
легально твердили, що вони хочуть бути вірними цісареві і ко- 
ролеві. Знову ж задушевно Поляки прагнули тільки використа- 
ти зміцнення своєї влади в Галичині, щоб звідси, як з трамполі- 
ни, зробити новий революційний скок не тільки проти Австрії, 
але й проти Росії і тим способом відбудувати Польщу в межах 
зперед 1772-го року. В головах проводу Головної Руської Ради 
натомість була інша плятформа. Вона полягала в тому, щоб Ав- 
стрія була надалі конституційною монархією і щоб вона була 
перебудована на федеративних основах так, щоб кожна нація 
мала свій край і свою владу в такім краю. Галичина мала бути 
відлучена від польських країв — князівств Краківського, Освєн- 
цімського і Заторського. В той спосіб мав бути привернений 
виключно український характер Галичини і владу в ній мали б 
мати Українці в власним виборним соймом. Взагалі ж прокля- 
мація висловлює вимогу, щоб монархія в Австрії була конститу- 
ційна, тобто, щоб загальні державні закони видавалися так, як 
їх ухвалює виборне представництво всіх народів, а ратифікує 
закони своїм підписом цісар за порадою відповідальних перед 
радою народу міністрів. 

Проклямація кладе в основу співжиття з Поляками мир 
і можливість їх національного розвитку при умові збереження 
національних прав українського народу. Цей уступ прокляма- 
ції свідчить про добру волю Головної Ради в справі миру з По- 
ляками. Це була протягнена рука до згоди, але рука рівних з 
рівними. 

64 



Лроклямація говорила тільки про загальні національні 
справи Українців, а про інші справи, наприклад, про дуже ва- 
жливу соціяльну проблему говорила тільки в загальних висло- 
вах, що Рада буде дбати про «потреби народу». 

Сильним акордом звучав поклик до єдности і внутрішньо- 
го миру та згоди. Цей поклик до консолідації є найсильнішим. 
За тією засадою мусіли промовляти ще на загальному з'їзді де- 
легати з Поділля — о. Степан Качала, о. Григорій Шашкевич і 
о. Іван Гушалевич. Хоча ми не маємо протоколу цього з'їзду, бо 
його, мабуть, таки не списано, а тільки подано загальний його 




о> Іван Гушалевич 



,^'> Ь " 



образ в дописі до «Зорі Галицької», то тодішні писання цих по- 
дільських делегатів і пізніші їхні виступи переконують нас в 
тому, що ця ідея була прийнята з'їздом до проклямації за їхніми 
порадами. Ще в бурхливих березневих революційних днях опо- 
вістив Іван Гушалевич свій вірш «Мир Русинам», до якого до- 
роблено негайно мелодію і його співали семінаристи народов- 
ського напрямку з ентузіязмом. Незабаром ця пісня стала пер- 
шим національним гимном Українців у Галичині й Буковині. Пер- 
ші строфи цього гимну читаються так: 

6$ 



Мир вам, браття, всім приносим, Мир вам. Далі тепер живо 
Мир то наших отців знак. Підлітаймо вище все 

Мира з неба всі днесь просим, Добров мислев, не кровавов, 
Чи багатий чи бідак. Куда ясне сонце йде. 

Разом руки си подаймо Що ж нам нині на заваді? 

І як браття ся любім. Все вже зникло! Тепер час, 

Одні другим помагаймо. Далі в мирі, далі в ладі, 

К общій меті поспішім. В ім'я Бога, лише враз! 

Тогди світ весь ся дізнає, Мир вам, мир вам, руські діти, 

Що рід руський Ш.Є живе, І гаразд вашим хатам, 

Рідну віру в серці має Разом сили сполучіте, 

І над все її взнесе. Благо, благо буде нам.**) 

РЕВОЛЮЦІЯ СПІЛЬНО з ПОЛЯКАМИ чи УГОДА З УРЯДОМ 

в тім рішальнім моменті перед проводом Головної Ради 
стануло велике політичне питання: Чи йти разом з Поляками 
до революції проти Австрії чи йти на угоду з австрійським цен- 
тральним урядом? З історичної переспективи пізніше давали на 
це питання різні автори різну відповідь. Більшість дослідни- 
ків ішла Ш.ОДО цього за думкою Івана Франка, який доказував, 
ш,о український провід у 1848 році не мав іншого виходу, як 
тільки в угоді з австрійським урядом добиватися і здобути на- 
лежні національні права своєму народові.") 

Це правда, щ,о політична свобода і скасування панш.ини 
в Галичині (раніше ніж у всіх інших краях Австрії) наступили 
не внаслідок революції в Галичині, але як результат революції 
німецьких лібералів у Відні і потім мадярських у Будапешті. Цю 
німецьку ліберальну революцію у Відні використали на свій спо- 
сіб Чехи і інші слов'янські народи, що були до того часу поне- 
волені, а на свій спосіб Поляки в Галичині. Польський провід, 
щоправда, в революційний спосіб домагався політичних свобід, 
але тільки для «єдиного польського народу в Галичині», одно- 
часно вимагаючи від німецько-австрійських урядників, щоб во- 
ни передали владу в краю тільки в польські руки. Ясна річ, що 
Українці не могли мати спілки з такою польською «демократич- 
ною революцією». Українців у Галичині поневолювали соціяль- 
но не австрійські Німці, але польські пани, а національно польські 
пани разом зі своїм міщанством і інтелігенцією. Провід Голов- 
ної Ради, як ми бачили з проклямації, підтримував демократич- 
ну конституцію в Австрії, отже тим самим підтримував також 
змагання лібералів у Відні. Але з другого боку Головна Рада, бу- 

66 



дучи щойно в стадії перших організаційних кроків і при першім 
національнім пробудженні свого народу після знесення панщини 
саме в тім часі, не чула під собою сильного ґрунту, щоб могти 
самостійно провадити боротьбу одночасно і проти польського 
поневолення і проти Австрії. В боротьбі проти затій польського 
шовінізму і соціяльно-національного поневолення не бачила Го- 
ловна Рада ніякого іншого можливого союзника, крім австрій- 
ського уряду, який в змаганні до утримання цілости держави 
шукав також в Українців союзників проти боротьби за відбу- 
дову історичної польської і угорської держав. 

Надіятися на соборний національно-революційний рух на 
Придніпрянщині Головна Рада не мала аж ніяких підстав. Там 
в 1848 році був час найчорнішої чорносотенщини в цілій росій- 
ській імперії та найлютішого поневолення українського народу. 
Саме рік раніше арештовано там перший український політичний 
осередок — Кирило-Методіївське Братство, після чого ввесь не- 
численний свідомий елемент цілком принишк і прищулився. Вся 
маса народу на Придніпрянщині була придушена кріпацькою не- 
волею і в своїй національній свідомості приспана ще більше, як 
народна маса під Австрією. Тому український нарід під Австрією 
міг рахувати в даній ситуації тільки на власну силу, власну бо- 
ротьбу і власну політичну гру. В подібній ситуації супроти Ма- 
дярів були Хорвати. їхній провід тоді обрав також такий шлях, 
який взяла Головна Руська Рада, тобто шлях розбудови власних 
сил і співпраці з австрійською владою для оборони проти ма- 
дярських зазіхань на Хорватію.*) 

УКРАЇНСЬКА ВІДПОВІДЬ НА ПОЛЬСЬКИЙ ПЛПЕРІЯЛІЗМ 

Над політичною ідеологією пробудженого українського на- 
роду в межах Австрії думали провідні уми вже від перших днів 
перевороту в 1848 року. І цікаве явище, що найактивнішими під 
цим оглядом були діячі, що жили на окраїнах Галичини: на Лем- 
ківщині і поблизу Збруча. Вони починали думати над цими про- 
блемами і спонтанно братися за перо, щоб дати відсіч визиваю- 
чим польським зазіханням на українські землі. З огляду на те, 
що Поляки засипували українських грамотних людей хмарою ле- 
тючок і брошур, щоб переконати їх до згоди на відбудову Поль- 
щі по Дніпро, ці активні народовці рішили дати відповідь на ці 
спокуси. Першим у тому був о. Григорій Шашкевич, що похо- 
див із Чортківщини. Він уважав за конечне дати основну відпо- 
відь на одну з таких летючок, яку в інтересі відбудови Польщі 
написав Александер Камінський, урядник фундації Оссолінських 

67 



у Львові. Цей пропагандист історичної Польщі на українських 
землях, звертаючися до Русинів, між іншим писав: 

«Мазур є вашим братом. Не зривайте так тісного спо- 
ріднення [з ним]. Практикуйте вашу мову, заховуйте ваші 
звичаї і свободи; ці різниці не повинні нас ділити, тому ш.о 
з одного племени виросли ці обидві галузки, і вони розросли- 
ся в сильні пні та створили один польський нарід».*) 

У своїй відповіді на це баламутство о. Григорій Шашке- 
вич дуже влучно відбивав аргументи летючки Камінського один 
за одним аж до кінця. Він написав свою відповідь цілком слуш- 
но по-польськи, щоб її читали всі ті, що читали польську летюч- 
ку Камінського. Шашкевич іронізує над пропозицією братер- 
ства, яку висунув представник польського панства до Українців, 
і каже: «Як сьвят сьвятем, нє бил Поляк Русінові братем».*) Шаш- 
кевич пригадував, що література польських панів не уважала 
Українців нічим іншим, як хамами, які не заслуговують на ніякі 
людські права. Цю пропозицію братерства з боку панів називає 
Шашкевич грибом, що виріс для панських потреб за одну ніч. 
Особливо гостро заперечував Шашкевич тезу Камінського і всіх 
інших тодішніх польських публіцистів, що ніби то український 
нарід не є народом, а тільки польським племенем. Він писав: 

«Авже ж маска братерства, що її ви, пане, слідом за 
іншими взяли на своє обличчя, не має таких великих дір на 
очі, щоб ви могли прозріти, що Українці це нарід і то нарід 
великий, нарід український'^, нарід, який не соромиться свого 
імени, який не бажає бути більше польським народом ніж бу- 
ти народом турецьким чи китайським. Український нарід хо- 
че бути українським, то значить своїм власним, а не поль- 
ським... В усякім разі не забувайте, пане, що ця земля, по 
якій ходите своєю стопою, називається Русь, є українською 
землею, а не польською. Той хліб, що його ви їсте, виріс на 
українській ниві. Піт із чола Українця, спітнілого від жару 
сонця, скропив цю ниву. Поляк міг їсти рогалькові булочки, 
а Українець із сухим і спліснілим шматком чорного хліба 
напружував останні сили, щоб польський пан міг їсти рогаль- 
кові булочки. Українець був власником тієї землі доти, по- 
ки розбійничий польський наїздник не видер йому його влас- 
ности і дикою перемогою зброї не зробив із вільної людини 



*) Дак зуігіаі; зшаїет піе Ьуі Роїак Ки8іпо\Уі Ьгаїет. 



вд 



нужденного невільника. Але що перемога дала, те перемога 
може також взяти. І взяла. Залізне ярмо польської олігархії 
давило шию робітного українського люду цілі віки. Погор- 
да і ганьба, як чорний туман диму, розпростерлася над на- 
родністю й іменем Українця. Українець лиш стільки мав зна- 
чення у Поляка, Ш.0 парія [найнижча погорджена каста в Ін- 
дії] у брамана. Його погорджена мова була прогнана із шкіл 
і визначнішого товариства, вона була засуджена на смерть... 
Таланти і здібності в Українцях, якщо не завмирали в кай- 
данах невільничого підданства, то тільки під тією умовою 
вони могли розвинутися, коли прибрали польську назву й 
релігію. Шлях до почести й уряду тільки тоді був відкритий 
для Українця, коли він перекинувся в Поляка. Такий перекин- 
чик і зрадник переслідував потім як найзапекліше свій нарід, 
бо його соромився, як байстрюк своєї рідної матері... А все 
таки український нарід не вирікся себе, а лишився вірним 
собі. За свою народність не прийняв ніякої ціни. Українець 
любить свою землю, що тече молоком і медом та плодами, 
що їх приносить йому його щедра мати, живиться сам і об- 
ділює чужі галапасні племена, що в різних часах обсіли його 
довкола. Українець любив свою землю, хоча його придавила 
неволя чужого племени і він цілі віки стогнав у кайданах... 
Українців ніхто у світі не гнобив так, як Поляк. Тільки в 
Полякові бачить Українець ворога свого щастя, своєї релігії, 
своєї мови й свого добробуту... Чи знаєте, пане, про те, що 
український селянин, відмовляючи щоранку просту молитву, 
яку сам собі уложив і якої не знайдете в ніякій писаній і дру- 
кованій книжці, він у цій молитві просить Бога, «щоб захо- 
вав його від лихви і від напасти й панської кари», тобто від 
мучення? Цієї молитви не навчили його попи. Це є молитва, 
що виплила з глибини його душі. А в його голові слово «пан» 
і «Лях» має одно й те саме значення. ..»"*) 

Ця відповідь о. Григорія Шашкевича на польські фари- 
сейські заяви про братерство з Українцями, але тільки як з одним 
із польських племен, є дуже знаменна. Вона показує нам, що в 
тім переворотовім періоді були в Галичині вже такі народовці, 
які мислили українську національну справу не тільки в етногра- 
фічно-мовних аспектах, але також у глибоко-соціяльних. З пи- 
сання Г. Шашкевича промовляє до нас гаряча любов до свого 
поневоленого селянства і бажання боротися за привернення йому 
справедливих соціяльно-економічних і людських прав. Коли по- 
рівняємо текст проклямації Головної Руської Ради і текст від- 

69 



повіді Г. Шашкевича, то побачимо, що вплив тієї відповіді на 
авторів проклямації був невеликий, хоч відповідь його появилася 
на майже два місяці раніше .*) 

САМОСТІЙНИЦЬКІ ПРОГРАМОВІ ДУМКИ 

Коли з проклямації Головної Ради била холодно проду- 
мана австрофільська політична плятформа, то з відповіді о. Г. 
Шашкевича б'є виразна самостійницька ідея. В нього є мова 
не тільки про польських панів і Польщу, що панували чи пану- 
ють над українським народом, але взагалі про чужу владу, яка 
ніколи не приносить того щастя, що приносить з собою власна 
національна держава. Щодо національного аспекту, то ще ви- 
разніше висловлює цю ідею у своїй брошурі, писаній також по- 
польськи, для спольщених українських інтелігентів і для Поля- 
ків, о. Василь Подолинський, парох Ветлина (повіт Лісько). Ця 
брошура мала титул «Слово перестороги». 



о> Василь Подолинський 




В ній о. Подолинський при розгляді можливих політичних 
українських плятформ у цей революційний період, ставить на 
перше місце соборну самостійну українську державу. Він рі- 
шуче відкидає польську претенсію на українські землі на тій ос- 
нові, що буцім то Українці це польське плем'я, а не окремий 
нарід. Він пише, що дійсно спольщених Українців, що признають 
себе за Поляків, є дуже малий відсоток і що на них Поляки ра- 
хувати не можуть, бо маса українського народу в ніякому разі не 

70 



годиться на відбудову Польщі на українських землях. Всі поль- 
ські зусилля, щоб спольщити українське село, не вдалися, бо ні 
одне село не спольщилося. Поляки мусять реально врахувати по 
тенціяльну силу українського народу і не робити Гї ворожою 
собі, бо з того в кожному разі вийде смертельна шкода Польщі: 
«Не чужі держави, пише Подолинський, завалили Польщу, але 
Українці». Подолинський остерігає Поляків перед пропагандою 
того типу серед Українців, бо тим Поляки тільки викликають до 
себе ворожість: «Хто хоче попсувати національну (польську) 
справу, той нехай тільки говорить Українцям про Польщу і не- 
хай заохочує їх до неї, а певно завалить ї"ї серед них». Подолин- 
ський одночасно звертає увагу Поляків на те, що Українці є са- 
мостійним народом не тільки супроти Поляків, але й супроти 
Москалів. «Хоча Росія, пише він, висипала вже кілька тисяч бо- 
чок доказів на те, що ніби то Українець і Москаль — це одно, 
то це даремний труд. Ні один Українець не хоче бути зрадником 
України». Дуже чітко відділює о. Подолинський релігійну спра- 
ву від національної. Він стверджує, що не має значення, чи Укра- 
їнець є католиком, православним чи навіть поганином, бо він 
завжди залишиться Українцем. Про силу української національ- 
ної ідеї пише о. Подолинський з вогнем і вірою в перемогу: 

«Чи хто гадає, що Українці не є здатні до свого па- 
тріотизму? Що ж це, хіба Україна на віки заснула, що Укра- 
їна сміху варта? Хіба дух свободи має бути властивий тіль- 
ки іншим народам? Хіба Українці не знають, що вони були 
колись також славні як Українці? Хоча хтось має собі Укра- 
їну за дурницю, то все ж таки є не менше таких Українців, 
що хочуть України, як є таких Поляків, що хочуть Польщі. 
А припустім, що ми ніколи не були народом, а тільки завжди 
якимсь провінціоналізмом, то це нам чейже не відбирає пра- 
ва бути ним сьогодні»... 

«Так, ми є Українці і сильно віримо у відродження 
вільної незалежної України — раніше чи пізніше... Ані не 
тривожить нас віддалення часу, коли це має наступити, бо 
чим же є сторіччя в житті народу?.. Минув вже той час, 
коли ми разом вагалися визнати своє ім'я: сьогодні Українець 
виявляє його світові. Ніхто не може спинити нас йти у за- 
гальних змаганнях Европи. Не замовкнемо, хіба що Европа 
замовкне. Всі ми хочемо бути вільні нарівні з іншими наро- 
дами. Хочемо бути народом і будемо ним певно, бо голос 
народу це голос Божий». 

71 



з брошури о. Василя Подолинського видно, що в 1848 році 
народовці виразно мали, як провідну ідею, державну самостій- 
ність соборної України. Про різні політичні плятформи, що об- 
говорювалися тоді в колах свідомих Українців, пише о. Подо- 
линський ось що: 

«1) Чисто українська партія хоче вільної незалежної Укра- 
їни та змагає до неї просто й безпосередньо або через Слов'ян- 
щину. 

«2) Польсько-українська партія хоче незалежної вільної 
України, але змагає до неї через федеративну Польщу або сло- 
в'янську Польщу в федерації з Україною в тім переконанні, що 
коли дозріє, а треба буде, то тоді вповні зукраїнщиться. 

«3) Австро-українська партія хоче України, вільної тільки 
від Поляків, а не хоче від неволі. А якщо так мусить бути, то 
нехай буде це нещастя — вільність. 

«4) Російсько-українська партія хоче також України, мо- 
же і вільної, але змагає до неї через попередню злуку з Росією 
в тім переконанні, що бодай аж тоді буде вільна, коли буде Ро- 
сія вільна».™) 

Коли о. Подолинський рисував плятформи чотирьох різ- 
них українських політичних напрямків, то він зазначував, що 
сама основна ідея волі України мусить здійснитися. А коли це 
здійсниться, додавав він, «одному Богові відомо». Він зазначу- 
вав також своє власне становище. Він вірив у перемогу слов'ян- 
ської ідеї, тобто загальної слов'янської федерації в подібний спо- 
сіб, як тоді вірили в це братчики Кирило-Методіївського Брат- 
ства під проводом Шевченка і Костомарова, які зрештою, вже 
рік раніше були ув'язнені. 

«Я знаю певно те, писав вкінці о. В. Подолинський, що 
це [воля України] наступить не раніше, аж станеться від- 
родження цілої Слов'янщини, федеративної і ліберальної, в 
яку я міцно по-українськи вірю». 

Треба тямити, що в ті часи ідея слов'янської федерації 
була дуже популярна серед усіх слов'янських народів і під Ав- 
стрією і під Росією і під Туреччиною.'^) 

Головна Руська Рада також в основі рада була стояти на 
плятформі слов'янофільства і навіть була вислала своїх деле- 
гатів на слов'янський конгрес у Празі, що почався 2-го червня 
1848 р. Проте Українці не тільки зустріли вороже наставлення 
до себе з боку Польської Національної Ради, але й не зуміли знай- 
ти підтримки для своїх справедливих домагань рівноправности 

72 



серед делегатів інших народів, зокрема серед господарів кон- 
гресу, Чехів. 

В зв'язку з цим треба згадати ще третього дуже актив- 
ного народовця, о. Степана Каналу, пароха в Шельпаках на Зба- 
ражчині. Він був духовою дитиною народовського гурта Мар- 
кіяна Шашкевича, хоч був значно молодшим, В 1848 році він 
уже мав за собою науку теології, працював серед народу і хоч 
був молодий, все ж таки впливав на центр у Львові. Він певно 
читав всі польські публікації, призначені на баламучення укра- 
їнської громадської думки, зокрема таких авторів, як Александер 
Камінський, про якого вже була мова. Вже тоді він бачив голов- 
не лихо свого народу в його малій грамотності, в темноті широ- 
ких мас. Тим то він разом з іншими, думав над усуненням цього 
лиха. Про його заслуги на цьому полі буде мова пізніше. В часі 
живої пропаґандивної кампанії польських панів на українському 
ґрунті в нього зродилась думка про те, щоб відповісти Полякам 
не малою летючкою ,але основним твором. Вже тоді він напевно 
почав збирати потрібний для того матеріял, щоб при всіх своїх 
священичих і громадських зайняттях написати якнайскоріше та- 
ку книжку. І справді він незабаром опублікував таку книжку, 
власним накладом.") 

поляки ЗАКЛАДАЮТЬ НІБИТО УКРАЇНСЬКИЙ "СОБОР" 
для РОЗБИВАННЯ АКЦІЇ ГОЛОВНОЇ РАДИ 

Польський провід робив своє розбивацьке діло на україн- 
ському грунті не тільки друкованим і живим словом. Він вступив 
у цій справі також на організаційний шлях. Ще 19 квітня 1848 р., 
коли Українці робили тільки перші кроки до організації Голов- 
ної Ради, рухливий польський повстанський революціонер Каспер 
Цєнґлєвіч згуртував довкола себе у спеціяльний комітет тих гро- 
мадян українського роду, що вже здавна стояли на польських дер- 
жавних позиціях. Цей польський комітет вніс, за порадою Цєнґле- 
віча, свою петицію до цісаря «в імені всіх Русинів». Адресу під- 
писали польські пани, що походили з колишніх українських бояр- 
ських родів, як граф Дідушицький. В петиції цей комітет писав, 
нібито від імени Українців, таке: 

«Ми уважаємо цей край (Галичину], що замешкуємо, 
спільною батьківщиною разом з Поляками, а Поляків [уважа- 
ємо] за братів і тільки з ними бажаємо ділитися долею цієї 
нашої спільної батьківщини»."^) 

73 



Цей польський комітет при допомозі таких молодих тоді 
українських ренегатів, як Богдан Дідицький, Іван Наумович і ін- 
ші, пробував розбити підготовчий з'їзд в справі оснування Го- 
ловної Руської Ради. Коли це не вдалося, тоді Ценглєвіч і його 
гурт створили, в противагу Головній Руській Раді, окрему поль- 
ську патріотичну організацію, головно із тих осіб українського 
походження, які впоїли в себе польський патріотизм. Цю нову 
організацію названо «Руським Собором». «Собор» виступив пу- 
блічно вже 23 травня 1848. «Руський Собор» поставив собі за 
мету не лише помагати польській національності, але й «нищи- 
ти» всяке роздвоєння», тобто українські організовані змагання. 
До «Собору» належали такі пани, як граф Дідушицький, Зєм'ял- 
ковський і їм подібні, Богдан Дідицький та інші, навіть нерене- 
гати, як Юліян Лаврівський і Іван Вагилевич, які дали себе схи- 
лити до тієї польської організації обіцянками польських панів, 
що у відбудованій Польщі буде Українцям повна воля. Належа- 
ли туди також деякі професори духовної семінарії, як о. Онуфрій 
Криницький. Цей «Собор» видавав навіть якийсь час, у противагу 
«Зорі Галицькій», свій часопис під назвою «Дневник Руский». 
На видавання цього пропагандивного засобу давали польські па- 
ни потрібні гроші. Редакцію передали за високу винагороду о. 
Іванові Вагилевичеві, який дав себе спокусити цим юдиним 
грошем. Так по народовському боці з «Руської Трійці» залишив- 
ся тоді лише о. Яків Головацький, а о. Іван Вагилевич покинув 
народовство і перейшов на бік польських панів. 

«Зорю Галицьку» редагував о. Іван Гушалевич. Коли в 
Празі зійшовся слов'янський з'їзд, тоді туди вислала Головна Ра- 
да свою делегацію, щоб від інших слов'янських народів дістати 
підтримку проти польських імперіялістичних посягань. Поляки 
в своїй делегації вислали також членів «Руського Собору», які 
киринили разом з польською делегацією проти української спра- 
ви. Проте, перший поштовх народного пробудження був так ве- 
ликий, що польська пропаганда, руками Русинів із «Собору», 
не мала успіху. Пани бачили, що даремно викидають свої гроші 
на цей засіб і припинили свої субсидії. За кілька тижнів впав 
«Дневник Руський», а «Собор» розлетівся. Хто з членів «Собору» 
перейшов під напором українського пробудження на бік Голов- 
ної Ради (як Дідицький, Наумович, Юліян Лаврівський і інші), 
а хто залишився просто по польськім боці. Ця перша перемога 
Головної Ради на власному грунті викликала серед польського 
проводу безмежну лють. Польські пропагандисти почали тоді 
з ненависти до святоюрців, називати їх «чортоюрцями». 

74 



БОРОТЬБА ЗА ФЕДЕРАТИВНУ ПЕРЕБУДОВУ АВСТРІЇ 
НА НАЦІОНАЛЬНИХ ОСНОВАХ 

В ТІМ великім розворушенні серед інтелігенції і народних 
мас і в ході оборонної боротьби проти баламутства, яке вносила 
польська пропаганда всередині краю, мусів провід Головної Ради 
виробити конкретну програму політичної акції супроти австрій- 
ського уряду. Даючи новому конституційному урядові свою під- 
тримку в його боротьбі проти мадярських і польських сепера- 
тистичних бунтів, Головна Рада повинна була вимагати від уря- 
ду, щоб він перевів дальші конечні реформи в користь під-ав- 
стрійських Українців. До таких реформ, що залежали від уряду, 
на першім місці треба поставити такі: 

1) Поділ «королівства Галичини і Володимирії разом з 
великим князівством краківським, та князівствами освєнцімським 
і заторським» в той спосіб, щоб відділити окремо королівство 
Галичини і Володимирії разом з Буковиною і Карпатською Укра- 
їною та створити з того український автономний край з власним 
соймом і краєвим урядом. 2) Докінчити земельну реформу, пе- 
редавши селянам належні їм сервітути на панських луках, пасо- 
виськах і лісах та відповідною системою забезпечити набуття 
землі селянами при парцеляції панських лятифундій. 3) Зараз, 
ще до поділу, передати все шкільництво в українській частині 
краю в українські руки, зокрема ж вповні українізувавши всі 
середні школи і університет. 

Першу справу полагоджувала Головна Рада назагал зру- 
чно, скоро й рішуче. Вже 9 червня вона внесла меморіял до уря- 
ду з вимогою вище згаданого поділу штучного твору давної бю- 
рократії і привернення самостійности в усій адміністрації для 
української Галичини. В цьому першому меморіялі була мова 
покищо тільки про Галичину разом з Буковиною, Меморіял ви- 
разно признавав польське право до окремого краю, створеного 
з давніх князівств польських — краківського, освєнцімського і 
заторського. В цій справі негайно почала діяти Польська Націо- 
нальна Рада, протестуючи проти такого поділу. Для підтримки 
своєї акції висунули Поляки свій ляльковий «Руський Собор», 
який вніс написаний Поляками протест проти поділу. Головна 
Рада вимагала також творити окрему українську національну 
гвардію для утримання порядку і спокою в краю. 

Не треба забувати, що тоді польська шляхта користува- 
лася великими впливами і в уряді і в цісарськім дворі і серед 
інших слов'янських народів. Польська Національна Рада керува- 
ла різними групами для досягнення своїх політичних цілей. Своїх 

75 



міщанських і шляхетських «демократів» вона посилала до ні- 
мецьких лібералів і до демократичних діячів інших слов'янсь- 
ких народів. Там вони представляли фальшиво ситуацію так, що 
ніби то ввесь польський рух за відбудову історичної Польщі — 
це чистої марки лібералізм, демократизм та народолюбство. Од- 
ночасно ці польські делегати очорнювали ввесь український не- 
залежний національний рух, як звичайну видумку австрійського 
губернатора Галичини, графа Франца Стадіона.'*) З другого боку 
інша польська шляхетська група діяла в урядових колах, приби- 
раючи фарисейську маску консерватистів, вірних австрійській 
монархії. Річ ясна, що двірські цісарські кола воліли говорити 
з такими польськими аристократами-магнатами, ніж з україн- 
ськими плебеями, хоч і на високих церковних становищах. Тим 
то цісарський двір назагал був схильний прислухуватися ско- 
ріше до голосу польської шляхти, ніж до голосу українських 
плебеїв. Коли ж урядові кола йшли на уступки українським по- 
стулятам, то вони це робили з політичної конечности, потребу- 
ючи української допомоги. Зрештою, тоді в уряді були також і 
такі особи, які мали щире зрозуміння для інтересів народних мас 
і зокрема для українських. 

Коли Головна Рада довідалася, що польські протести про- 
ти поділу штучного краю знаходять деякий прихильний відгук 
в урядових колах, вона подала нові вимоги з широкою аргумен- 
тацією (17 липня 1848). Доказуючи факт, що й після проголо- 
шення конституції і свобід в Галичині далі існує утиск україн- 
ського народу та що силою зручної тактики заводиться польська 
урядова мова. Головна Рада ще раз жадала негайного права тво- 
рити власну українську національну гвардію, а поділ штучного 
краю обґрунтовувала так: 

«Русини жадають поділу Галичини не тільки внаслі- 
док признаної конституцією національної самостійности 
[всім народам], але ще більше тому, щоб увільнити себе раз 
назавжди від політичного впливу з польського боку... З того 
наміреного від сторіч проти нашого народу ворожого ладу 
Поляки зібрали вже плоди, знайшовши у спольщених Русинів 
найподатніше знаряддя до повного підриву руської народ- 
ности і для допомоги польським інтересам, бо вони протес- 
тують разом з Поляками проти поділу Галичини... Вкінці без 
поділу Галичини не можна й думати про гарантований кон- 
ституцією самостійний національний розвиток цих двох на- 
родів, що йдуть протилежними дорогами».'^) 

76 



Уряд схилявся до тієї думки Головної Ради, хоч деякі бю- 
рократи були далі вірними старій австрійській урядовій засаді з 
часів абсолютизму: «поділи і пануй». Значить: поділи народи 
проти народів і кляси проти кляс, а тоді легше буде панувати 
над ними усіма. Задовольнити повністю вимоги Українців зна- 
чило б, на погляд бюрократів, раз назавжди позбутись того зна- 
ряддя панування, яким була польська й українська боротьба. Тим 
то ці бюрократи радили міністрам давати Українцям обіцянки 
і з їх вимог переводити лише дещо, щоб не зовсім поривати з 
польською шляхтою і буржуазією. 

ВИБОРИ до УСТАНОВЧОЇ ДЕРЖАВНОЇ РАДИ 

Політичні вимоги Головної Ради в цих меморіялах зали- 
шилися фактично програмою акції мінімума галицьких Україн- 
ців аж до 1917 року, бо в ході історії Австрії, в другій половині 
XIX і в першому десятиріччі XX сторіч, ці вимоги не були спов- 
нені, а навпаки, пізніше центральний німецько-австрійський уряд 
зробив угоду з польською шляхтою і буржуазією на шкоду Укра- 
їнцям. Про це буде ближче мова в одному з дальших розділів. 

В 1848 році були проголошені вибори до установчої дер- 
жавної ради, що мала зійтися у Відні. Це були перші загальні 
вибори в Австрії взагалі, а на українській землі зокрема. До то- 
го часу бували вибори тільки для станових репрезентацій: кож- 
ний політичний стан був репрезентований окремо — духовен- 
ство, шляхта і міщанство «вільних» (а не панських) міст. Селян- 
ство і міщанство панських міст взагалі було позбавлене будь- 
якої репрезентації через власних виборних послів. Його іменем 
говорили їхні пани-дідичі. Згідно з законом, державна рада скла- 
далася з 383 послів, обраних загальним і безпосереднім голосу- 
ванням, але явним. Кожний край мав призначену кількість ман- 
датів, відповідно до кількости свого населення. На цілу Гали- 
чину (разом з польськими провінціями) припадало 96 послів. 
При добрій організації народних мас можна було б тоді обрати 
з того числа половину українських послів, відповідно до кіль- 
кости українського населення краю в тому часі. Очевидна річ, що 
це було неможливо провести з огляду на повну недостачу ор- 
ганізацій мас до того часу і з причини повного політичного не- 
вироблення селянства. Тим то не диво, що в Галичині обрано 
лише 35 українських послів (на всіх 96), а на Буковині 5 на всіх 
9. Беручи на увагу важкі організаційні і політично-освітні обста- 
вини, це було велике досягнення, якого потім Українці не мали 
ніколи аж до 1918 р. Причина цього великого успіху лежала в 

77 



загальному піднесенні народних мас після скасування панщини. 
Друга немаловажна причина це те, що уряд тоді не фальшував 
виборів, як це було правилом у пізніших виборах. Третя причи- 
на успіху — то загальне голосування, без виборчої «геометрії», 
тобто без курій, що їх створено пізніше. 

Знаменним явищем у цих виборах було значне недовір'я 
селянських мас до своєї духовної і світської інтелігенції. До ре- 
волюції компактна більшість освіченої верстви трималася да- 
леко від народу і замикалася сама в собі або приставала з па- 
нами. Тільки мала група народовців працювала серед селян- 
ства. Це, в даних обставинах природне недовір'я селянства до 
інтелігенції використала для себе польська пропаганда. Не ма- 
ючи змоги намовити наших селян, щоб вони голосували на поль- 
ських кандидатів, польські агітатори ще збільшували недовір'я 
наших селян до своєї інтелігенції. Вони твердили, що «чорто- 
юрці», як вони називали провід Головної Руської Ради, змови- 
лись з ворогами селянства і хочуть назад запровадити панщину. 
Ця пропаганда в деяких околицях вживала ще й такого аргу- 
менту, що ніби то самі вибори призначені тільки на те, щоб ви- 
брані посли підписалися «на відновлення панщини». Це баламут- 
ство довело до того, що з одного боку селяни воліли обирати 
своїми послами селян, а з другого боку бойкотувати вибори вза- 
галі. Одне й друге помогло Полякам: На всіх українських послів 
було лише 8 духовників і 4 світські інтелігенти. Решта були се- 
ляни. Між духовниками були дві визначні постаті: єпископ Гр. 
Яхимович і о. Гр. Шашкевич, якого обрала Станиславівщина. Че- 
рез утримання від виборів у деяких громадах мали можливість 
перейти з даної української округи польські кандидати. 

У виборах взяло активно участь особливо селянство на 
Покутті і на Поділлі. Звідтіля тоді вийшли такі посли: Зба- 
ражчина — Матвій Мазуревич, господар; Іван Кріховський, го- 
сподар з Городенщини; о. Григорій Левицький від Золочівщини; 
Григорій Ничипорук, господар із Снятинщини; Григорій Петри- 
шин, господар з Тисьмениці; Евстахій Прокопчиць, гімназійний 
учитель із Станиславова, о. Григорій Шашкевич від Монастир- 
ська; Іван Федорович, посесор із Вікна, від Скалатщини і Тер- 
нопільщини; Степан Гой, господар із Заліщик і інші.'*) 

Склад цієї першої української парляментарної репрезен- 
тації був слабий. На 40 послів лише кілька мали політичний до- 
свід, потрібний для такого завдання. Селяни раді були засту- 
патись і за національну і за соціяльну справу, але не вміли того 
робити в парляментарний спосіб. З них лише два вміли трохи 
по-німецьки. Тимчасом німецькі посли, включно з лібералами, і 

78 



навіть їхній селянський провідник Ганс Кудліх, обстоювали за- 
саду, що наради парляменту мають провадитися лише по-німець- 
ки. Німців у цій справі підтримали також польські провідники, 
бо польська репрезентація складалася з самих шляхтичів, про- 
фесорів і адвокатів, які говорили добре по-німецьки. Невміння 
наших селянських послів говорити по-німецьки було польським 
послам на руку, бо це означало, що 28 українських послів були 
німими. Коли наш посол проф. Прокопчиць поставив внесок, щоб 
у парляменті були офіційні перекладачі промов, виголошених не- 
німецькими мовами, то проти того гостро виступив саме Кудліх, 
і цей внесок був повалений. Мовляв, хай приватно помагають 
незнайомим з німецькою мовою їхні товариші, що знають німець- 
ку мову. Поляки, маючи велику і спритну репрезентацію, мали 
вплив серед інших посольських клюбів і зокрема в президії пар- 
ляменту, куди входив від них Францішек Смолька. З наших се- 
лян тільки посол з Богородчанщини (Ляхівці), Капустяк Іван, 
був видатнішим діячем у парляменті, який до того знав досить 
добре німецьку мову. Посол від Збаражчини Матвій Мазурке- 
вич не відзначився особливо, як і посол від Скалатщини і Терно- 
пільщини Іван Федорович. 

Парлямент мав полагодити дві, важливі для Галичини, 
справи: 1) Питання, чи за панщину мають дістати пани відшко- 
дування та що має бути з сервітутами (лісами і пасовиськами)? 
2) Питання поділу країв на національні одиниці, тобто поділ Га- 
личини на два краї — український і польський. З цілої Австрії 
тільки в Галичині була панщина вже скасована навесні 1848 р. 
цісарським розпорядженням. В інших краях Австрії мала пан- 
щина бути скасована щойно ухвалою парляменту. Саме скасу- 
вання панщини вже не було ніякою проблемою в той революцій- 
ний час, і тому заслуга німецького селянського провідника Ган- 
са Кудліха в тому, що був ухвалений його законопроект про ска- 
сування панщини в решті країв, була невелика. Інша справа бу- 
ла з лісами і пасовиськами та з питанням заплати панам за ко- 
лишню безправну панщину з податків. У цих справах німецькі 
ліберали йшли рука в руку з польськими панськими «демократа- 
ми». В дискусії над внеском Кудліха про скасування панщини 
промовляв дуже добре посол Іван Капустяк, Ось його історична 
промова:. 

«Висока радо! Хочу говорити про відшкодування в 
Галичині і Шлезьку. Вічна справедливість вимагає, аби кож- 
ний, хто віддав щось проти своєї волі, дістав за це відшкоду- 
вання. Але, вона так само вимагає, щоб кожний, хто корис- 

79 



туеться чимсь безправно, дав відшкодування за цю безправ- 
ну користь. В якім положенні наші дідичі в Галичині, це ви- 
дно буде ось із чого. Дідичі мали по закону жадати від нас 
панщину — безперечно. Але, чи досить їм було того? Ні, і ш.е 
раз ні. Коли ми замість 100 днів мусіли робити 300, коли ми 
мусіли робити З, 4 або й усі дні в тижні, а дідич рахував нам 
це тільки за один день, то прошу, вас панове [посли], хто 
тут має платити відшкодування, хлоп чи дідич? 

«Ба, говорять дідичі, що вони обходилися з хлопом 
ласкаво. Це правда, але то була така ласка, що коли хлоп 
напрацювався цілий тиждень, то в неділю або в свято мав 
від пана трактамент: хлопа замикали в кайдани, аби на дру- 
гий тиждень вчасніше виходив на роботу. І за це мають да- 
вати дідичам відшкодування? 

«Далі говорять: «Шляхтич людяний». І це правда, бо 
він втомленому панщизнякові додавав охоти батогами. Ко- 
ли хто жалувався, що має слабу худобу і не може приїхати, 
то такі слова мусів чути: «Запряжи себе сам і свою жінку!» 
Або: «Циркуле, вижени його!»') «Я дідич, я маю гроші, я 
заплачу і відповім за це!» 

«Ще нам кажуть: «Дідичі охороняють хлопів, їх пра- 
ва і їхню власність. І це також правда. Але, домінії [тобто 
панські двори] відбирали одному селянинові кусень поля, 
другому кусень толоки. І за це добро мають вони ще бути 
відшкодовані! Ні! 

«Вкінці говорять: «Дідичі хлопам подарували панщи- 
ну». Але, що ж то за дарунок, коли за нього потім береться 
відшкодування? Але я й не бачу того дарунку! Коли то вони 
нам подарували? Чи може в 1846 році?*) Чи може цього ро- 
ку в січні? Чи 8 або 9 березня? Ні, аж 17 квітня, коли сини 
німецького народу за наші права віддали в жертву своє жит- 
тя, їм ми повинні висловити подяку і добротливому цісареві, 
що прихилився до справедливого прохання свого народу. 
(Оплески). 



*) Циркуп — так називався тоді окружний державний уряд. Дідич 
міг набити свого підданого буками, а коли на скаргу селянина визнано 
безправність побиття, то тоді дідич за кожний бук заплатив одного рин- 
ського кари і справа буків була полагоджена. М. С. 

*) Тут Капустяк натякає на велику різню панів, яку їм влаштували 
польські селяни в Західній Галичині, коли пани зібралися робити повстан- 
ня, щоб відбудовувати Польщу. М. С. 

80 



«прошу високого сойму, за що маємо їх відшкодува- 
ти? їх дар прийшов запізно. Є нас тут сто на доказ, що нас 
не уважали за людей, не за підданих, не за хлопів з Галичини 
і Шлезька, а за панщизняні машини, за невільників, за най- 
нижчу верству людей. На 300 кроків від панського двора 
ми мусіли здіймати шапку, а коли бідний селянин хотів чого 
від пана, то мусів дати Жидові «куку в руку», бо Жид мав 
право говорити з паном, а бідний хлоп ні. (Оплески). 

«Коли бідний хлоп хотів вийти по сходах панського 
палацу, то говорено йому: «Лишися на подвір'ї, бо занечис- 
тиш палац!» Бо хлоп смердить для пана і він не може того 
знести. 

«За кожне таке знущання ми маємо тепер ще давати 
відшкодування? Я думаю, що ні. Батоги й канчуки, що об- 
вивалися довкола наших голів і нашого спрацьованого тіла, 
це нехай вистачає їм. це нехай буде їм відшкодуванням!»") 

Промова викликала велике враження своєю формою і 
змістом, але не досягнула того, чого бажав Капустяк і всі укра- 
їнські посли: не переконала польських панських і німецьких лі- 
беральних послів, що пани за безправну панщину не повинні одер- 
жати відшкодування. Дня 7 вересня парлямент ухвалив, а дня 8 
вересня цісар ствердив окремим патентом, скасування панщини 
в інших краях Австрії і підтвердив скасування в Галичині. Але 
в параграфі б цієї ухвали парляменту було застереження, що 
за втрачені панщинні роботи від колишніх підданих, мають пани 
«отримати справедливе відшкодування». Воно мало бути в най- 
коротшому часі обмірковане і визначене. Так тут була перша 
поразка селянської справи і зокрема в Галичині, бо тут потім 
наложено на плечі податковців, тобто маси селян, величезну су- 
му відшкодування для панів. Згідно з патентом з 17 квітня, мав 
це платити загальний державний скарб. При переведенні індем- 
нізації рішальний голос в адміністрації і законодавстві Галичини 
мали самі пани. Пізніше установлена сума для Галичини, як ін- 
демнізація за панщину, становила 79,140,225 золотих ринських. 
На ті часи це була дуже велика сума, яку краєві податки мали 
виплатити: в східній Галичині 2,680 «управненим» домініям ді- 
дичів і церковних та банкових інституцій (дідичів було лише 
2,064, а решта — це були маєтки церков і банків) ; а для захід- 
ньої Галичини 1,585 «управненим» (у тому самих дідичів було 
1,114). Це був величезний тягар для населення краю на довгий 
час") 

81 



Залишалася в тих обставинах ще преважна соціяльно- 
аґрарна справа в Галичині: право сільських громад користати з 
панських лісів, що колись були громадські (дрова, збирання ліс- 
них овочів і т. д.) та справа користування пасовиськами. Це бу- 
ло не тільки економічне питання, але й питання суспільно-націо- 
нальної незалежности селянства від панських дворів. Якщо б 
пани присвоїли собі безправно давні служебності громад у цих 
панських лісах і на пасовиськах, то сільські громади, не маючи 
лісів і пасовиськ, попали б у повну економічну, а тим самим та- 
кож у повну політичну залежність від польських панів. Про вагу 
цієї проблеми говорять нам сухі цифри про ґрунтову посілість 
1848 році, після скасування панщини: не правом, а безправством 
(«лівом») забрали пани від громад протягом існування польсь- 
кої держави і панської абсолютної влади над своїми селами май- 
же всі ліси. Цей факт ілюструє така статистика про посілість 
селянських господарств у 1848 році: Вони мали в своїй власності 
70% всієї орної землі у Галичині, а лише 0.7% лісів, тобто, май- 
же нічого.™) На цих лісах і пасовиськах, що були в формальнім 
панськім посіданні, мали сільські громади ввесь час право слу- 
жебности, тобто брати в лісах потрібний їм матеріял на будову 
хат і господарських будинків і на опал, а одночасно пасти свою 
худобу на пасовиськах у цих лісах. Після скасування панщини 
пани бажали скасувати ці служебності безплатно і тим способом 
здобути не лише нове джерело прибутку в формі селянської 
праці чи грошей за вживання конечних пасовиськ і вивіз дров 
і будівельного дерева з колись селянських лісів. Селяни і селян- 
ські посли в тому переломовому часі ще самі не здавали собі 
справи з того, що вийде з цієї проблеми служебностей. Поста- 
вили лише декуди льокальні спори по громадах з панами за по- 
переднє вживання лісів і пасовиськ. Всебічну вагу тієї справи 
розумів і відчував тоді, мабуть, тільки один посол, о. Григорій 
Шашкевич, який уже в своїй полемічній летючці проти брошури 
польського шляхтича Камінського, виявив глибоке соціяльне 
співчуття з долею селянства. Гр. Шашкевич опрацював цю про- 
блему ширше і вніс законопроект у парляменті вже дня 17 жовтня 
1848 у справі урегулювання ґрунтових, лісових і пасовиськових 
спорів між громадами і панами в той спосіб, щоб створити всюди 
по повітах окремі урядові комісії на чолі з державними представ- 
никами. Комісії складалися б по половині з представників громад 
і представників панів. Тому що подібні спори були також в інших 
краях Австрії, за цим законопроектом голосували всі селянські 
посли і деякі ліберали. Але пленум державної ради прийняв тіль- 
ки головні принципи цього законопроекту: деталі законопроекту 

82 



мала виробити окрема комісія. На жаль, ця комісія, внаслідок так- 
тики зволікань з боку прихильників консерватизму і тим самим 
панів, дуже довго «працювала» над цим законопроектом і не пе- 
редала його знову пленумові для остаточного ухвалення аж до 
розв'язання державної ради дня 7 березня 1849 р. Внаслідок од- 
ночасного припинення конституції в тім часі, питання урегулю- 
вання лісів і пасовиськ перейшло в руки цісарського уряду. По- 
кищо справа зависла в повітрі. Потім вона принесла страшенне 
лихо для селян у добі абсолютизму з моментом, коли він пішов 
на явну угоду з панами. 

Не з вини наших послів не вдалося також провести парля- 
ментарним способом поділу штучного адміністративного зліпка, 
яким була Галичина разом з польською Краківш,иною. В цій спра- 
ві діяла і Головна Рада і парляментарна репрезентація. Го- 
ловна Рада в цій справі зібрала 15,000 підписів від інтелігенції 
і представників громад під петицією, зверненою до парляменту з 
вимогою ухвалити поділ Галичини на український і польський краї. 
Петиція тим разом виходила з малої соборности, тобто з собор- 
ности цілої Західньої України, а не самої Галичини. В петиції бу- 
ла виразна вимога, ш.об також Карпатську Україну відділити від 
Угорщини і злучити разом з українською Галичиною та Букови- 
ною в один край — Королівство Галичини і Володимирії. Проте, 
справа з виділенням окремого українського краю в Австрії не 
була такою легкою, як це могло здаватися з погляду національної 
рівноправности і адміністративної доцільности. Як можна про- 
вадити адміністрацію країни у внутрішній і зовнішній праці в 
двох мовах нараз? Це ж явне подвійне утруднення. Хто заступав 
штучну адміністративну єдність української Галичини разом з 
польськими провінціями, той мусів мати на увазі якісь приховані 
думки. Поляки сподівалися, що своєю численною шляхтою і мі- 
щанством зразу ж здобудуть перевагу в цілім цім штучнім краю 
і будуть мати владу над Українцями. Знову ж німецькі ліберали 
йшли слідами старої бюрократії з часів абсолютизму в справах 
адміністрації Австрією: пускати один нарід на другий і в той 
спосіб панувати над ними всіми. З того погляду значна частина 
лібералів підтримувала польську тезу, що не треба в ніякім разі 
відділяти українських областей від польських. Але ще була група 
Чехів. Слов'янофільська ідея вимагала від них однаково стави- 
тись до всіх народів іпідтримати справу поділу Галичини на ок- 
ремий український край і окремий польський. Але з другого боку 
чеські провідники на чолі з Паляцьким мали в себе, в Чехії і Мо- 
равії, таку саму практичну програму, яку мали Поляки в Галичині. 
Чехи сподівалися, що з розвитком великого промислу що саме 

83 



почався, будуть зчещені всі міста і внаслідок того Чехи будуть 
мати перевагу над Німцями в цих двох чеських країнах. Тому во- 
ни не хотіли підносити питання про поділ Чехії і Моравії на ок- 
ремий край чеський і окремий німецький, з частин Чехії, Моравії 
і Шлезька. Там Німці жили так окремо, як Поляки в Галичині, а 
крім того мали сильну групу у всіх містах. Короткозорі німецькі 
ліберали з німецьких країв Австрії тієї ситуації не розуміли і фак- 
тично в своїй більшості йшли за Поляками. Лише ті німецькі по- 
сли, ш,о походили з Чехії і Моравії, підтримували принципово 
Українців проти Поляків, бо вони в Чехії боялися такої самої не- 
подільности. Зокрема треба підкреслити, що знімчений Жид, по- 
сол із Праги, Пінкас, ішов в цій справі з українськими послами.") 
Дебата над внеском Українців про поділ Галичини і про 
утворення одного українського краю в Австрії, розпочалася в 
комісії конституційній аж 22 січня 1849 р. Польські члени ко- 
місії — Ф. Смолька і Зєм'ялковський — виступили гостро проти 
законопроекту про поділ краю на український і польський. В 
своїй тактиці Зєм'ялковський ішов так далеко, що перед чужими 
членами комісії заявив, що він сам є українського роду і може 
сказати, що український національний рух тепер є видумкою гу- 
бернатора Стадіона. Вирішальним чинником у комісії були че- 
ські члени. Вони зразу підтримували становище українського 
члена комісії, єп. Яхимовича, але потім з політичних міркувань 
утримались від голосування і в той спосіб уможливили Полякам 
здобути більшість у комісії, яка відкинула законопроект про 
поділ. Так на парляментарнім ґрунті справа поділу була по- 
хована.*") 

Парлямент, зрештою ,вже довго після того не діяв. Дня 
7 березня цісар, за порадою уряду, розпустив його. Ще перед тим 
(4 березня 1849) він проголосив від власного імени нову кон- 
ституцію. Новий уряд після того носився з проектами специфіч- 
ного поділу Галичини на дві автономні частини (з Буковиною) 
і навіть на три ,але реально ця справа не була переведена в 
життя. 

Так скінчилася в тому періоді парляментарна діяльність 
наших послів. Посли із Збаражчини і Скалатщини й Тернопіль- 
щини в тому парляменті не відограли помітної ролі. Варто зга- 
дати, що Іван Федорович , живучи ощадно, за високі парлямент- 
ські дієти купив собі найманий маєток у Вікні на власність і до- 
купив ще два, один у Клебанівці. Визначну ролю відограв у гро- 
мадськім житті його син Володислав, але вже в наступнім пе- 
ріоді. 

84 



Деякі пізніші дослідники дуже гостро оцінювали політич- 
ну діяльність і Головної Руської Ради і зокрема парляментарної 
репрезентації у Відні, складаючи однаково вину і на освічених 
послів і на селянських. Вони висловлювали опінію, що вся їхня 
політика була помилкова й шкідлива, бо, на їхню думку, вони 
мали провадити різко опозиційну і навіть революційну тактику. 
Дехто з цих авторів дуже гостро виступав проти протилежної 
оцінки Івана Франка.**) 

ОСВІТНЯ ОРГАНІЗАЦІЯ, ЯК ЗАСІБ ВИЗВОЛЕННЯ 

Без освіти не могло бути мови про здобуття реальних на- 
ціональних прав. Все лихо українського народу в 1848 році да- 
сться окреслити двома словами: темнота і бідність. Темнота і 
бідність, тобто національне й соціяльне поневолення, були і є 
завжди сполучені нерозривно. Треба було освіти для народних 
мас, щоб вони могли стати національно-політичним суб'єктом у 
власнім краю. Боротьба за освіту мусіла йти одночасно з бо- 




о* Микола Устіянович 



ротьбою політичною, отже мусіла одночасно переводитися і ос- 
вітня і політична організація. Політичну організацію започатко- 
вано заснуванням Головної Руської Ради з ї"ї лише кількома по- 
вітовими філіями. Про освіту стали думати також у тім часі. 

Як почин до утворення Головної Ради дали народовці з 
провінції, так вони також дали почин до освітньої організації. 
Підтримували їх змагання нечисленні народовці в Головній Ра- 



85 



ді, а за ними вже йшли старі святоюрці. Освіти вимагали самі 
селяни в зустрічі з Головною Радою. Головним ініціятором ор- 
ганізації освіти були: о. Микола Устіянович, о. Лев Треідаків- 
ський і о. Іван Гушалевич. В парі з заходами для масової освіти 
дорослих ішли старання про освіту дітей. З упадком панш.ини, 
рух за основування народних шкіл був дуже живий. Сільські 
школи мали бути утримувані власним коштом громад. Треба за- 
значити, ш.0 в тому часі ш.е не було шкільного обов'язку, тобто, 
шкільного примусу. Коли взяти на увагу ці обставини, то тре- 
ба уважати просто неймовірним досягненням шкільного руху те, 
Ш.0 до 1850 року засновано й утримувано в українській частині 
Галичини вже понад 1,500 народних шкіл. Проте, трудність 
шкільної справи полягала в браку шкільних книжок і учителів. 
Взагалі книжна справа в тому часі була жалюгідна. Саме для 
того мусіла бути окрема освітня організація, яка б старалася 
про видавництво потрібних книжок для шкіл і для освіти до- 
рослих. 

Врешті, для обміркування всього комплексу освіти скли- 
кано з'їзд до Львова, на який явилися всі ті світські і духовні 
інтелігенти, ш,о були зацікавлені освітніми питаннями. Це був 
фактично з'їзд українських учених. Він почався 19 жовтня 1848 
року і тривав два дні. Ще перед з'їздом вироблено проект ста- 
туту для такої освітньої організації, якій, на зразок «Чеської Ма- 
тиці»,*) надано назву «Галицько-Руська Матиця». Залаштункові 
впливи польських панів і наших польонофілів ішли в тому на- 
прямку, ш.об відтягнути Українців від заснування такої орга- 
нізації взагалі. Натиск ішов особливо на консервативні елементи 
«святоюрців». 

Провідною ідеєю для з'їзду мала бути освіта для народу. 
Це повинно було лежати на серці всім ученим людям, ш.о щ.е по- 
чували себе Українцями-Русинами. Тому на з'їзд, за порадою 
провінційних народовців, були запрошені всі вчені, без огляду 
на свій політичний напрямок. Отже також були запрошені ті 
елементи, ш.0 групувалися довкола польонофільського «Русько- 
го Собору». І справді, ці польонофільські інтелігенти в рямках 
«Собору» на своїй нараді у Львові висловилися за те, щоб їхні 
симпатики і вони самі взяли участь у з'їзді наших учених. Але 
цьому рішуче противились всі польські провідники в «Соборі» і 
ті члени українського роду, ш.о були цілком спольщені. Коли все 
одно руські члени наполягали на позитивній поставі до з'їзду 



*) Чвска Матіце. 

86 



наших учених, тоді польська більшість «Собору» зайняла від- 
крито протиукраїнську позицію. В них одверто прорвався па- 
нівний тоді серед польських шовіністів клич: «Або Поляк або 
Москаль! Русинів-Українців нема і бути не може! Це видумка 
Стадіона!» Боячися нових небезпечних дебат на «Соборі», його 
голова граф Антоні Ґолєєвський дня б жовтня 1848 р. на засі- 
данні оповістив розв'язання «Собору», як самостійної організа- 
ції і проголисив її філією Польської Національної Ради. Така по- 
зиція польського проводу остаточно відкрила очі Русинам-по- 
льонофілам, і вони покинули раз на все польонофільський табір 
та перейшли під прапори Головної Руської Ради.") 

Коли ж, незважаючи на всі залаштункові маневри поль- 
ського проводу, з'їзд українських учених таки зібрався у Львові 
19 жовтня 1848 в семінарській залі, тоді Польська Національ- 
на Рада ще раз пробувала щастя в тому, щоб не допустити до 
з'їзду і організації української освітньої праці. Польський екс- 
понент в австрійському намісництві, віцегубернатор граф Го- 
луховський пробував застрашити тимчасового голову Матиці і 
заступника голови Головної Ради, о. М. Куземського. Він напи- 
сав о. Куземському, що у випадку, коли буде відкритий з'їзд, 
польська збройна національна гвардія у Львові його розжене си- 
лою. Михайло Куземський і його товариші не перелякалися, ува- 
жаючи, що Львів ще не є в Польщі, але в Австрії, і таки виріши- 
ли відкрити з'їзд. Вже в часі з'їзду була інформація, що польські 
кінні гвардисти виводять свій відділ на вулицю, щоб напасти 
на з'їзд. Проте до реалізації того замислу не прийшло, бо ав- 
стрійське військо стримало напад у зародку.**) Ці подробиці по- 
дає нам очевидець, о. Степан Качала, відомий діяч Збаражчини, 
який брав активну участь у цьому з'їзді. Важливі ці подробиці 
тому, що тільки тоді зрозуміємо величезні труднощі, які лежали 
перед ініціяторами цього з'їзду і перед освітньою організацією. 
Терор польських імперіялістів був ще сильніший на провінції, де 
не було під рукою австрійської сторожі безпеки. Там посилано 
польські листи до українських діячів з погрозами, що їх уб'є 
польська боївка, якщо вони будуть продовжувати свою працю 
серед українського селянства, а не йти за Поляками. Особливо, 
цей польський терор був сильний на Поділлі і на Покутті.*) 

На з'їзді була сильна фракція святоюрців, які були кон- 
серватистами і в настроях псевдо-аристократами. Коли тепер 
під напором народовців із провінції перемогла течія, що польська 
мова мусить піти геть не лише з нашого письменства, але й із 
приватних розмов, то вони не були раді дальшій вимозі, щоб 
уживати виключно української народної мови, а не мішанини 

87 



церковної слов'янщини, українських слів і польських форм, тоб- 
то «язичія». Була небезпека, що ця святоюрська група проведе 
ухвалу про «язичіє» в письменстві і науці також на з'їзді учених. 
Тому народовці робили мобілізацію своїх сил і впливали на хит- 
ких, щоб вони на з'їзді стояли за народну мову і навіть за пра- 
вопис, зближений до нинішнього фонетичного. Тим разом му- 
сів багато активізуватися на з'їзді о. С. Качала, який взагалі по- 
тім виявив себе невсипущим працівником на народній ниві. Вря- 
тували ухвалу про народну мову на з'їзді ще старші члени Мар- 
кіянового гурту, проф. Яків Головацький і Микола Устіянович. 
Проте, не вдалося провести ухвалу про запровадження фонетич- 
ного правопису, бо внесок у цій справі впав одним голосом де- 
леґата-священика, який прибув з запізненням і на запитання, як 
віддає свій голос, заявив: «та коли вже конче хочете твердого 
знаку, то хай вам буде».**) 

У результаті з'їзду основано Галицько-Руську Матицю і 
доручено їй провадити видавничу діяльність шкільних підруч- 
ників і книжок для освіти народу. З'їзд був численний, бо мав 
100 учасників. Він був би численнішим, як би не технічні пере- 
шкоди транспорту і не пошесть холери в деяких округах. В то- 
му часі появилася також пропозиція закладати читальні і по- 
зичати людям книжки. Цю думку вперше підніс народовець із 
провінції, о. Микола Синевидський, що вмістив на цю тему ряд 
статтей у «Зорі Галицькій».^) Рух за основування читалень і за 
вироблення потрібних легальних форм для читалень зміцнював- 
ся поволі в краю. З перших неорганізованих форм — читання 
газет перед церквою по Богослуженнях — виробилися вже ор- 
ганізовані форми. Цьому рухові не були прихильні цісарські уря- 
довці в Галичині, як Німці, так і Поляки. Вони не дуже то під- 
тримували школи і ще менше рух читалень. Вони між собою го- 
ворили: «Що будуть робити наші діти і з чого будуть жити, як 
селянина навчити читати і писати. Селянин і так вже надто му- 
дрий І»"") 

Таких ентузіястів, як о. Синевидський, що з запалом ки- 
нулися організувати освіту для народу в формі читалень, було 
небагато. Це були молодші духовники народовського напрямку. 
Його гаслом була засада, що освіта: 

Нехай засвітить, як ясне сонце, 
В кожну хату, в кожне віконце! 

Ішлося власне про хатини і віконця, а не про пишні доми. 
Розумів цю справу також о. Лев Трещаківський, який поставив 

88 



внесок вже в червні 1849 року збудувати у Львові Народний Дім 
і в ньому заснувати велику бібліотеку, в якій мала б бути читаль- 
ня. Думка про всенародні читальні росла і ширилася в колах ін- 
телігенції також світської і зокрема молодшої. В першу чергу 
оформлювано окружні читальні по містах для цілих округ, бо тоді 
ще не було потрібних книг і коштів для менших міст і сіл. Тоді 
також засновано окружну читальню в Тернополі для цілої округи: 
Тернопільщини, Збаражчини і Скалатщини. Для купівлі книжок 
зібрано потрібний фонд.*") Незабаром думку про всенародні чи- 
тальні по селах пропагувала «Зоря Галицька», зокрема ї"ї редак- 
тор Шехович. Він давав їм назву «Народні Вечерниці» і пропо- 
нував закладати народні хори при читальнях та драматичні гурт- 
ки. Але цей читальняний рух у тому часі не міг понести освіти в 
маси, поза читанням часописів під церквами. Ще було на селі ма- 
ло грамотних людей, які могли б провадити читальні в організо- 
ваній формі.*) 

Другою причиною упадку народно-освітнього руху було 
відродження старо-руської консервативної аристократичної гру- 
пи, яка здобула вплив на Матицю і на видавництва книжок. Під 
впливом австрійської реакції перестала діяти Головна Рада, яка 
розв'язалася сама дня ЗО червня 1851 року. В колах святоюрського 
проводу знову взяв верх аристократичний консервативний напря- 
мок і стало переважати язичіє, якого грамотні люди на селі не 
розуміли. Це мало вплив також на передплату «Зорі Галицької». 
Коли вона виходила народною мовою, то ї"ї наклад був 4,000 при- 
мірників, а від заведення язичія в 1850 році число ї"ї передплатни- 
ків постійно падало і в 1854 році впало на 200 осіб.") 

Язичіє пішло також до шкільних книжок. Коли в 1848 ро- 
ці Матиця видала була Читанку для народних шкіл, укладену ще 
Маркіяном Шашкевичем в гарній народній мові, то від 1850-тих 
років стала паношитися по шкільних підручниках штучна мова, 
язичіє. Внаслідок того не могло успішно розвиватись навчання в 
школах народних і середніх. Польські шовіністи, які були проти 
української народної освіти взагалі, використали це як аргумент 
перед Німцями у Відні, кажучи, що в середніх школах Галичини 
не можна запровадити навчання українською мовою, бо вона ще 
ніби то не є «вироблена». А коли вже не має бути польська, то 
хай буде німецька і польська, говорили вони. Як виглядали вірші 
в таких шкільних підручниках, написаних язичієм, хай послужить 
такий один приклад: 

Памятникть сласного сей Мегистія, еже отт» Медовт» 
Черезь р-Ьку Пергей перешедшій убитг; 

89 



Зрителю, що тогда о градущей смерти св-Ьдомнй 
Спартьі начальников-ь не хогЬл-ь опустить. 

Вгадати учневі сенс того вірша було так само трудно, як 
трудно вгадати нам сьогодні дорослим. Такими книжками в школі 
лише відстрашувано учнів від вивчення мови, яка номінально бу- 
ла проголошена русько-українською.'"') В шкільній граматиці для 
середніх шкіл знаходимо, наприклад, такий розділ про те, коли 
переходить в нашій мові «є» в «і», яке зрештою в цім правописі 
писалося як 'Ь. 

«Е переходить на 'Б, если по Е стояча созвучна бралася 
впередТі до сл-Ьдуючого слова, при перем'Ьн'Ь слова до Е малабися 
потягнути. На одвороть 'Ь переходить на Е, если созвучна, сто- 
яла послг 'Ь бралася вперед до предидущого слога, сирьчь до 'Б 
вь перем^н"^ слова до предидущого берется. 'Б не єсть що иншого 
якт> лиштї дуже стиснене Е и звучить остр'Ьйше неж И подобно 
якь польске Е в «хлеб»."*) 

На ґрунті цього язичія могло потім розвинутися зрадниць- 
ке москвофільство, яке заперечувало існування української нації 
і твердило, що є тільки «адін народ і адін цар» — «русскій», тоб- 
то єдина московська нація під московським царем, а українська 
мова, то тільки мова пастухів. Про величезну шкоду, яку запо- 
діяв цей рух, та про джерела, з яких він виник, буде пізніше мова 
окремо. 



90 



РОЗДІЛ четвертий 

СОЦІЯЛЬНО-ЕКОНОМІЧНІ ЗМІНИ ПІСЛЯ 
СКАСУВАННЯ ПАНЩИНИ 

НАСЕЛЕННЯ ГАЛИЧИНИ ПІД НАЦІОНАЛЬНИМ І СОЦІЯЛЬНИМ ОГЛЯДОМ 

Офіційні дані про населення Галичини в два роки після 
скасування панщини показували, що в тому штучно склеєному 
українсько-польському краю жило тоді 4,800,000 осіб. Статисти- 
ку тоді ще не фальщували польські урядовці так, як це було пі- 
зніше, коли цей край, на основі угоди польської шляхти з австрій- 
ськими Німцями, перебрала польсько-шляхетська і міщанська вла- 
да. Тим то цілком правильний в цій статистиці поділ населення 
щодо національности і віри. Відома річ, що в Галичині, і зокрема 
на Поділлі, була польська організована акція ще від 1б-го сто- 
річчя, щоб записувати українських людей до римо-католицької 
Церкви. Шляхту до того «переконувано» різними урядовими виго- 
дами. Селян і міщан не легко вдавалося перетягати, бо цих вигід 
панівний лад у Польщі їм дати не міг. Звичайно міщан примушу- 
вано до того в той спосіб, що хто переходив на латинство, того 
допускали легше до ремісничого цеху. Селян, що були приділені 
до двірської служби, записувано насильно, бо жалітись на це во- 
ни не мали де. В той спосіб зростала позірно латинська Церква 
на українських землях, а що вона була в 100 відсотках у руках 
польського духовенства, то це був засіб польщення зареєстрова- 
них людей. Коли був видуманий плян на знищення Руси-України, 
про який уже була в нас мова раніше, тоді польські монахи ула- 
штовували спеціяльні кампанії для такого насильного записуван- 
ня селянства до римо-католицької Церкви. Вже за Австрії, за пан- 
щини, в той спосіб записано тисячі й тисячі українських селян 
на Поділлі до латинства. Звідсіля ті високі відсотки «латинни- 
ків» серед українських громад на Поділлі і зокрема в Збараж- 
чині. Тому що греко-католицький обряд*) був одночасно опорою 



*) Зразу в межах польсько-литовської держави називано нашу Церкву 
руською православною Церквою, або давною Церквою грецького обряду. Пі- 

91 



проти польщення, то обряд стали популярно, за польською су- 
гестією, уважати лінією поділу між Українцями і Поляками, хоч 
українські селяни насильно записані до латинників, нічого спіль- 
ного з польським народом не мали. Отож, сам обряд при уря- 
довому записі в 1850 році не означав, що хто був записаний ла- 
тинником, той вже конче був Поляком. Проте, навіть коли взя- 
ти сам поділ на обряди, то напевно всі греко-католики були 
Українцями. Відсоткове відношення між окремими обрядами в 
Галичині було в 1850 році таке: 

Римо-католики — 45% 
Греко-католики — 45.4% 
Жидівська віра — 7.1% 
Інші віри — 2.5% 

Коли взяти на увагу, ш.о добрих 10 відсотків латинників 
у Східній Галичині це були українські селяни, то у всьому краю 
була українська більшість понад 50% населення. Якш,о ж брати 
саму Східню Галичину, то в ній Поляками були лише міщани, 
шляхта і частина двірських офіціялістів. 

З бігом часу росла в Галичині кількість римо-католиків 
внаслідок іміграції сюди Поляків з інших країв — з Конгресо- 
вої Польщі і Шлезька. Другою причиною росту римо-католиків 
був більший природний приріст польського населення, ніж при- 
родний приріст українського населення. Бо основна маса укра- 
їнського населення це було селянство, а воно жило в гіршій нуж- 
ді ніж польське селянство в західній Галичині. Тому вже в на- 
ступному урядовому переписі в 1857 році відсоткове відношен- 
ня пересунулося дещо в користь римокатоликів. Крім того, за 
7 років вільної капіталістичної господарки після скасування пан- 
щини наступив грабіжницький період молодого капіталізму в 
Галичині і в зв'язку з цим загальна нужда. Нові можливості ка- 
піталістичних підприємств у Галичині, зокрема в ділянці креди- 
ту з високим відсотком за позички, притянули до Галичини та-^ 
кож багато жидівської іміграції з інших країв Австрії. Все те, 
разом взяте, спричинилося до зміни відсоткового відношення 



еля Унії на соборі в Бересті (1596 р.) ця Церква називала себе у відрізненні 
від православної, руською Церквою в св. Унії. Популярно називано вірних 
цієї Церкви "уніятами". Щойно австрійський уряд запровадив урядову назву 
для українських католиків — "греко-католики", а для православних "греко- 
православні". Потім ця назва поширилася, але в народі в багатьох областях 
залишилася назва "руська Церква". 



різних національностей у цілій Галичині в 1869 році. Це відно- 
шення у згаданому році виглядало вже так: 

Українців — 42.7% 
Поляків — 45.8% 
Жидів — 10.7% 
Інші — 0.8% 

1 1 років пізніше був новий статистичний обрахунок люд- 
ности в цілій Галичині, який показав такий новий стосунок на- 
ціональних груп: 

Українців — 42.% 
Поляків — 45.3% 
Жидів — 11.5% 
Інші — 1.2% 

В абсолютних цифрах у цілій Галичині виглядав кількіс- 
ний стан національних груп у різних роках так: 
Польська людність: 

В 1857 році 1,981,076 осіб 
В 1869 році 2,490,299 осіб 
В 1880 році 2,698,004 особи 

Відсотково зріст польської людности був такий: в 1869 
році було Поляків більше на 25% як в 1857 році. В 1880 році 
Поляків було вже лише на 8.35% більше як у 1869 році, або ра- 
зом більше на 36 відсотків у порівнянні з 1857 роком. 
Українська людність: 

В 1857 році 2,085,431 особа 
В 1869 році 2,311,909 осіб 
В 1880 році 2,516,542 особи 

Відсотково зріст української людности виглядав у тім 
часі так: в 1869 році було Українців більше на 10.8% як у 1857 
році. В 1880 році був приріст Українців у порівнянні з 1869 ро- 
ком на 8.85% або разом у 1880 році було Українців на 20.7 від- 
сотків більше ніж в 1857 році. 

Жидівська людність мала такий рух у цілій Галичині: 

В 1857 році 448,973 особи 
В 1869 році 575,433 особи 
В 1880 році 685,942 особи 

Відсотково приріст Жидів у цілій Галичині виглядав так: 
В 1869 році було Жидів на 28% більше у порівнянні з 1857 ро- 



ком, а в 1880 році було їх на 19.23 відсотків більше ніж у 1860 
орці, або 52% більше ніж було їх у цілій Галичині в 1857 році.'*) 

До тепер були подані цифри про населення цілої Галичи- 
ни до 1880 року. Тепер візьмім цифри ще з дальших переписів 
людности. Останній австрійський перепис людности був з 1910 
року. В тому році все населення Галичини виносило 8,025,675 
осіб. З того жінок було 4,087,369 осіб, а чоловіків цивільних 
3,875,057 осіб і військових 63,249 осіб. 

В попередніх переписах людности подано такі цифри: 

В 1890 році разом було 6,607,000 осіб; це був приріст на 
649.000 душ від 1880 року. 

В 1900 році всього населення було 7,315,000, або на 
703,000 душ більше, ніж було в 1890 році."*) 

Але треба сказати, що ці цифри на цілу Галичину ще не 
дають нам повного образу окремих частин краю, — української 
східньої і польської західньої. Тим то спинімся коротко також 
над даними про населення обидвох частин окремо. 

Східня Галичина 

Людність в 1869 році: % загальної людности: 

Українці — 2,230,181 (тут раховані лише греко-католики) 65.8 

Поляки — 709,158 (всі римо-католики) 20.7 

Жиди — 424,684 12.5 

Інші національності — 30,612 1 

Всієї людности разом — 3,387,575 100 

Людність в 1880 році: 

Українці — 2,427,234 64.0 

Поляки — 801,629 21.1 

Жиди — 521,903 13.8 

Інші національності — 36,170 1.1 

Всіх разом — 3,786,946 100 

Порівняння років 1869 і 1880: 
Приріст у процентах окремих груп 

Українці — 8.8% 

Поляки — 14.16% 

Жиди — 22.89% 

Інших національностей — 8.9%. 



Західня Галичина 

Людність Західньої Галичини виглядала в двох переписах людно- 
сти так: 

В 1869 році: відсоток людности: 

Поляки— 1,788,141 88.0% 

Українці — 81,788 4.0% 

Жиди — 150,749 7.5% 

Інших національностей — 9,763 0.5% 

В році 1880: 

Поляки — 1,896,375 87.8% 

Українці — 89,308 4.2% 

Жиди — 164,029 7.8% 

Порівняння людности в роках 1869 і 1880: 

приріст: 

Поляки — 6.0% 
Українці — 9.4% 
Жиди — 8.8% 

З цього порівняння людности в Східній Галичині і Західній 
Галичині бачимо, що Поляки емігрували зі Заходу на Схід, де ді- 
ставали працю, і тому приріст Поляків у Зах. Галичині був мен- 
ший від українського приросту. Зате в Сх. Галичині приріст По- 
ляків був постійно більший. 

Те саме стосується також Жидів. Коли приріст Жидів у 
Зах. Галичині виносив за цей час лише 8.8%, то в Східній Галичині 
жидівський приріст виносив у тім самім часі 22.89%, або, інши- 
ми словами, майже втроє більше ніж у Західній Галичині. 

Взагалі проблема жидівського поселення в Східній Га- 
личині була важлива. Сюди емігрували Жиди не лише з Зах. Га- 
личини, але й з цілої Австрії. Тим то відсоток Жидів у Східній 
Галичині був найбільший у цілій Австрії. Ось для порівняння від- 
соток жидів у різних краях Австрії: в 1880 році було Жидів у 
Східній Галичині 13.8%; в абсолютних цифрах, в цілій Австрії 
було Жидів 1,005,204. Це значить, що в Галичині було Жидів 
68% з усього жидівського населення в Австрії. 

Вже вище сказано, що тут подано цифри лише на основі 
віровизнання. Знаємо, що в Східній Галичині було численне укра- 
їнське селянство, що було записане, як римо-католики. Тим то 
ця віровизнавча статистика мусить бути поправлена в користь 

95 



Українців. На основі об'єктивних обрахунків, дійсних Поляків 
у Східній Галичині було лише 14.6%, а не 20.7%, як фальшиво 
подавала статистика, роблена польськими урядовцями.") 

Тепер варто дати загальну картину руху людности в ці- 
лій Галичині від часу, коли Австрія створила штучну єдність з 
польської Краківш.ини і української Галичини: 

Рік Кількість населення Кількість осіб на 

квадрат, кілометер 

1776 2,628,468 душ 32 

1827 4,073,385 душ 52 

1846 4,734,427 душ 61 

1880 5,958,967 душ 76 

1890 6,607,816 душ 84 

1910 8,025,675 душ 103 

На основі останнього австрійського перепису людности в 
1910 році поділ людности в цілій Галичині щодо віровизнання був 
такий: 

Римо-католики 3,732,961 

Греко-католики 3,379,613 

Православні 2,845 

Протестанти 37,144 

Мойсеевої віри 871.895 

Інших вір 1,217 

Одно певне, що греко-католики і православні це були 
Українці. Мойсеева віра напевно вказує на жидівську національ- 
ність. Протестанти, це в більшості німецькі колоністи, хоч бу- 
ли й групи Українців між ними. До Українців треба зарахувати 
до 200,000 римо-католиків з Східньої Галичини."") 

НАСЕЛЕННЯ ЗБАРАЖЧИНИ 

Тепер варто поглянути на Збаражчину щодо ї"ї населення 
і громад. Згідно з переписом з 1910 року, Збаражчина мала 62 
місцевості, але самоврядних громад було лише 60. Домініяльна 
посілість, тобто окрема адміністрація панських дворів і пан- 
ської служби в дворах і фільварках, мала також 60 дворів. Всьо- 
го населення мав повіт 71,198 душ. Поділ щодо статей був та- 
кий: Чоловіків 48,4%, жіночого роду 51.6%. 

Простір Збаражчини становив 746 квадратних кіломет- 
рів. Густота населення на один квадратний кілометер була ниж- 
ча від середньої на цілу Галичину, бо виносила лише 97 осіб, ко- 

96 



ли в середньому в цілій Галичині густота виносила 103. Інші по- 
віти Поділля і Покуття, для порівняння, мали куди більшу гус- 
тоту населення: Скалат — 105, Теребовля — 116, Тернопіль — 
122, Снятин — 147, Коломия — 150, Станиславів — 182 особи 
на 1 кв. кілометер. З того бачимо, що українські повіти мали 
дуже високу густоту населення, коли зважити, що це чисто ріль- 
ничі райони. Вони належали до найгустіше заселених районів на 
землі, якщо йдеться про аграрне населення. В порівнянні з се- 
редньою густотою населення Галичини, Збаражчина була засе- 
лена рідше. 

Як уже згадано раніше, на Поділлі при кінці 18-го і в 
першій половині 19-го сторіччя діяла польська місіонерська ак- 
ція, яка ставила своїм завданням записувати як найбільшу кіль- 
кість українських селян до римо-католицької Церкви. Ця акція 
охоплювала також Збаражчину. Звідсіля в Збаражчині був ви- 
сокий відсоток латинників. Статистика з 1910-го року подає 
такі дані щодо цього: греко-католики 60.9%, римо-католики 
31.6%, Жиди 7.5%, інші віри 1.2%. Кидається в очі малий відсо- 
ток Жидів — нижчий середнього відсотка на цілу Галичину і 
зокрема на Сх. Галичину. Причина того явища проста: Жиди 
були переважно міським населенням, а міст у Збаражчині було 
мало і то з невеликим населенням. 

Варто тут ще схарактеризувати житлові умови людности. 
В цілому збаразькому повіті було в 1910 році 11,785 житлових 
домів. На цю кількість домів припадало 13, 762 помешкання. Ко- 
ли взяти число населення повіту — 71, 198 осіб, то на одно по- 
мешкання припадало понад 5 осіб. Коли взяти на увагу факт, 
що помешкання були переважно однокімнатні, тобто разом в 
одній кімнаті була кухня, їдальня і спальня, то мешканці відно- 
сини були дуже бідні і мало санітарні. 

ЕКОНОМІЧНІ ВІДНОСИНИ в ГАЛИЧИНІ 

Галичина була майже виключно аграрною країною. В ча- 
сі, коли Австрія зайняла Галичину, то в ній поза хліборобством 
і випасом худоби були тільки ремісничий промисл і торгівля. Фа- 
бричних і взагалі великих промислових підприємств майже не 
було. На більшу скалю виварювано тільки сіль, яку продавано 
по цілому краю і вивожено підводами також в Придніпрянську 
Україну. Такою торгівлею «чумакуванням», займалися не лише 
поблизькі до Збруча села, але навіть далекі — в Дрогобиччині."*) 
Вивожено також будівельне дерево з карпатських лісів ріками, 
зокрема Дністром, аж до портів над Чорним Морем.") Зрештою, 

97 



цей експорт поза межі Галичини в тому часі був невеликий. Тим 
то торгівлю мусимо уважати переважно внутрішньою і обрахо- 
ваною на внутрішні потреби, головно села."*) Наємного проми- 
слового пролетаріяту в Галичині було дуже мало. Навіть в 1900 
році у промислі працювало лише 63,000 осіб. З того 80 відсотків 
припадало на підприємства, що мали нижче 20 робітників. Коли 
до промислу рахувати всі ремісничі підприємства, де працюва- 
ли самі майстри з челядниками, які після певного часу ставали 
самі майстрами-підприємцями, то в 1890 році такого населення, 
що жило з промислу, було в цілій Галичині лише 9.1%. З торгів- 
лі жило тоді в цілій Галичині лише 7.86% всього населення, а 
решта жила з рільництва. Це показує, що треба було кругло 42 
роки, щоб розвинулося все господарство в краю лише до та- 
кого низького промислового стану.'") 

З поданих цифр про промисловість і торгівлю в цілій 
Галичині видно, що після скасування панщини і в дальших де- 
сятиріччях Галичина була цілком рільничим краєм. Тим то тут 
на першому місці мусіла стояти земельна справа. Номінально, 
при скасуванні панщини, визнано законом, що селяни мають сер- 
вітутові права до лісів і пасовиськ, до яких право власности ви- 
знано за панами. Ми вже згадували, що о. Гр. Шашкевич добре 
боронив право селян уживати ліси і пасовиська, які фактично 
колись були громадськими, а не панськими. Тепер, після скасу- 
вання панщини залишились у селянській власності нечисленні лі- 
си і пасовиська, площа яких виносила лише 0.7% усієї площі 
панських лісів і пасовиськ. Державну раду розв'язано передчас- 
но і тому законопроект о. Шашкевича не міг бути полагоджений. 
Після того знову запроваджено в Австрії абсолютизм і про все 
рішав цісарський уряд. Одначе, хоч у політичній ділянці за но- 
вого уряду під проводом Шварценберґа і Баха була сильна ре- 
акція, проте цей режим аж до 1857 року не йшов проти інтере- 
сів селян у справі лісів і пасовиськ. Щойно цісарським патентом 
з 1857 року уряд став фактично по стороні панів, регулюючи 
справу полагодження сервітутів так, що пани могли в місцевій 
адміністрації використати цей патент для себе.""*) Патент, іду- 
чи на руку панам, віддав вирішення спорів за ліси й пасовиська 
в руки адміністраційних комісій, які стояли в тісних товарись- 
ких і економічних стосунках з панами. Процеси перед цими ко- 
місіями, які почалися 1857 року, були дуже численні; було їх ра- 
зом понад 32,000, з чого селяни програли 30,000 спорів."") Проте, 
причиною програння цих процесів за свої права до лісів і пасо- 
виськ був не тільки факт, що процеси провадилися перед адмі- 
ністраційними урядами. Головна річ була в тому, що серед се- 

98 



лян з природи речі не було знавців права і правного процесу, 
отже вони самі не могли через своїх плєніпотентів заступити 
якслід свої прав перед урядовими комісіями. Вкінці найгіршою 
обставиною був той факт, що серед Українців тоді було мало 
адвокатів і тому сільські громади мусіли процесуватися або без 
адвокатів, або при допомозі польських чи жидівських, а ті від- 
повідно не заступались за селянські права.'**) 

ЗЕМЕЛЬНА СПРАВА 

Утрата лісів і пасовиськ для селянських громад була фа- 
тальною подією. Від того часу польські пани в Східній Галичині 
мали змогу використати цей факт для політичного натиску на 
селян взагалі, а при виборах зокрема. Пан, винаймаючи тому чи 
іншому селянинові пасовисько, вимагав за це заплати в такий 
спосіб, що наказував підтримувати панських польських канди- 
датів при виборах. 

Брак лісів і пасовиськ не був одиноким економічним ли- 
хом для селян. Село зразу, ще при скасуванні панщини терпіло 
недостачу землі, яка з приростом населення дедалі збільшува- 
лась. Коли б панський капітал ішов у творчий промисл, то при 
розвитку капіталістичного промислу по містах, надвишка насе- 
лення сіл мала б відплив до міст, де мала б потрібну заробітко- 
ву працю. Тимчасом пани вкладали свій капітал лише в ґураль- 
ництво, де треба було мало наємних робочих сил. Як розвива- 
лася земельна справа в Галичині, це нам покажуть такі таблиці: 

В 1848 році було 



Відсоток усіх посілостей 


від 


до 


26.95 





2 моргів 


16.43 


2 


5 моргів 


24.00 


5 


10 моргів 


23.50 


10 


20 моргів 


7.47 


20 


50 моргів 


0.75 


50 


100 моргів 


0.68 


100 


1000 моргів 


0.22 


1000 


вище моргів 



В абсолютних цифрах можна це сказати так: на всіх 
801,405 земельних посілостей у Галичині в 1848 році таких го- 
сподарств, які мали понад 50 моргів землі, було 13,204. А таких 
господарств, які мали вище 100 моргів, було в цілій Галичині 
лише 7,664. А тепер погляньмо, як голод землі і брак промислу 
в Галичині впливав на роздріблення господарств: 

99 



1893 році було: 






відсоток усіх посілостей 


від 


до 


46.37 





2 морґів 


20.73 


2 


4 морґів 


20.83 


4 


10 рорґів 


8.274 


10 


20 морґів 


2.70 


20 


40 морґів 


0.696 


40 


100 морґів 


0.334 


100 


1184 морґів 


0.066 


1184 


вище морґів 



Порівняння відсотків усіх посілостей у 1848 році з відсот- 
ками в 1893 році показує жахливий зріст безземелля і малозе- 
мелля в Галичині за 45 років. Коли в 1848 році господарства роз- 
міром до двох морґів землі становили тільки четвертину всіх 
господарств, то в 1893 році таких господарств була майже по- 
ловина. Це значить, що халупники і карликові господарства за 
45 років зросли вдвоє. Коли до цих господарств дорахувати ще 
дуже малі господарства між 2 і 4 морґами землі, то разом з 
попередніми карликовими господарствами їх було дві третини 
всіх господарств (докладно — 67%). 

Так виглядала справа в цілій Галичині в 1893 році. А те- 
пер подивімся, як ця справа виглядала в середньому в Збараж- 
чині. Статистика з 1893 року подає, що в Збаражчині тоді пе- 
ресічно одно господарство мало 3.8 морґа землі, а в 1848 році 
середня величина була 4.32 морби. Для порівняння з іншими по- 
вітами треба тут навести, що Золочів в 1893 році мав середньо 
3.69 морґа, Скалат 3.97 морґа, Городенка 3.4 морґа.^*) 

Зрештою, загально Збаражчина в тому часі мала селян- 
ської землі 75,366 морґів (а всієї тієї землі 69.34%), сіножатей 
— 2,129 морґів (42.77%), городів — 4,447 морґів (86.067%), 
пасовиськ 2,000 морґів (71.89%), лісів — 1,112 морґів (12.43%), 
стави і болота 61 морґ (5.11%), невжитків — 2,188 морґів 
(91.78%) і всієї площі повіту — 87,221 морґ (64.92%). В дужках 
подано скільки відсотків з того роду землі припадало на селян- 
ську посілість; решта це була панська посілість. З того видно, 
що лісу селяни мали малощо більше як одну десяту частину 
всіх лісів у повіті.^**) 

В наступних роках, аж до вибуху Першої Світової Вій- 
ни, ці відносини зовсім не кращали. Господарства дробилися да- 
лі, а відпливу населення до промислу в містах майже не було. 
Вистачить згадати, що в Східній Галичині було аж 26 таких по- 
вітів, в яких було в 1900 році менше ніж 2,000 осіб, що були зай- 

100 



няті в промислі."") До таких найменше промислових повітів на- 
лежав також Збараж. 

Тим то селянство душилося на малих клаптиках землі, не- 
доїдало і фізично слабо розвивалося. 

НУ7КДА НА УКРАЇНСЬКІМ СЕЛІ 

При такій недостачі землі і такій густоті рільного насе- 
лення в Східній Галичині мусів панувати постійно стан півголод- 
ного існування на селі. Цю селянську нужду підтверджують ста- 
тистичні цифри вже з 1874 року, коли релятивно було ще до- 
сить селянського грунту на родину. Ці вимовні цифри показують 
споживання різнородних продуктів у різних країнах. 

Середньо на кожну душу припадало спожиття протягом року: 



Країна 


хлібне зерно 


картопля 


м'ясо 


Британія 


217 кгр. 


160 кгр. 


50 кгр. 


Німеччина 


200 кгр. 


300 кгр. 


33 кгр. 


Франція 


284 кгр. 


255 кгр. 


34 кгр. 


Бельгія 


235 кгр. 


310 кгр. 


35 кгр. 


Угорщина 


182 кгр. 


100 кгр. 


24 кгр. 


Галичина 


114 кгр. 


310 кгр. 


10 кгр. 



З тих даних видно, що в Галичині їли люди кругло на по- 
ловину менше хліба, ніж в інших країнах, і кругло втроє мен- 
ше м'яса. Основний харч це була картопля, яка не дає тієї по- 
живности, якої вимагає людський організм для свого здорового 
розвитку. При тому треба тямити, що цифри з Галичини є се- 
редні для всього населення, тобто для міста й села. Якби був 
рахунок окремо для міст і для сіл, то ці середні цифри для села 
були б куди нижчі.^*) 

Якщо перевести увесь харч на одну особу на поживне 
зерно, то тоді будемо мати такий образ у різних країнах: 



Британія — 603 кгр. зерна 
Франція — 580 кгр. зерна 
Бельгія — 557 кгр. зерна 
Німеччина — 507 кгр. зерна 
Угорщина — 375 кгр. зерна 
Галичина — 261 кгр. зерна 



Треба брати на увагу при порівнянні цих даних факт, що 
Галичина при всім своїм низькім спожитті ще експортувала 
харчі закордон, а Британія харчі імпортувала. Не зважаючи на 
те, в Британії споживано середньо на голову три рази більше.^*) 

101 



з того порівняння відразу видно, що Галичина щодо при- 
бутку була дуже бідною країною, якщо брати середньо на го- 
лову населення. Коли в цілій Австрії середній прибуток за роки 
1878 по 1897 зріс на 60 відсотків, то в Галичині цей прибуток 
зріс лише на 0.2 відсотка."") Коли зважити, що велика панська 
власність і лихварський капітал мали в тім часі дуже високий 
прибуток, то прибуток селян був просто мінімальний. В біді був 
нарід темний і топив своє горе в горілці. Коли середній прибу- 
ток у Галичині не підносився, а стояв на місці при зрості насе- 
лення, то пиття горілки і пива збільшувалось, як це видно з по- 
датків, збираних від горілки і пива: 

В році 1878 від горілки 30.4 відсотків, від пива 4.2 відсотків 
В році 1890 від горілки 38.39 відсотків, від пива 5.05 відсотків 
В році 1897 від горілки 33.08 відсотків, від пива 5.00 відсотків 

Ці дані вказують на те, що значна частина цього малого 
прибутку населення ішла не на життєві потреби, а на горілку і 
пиво.'") 

При нужді, що росла з ростом населення, маліло спожит- 
тя м'яса і цукру на селі. Це видно з порівняння таких цифер із 
статистики: Коли Галичина в 1867 році мала всієї людности 
6,607,817 душ, то податок споживчий дав прибутку 18,109, 013 
ринських річно. Тимчасом в 1890 році ціла Галичина мала 
7,217,097 душ людности, а той самий споживчий податок дав 
прибутку лише 17,709,080 ринських.'") 

Внаслідок постійного зросту населення, убожіння і не- 
доїдання, зайві робітні руки в селянських карликових господар- 
ствах мусіли шукати праці на панських ланах за всяку ціну. За- 
плата в грошах становила в 1900-тім році таку низьку суму: 

Чоловіки за цілоденну працю без харчу одержували по 
20 до 45 крейцарів у зимових місяцях, в залежності від околиці 
краю. В літніх місяцях вони могли заробити від 25 до 70 крей- 
царів. Жінки діставали заплату в середньому на 20 до 15 від- 
сотків нижчу. Щоб мати уявлення про тодішню валюту в Ав- 
стрії, то «ринський» мав вартість пізніших 2 корон, а 2 з полови- 
ною ринські мали вартість одного доляра. Один ринський мав 
100 крейцарів, отже один крейцар мав вартість кругло два з 
половиною рази менше як один цент. Цей мізерний заробіток 
при власнім харчі виявиться для нас ще нижчим, коли його по- 
рівняємо з тодішнім заробітком рільних робітників поза україн- 
ською Східньою Галичиною. Ось ці цифри: 



Назва країни плата чоловіків плата жінок плата дітей 

Західня Галичина 35 — 90 крейцарів ЗО — 60 кр. ЗО — 50 кр. 
Долішня Австрія 100 — 180 крейцарів 80 — 120 кр. 50 — 70 кр. 

Це є платня за всякі роботи, а не в жнива. В часі жнив всю- 
ди плата була піднесена на кругло ЗО відсотків."*) 

ЛИХВА І СМЕРТНІСТЬ 

В таких обставинах праці і заробітку село часто потребувало 
кредиту в грошах і зерні на прожиток до часу нових жнив. Че- 
рез брак банкового доступно опроцентованого кредиту, селяни 
попадали в сітку лихварського кредиту, де процентову стопу 
встановлено на тижні, а не на цілий рік. У річному відношенні 
процентова стопа в таких лихварів, зокрема в коршмарів, а та- 
кож у панських дворах, доходила від 50 до 150%, але були ви- 
падки, ш.0 стопа доходила і до 500% річно. Так обчислювано не 
тільки грошовий кредит, але й товаровий чи споживчий у формі 
позички збіжжя на переднівку."') 

В тих відносинах стан здоров'я населення у Східній Га- 
личині і природного приросту, був дуже невідрадний. Це най- 
яскравіше видно з кількости живих народжень і смерти дітей 
у короткім часі після народження. Як виглядала смертність ді- 
тей у першім місяці після народження в Східній Галичині, про 
це вимовно говорять такі статистичні дані: 

Скількість померлих у першім місяці життя: 

В першім місяці життя померло в 1904 році в цілій Га- 
личині 27,032 дітей. Якщо брати всю кількість дітей, що наро- 
дилися в цім році, то в першім місяці померло 8.2% всіх наро- 
джених дітей. Це є середній процент смертности дітей у пер- 
шім місяці життя в цілій Галичині. 

Якщо порівняти повіти української Схід. Галичини і поль- 
ської Захід. Галичини, то смертність серед українських дітей 
була далеко більша. Це нам показують такі дані: 

Повіт Городенка 13.4% Мостиська 10.2% 

Борщів 12.8% Жовква 10.2% 

Яворів 11.5% Бережани 10.0% 

Городок 10.8% Чесанів 9.9% 

Зборів 10.5% Горлиці 9.6% 

Снятин 10.4% Золочів 9.6% 

Львів повіт 10.2% Бучач 9.3% 

Грибів 10.2% Заліщики 9.3% 

ЇОЗ 



Рогатин 9.2% Львів-місто 4.8% 

Збараж 9.1% Краків 5.7% 

Товмач 9.1% Інші польські 

Скалат 9.0% повіти кругло 6.0% 

На українському Поділлі, де ніби то «хліб на кіллю», бу- 
ла смертність дітей у першім місяці життя дуже високою. По- 
віт Збараж мав вдвоє більшу смертність, ніж місто Львів. 

Але дальші статистичні цифри говорять нам про ще гріз- 
ніший образ здоров'я українського народу в Східній Галичині. 
Візьмім тепер на увагу кількість дітей, які померли в першім 
році життя. В цілій Галичині померло дітей у першім році жит- 
тя в 1904 році 66,214 дітей. Відповідно до числа уроджених у 
цілім цім році дітей, ця кількість дає 20.1%. Іншими словами, 
кожна п'ята дитина, народжена в році, вмирала протягом пер- 
шого року життя. Ця смертність знову є найбільша в тих самих 
повітах Схід. Галичини, в яких померло найбільше дітей у пер- 
шім місяці життя. В польських повітах середньо ця смертність 
менша. Для прикладу тут наведемо смертність дітей у першім 
році життя в деяких повітах Схід. Галичини: 

Яворів 30.9 % Скалат 21.4 % 

Городок 28.1 % Збараж 19.9 % 

Чесанів 27.89% Мостиська 23.4 % 

Львів повіт 25.8 % Зборів 22.7 % 

Станиславів 23.6 % 

Якщо взяти кількість дітей, померлих у перших 5 роках 
життя, то знову цей відсоток до кількости всього населення у 
у тім віці є дуже високий, бо він виносив у 1904 році 14.9% на 
цілу Галичину. Якщо ж брати лише кількість дітей, померлих 
у часі 5 років від народження, то в 1904 році вмерло з тієї кіль- 
кости 50.67%, або, іншими словами, кожна друга дитина вми- 
рала протягом 5 років свого життя. Це просто страшна смерт- 
ність дітей, якої мало хто собі усвідомляв поза Галичиною. В 
українських повітах ця смертність була ще більшою від серед- 
ньої, бо, наприклад у дрогобицькім повіті вмирало аж 59.8%. 

Але також кількість дітей, що вмирали від шостого до 
15 року життя була в Галичині висока. В згаданім році ця смерт- 
ність становила 6.68 відсотків всіх померших людей. 

Впарі з величезною смертністю дітей ішла також велика 
кількість народжених дітей. В 1904 році на 1,000 всього насе- 
лення родилося 44.9 дітей. Щодо кількости народжених дітей, 
то Галичина займала перше місце в Австрії. Але смертність за- 

104 



бирала цих новонароджених, і тому приріст населення був не 
такий великий. При загальній нужді село працювало не тільки 
на своє прожиття, але й на кошти похорону померлих дітей у 
великій кількості."*) 

БОРОТЬБА з НЕГРАМОТНІСТЮ СЕРЕД УКРАЇНЦІВ 

Наші власні зусилля поширити грамотність у народних 
масах після переходу Галичини з-під польської шляхетської не- 
волі під владу Австрії, датуються вже від кінця 18-го сторіч- 
чя. Про це була в нас мова в попередніх розділах. Світлі кола 
нашої духовної інтелігенції, зокрема гурт у Перемишлі, вико- 
ристали в цій справі нові австрійські закони. Проте, цим зма- 
ганням до поширення грамотности стояв на перешкоді польський 
панський і націоналістичний інтерес. Пани не хотіли мати гра- 
мотних підданих, і коли хто навчився сам грамоти в дяківській 
школі, то його зараз пани віддавали до австрійського війська 
на кільканадцять років."') Польські націоналісти не бажали ос- 
вітнього поступу серед української маси, бо це перешкоджало 
їхнім плянам прилучення українських земель до нової Польш,і, 
яку вони підготовляли своєю роботою. Після скасування панщи- 
ни, помітний був великий потяг селянської маси до освіти через 
свої школи, але знову пани ставили перешкоди: вони не хотіли 
запровадити законного шкільного примусу для дітей на селі і 
потім відмовляли селян від посилання дітей до школи: «з письма 
ніхто хліба їсти не буде», така була панська наука для селян. 
Щойно в 1870-тих роках запроваджено в Галичині на папері 
шкільний примус, але ще довго пани так маневрували, щоб фа- 
ктично селянські діти не мали шкіл. 

Як важко переборювано перешкоди в справі народного 
шкільництва в Галичині, на це вказують наступні цифри, взяті із 
загального перепису людности в 1900 році, вже 52 роки після 
скасування панщини: На 31 грудня 1900 року було в Галичині 
в початкових народних школах охоплених осіб у шкільнім віці 
— 92.1% усіх лютеран, усіх кальвіністів 87.4%, усіх приналеж- 
них до латинського обряду 86.9%, усіх Жидів 82.9%, усіх пра- 
вославних і греко-католиків, тобто з усіх Українців, лише 
64.3%. Щоб перевести ці цифри на практичну мову, то скажемо 
так: на всіх дітей у шкільнім віці Поляки посилали на кожних 
100 дітей понад 85 дітей, а з Українців на 100 дітей у шкільнім 
віці було охоплених школою лише 63 дітей, або третина дітей 
у шкільнім віці була в 1900 році без школи."') 

105 



47.9% 


58.0% 


67.4% 


30.6% 


57.7% 


69.7% 


37.7% 


61.8% 


81.1% 



\ Наслідком тієї шкільної політики влади, була велика не- 
грамотність серед української людности, від шкільного віку по- 
чинаючи. Ця неграмотність виглядала в 1900 році так: 

Неграмотні на 100 осіб серед Поляків серед Українців 

у віці -,... ,-. чоловіки жінки чоловіки жінки 

від 8 до 11 року життя 40.5% 
від 12 до 21 року життя 27.6% 
від 22 до 31 року життя 33.1% 

( - Цифри показують нам, що Українці, внаслідок згаданих 

обставин, мали майже вдвоє стільки анальфабетів, що їх мали 
Поляки. Тут була мова про звичайну грамотність, тобто про 
вміння писати і читати. Середня і вища освіта для Українців у 
Галичині в 52 роки після скасування панщини була поставлена 
ще гірше від народної, елементарної. Ось цифри: Коли номіналь- 
но в цілій Галичині Українці становили тоді 42% всього населен- 
ня, то Українців у вчительських чоловічих семінаріях було лише 
25.9%, а в учительських семінаріях жіночих лише 20%, в гімна- 
зіях було їх 19.3%, на правничім факультеті 13%, на філософіч- 
нім факультеті 12.9%, на медичнім 6.9%. У політехніці училося 
тоді Українців лише 6.1%. Ці цифри не потребують ніяких ко- 
ментарів.'") 

Повітові старости, що всі були Поляками, провадили спра- 
ву освіти через повітові шкільні ради, так, щоб якнайбільше укра- 
їнських громад не мали ніякої елементарної школи. Тому не див- 
ниця, що було багато таких повітів у Схід. Галичині, де ще в 1900 
році взагалі не було школи. Досить тут нам згадати, що, напри- 
клад, повіт Лісько мав 70 таких громад, де не було школи, а та- 
кий подільський повіт, як Збараж, у 1900 році мав ще таких гро- 
мад без школи 20."') 

За дальше десятиріччя боротьби українського народу 
проти темноти, насаджуваної польсько-австрійським режимом, 
зробила деякий поступ у народному шкільництві. 

Загальний перепис людности дня 31 грудня 1910 року 
показує, для прикладу, такий стан Збаражчини: Повіт мав 60 
громад і в них було 60 панських дворів. Місцевостей без гро- 
мадського уряду, отже прилучених до інших громад, було ще 
2 більше. Ґрунтових аркушів мав повіт 44,273. Вся поверхня в 
гектарах була 73,964. Податок за ці ґрунти становив 175,638 
корон. Всі громади в тому часі вже мали школи. Так було також 
у зборівському повіті. Але, ще в 1910 році були громади, які 
не мали шкіл. Наприклад, у повіті Броди 15 з усіх 104 громад 

106 



зовсім не мали шкіл. З того видно, що законний шкільний при- 
мус фактично в багатьох випадках не був переводжений у прак- 
тику."") 

А тепер Ш.Є коротко про мову навчання в школах. Де вже 
існувала школа, збудована і ведена громадою, там польсько-ав- 
стрійська адміністрація старалась всіми неправдами про те, ш.об 
ця школа була з польською мовою навчання. Зрештою, політика 
влади йшла в тому напрямі, ш,об не давати допомоги у вихован- 
ні потрібних учителів. І деякі школи були нечинні лише тому, що 
не було учителів. Візьмім приклад Збаражчини. В 1910 році в 
цьому повіті через брак учителів не працювали школи в 4 гро- 
мадах. З решти чинних 56 шкіл було 20 з польською мовою нав- 
чання, а лише 36 з українською мовою навчання. До того ж ці 
школи, зокрема по селах, були найнижчого типу, тобто такі, де 
вчив переважно один учитель, а найвище два. З тієї причини 
учні з цих шкіл не мали достатнього знання і не могли безпо- 
середньо, без окремого курсу, переходити до середньої школи 
(гімназії), у Збаражчині було одноклясових шкіл (з одним учи- 
телем) — 23, а з двома учителями — 29 шкіл. Лише 4 школи 
були вищеклясові, але вони були в містах, а не в селах. Учитель- 
ські сили навіть у тих школах, що були номінально з українською 
мовою навчання, були переважно Поляки. В Збаражчині їх було 
43, і тільки решта були Українці.^-^) Реальну гімназію') в Збаражі 
основано тільки в 1910 році. До того часу із Збаражчини могли 
посилати до гімназії дітей лише заможніші господарі, бо утри- 
мання в Тернополі було дорожче. Щойно безпосередньо в остан- 
ніх роках перед Першою Світовою Війною засновано в Збаражі 
українську приватну гімназію «Рідної Школи». 

ВНАСЛІДОК НУ?КДИ — ЕМІГРАЦІЯ 

Вижити в краю в цих рільничих спролетаризованих об- 
ставинах було трудно. Тим то, щоб не задушитися в цій нужді, 
рухлівіші елементи шукали порятунку в утечі з краю, тобто в 
еміграції на заробітки в інших країнах. Виїздили не лише сини 
й дочки бідніших, але й так званих багатших селян, бо й «бага- 
чам», що мали багато дітей, грозило спролетаризування. Емі- 
грували також цілі родини, шукаючи ліпшої долі, в першу чер- 
гу за морем, в Бразилії. Щойно потім почалася зарібкова емі- 



•) У Галичині були два типи середніх шкіл: 1) клясичні гімназії, де вчи- 
ли мови грецьку і латинську,- 2) реальні гімназії, де цих двох старинних мов 
не вчили, а за те вчили французьку мову і більше математики- 

107 



грація до З'єднаних Держав Америки з рахунком, щоб там за- 
робити дещо і вернутися додому та прикупити землі на нову 
господарку. Еміграція цілими родинами до Бразилії почалась 
найраніше, в 1870-их роках. Наперед із повітів, висунених най- 
далі на Захід, з Ясла і Сянока, а потім з плодородного Поділля 
— з повітів Збараж, Тернопіль, Золочів (і пізніше відділений 
від нього Зборів), Скалат, Бережани. Найбільшої сили ця емі- 
грація набрала в році 1891. Незабаром, внаслідок москвофіль- 
ської пропаганди, в 1892 році пішла еміграція навіть до росій- 
ського царства.^^^) Цей москвофільський еміграційний рух, осо- 
бливо був охопив повіти Збараж і Скалат. Це цілком природне. 
Раз, що ці повіти були в тому часі положені вздовж російсько- 
австрійської границі. Друге, що тут діяла в тому часі ще сильно 
«наука» о. Івана Наумовича, одного з лідерів нового москвофіль- 
ського руху, веденого зручно на суспільному грунті і популярно 
українською мовою. Ця еміграція була смертельним ударом по 
польсько-австрійській політиці в Галичині з одного боку і по 
інтересах великовласницької шляхти з другого. Шляхта через 
еміграцію цілих родин тратила дешевого українського робітника 
на місці. Тим то тодішня краєва польсько-австрійська влада в 
Галичині під проводом цісарського намісника графа Казимира 
Бадені намагалась всіми засобами перешкодити цій еміграції. Це 
не було легко з огляду на формальну конституційну свободу в 
Австрії. Тому перешкоди з боку жандармів не вистачали; треба 
було ще натиску на українську єрархію, щоб вона із свого боку 
виступила проти еміграції. Митрополит Сильвестер Сембратович 
справді видав пастирський лист проти тієї еміграції в Росію. 
Проте, зміст пастирського листа не вдовольнив графа Бадені. 
В листі митрополита головний натиск кладено на те, щоб селя- 
ни більше працювали тут у краю, не пили і не бенкетували, а 
тоді буде їм ліпше і буде непотрібна еміграція нікуди і зокрема 
до Росії. Намісник видав тоді ще окремий обіжник до греко-ка- 
толицького духовенства безпосередньо, при чому обвинувачу- 
вав духовенство, що то воно завинило цю еміграцію, бо не вчи- 
ло вірних праці і послуху. Митрополит зробив помилку, надру- 
кувавши цей обіжник намісника ще в своїх «Архиепархіяльних 
Відомостях», що викликало невдоволення як серед духовенства, 
так і серед світської інтелігенції.**^) 

ЕМІГРАЦІЯ ДО З'ЄДНАНИХ ДЕРЖАВ АМЕРИКИ 

Перші зарібкові емігранти з української Галичини прибу- 
ли до ЗДА вже в 1860-тих роках. Масова еміграція почалася 

108 



щойно після 1877 року, коли перші вістки про можливості заро- 
бітку в ЗДА прийшли на Лемківщину. Від того часу ця еміграція 
росла з кожним роком. Кількість емігрантів-Українців до ЗДА 
подають автори, що досліджували це питання, різно. Найточні- 
ше вивчав цю справу Юліян Бачинський. Він подає, на основі 
офіційних американських матеріялів, всіх Українців, тобто не 
тільки з Галичини, але й Буковини. Карпатської України і При- 
дніпрянщини, за роками так: 

В 1899 р. — 1,400 душ; в 1900 році — 2,833; в 1901 році 

— 5,288; в 1902 році — 7,533; в 1903 році — 9,343; в 1904 році 

— 9,592; в 1905 році — 14,479; в 1906 році — 16,257; в 1907 
році — 21,081; в 1908 році — 12,361; в 1909 році — 15,808 душ. 
Разом, на основі американських рахунків, подало себе за Укра- 
їнців при іміграції до ЗДА в тих роках 119,468 осіб. Тому що 
багато осіб було записаних як «Росіяни», чи «Угри», чи навіть 
як «Ґаліціяни», то цей автор, на підставі певних критичних мір- 
кувань, дійсну цифру цифру українських імігрантів до ЗДА в 
цих роках устійнює на 284,000 осіб.'") 

З другого боку ми маємо докладнішу статистику емігра- 
ції з Галичини до ЗДА, а саме урядові дані галицького статистич- 
ного бюра за роки 1897 — 1906. В цій статистиці подані також 
цифри щодо національности емігрантів до ЗДА. Вони такі: 

Нація 1897 р. 1901р. 1902 р. 1903 р. 1904 р. 1905 р. 1906 р. 

Українці 5,276 7,737 9,819 14,256 15,880 23,751 12,298 

Поляки 20,218 32,429 37,499 30,243 50,785 43,803 59,719 

Жиди 16,000 12,848 18,759 20,211 17,352 14,889 18,885 

Якщо брати відсоток окремих національностей у насе- 
ленні Галичини і кількість їхніх емігрантів до ЗДА в цих роках, 
то ствердимо, що найбільший відсоток був еміграції Жидів, по- 
тім ішли Поляки, а щойно при кінці Українці. Величина еміграції 
залежала від фінансових засобів і грамотности. Українці в обох 
випадках стояли гірше від інших.'*) 

Якщо йдеться про анальфебетів, які емігрували, то уря- 
дові дані щодо цього виглядали для Українців невесело. Ось ці 
цифри про відсоток неграмотних: 

На 100 емігрантів із Галичини в роках 1901 - 1904 Поляки 
мали неграмотних 27.5, в роках 1905 - 1908 неграмотних 34.2. 

Українські емігранти на 100 осіб понад 14 рік життя ма- 
ли неграмотних в роках 1901 - 1904 аж 46.7, а 1905 - 1908 роках 
було 55.5.126) 



Важливі також дані щодо зайняття емігрантів різних на- 
ціональностей. Ось ці дані: 

Українці Жиди 



Зайняття 


роки 


Поляків 


рільники 


1908 


31.6% 




1909 


40.6% 


ремісники 


1908 


6.6% 




1909 


3.2% 


вільні фахи 


1908 


0.3% 




1909 


0.1% 


рільні робіт. 


1908 


17.8% 




1909 


14.7% 


служба дом. 


1908 


17.8% 




1909 


14.1% 


інші і жінки 


1908 


24.4% 




1909 


23.2% 



56.9% 


1.7% 


57.8% 


0.6% 


2.6% 


35.0% 


1.1% 


31.3% 


0.2% 


0.7% 


0.1% 


1.1% 


17.8% 


6.6% 


13.1% 


23.1% 


11.8% 


3.4% 


13.1%) 


3.4% 


13.5% 


12.2% 


20.5% 


15.0%127) 



Крім еміграції до ЗДА, в 1900 роках почалася ще зарібко- 
ва еміграція українських людей до Німеччини і Франції на се- 
зонові роботи вліті. Таких робітників і робітниць виїздило рі- 
чно кругло 100,000 осіб.'"*) 

Так виглядали умовини, в яких розвивалося національно- 
політичне і культурно-освітнє життя українського народу. Те- 
пер ми можемо дати загальну картину обох цих ділянок життя 
нашого народу в Галичині, беручи до уваги, в міру можливости, 
спеціяльно Збаражчину. 



по 



РОЗДІЛ П'ЯТИЙ 

БЕЗ ОРГАНІЗАЦІЇ І ПОЛІТИЧНОЇ ОСВІТИ МАС 
НОВИЙ РОЗРІСТ НАРОДОВСЬКОГО РУХУ 

НА ҐРУНТІ ЕКОНОМІЧНОЇ НУЖДИ І НЕГРАМОТНОСТИ МАС 
ТРИМАЛАСЯ ПОЛІТИЧНА СИПКІСТЬ І ПОЛІТИЧНА ТЕМНОТА МАС 

В 1848 році, після формальної революції в справі мови 
народу в письменстві, вирішальну ролю в політичному проводі 
Східньої Галичини грали далі консервативно-аристократичні еле- 
менти, духовні і світські. В цьому аристократизмі вони дійшли 
в часі запанування нового абсолютизму в Австрії, до «язичія» в 
письменстві і до сепарації від народних мас у громадсько-полі- 
тичнім житті. Єдину політичну організацію, Головну Руську Ра- 
ду, яку заснували вони під впливом революційного подуву і на- 
тиску молодих народовців, вони самі розв'язали скоро (ЗО черв- 
ня 1851 р.). Вони не лише не організували народних мас полі- 
тично до боротьби за незалежні права, але навіть не організу- 
валися самі. Всю політику провадила митрополича консисторія 
і крилошани при святім Юрі, які уважали себе покликаними до 
єдиного проводу. Зрештою , народну політичну організацію вони 
уважали за непотрібну, бо вірили сліпо в монархізм і в його 
владну адміністрацію. В постанові про самоліквідацію Голов- 
ної Ради ця віра в монарха є основним аргументом, як це видно 
з таких слів: 

«Когда потреби і желанія народа в всяких отноше- 
ніях Високому Министерству предложени і даже перед пре- 
стол Єго Величества занесени суть; когда правительство 
змінилося, мятеж притихла, правительство укріпилося і укрі- 
пляється, а новоє так политичискоє, як і судовоє устройство 
країни нашої незабавом наступит... причина собиратися в 
Раду Народну устала... »^2») 

Канцлер митрополичої консисторії, о. М. Малиновський, 
за згодою цілого цього проводу, сформулював його ідеологію 
так: 

Ш 



«Повиноватися начальству за самую совість. Не осу- 
ждати дійствій і требованій правительства, которих добро- 
та не всим дозримая єсть... Християнство противно єсть вся- 
кой мятежи і святі апостоли і первиє христіяни за повино- 
веніє Богу гоненіє невинно лучше страждали, а не постава- 
ли проти власти по наміру Христа, повинующогося неправед- 
но Єго суд я щему...»''") 

Центральний австрійсько-німецький уряд у Відні скоро 
розкусив природу цього нашого аристократизму. Він бачив, що 
такому проводові вистачить зробити дрібні поступки, бо він їх 
покірно прийме і опозиції («мятежи»!) робити не буде, крім 
того цісарський Відень бачив свою майбутність тільки в спів- 
праці з високою шляхтою і великими капіталістами, яких цісар 
радо іменував баронами, а не з плебейською масою або самороб- 
ною аристократією нашого духовного проводу. Уряд почав мі- 
няти своє ставлення до польської шляхти і буржуазії, ш.о до то- 
го часу бунтувалися проти Австрії і Росії, змагаючи до відно- 
ви старої Польш,і... До тієї зміни в ставленні німецького австрій- 
ського уряду до польського руху спричинилася в тому часі та- 
кож зміна польської революційної політики. Поляки залишили 
Австрію в спокою, уважаючи тимчасово її за свою вихідну базу, 
і все своє вістря звернули проти Росії. Це вже було видно в ча- 
сі кримської війни Англії і Франції разом з Туреччиною проти 
Росії (1854-5). Незабаром прийшла поразка Австрії на полях 
бою в Італії проти савойського королівства і його союзника, 
французького цісаря Наполеона III. Цісарсько-австрійський уряд 
став думати над перебудовою Австрії і вирішив у цьому спер- 
тись на силі шляхти і буржуазії. Так збіглись змагання австрій- 
сько-німецького уряду з польськими. Рік 1859 став переломовий. 
Зараз в наступному році наступила ця перебудова, яка з одного 
боку нібито давала якусь конституційну свободу, а з другого 
закріпляла реакційну владу шляхти в окремих краях Австрії. В 
Галичині практично віддав Відень при цій перебудові всю владу 
польській шляхті і буржуазії. Такий стан речей, з незначними 
змінами, існував аж до упадку Австрії, і тому треба нам з ним 
ознайомитися деш,о ближче. 

"СВИНСЬКА КОНСТИТУЦІЯ" в АВСТРІЇ І в ГАЛИЧИНІ 

Після поразки Австрії у війні з Французами і савойським 
королем в Італії цісар Франц Йосип Перший видав 20 жовтня 
1860 р, конституційний диплом, в якому він визнавав «основ- 
ний і повсякчасний та невідкличний державний лад». По різних 

112 



тяганинах, у «виконанні» цього диплому, цісар оголосив кон- 
ституційні закони з 26 лютого 1861 р. Ця нова конституція пе- 
ретворювала монархію на федерацію країв, очевидно більш на 
папері, ніж у дійсності. 

Ця конституція з лютого 1861 р. передавала все законо- 
давство в справах, що торкалися лише даного «коронного краю», 
краєвому соймові. Сойми окремих країв мали бути обрані ку- 
ріяльно від окремих кляс населення, а компетенція кожного сой- 
му була визначена окремим цісарським законом. Для законодав- 
ства і ухвалення бюджету цілої держави та для загально-дер- 
жавних адміністративних і шкільних законів мала бути обрана 
державна рада. її обирали краєві сойми, а не безпосередньо ви- 
борці. Вона складалася з 233 послів. Окремі краї, для прикладу, 
обирали в своїх соймах до тієї державної ради таку кількість 
послів: Угорш,ина 85, Семигород 20, Хорватія 9, Чехія 54, Мо- 
равія 22, Галичина 38. Ця конституція протривала лише до 1865 
року. Тоді цісар її припинив, не маючи змоги дійти до згоди з 
Угорщиною, яка була в гострій опозиції до неї. Тимчасом ви- 
бухла війна Австрії з Прусією і союзними з нею німецькими 
краями. Австрія переможена на полях під Садовою мусіла прий- 
няти мир, подиктований переможною Прусією. Австрія крім то- 
го, терпіла сильну фінансову кризу. Все те разом примусило 
цісаря і його уряд укласти угоду з Мадярами (в 1867 р.). Після 
угоди видано нові конституційні закони. Монархію поділено на 
дві половини: краї корони св. Степана, тобто властиву Мадяр- 
щину і окремі краї, що належали колись до Угорщини, та на 
чисто австрійські краї, яких було 17. Обидві частини монархії 
мали спільні справи полагоджувати в окремій делегації. Інші 
справи окремо. Сама австрійська половина монархії далі затри- 
мувала свою державну раду для спільних справ усіх країв і кра- 
єві сойми з дотеперішніми статутами. Державна рада мала ма- 
ти 203 послів, обраних соймами, отже австрійська половина мо- 
нархії мала далі ніби федеративний лад. Крім державної ради 
була ще палата панів, до якої без вибору належали члени цісар- 
ського дому, високі шляхтичі і покликані на час життя визначні 
особи (єпископи, визначні учені і інші заслужені перед цісарем 
особи). Так остаточно організувалась «австро-угорська монар- 
хія», або коротко «Австро-Угорщина»."*) 

Пізніше цю федеративну форму країв в самій австрійській 
половині змінено так, що послів до державної ради вибирали 
вже не краєві сойми, але безпосередньо виборці, також куріями 
(1873 р.). Ця нова реформа збільшила кількість послів у дер- 
жавній раді до 353. На окремі краї припадала така кількість 

113 



послів: Чехія 92, Моравія 36, Галичина 63 (у тім сільські грома- 
ди — 27, міста і торговельні палати 15, великоземельні пани 20), 
Долішня Австрія 37, Горішня Австрія 17, Стирія 23, Каринтія 9, 
Буковина 9, Дальматія 9, Істрія 4, Гориція 4, Країна 10, Зальц- 
бург 5, Тироль 18, Форарльберґ 4, Шлезьк 10, Трієст 4. Звер- 
нути увагу треба на те, ш,о шляхті дано непропорційно велике 
представництво в раді лише в Галичині, Чехії (23), Моравії (9); 
в інших краях відсоток представництва шляхти був куди мен- 
ший. Зроблено це виключно з політичних мотивів, а саме, ш.об у 
Чехії підтримувати німецьку, а в Галичині польську владу. Вза- 
галі закон про вибори до державної ради був насміхом з волі 
народу. В середньому рахунку на цілу Австрію шляхта мала 85 
послів, міста 137, а сільські громади 131, хоча селянство творило 
величезну більшість населення. Цей карикатурний виборчий за- 
кон давав на цілу Австрію 1 посла на 63 шляхетських виборців, 
1 посла на 27 виборців торговельних палат, 1 на 2,918 міш,анських 
виборців та 1 посла на 11,000 селянських виборців. Вибори бу- 
ли безпосередні для шляхти і міст, а посередні для селян. В 
сільських громадах вибирано електорів у явному голосуванні, 
і тільки ці електори обирали кандидатів, також у явному голо- 
суванні. Цим способом легко було виборців на селі тероризува- 
ти, а електорів купувати. Виборче право не було загальне, якщо 
йдеться про міста і села. Голосувати мали право лише ті гро- 
мади, Ш.0 платили безпосередній податок, тобто в місті власники 
домів і підприємств, а на селі лише господарі. їхні дорослі сини 
і робітники без власности господарства, не мали ніякого голо- 
су. Жінки взагалі були позбавлені виборчого права.'*^) 

Ясна річ, ш.0 на таке виборче право не погоджувалися се- 
лянські і робітничі провідники. Проти того карикатурного пар- 
ляменту йшла постійна боротьба. Щоб ї"ї бодай частково втихо- 
мирити, шляхетсько-буржуазійна більшість у державній раді, 
в коаліції з польською репрезентацією, ухвалила, як ніби то по- 
ступку для тих, хто вимагав загального виборчого права, додати 
п'яту курію: в цій курії мали голос всі ті громадяни, які не мали 
голосу в попередніх куріях, як також і всі мешканці міст і сіл, 
які вже голосували раніше в куріях. На цю курію призначено 
72 посли на цілу Австрію. Цей закон ухвалено в 1896 р. 

"КОНСТИТУЦІЙНІ" СТОСУНКИ в ГАЛИЧИНІ 

Пізнавши загальну ситуацію в цілій Австрії, звернім те- 
пер увагу на конституційні стосунки в Галичині. При перебудо- 
ві Австрії цісар видав краєвий статут для Галичини з 26 лютого 

ЛІ4 



1861 р. За вірність старої української аристократично-консерва- 
тивної партії святоюрців заплатив цісар і його німецький уряд 
так, що залишив неподільним штучно утворений край, у захід- 
ній половині, заселеній Поляками, а в східній половині Україн- 
цями. Цю українську людність віддав цісар і його уряд під не- 
змінну владу польської шляхти і буржуазії, бо встановив у цьо- 
му штучному краю такий сойм і краєву владу, які не могли бути 
змінені ніколи без згоди дво-третинної більшости. Краєвому сой- 
мові надано компетенцію регулювати справи, ш.о торкались ви- 
ключно краю, і зокрема всю культурну справу і школи (крім 
університету і академії), а також громадську самоуправу. Для 
ухвали про зміну цього статуту треба було, згідно з параг. 18, 
присутности трьох четвертин послів і двох третин більшости 
голосів, а пізніше підпису цісаря. Склад краєвого сойму визна- 
чено в статуті так: 

Всі сільські громади в Галичині обирали 74 послів. Мі- 
щани і торговельні палати 31 посла, а пани-дідичі 44 послів. Крім 
того мандат у соймі мали без вибору 8 єпископів, чотири ректо- 
ри високих шкіл і президент академії в Кракові. Разом сойм скла- 
дався із 161 посла. 

Щоб усвідомити повністю різку політичну нерівність вза- 
галі, без огляду на національність, то на основі перепису люд- 
ности з 1900 року, треба обрахувати кільки було виборців у 
кожній курії, тобто скільки виборців припадало в кожній курії 
на одного посла. Тоді було в цілій Галичині кругло 2,500 панів- 
дідичів. Отож, на одного посла з панської курії припадало лише 
55 виборців. Вони могли голосувати особисто або через своїх 
повновласників. Зрештою, кожний пан-дідич був безпосереднім 
виборцем, кожний міщанин був безпосереднім виборцем, а тільки 
селянин не був безпосереднім виборцем, бо вибирав тільки елек- 
торів, при чому кругло 110 селян обирали одного електора, який 
вже голосував на кандидата в повіті. Якщо йдеться про раху- 
нок взагалі управнених у виборах, то на 55 панів припадав один 
посол, на 4,400 міщан припадав один посол, і на 18.200 управне- 
них селян також припадав один посол. 

Обманна пропаганда панівного режиму шляхти і багато- 
го міщанства пробувала переконати громадську думку в користь 
такої виборчо-політичної нерівности аргументом, що ця нерів- 
ність нібито випливає з податкових тягарів; що дідичі-шляхти- 
чі і капіталісти в містах нібито більше платять для краю і дер- 
жави і тому, мовляв, повинні мати більший голос. Дійсний ра- 
хунок податкових тягарів виявляє увесь обман тієї пропаганди. 
Отож, у 1893 році всі пани, що вибирали одного посла, платили 

115 



на краєву автономію 156.000 корон податку, а всі селяни, що 
обирали також одного посла, платили на краєву автономію 
484,000 корон податку. Це значить, що селяни платили три ра- 
зи стільки податку в групі, що вибирала одного посла, як пани, 
що вибирали також посла."^) 

Якщо йдеться про національний склад краєвого сойму, то 
в ньому була забезпечена статутом польська більшість двох 
третин. Рахунок показує, що з курії великоземельної шляхти му- 
сіли бути всі 44 посли Поляки, бо ж серед цієї курії було всього 
кількох Українців. До тих 44 гарантованих польських послів тре- 
ба додати ще послів без вибору — 5 ректорів і 5 латинських 
єпископів, що разом давало Полякам без клопоту 54 послів. Те 
саме треба сказати про курію міст і торговельних палат, які 
мали 31 посла, бо ж тут також Українці були в меншості, як 
власники домів і підприємств у містах. Разом з панами-дідича- 
ми це давало 86 послів. Це вже сама собою була абсолютна біль- 
шість сойму, яка могла ухвалювати кожний вигідний закон. Але 
до того ще треба дорахувати кругло 45 відсотків польських ман- 
датів від сільських громад, що припадали на польську західню 
частину Галичини, тобто 33 послів. Разом з попередніми це да- 
вало Полякам 119 послів, а це значить, що Поляки мали в сой- 
мі гарантовану більшість двох третин і могли своїми законами 
тримати всю краєву адміністрацію в польських руках. Але ці- 
сар, який іменував свого намісника в краю та всіх державних 
урядників, зокрема старостів по повітах, ще передав всю дер- 
жавну владу в краю в польські руки. Бо він покликував лише 
польського шляхтича на свого намісника, а той уже дбав про 
те, щоб у всіх повітах були іменовані старостами Поляки. 

Також у виборах до державної ради Поляки мали вибор- 
чим законом забезпечену велику більшість послів із Галичини. 
Вони мали всіх послів із курії панів-дідичів і всіх із курії міст 
і торговельних палат. Українці мали шансу здобути послів лише 
з курії сільських громад і з п'ятої курії. Але кількість цих послів 
у сільській курії і в загальній п'ятій курії була, порівнюючи ма- 
лою, що було явною несправедливістю. Наприклад, коли один 
посол до державної ради з курії панів-дідичів припадав на 19 
дідичів, то один посол у п'ятій курії припадав в подільських окру- 
гах приблизно на 100,000 виборців або майже на 500,000 душ! 
Крім того, в четвертій сільській і в загальній п'ятій курії вибори 
були посередні, а через те підкуп електорів був легкою спра- 
вою. І нарешті, при великій неграмотності на селі могли урядо- 
ві виборчі комісарі робити великі шахрайства. Тим то Українці 
мали шансу вибрати тут своїх послів тільки тоді, коли не було 



урядового шахрайства, а це сталося лише в перших виборах до 
сойму і до державної ради, коли ш.е не стосовано масового ша- 
храйства."*) 

Проте, справа не тільки в нерівності ш.одо репрезентації 
в законодавчих органах і не тільки в виборчих шахрайствах. 
Також на папері загарантовані громадські свободи були в Га- 
личині яскраво порушувані. Не було тут української масової ор- 
ганізації не то селян, але й міш.ан і інтелігенції, щоб можна бу- 
ло вимагати здійснення і пошанування громадянських прав. При 
директивах святоюрських консерватистів-аристократів, ш.оправ- 
да, обрано в перших виборах на основі нової конституції послів 
і до сойму і до державної ради, але з того не було пожитку, бо 
вони не мали за собою організованої сили і тому були іграшкою 
в руках хитрого центрального уряду і своїх наївних мрій про 
монаршу справедливість. 

ПЕРШІ ВИБОРИ НА ПІДСТАВІ НОВОЇ КОНСТИТЗЩЙ 

з новою конституцією в 1860 році прийшов також новий 
митрополит — Григорій Яхимович, раніше іменований бароном. 
Він тим самим був головним політичним провідником консерва- 
тивної партії святоюрців. Другим по ньому провідником всієї 
політики був перемишльський єпископ Спиридон Литвинович. 
Митр. Яхимович видав перед виборами до сойму окремий па- 
стирський лист, в якому він підкгеслив значення виборів до сой- 
му.'^) Крім того оповістив о. Микола Устіянович популярну бро- 
шуру під заголовком: «На що тії вибори і той сойм»."*) Зрештою 
властиво на тому скінчилася політична освіта маси інтелігенції, 
не кажучи про маси селянства і міщанства. Щоправда, від 25 
січня 1861 р. почав виходити за гроші судового радника Михай- 
ла Качковського і за підтримкою святоюрців півтижневик «Сло- 
во», але цей часопис у тому часі нічого істотного до глибшої по- 
літичної проблемтики не вніс. 

Тим разом повітові старости ще не знали, що можна вибо- 
ри шахрувати і електорів тероризувати, як це було пізніше. Во- 
ни ще серйозно трактували видані цісарем і урядом закони і 
розпорядження. Тим то в цих перших виборах до галицького 
сойму обрано несподівано максимальну кількість українських по- 
слів. Також тим разом селяни не багато мали довір'я до своєї 
духовної і світської інтелігенції, що видно з високого відсотка 
селянських послів. їх було 18, тобто майже половина. Це був 
найбільший відсоток селянських послів з усіх виборів, за вий- 
нятком виборів 1848 року. З духовної інтелігенції, яка тоді була 

117 



властиво панівною верствою серед українського народу, обрано 
22 послів, отже більше половини всієї кількости послів. Світ- 
ських інтелігентів вибрано до сойму 6. Всіх вибраних послів було 
46, а на основі свого уряду, без вибору призначених три: митр. 
Яхимович, перемиський єпископ Тома Полянський і єпископ- 
помічник Спиридон Литвинович, отже разом 49 голосів. ^^'^) 



о. Іван Наумович 




З-ПОМІЖ селян визначнішими послами були: Василь Сень- 
ків з Рогатинш.ини, Михайло Старух з Ліська, Ілько Загорейко з 
Буська і Адам Стоцький з Лопатина. Серед послів інтелігентів 
треба загадати насамперед двох послідовних народовців: о. Ле- 
ва Треш,аковського (з пов. Городок) і о. Степана Качалу (з по- 
віту Збараж). Замітними були ш,е о. Микола Устіянович (із поз. 
Стрий), який потім захитався у своєму народовстві, о . Антін 
Могильницький (із Богородчан), о. Іван Гушалевич, канцлер 
консисторії о. Мих. Малиновський, о. Іван Наумович (з пов. Зо- 
лочів) і о. Василь Фортуна (з Залозець коло Збаража)."*) Впер- 
ше на загальному репрезентативному форумі виступають о. Ка- 
чала із Збаража і о. Іван Наумович; цей останній тим разом вий- 
шов послом із Золочівш,ини, але незабаром він буде грати по- 
літичну ролю в Скалатш.ині і Збаражчині. Тепер він ш.е ішов по 
слідах народовців (до 1848 року він був польонофілом), але не- 

118 



забаром він стане одним із чільних провідників новітнього мо- 
сквофільства. 

Цей перший вибір сеймових послів у легальний спосіб, 
мабуть мав ще ту причину, ідо польський провід боявся того, 
щоб Українці не бойкотували виборів взагалі і тим способом не 
вказали на свою безправну ситуацію в краю. Поляки не бажали 
мабуть сполощити святоюрського проводу з його помилкового 
переконання, що властиво нова конституція галицького краю не 
є переломовим актом для поневолення Українців у «легальний» 
спосіб. Виховані в бюрократично-сервілістичнім дусі, святоюр- 
ські консерватисти далі думали, що своєю покірністю перед цен- 
тральним урядом вони щось досягнуть для себе і для народу. 
Щоб приспати наших консерватистів, польський провід пого- 
дився обрати від сойму також 15 послів-Українців до централь- 
ної державної ради у Відні. Взагалі польські пани на першій 
сесії удавали прихильників угоди з Українцями на підставі при- 
знання їм деяких мовно-національних прав. Цей тактичний ма- 
невр баламутив не лише консервативну більшість нашої сеймо- 
вої репрезентації, але також недосвідчених молодих народовців 
на чолі з о. Качалою, о. Антоном Могильницьким і Юліяном Лав- 
рівським. Вони прийняли зразу ці польські заяви за щире золото 
і виголошували промови про потребу братерства цих двох на- 
родів. Але все змінилося, коли польська більшість у Соймі по- 
дала проект звернення до цісаря, де вона від імени краю гово- 
рила лише про один нарід Галичини — польський. Наші посли 
запротестували, але даремно. 

Селянські посли зразу відчули фальшивий тон у польсь- 
ких заявах про братерство, і коли прийшла дискусія над серві- 
тутами, тобто вживанням селянами панських лісів і пасовищ, то 
вони за почином Ілька Загорейка питали: «Де наші ліси і пасо- 
виська? Тут покажіть своє братерство!» Щоб втихомирити се- 
лян, пани на словах показували деякі поступки щодо закону про 
полагодження сервітутових спорів. Такий закон навіть ухвале- 
но, але заходами панів його не запроваджено в життя. Взагалі 
Поляки, діставши через сойм з нерівними виборами фактичну 
владу над Галичиною, не були вдоволені новою компетенцією 
краєвої самоуправи. Вони жадали для «краю», тобто для себе, 
ще ширших прав. Наші посли були проти цого, але не організу- 
вали політичної акції в краю, щоб підтримати свою позицію. Во- 
ни сподівалися, що «високий уряд все зробить для нас». В тому 
сенсі вони виголошували також промови в державній раді, а по- 
за тим вносили лише меморандуми і петиції до уряду, сподіва- 

П9 



ючися, що уряд буде підтримувати справедливі українські ви- 
моги. 

Дальші соймові вибори були вже «роблені» панами і їхніми 
старостами, хоч не зразу, а «поступово»: кількість вибраних то- 
ді 46 послів дедалі зменшувано шахрайством, і нарешті вона 
дійшла до 12 послів на всіх 161. В тій ситуації український 
«староруський» консервативний провід нарешті прийшов до пе- 
реконання, Ш.0 віденський уряд заслабий, ш.об оборонити наш 
нарід перед польською неволею. Сам цей провід, вихований у 
бюрократичнім дусі, не вмів і не мав снаги творити власну силу 
народу, організуючи його в усіх ділянках життя і зокрема да- 
ючи йому всебічну освіту про його національні і соціяльні пра- 
ва. Члени цього проводу були здатні рахувати тільки на сто- 



о. Іван Паврівськив 




ронню силу, в данім разі на цісаря і його уряд. Коли ж вони від 
них не дістали допомоги, то рішили, ш,о треба взагалі залиши- 
ти рахунок на людську силу і покладати всю надію на Бога, са- 
мим далі не роблячи нічого. Так рішили одні. А другі стали по- 
вертати свій зір в інші сторони світу, шукаючи допомоги в ін- 
ших сил, поза Австрією. Врешті їх зір зупинився на Росії і на 
російськім царськім уряді.'^) 

Перші паростки москвофільства появилися ш,е в 1840-вих 
роках. Вони розрослися буйно в другій половині 1860-тих років. 
Москвофільство стало буйним хабаззям, ш.о заглушувало все 

120 



українське національне життя в Галичині і взагалі в під-австрій- 
ській Україні. З ним прийшлося боротися наступним поколін- 
ням аж до остаточної перемоги в роках 1917-1918. Тому тій 
політичній недузі треба присвятити нашу увагу в окремім роз- 
гляді нижче. 

МОСКВОФІЛЬСТВО І ЙОГО НАСЛІДКИ 

Першим пропагатором москвофільства в його національ- 
но-ренегатській формі був Денис Зубрицький, урядник львівсь- 
кого магістрату, правник, що раніше був оборонцем панських 
інтересів проти місцевих українських селян. Він був написав на- 
віть брошуру, в якій боронив панщину проти ї"ї скасування. Це 
його реакційне становище випливало з факту, що він був шля- 
хетського походження, був гордим на своє шляхетство і з шля- 
хтою зв'язав свої особисті інтереси. Цілком природно, що він 
був польонофілом і в 1810-тих роках підтримував польський 
рух. Правда, під впливом Шашкевичевих народовців він пристав 
був до українського національного руху, але навіть тоді зберіг 
у собі консервативний і реакційний світогляд фальшивого ари- 
стократизму. Підо впливом професора з Москви, Погодіна, Зу- 
брицький зразу користувався вже в письмі «язичієм», замість 
дотеперішньої польської мови, але в часі австрійської реакції, 
в 1852 році, перейшов на московську мову, яку він пильно вив- 
чав. Він був погляду, що такий, як він пан і йому подібні осві- 
чені люди українського роду повинні писати не мовою «черні», 
але мовою панською, московською."") З якою погордою він ста- 
вився до мови і культури свого селянства і тим самим рідного 
народу, про це свідчить такий уривок з його листа: 

«Есть мрачьіе изступленики или скор'Ье нев-Ьждьі, при- 
слушивавшіеся только простонародному розговору собствен- 
ньіхтз слугтї и работниковії и желающіе теперь, чтобт> мьі пи- 
сали свою исторію на областном-ь нар'Ьчіи галицкой черни. 
Странное требованіе! Исторіи пишутся для образованного 
класа народа. Для простолюдина довольно молитвенника, 
катехизиса и псалтирья.» 

Проте, ця погорда до «черні», як казав Зубрицький, бу- 
ла загнана далеко революційною хвилею в 1848 році, коли зра- 
зу випливла наверх сила народовської ідеї. Фальшиві аристокра- 
ти тоді вбрали були маску прихильности для «простонародної 
маси» і якийсь час навіть писали народною українською мовою. 
В часі реакції вернулася назад хвиля консерватизму і аристокра- 

121 



тизму, а з нею язичіє. Явне ренегатське москвофільство сиділо 
тоді тихо. Провід був у руках «язичників» із групи святоюрців. 
Одначе коли прийшла вище згадана зневіра в силу австрійського 
уряду і в його прихильність для цих святоюрських аристократів, 
тоді виділилася з-поміж цієї групи нова явна течія ренегатського 
москвофільства. Вибух цей рух після нещасливої для Австрії 
війни з Прусією. Зневіреній групі «язичних» аристократів зда- 
валося, що цю слабість Австрії незабаром використає Росія і 
забере собі всі українські землі від Австро-Угорщини: Галичину, 
Буковину і Закарпаття. З першим стрілом цього руху виступив 
редактор «Слова» Богдан Дідицький, який ще недавно призна- 
вав себе за Поляка. В числі за 8 серпня 1866 «Слово» писало 
про нову національну віру цієї групи: 

«Не можемо відступити від язикової, літературної, церков- 
ної і народної звязі зі всім «русским міром». Ми не Рутени з 1848 
року, ми настоящіє рускіє. ..»"') 

Ця заява «Слова» була зроблена в порозумінні з о. Нау- 
мовичем, що до 1848 року був також польонофілом, подібно, як 
Дідицький. Сталося це після гарячої дискусії в соймі, в якій поль- 
ські пани і міщани в один голос говорили, що Галичина це поль- 
ський край і що тут влада «краевої автономії» мусить переміни- 
тися в чисто польську владу. Цей виступ не зламав о, Степана 
Качали, гарячого народовця ще з часів Шашкевича, який тоді 
щиро працював для народу в кожній ділянці. Зате польський 
виступ до решти пхнув цю групу «старорусинів» в обійми мо- 
сквофільства. Це сталося особливо після того, коли польський 
посол у соймі граф Лєшек Борковський заявив у дискусії над 
мовою в шкільництві і в урядуванні, що в Галичині повинна бути 
одна урядова мова, польська, бо тут Польща. В ході своєї про- 
мови він сказав між іншим: 

«Світ знає тільки Польщу і Московію! Русі нема, як- 
що були рутеньчики, то їх вигадав у 1848 р. мозок Ста- 
діона !»'**) 

Це польське націоналістично-імперіялістичне становище 
силоміць пхало наших консерватистів в обійми національного 
москвофільського ренегатства. Лєшек Борковський від імени 
польсько-шляхетської більшости сойму грозив ,що тут, у Гали- 
чині, буде Польща або Московія, бо Русі, тобто України, нема і 
бути не може. Це нібито вигадка чужого мозку. У слабодухих, 
не привиклих самостійно думати і рахувати на свою власну ор- 
ганізовану силу, таке становище викликало ось яку реакцію: 
«Якщо Руси нема, а є тільки Польща і Московія, то ми воліємо 

т 



бути Москалями, русскими. Воліємо втопитися в російськім мо- 
рі, як маємо задушитися в польській баюрі». Таку відповідь дав 
новий провідник москвофільства в соймі, о. Іван Наумович. Він 
далі говорив: 

«Русь Галицька, Угорськая, Київская, Московская, 
Тамбовская, і прочії под взглядом етнографіческим, політи- 
ческим, лексикальним, літературним, обрядовим — єсть од- 
на і та же самая Русь... Ми настояідії русскії... Нині стало 
уже доказано, як не можна лучше, що Малорус, єсли не хо- 
че стати настоящим поляком, имієт єдиноє прибіжище в 
пріобщенії к високообразованной, готовой книжной, багатой 
русской літератури»."^) 

Тут, у цім місці заяви Наумовича міститься все джерело 
національного заломання тієї групи дотеперішніх святоюрців: 
польська погроза перемінити Галичину в польський край; зне- 
віра в те, що Українці власними силами можуть розвинути свою 
власну нову культуру; звернення до готової і великої сили Мо- 
сковії, багатої у все. Теорія про «єдність всіх Русей» є тільки 
виправданням заломаного духа. Лєшек Борковський був тільки 
останнім звеном того ланцюга, який тягнув слабодухих до ре- 
негатства. Раніше була поразка Австрії у війні з Прусією, а ще 
раніше усвідомлення в колах святоюрців, що вони ніяк не мо- 
жуть у новій австрійській політиці знайти собі надії і опо- 
ри. Перше заломання у святоюрців наступило тоді, коли вони в 
1861 році врешті усвідомили собі, що Відень у жертву угоди з 
польською шляхтою видав такий статут Галичини, який провадив 
до будови Польщі під австрійським орлом. Це заломання ми 
бачимо в однім із меморіялів святоюрського проводу до відень- 
ского уряду: 

«Ми надіємося на Бога, що дотеперішній ворожий 
принцип вже не повернеться, що в нашім краю урядники 
народности нашої будуть узгляднені». 

«Уряд вибрав зовсім противну дорогу. Він узгляднив 
більше Поляків, які йому більше коплотів робили, і догоджу- 
вав їм у всьому всілякими можливими способами, а Русинів 
не тільки випустив з опіки, але через октроювання*) польсь- 



*) "Октроювання" це зукраїнщене французьке слово "октроі" (вимова 
є зближена до "октроа", або октруа"). Це слово значить "дарування". Цьо- 
го вислову вживано для конституції, яку монарх "дарував" з своєї паски, 



кої соймової більшости віддав їх на поталу польській бурі... 
Русини дійсно не можуть зрозуміти, чим собі на таку пове- 
дінку заслужили; може це кара за дотеперішню вірність і 
льояльність. 

«Внутрішня сила Русинів, якої Поляки до тепер не 
могли побороти, лежить зломана. Русинам не ялося вже ні- 
чого іншого діяти, як чекати з повною резиґнацією, поки 
грізну хмару, що нависла над їхніми головами, не розжене 
подув Всевишнього... 

«При всім тім Русини не тратять надії, що високий 
уряд всетаки раз схоче приглянутись ближче дійсному ста- 
нові справи і не дозволить, щоб один із найвірніших народів 
щез без сліду в польськім ворожім елементі.'**) 



Проф* о. Барвінський 




Ці два останні уступи взяті з петиції провідника свято- 
юрської групи, о. Михайла Куземського, в 1867 році. Ця петиція 
найяскравіше насвітлює душевний стан цієї групи. Вона, що- 
правда, рада б допомогти своєму народові в його становищі в 
неволі польської владної машини. Але вона не вміє того робити 



не питаючи думки обраних народом послів. В минулому сторіччі це був 
загальновживаний вислів у публіцистиці". М. С. 



124 



практично, бо не відкликається до сили народу і нічого не ро- 
бить, щоб цю силу організувати. Вона не розуміє, бо так була 
вихована, що ніяка урядова ласка для народу не приходить у 
заміну за сліпу вірність. Вони не знали, що в політиці рахується 
тільки сила, а не покірність. Поляки бунтувалися проти Австрії, 
але виявили силу, і тепер Відень робить з ними угоду. А уряд 
час до часу дасть малі охлапи Українцям, щоб вигравати їх в 
потребі проти Поляків, бо уряд вірний засаді, що при многона- 
ціональному складі монархії він може панувати тільки тоді, ко- 
ли поділить різні національні сили і пустить їх одну проти од- 
ної. Петиція о. Куземського (пізнішого єпископа холмського), 
зрештою мусіла мати протилежний наслідок до наміреного ав- 
тором: коли він підкреслював, що сила Українців зламана і гро- 
зить можливість, що цей нарід в межах Австрії щезне в польсь- 
кім морі, то тим більше з Українцями уряд не потребував ра- 
хуватися.'**) 

Зрештою, ціла консервативна група симпатизувала з за- 
явами новітніх москвофілів у «Слові» і в соймі. Проте, тільки 
частина тієї групи явно пішла на ту ренегатську дорогу. Біль- 
шість святоюрської групи, сперта на консисторію митрополита 
і на крилошан, далі публічно заявляла себе «старими Русинами» 
ніби то згідно з програмою з 1848 року, хоч в душі симпатизу- 
вала з москвофілами. Де було треба, там вона підтримувала 
змагання москвофілів проти нового народовського руху. Тх ха- 
рактеризував сучасник тих подій, проф. Олександер Барвінський 
у органі «Правда» за 1890 рік в такий рельєфний спосіб: 

«Властям показували [старі консервативні провідни- 
ки] своє лице, повне льояльности, відданости і послуху; на 
лиці для підданих малювався цинізм і іронія, що говорила: 
«Дури, як можеш, а гляди і стреми на Схід до батюшки!»... 
Хто не повинується тій девізі, хто відважиться раз тільки ще 
1884 року надіслати подання до перемиської консисторії чи- 
стою мовою, а не язичієм, того старалися всіми силами зло- 
мити. Його переганяли з місця на місце (напримір, мене пе- 
ренесли в перших трьох літах 8 разів!), не приймали і не 
приймають в пропозицію на парохію... Покійний єпископ 
Пелеш... дуже неприхильно відносився до священиків-наро- 
довців, не допускав їх, а зате підпомагав, де тільки міг, мо- 
сквофілів... Взагалі, на 40 деканатів, є лише двох народовців 
деканами... Катехит у Самборі заборонив ученикам уживати 
народних молитовників,»'*") 

125 



.'. в згоді з бюрократичним вихованням, святоюрський про- 
від від часу нової конституції в Австрії в 1860 році, коли знову 
наступила воля для політичної організації, взагалі нічого не зро- 
бив для політичного усвідомлення і організації народу і навіть 
власної духовної інтелігенції не виховав політично. Щойно по 
упливі 10 дорогих років святоюрці приступили до першої полі- 
тичної організації, яку назвали «Русская Рада». Але й ця орга- 
нізація була призначена тільки для аристократичної еліти, а не 
для народних верств. До неї мали належати з рішальним голосом 
лише старі консерватисти і москвофіли, а народовців допуще- 
но туди лише кількох на кілька сот членів, щоб не говорили, що 
там взагалі народовців не приймають. Прийнято в члени лише 
посла Юліяна Лаврівського, бо трудно було не допустити про- 
відного члена соймової репрезентації. Ні селян ні міщан до «Рус- 
скої Ради» не приймали. Зрештою ця організація була лише зов- 
нішньою формою, бо в дійсності панівна консервативна і мос- 
квофільська групи були того погляду, що «природним прово- 
дом» української політики має залишитися збір єрархів під ке- 
рівництвом митрополита. Вислів цьому поглядові дав канцлер 
митрополичої консисторії в деклярації з 18 грудня 1870 року, 
яка мала бути підставою погодження консерватистів і москво- 
філів з народовцями. В тій деклярації між іншими пунктами 
читаємо таке: 

«2. Передану намь предками нашими в'Ьрность кг Ав- 
стріи и еи август-Ьйшой дьшастіи маемг якг. доси так-ь и 
надаль сов'Ьстно хоронити и обявляти, щобьі не дати и са- 
мого позора, абьі нась посуджували о якись загранични 
стремленья или ко присоединенію кь Россіи или ко возста- 
новленію давнои Польщи, якг украинской якоись малорус- 
кой державьі, чи тамь вг федерацій чи не вт> федерацій сь 
Польщею. 

«3. ... При томтз подобаетг намт. посл-Ь традицій пред- 
кові» нашихг. почитати іерархов-ь нашихь, митрополита на- 
шего, якг. природньїх заступниковг нашихт» не только под 
церковнимії, но также подт. народньїм взглядом'ь».^*^) 

При такім світогляді тодішніх консервативних ніби ари- 
стократів не могло бути думки про масову народну організацію 
в будь-якій ділянці і зокрема в політичній. Адже природним 
проводом були єпископи під керівництвом митрополита (тоді на 
митрополичім престолі був Йосип Сембратович). Цьому прово- 
дові природно підлягало все духовенство, а духовенству, цілком 
природно, підлягали всі вірні громадяни і то не тільки в церков- 

126 



но-релігійних, а й у народних, тобто у всіх цивільних справах. 
Тільки цей провід міг «робити політику», а ввесь нарід мав слі- 
по йти за його політичними директивами. Ясна річ, що внаслі- 
док того безповоротно втрачено спочатку 10 років після про- 
голошення нової конституції, а потім трачено ще дальший час 
при формальнім існуванні «Руської Ради». Треба вдуматися в 
той стан світогляду проводу, щоб зрозуміти всі страшенні на- 
слідки того стану для народу. Тієї думки трималася величезна 
більшість духовенства, за вийнятком тоді нечисленних народов- 
ців, вірних ідеї о. Маркіяна Шашкевича. Під тиском тієї реак- 
ції всередині своєї провідної духовної верстви і ще під страш- 
нішою загрозою знищення українського народу з боку польського 
панства, заломилися навіть колишні товариші Шашкевича — 
о. Яків Головацький, що тоді був професором української літе- 
ратури в львівськім університеті, і о. Микола Устіянович. Під 
ударом заяви Лєшка Борковського, що в Галичині і всюди на 
наших землях має бути тільки або Польща або Москва, бо Русі- 
України нема і бути не може, вони обидва врешті-решт зійшли 
на рівень консервативного москвофільства. ^^^) 

Одначе австрійська реакція, пансько-шляхетський на- 
ступ і загальне замішання в думках і душах провідної духовної 
і світської верстви не заломили усіх народовців, що залишилися 
ще з часів 1848 року під проводом о. Степана Качали. їх було 
лише кілька одиниць тепер, і вони вже були старші віком. Але 
зате вони мали силу духа і незломну енергію до праці над бу- 
довою власних сил народу в боротьбі за його права. їхня незлом- 
ність викликала новий рух серед молодшого покоління, що ще 
не мало статусу політичних провідників, але за те рвалося до 
боротьби за народну справу. Це нове покоління, разом із стар- 
шим гуртом народовців під проводом о. С. Качали та інших, 
врятувало українську національну справу в Галичині від берега 
пропасти, куди ї"ї зіпхнули консервативні аристократи і зало- 
мані ренегати-москвофіли. < 



127 



РОЗДІЛ шостий 

НОВИЙ РОЗРІСТ НАРОД ОВСЬКОГО РУХУ 

початий нового руху серед молодого покоління 

Велика суспільно-політична і національна революція з 
1848 року в цілій Західній Европі і зокрема в Галичині витисну- 
ла свою печатку на дусі тодішнього доростаючого покоління. Во- 
но вже виховувалося в новій школі навчання і в новій школі су- 
спільного життя. Через 12 років після великого перевороту в 



Юліям Лаврівський 




1848 році це нове покоління під проводом кількох старших на- 
родовців виступило на публічну арену. Із старших народовців 
тоді був найактивнішим і найспосібнішим діячем о. Степан Ка- 
чала, парох у Шельпаках недалеко Збаража. Він мав глибоке 
зрозуміння для народних потреб і при тому невсипущ,у енергію 

128 



до праці. Заки підросло нове покоління, цей гурт старших на- 
родовців був маленький: Крім Качали, який у 1860 р. мав уже 
45 років, були ще такі діячі, як о. Лев Трещаківський, о. О. Заяч- 
ківський (50 років віку), Юліян Лаврівський і ще кілька інших. 
Качала був би виявив себе куди успішнішим провідником но- 
вого руху, коли б він жив у Львові, або близько Львова чи ін- 
шого великого міста з залізничою комунікацією. Тимчасом Зба- 
ражчина знаходиться в самім найдальшім куті Галичини на схід 
від Львова і при тому тоді не мала залізниці. Коли візьмемо всі 
ті труднощі під увагу, то щойно тоді належно оцінимо заслуги 
й енергію о. С. Качали, як провідника національного пробуджен- 
ня в 1860-тих роках. Довкола о. Качали гуртувалося також се- 
реднє покоління, наприклад суддя Юліян Лаврівський, фінансо- 
вий державний урядник д-р Кость Сушкевич, о. Омелян Огонов- 
ський (27 років), Антін Кобилянський (23 роки) і гурт молоді, 
що ще вчилася в університеті і в вищих клясах гімназії. 

Ця молодь ішла послідовно за народовською ідеєю Мар- 
кіяна Шашкевича і його ранніх приятелів. З любови до народ- 
ної мови, до народних пісень і звичаїв послідовно мусіли виро- 
сти також любов до самого селянства і прагнення піднести його 
на вищий ступінь цивілізації та здобути йому незалежні соці- 
яльні права. Словом, ця народовська молодь була в своїх за- 
мислах і починах демократичною. Це видно з перших писань ті- 
єї молоді. Наприклад, Антін Кобилянський писав у березні 1861 
року: 

«Не дбаємо за деяких теперішніх проводирів [старо- 
консервативної групи], чесних зрештою. Ми дбаємо більше 
за нарід бідний, якому не впадеться нічого з богацтв фаль- 
шивих книжників, лиш тільки це впадало бувало погансько- 
му мирові від касти своїх духовників, котрі робили монополь 
з просвіти духової. Для того незрозумілістю обваровували- 
ся то з потреби то з сліпоти то з безсильности своєї».^**) 

Ту саму позицію займав його сучасник Кость Горбаль. 
Кобилянський бачив, що тодішній церковний провід у своїй кон- 
сервативній заскорузлості є перешкодою для поступу народу з 
причини своєї політичної нездарности. Тому він писав, щоб від- 
ділити церковну діяльність від політики, про люд і тодішню 
провідну верству він писав: 

«Котрий [з духовної аристократії того часу] лише 
трошки піднесеться, підхопиться, то позирає гордо на го- 

129 



лоту, — так мають нас за череду, котру можна стригти, 
доїти». 

Він закликав до того, щоб проти того невідрадного стану 
боротися «рогами», бо інакше будуть людей «уважати за без- 
роги». Далі Кобилянський нарікає на дотеперішніх консерватив- 
них пастирів-провідників народу, що вони для народу не дали 
ні одної конечної книжечки для пізнання свого стану і поради, 
як проти того боротися. Коли ж вони що пишуть, то це саме 
«баснословіє, лихословів»*) і якщо це читати, то «піт студений 
на чоло виступає». Далі він закидає, що ці «просвітителі» не 
живуть «для народу, а з народу». Головне, на що новий народ ов- 
ський рух клав натиск, це була освіта народних мас і їх орга- 
нізація."*) 

Щоб це завдання перевести в життя, треба було вибрати 
два шляхи: або пробувати, щоб поправити дві існуючі органі- 
зації, опановані консерватистами — «Народний Дім» і «Галиць- 
ко-Руську Матицю», або оснувати свої окремі установи, в яких 
зібралися б освічені народовці для плянової роботи. Вони рі- 
шили вибрати другий шлях, бо бачили, що твердині консерва- 
тивних кіл є так забарикадовані перед доступом нових людей і 
нових ідей, що хіба треба було б чекати, аж вимруть природною 
смертю дотеперішні провідні чинники. 

Насамперед основано у Львові організацію для товарись- 
кого життя, виміни думок у вільній розмові, читання газет і кни- 
жок. Це було перше того типу товариство під назвою «Руська 
Бесіда». Тут зібралися молоді народовці разом з кількома стар- 
шими одиницями (1861). За три роки своєї діяльности це то- 
вариство оснувало «Руський Народний Театр». Цей театр, під 
управою Омеляна Бачинського, грав не лише у Львові, але й у 
провінційних містах Галичини. Своєю грою в живій народній мо- 
ві, він викликав повагу до цієї мови серед доростаючої молодої 
верстви і тим самим привертав її до народовських ідей.***) 

Пробуджений новий народовський рух потребував обмі- 
ну думками також у періодичній пресі. Вже в 1862 році почали 
виходити «Вечерниці» під реадкцією Федора Заревича, а коли 
вони не змогли утриматися з огляду на слабі фінансові засоби 
видавців, то наступного року появилася знову «Мета» під ре- 



*) "Баснословієм" називали прихильники "язичія" поезію. Тут Ко- 
билянський насміхається з "язичія" і "баснословіє" перевертає на "лихо- 
словіе". 

130 



дакцією Ксенофонта Климковича, а ще пізніше «Нива» (1865). 
Не треба думати, що тій роботі спокійно приглядалися провід- 
ники святоюрців. За почином канцлера о. М. Малиновського, 
консисторія окремим обіжником заборонила читати «Мету» усім 
вірним, а підлеглому духовенству наказала її поборювати. Не 
зважаючи на ці перешкоди, «Руська Бесіда», як центр народов- 
ців, дала почин до видавання нового великого журналу під на- 
головком «Правда», яку редагував молодий діяч Володимир Бар- 
вінський, що походив з Тернопільщини (Шляхтинці), (1867 р.). 
Все то були літературно-громадські журнали. Хоч вони 
утримувалися з великими фінансовими труднощами, то вони пе- 
реходили з рук до рук на провінції і викликали велику прихиль- 
ність до народовських ідей. Це були ідеї ,що поєднували в собі 
нерозлучно національну справу з одночасним соціяльним визво- 
ленням народу. З одного боку ці видання будили любов до ли- 
царської традиції Запорізької Січі, а з другого, вони звертали 
З^агу на сучасний стан соціяльного і національного поневолен- 
ння народу. З самої логіки родилася думка про віднову Укра- 
їнської Козацької Держави, без холопа і без пана. В цих виданнях 
брали участь не лише молоді народовці, «Молода Русь», але 
також старші, зокрема о. С. Качала. Який духовий клімат пану- 
вав у цих виданнях, можна бачити, наприклад, з такого уривку 
статті у «Вечерницях»: 

«Огляньмося! Чи тут на святій Руси місце на нові па- 
лати, де навкруги тебе розложилися неперелічені убогі ха- 
ти? Чи тут місце на ті шовки та убрання коштовні, де видиш 
тільки лати, де сам борешся з бідою? Увійдім до сусідньої 
убогої хати, зазирнім душею в душу нашого селянина. Роз- 
берім всяке чуття, яке б у ній заворушилось. Подумаймо, від 
чого мати, колишучи новонароджене дитя і піснею засипля- 
ючи, слізми заливається? Чому це батько й мати, коли від- 
дають їх сина у рекрути, мов по мертвому заводять? Від чо- 
го це в нас при найвеселішім святі не радість, а смуток про- 
бивається? Від чого це половина нашого люду до смерти за- 
пивається і від ледащиці у коршмі гине? Від чого це він так 
недовірчиво на всяке панство споглядає і нікому не виявить- 
ся, хто йому перше свого серця до ґрунту не отворить? 
Скиньмо луду з очей наших, а погляньмо на оце все ясно, 
щиро, не згорда, а тоді може нам відкриється, що щось не- 
звичайного із тим людом діялось.»*") 

131 



ЗАСНУВАННЯ "ПРОСВІТИ" 

Так поставити питання, значило зробити також виснов- 
ки в кожній щирій душі читача: Треба всі свої вільні сили по- 
святити на те, щоб з цього люду зробити самосвідому націю, якій 
належаться всі людські права гідности і всі громадські права, 
щоб рішати, як господар, про свою і свого краю долю. А що 
серед цього народу панувала темнота, з якої саме випливала 
його соціяльна і національна неволя, то висновок був певний, що 
нарешті треба власними силами, не оглядаючися на нічию ласку 
і зокрема на ласку уряду, попровадити масову освітню акцію 
при допомозі власної організації. Надія на те, щоб «Стара Русь» 
у Галицько-Руській Матиці щось для того завдання зробила, по- 
казалося врешті цьому народовському гуртові марною. 

Ініціятива для заснування такої народної освітньої орга- 
нізації вийшла із Збаражчини, від о. Степана Качали. Він уже в 
1867 році почав поширювати серед народовського гурту думку 
про заснування такого товариства. Як мету такої організації він 
поставив: «Спомагати народну освіту в напрямках моральнім, 
матеріяльнім і політичнім через видавництво і поширення пра- 
ктичних книжок, брошур і т, д., в тій мові, якою нарід говорить». 
Язичієм люд освічувати було неможливо, бо його навіть самі ав- 
тори належно не розуміли. Тільки українська мова могла вико- 
нати це завдання. Качала ставив освіту народу у всебічнім роз- 
мірі: йшлося не про саме збудження охоти навчитися читати і 
про саме читання, але духовне піднесення народу і про його по- 
літичне виховання та про поліпшення його матеріяльного ста- 
ну. Ця думка о. Качали прийнялася скоро і вже в березні 1868 р. 
був вироблений статут нового товариства, що назвало себе «Про- 
світою». Ясна річ, що в першу чергу таке товариство не подо- 
балося польсько-австрійській владі у Львові і вона відкинула 
аплікацію про прийняття до відома статуту товариства. Щой- 
но відклик до міністерства у Відні виборов основне конститу- 
ційне право засновувати всілякі легальні організації свобідно. 
Збори визначено на 8 грудня 1868 р. у Львові. Але не менші пе- 
решкоди для товариства, ніж їх ставила австрійська влада у 
Львові, чинили панівні консервативні святоюрці. Вони постави- 
лись до оснування освітнього товариства явно ворожо. Управа 
«Народного Дому» відмовилася винаймити одну зі своїх заль на 
збори. Коли ініціятори, як вірні християни, звернулися до пароха 
церкви св. Успення Богородиці з проханням відправити Службу 
Божу на інтенцію нового товариства, то він прохання відкинув. 
Всі інші парохи у Львові також не дозволили на відправу Бого- 

132 



служення, відсилаючи ініціяторів до польського костела, мов- 
ляв, там місце таким «ляхофілам», як називали «староруські 
патріоти» народовців. Проте, не зважаючи на ту очорнюючу 
кампанію, на збори «Просвіти» явилося 64 члени-основники зі 
Львова, між якими був одинокий духовник о. Омелян Огонов- 
ський, що був професором, з духовенства прислав привіт лише 
о. Качала, а один священик з провінції, о. Йосип Заячківський, 
був на зборах. На збори прийшов один лише крилошанин о. Іван 
Ступницький. Першим головою обрано о. Омеляна Огоновсько- 
го, професора гімназії у Львові, отже без парохії. Він пізніше 
був професором університету. Проте, він відмовився від голо- 
вування, і тоді збори обрали проф. Анатоля Вахнянина, а о. Ого- 
новський залишився лише членом виділу. Решта членів виділу 
в числі 8 осіб були світськими особами, переважно молодими 
професорами гімназії (між ними Юліян Романчук, Іван Криниць- 
кий і Омелян Партицький) та урядовцями (як д-р Кость Сушке- 
вич) і письменник Корнило Устіянович. Тай серед членів, які 
негайно записалися до «Просвіти», були, за вийнятком названих 
духівників, лише світські особи з-поміж інтелігенції. Ця обста- 
вина нам вказує на те, що народовська група на самих початках 
своєї діяльности складалась переважно із світських людей. Тим 
вона різнилася яскраво від «староруської» групи, яка складала- 
ся майже виключно з духовенства. 

«Просвіта» зробила другий перелім серед інтелігенції. Що- 
правда, вона зустрілася з ворожістю староруського проводу, але 
з другого боку, вона знайшла щирий відгомін серед багатьох 
людей з молодшої генерації духовенства на провінції. Хоч з огля- 
ду на панування «староруських» консерватистів і москвофілів у 
консисторіях і в деканатах ,ці духовники симпатизували з на- 
родовською освітньою працею тільки приватно, а не публічно, 
все таки народовська ідея поволі закорінювалася не тільки се- 
ред інтелігенції світської, але також серед молодшого духовен- 
ства. 

«Просвіта» звернула свою увагу на видання популярних 
книжечок і на закладання читалень по селах і містах. Вступали 
до «Просвіти», як ї"ї члени, також ті читальні, що вже були по- 
стали раніше. Першою читальнею «Просвіти» була читальня в 
Денисові, недалеко Тернополя. Всюди закладано читальні і бі- 
бліотеки, аматорські театральні гуртки при них і хори. Перша 
книжечка «Просвіти» під наголовком «Зоря» вийшла в накладі 
3,000 примірників. Пішов тоді рух читальняний також у Збараж- 
чині і зараз після Денисова стала членом «Просвіти» читальня 
в Збаражі."') Очевидно, що поширення друкованого слова та 

133 



ще народовського ішло не так скоро по селах, бо цьому були 
неприхильні панівні чинники. Тільки молода світська інтеліген- 
ція і одиниці з молодшого духовенства займалися цією справою. 
За вісім років існування «Просвіти» було засновано лише 37 но- 
вих читалень, а її видання розходилися в 12 повітах (між ними 
був Збараж). Повільність у закладанні читалень по селах по- 
яснюється тим, що на селян ішов натиск консервативних елемен- 
тів, щоб читальні були при церкві, як церковні братства. Тільки 
меншість читалень відразу стала світськими і статутовими то- 



Воподиспав Федорович 




вариствами. В Збаражчині до народовського руху пристав тоді 
молодий Володислав Федорович, високоосвічений і багатий гро- 
мадянин, що набув два двори. Він також підтримував читальня- 
ний рух і оснував читальню Просвіти в Вікні, де він осів. При 
читальнях засновувалися не тільки добрі хори і капелі (перший 
хор і капелю на селі заклав при читальні «Просвіти» о. Йосип 
Вітошинський у Денисові), але також кредитові каси. Така ка- 
са була створена в Збаражі при читальні «Надія», яку провадив 
Залуський. Також і в Скалаті була основана читальня і кредитова 
каса «Міщанське Товариство». Все те вже на початку 1870-тих 
років.'"') 

Нема сумніву, що вся та перша кооперативно-кредитова 
організаційна діяльність була плодом праці о. С. Качали з Шель- 
паків, пов. Збараж. Він діяв у цім напрямі в своїй околиці і всю- 

134 



ди, де він бував (отже й у Львові, як посол), щоб поставити 
греблю проти страшно розпаношеної лихви. Під його впливом 
і заходами гімназійного професора Маркіяна Желехівського 
основано у Львові перше міщансько-робітниче товариство «По- 
братим» для самоосвіти і взаємодопомоги. Це було вже в 1872 
році. 

Одночасно о. Качала, при всіх своїх посольських обов'яз- 
ках, знайшов ще час, щоб поширити ідею боротьби проти лихви 
кооперативним способом також у друкованім слові. Він тоді на- 
писав, а «Просвіта» видала, першу того роду книжечку на тему 
кредитової кооперації і боротьби з лихвою під наголовком «Що 
нас губить» (вийшла в 1874 р.). Ця книжечка була дуже на часі, 
коли її видано трьома накладами в небувалій тоді кількості 
10,000 примірників. 

З Збаражчини поніс о. Качала також дуже оригінальну 
в ті часи думку про те, щоб здібних дітей із міста і села учити 
ремесла не тільки на місці, але й поза межами краю, у Відні і 
Празі. За його ініціятивою і заходами львівського народовсько- 
го гурту, вислано в тім часі кількадесять хлопців на науку ре- 
месла поза кордони Галичини. 

При цій організаційній роботі народовського гурту не 
можна поминути також народовських заходів знайти якийсь но- 
вий спосіб співжиття з панівною польською владою в краю. Цей 
гурт бачив, що він ще довго не встигне розбудувати народну си- 
лу так, щоб ця сила примусила пансько-капіталістичний польсь- 
кий табір віддати українському народові належні йому права. 
Цей гурт під проводом посла Юліяна Лаврівського переконав 
також «староруських» консерватистів і москвофілів, щоб спіль- 
но виступити з внеском про угодове полагодження спору в краю. 
Такий внесок у соймі підписали обидва народовські посли — 
Лаврівський і о. Качала, а також «староруський» консерватист 
о. Малиновський та обидва москвофільські провідники — о. На- 
умович і о. Павликів. Проте, з цього внеску нічого не вийшло, 
бо польський провід тільки присипляв обіцянками українських 
послів, а фактично, справу полагодження українського шкіль- 
ництва, про що головно йшлося внескодавцям, та української 
урядової мови, відсував з року на рік. 

ПОЛІТИКА БЕЗ ПОЛІТИЧНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ 

Юліян Лаврівський у тім часі пробував розбудувати полі- 
тичну народовську пресу і разом з о. Качалою видавав часопис 
«Основу» (1870 рік і наступні). В ній він піддав критиці доте- 

135 



перішні методи чисто бюрократичної постави старої партії і 
вказував на конечність всебічної організації народу. Про це най- 
більше писав в «Основі» о. С. Качала. Проте, «Основа» втри- 
малася лише три роки, бо в 1872 р. Лаврівський захворів, а спо- 
чатку 1873 року вмер. По його смерті не було вже половини Фі- 
нансової підтримки для часопису. 

Не треба думати, ш,о народовці при своїх енерґічних за- 
ходах і на освітнім і на кооперативнім і на політичнім полі мали 
можливість легко поступати вперед. Нічого не можна зробити 
нагло і відразу. Святоюрці і москвофіли ставили в центрі краю 
і на місцях твердий опір проти праці народовців. Влада духовна 
була в руках консерватистів і москвофілів. Тим то тільки світ- 
ська інтелігенція могла виступати явно, як народовці, і то ма- 
ючи на увазі польські перешкоди. Всі заходи молодого гурту на- 
родовців разом з гуртком старших, викликали сильну кампанію 
«староруських» і москвофільських елементів проти них там, де 
ці елементи мали владу, як наприклад у духовній семінарії у 
Львові. Там ректор і проефсори без обиняків ганьбили народов- 
ців, як «м'яких» Русинів, як гайдамаків і безбожників, зокрема 
від часу, коли народовці почали ширити культ Шевченка. Про 
це писав орган о. Качали і Лаврівського, «Основа», наприклад, 
таке: 

«Один зі святоюрських заступників заявив, що якби 
знав, щ,о в його жилах кружить хоч капля руської крови, то 
й тую би вицідив... В семінарі духовнім львівськім один на- 
стоятель [ректор] кричав: 

«Ви Українці, ви «основники», вас всіх вижену за фір- 
ту [з семінара]. Настоятель віденського семінара вже випо- 
вів вступ таким людям до семінара, котрі є українського на- 
прямку. Третій настоятель хвалився, ш,о знає спосіб, яким би 
зниш,ити українофільство: «Я би взяв кожному обголив лоб 
аж по чівку, схопив би відтак за чуб, взяв шаблю і втяв го- 
лову».^") 

Духовників, які признавалися до українського народов- 
ства, переслідувала єпископська чи митрополича консисторія 
всюди, де було це тільки можливо. За народовську роботу кон- 
систорія скинула о. Качалу з гідности декана. Не буде нам тепер 
дивно, Ш.0 в таких обставинах кількість народовців росла по- 
вільно. Це ми бачимо з числа членів «Просвіти», де збиралися 
всі активні народовці з-поміж інтелігенції. В 1874 році «Просві- 
та» мала лише 225 інтелігентів, як членів. Щоб українська на- 
родовська ідея не поширювалася, то духовна святоюрська вла- 

136 



да через катехитів у гімназіях тиснула на те, щоб учні не читали 
поезій Шевченка. Ті катехити, що особливо були активні під 
цим оглядом, діставали похвалу в органі консисторії."*) В 1876 
році митрополича консисторія заборонила взагалі читати наро- 
довську «Правду» під закидом, що вона «заноситт» нигилизмомтї». 
При новій системі виборів до державної ради у Відні че- 
рез безпосередні вибори електорів, а не через вибір у соймі (в 
1873), о. Качала кандидував як єдиний народовець із своєї ок- 
руги, але перепав внаслідок того, що проти нього була більщість 
тодішнього «староруського» духовенства і москвофілів. Він кан- 
дидував потім аж із округи Бохні, де вийшов послом завдяки 
тому, що його там підтримали Поляки. Всі інші посли в числі 15 
були або «староруські» або явні москвофіли, як о. Іван Наумо- 
вич. В 1879 році політична неорганізованість допровадила до 
того, що та кількість послів до державної ради впала до 4, з 
яких лише один В. Федорович признавався до народовців. Голов- 
ну ролю серед «староруських» консерватистів і москвофілів грав 
далі о. Іван Наумович із Скалатщини і звідтам мав вплив і в Зба- 
ражчині. 

На політичнім полі допровадили старі консерватисти і 
москвофіли до повної поразки цілу народну справу. Вони вима- 
гали від виборців сліпого послуху, а не давали їм ні звіту зі своєї 
парляментарної діяльности, ні, тим менше, якоїсь політичної ос- 
віти. Ніхто з них навіть не подумав про те, щоб скликати полі- 
тичні віча селян і міщан. Нема дива, що одні виборці зневірю- 
валися в такий провід і далі «політикою» не займалися, тобто 
виборами і нічим не цікавилися, а другі просто продавали свої 
голоси, бачучи близьку користь особисту з виборів для себе. По- 
разка за поразкою спонукала народовський часопис «Правду» 
обговорити ці політичні обставини в окремій статті за 1876 рік. 
Ось один уривок з неї: 

«Селянин все твердо вибирав своїх послів, але тим- 
часом його бит доходить до руїни, тягарі ростуть без устан- 
ку, визиск змагається, а посли «селян» не мають навіть на- 
стільки «снисходительства» і почуття обов'язку, щоб стану- 
ти перед своїми виборцями і проректи до них слово про їх 
недолю, а свою добру волю. Наперед чує селянин, що його 
заступники голосували за більшим податком [в угоду урядо- 
ві за обіцяні уступки], що вони випросили собі персональні 
запомоги [від уряду], концесію на банк [крилошанський], а 
селянин бачив, як агітатори цих заступників (а як де, то за- 
ступників персональних) в приватнім житті так само відно- 

137 



силися до народу, як пани старости і банкові ліцитанти, — 
а нині кажуть йому голосувати на тих же заступників, ко- 
трі навіть не появилися на очі»."*) 

МОСКВОФІЛИ ЗВЕРТАЮТЬСЯ ДО МАСИ 

Коли так поводився далі староконсервативний і москво- 
фільський провід, то від нього брали собі приклад також в знач- 
нім числі його діти. Як велика більшість духовної верстви тоді 
була сповнена цим старим фальшивим аристократичним духом, 
так і значна більшість студіючої молоді тоді ще йшла за таки- 
ми батьками. Вона, в атмосфері язичія і москвофільства, верта- 
лася назад до польської мови. Це не диво, бо ж багато наших 
москвофільських духовників, щоб не посилати дітей до україн- 
ської гімназії у Львові, де вчили української народної мови, по- 
силали їх до львівських польських гімназій. Таких священичих 
дітей у львівських польських гімназіях було в 1872 році 70. Гре- 
ко-католицький катехит учив їх у польських гімназіях релігії — 
по-польськи! Навіть товариство університетських студентів бу- 
ло тоді опановане цим духом. Голова цього «Академічного круж- 
ка», коли його в 1872 році запитали, чому кружок не веде нія- 
кої культурної праці, відповів без сорому: 

«Того не робимо, бо не признаємо язика малорусь- 
кого. По-польськи писати не хочемо, а по-російськи таки 
не вміємо»."^) 

Проте, розвиток народовської «Просвіти» і «Руського На- 
родного Театру», а також новооснованого Товариства імени 
Шевченка, робив у краю своє. Це останнє народовське товариство 
було твором соборним. Для розвитку літератури і науки взялися 
разом за руки Українці з Придніпрянщини і з Придністрянщини. 
В Придніпрянській Україні було більше заможних людей і тому 
вони дали більшу матеріяльну дотацію для цього товариства. 
Але й галицька інтелігенція не лишиался позаду, жертвуючи на 
цю справу в міру своїх скромних засобів. До неї належав також 
о. С. Качала із Збаражчини, який спричинився до створення То- 
вариства імени Шевченка значнішою пожертвою і став одним 
з його членів-основників (1873). 

Все те, що робили народовці серед народу, не могло за- 
лишити пасивними москвофілів і «староруських» консерватистів. 
Тактика самої негації вже не вистачала, щоб спинити ріст на- 
родовського руху. Цей рух, нав'язуючи до Шашкевича і зокре- 
ма до Шевченка, черпав з їх творчости ідею любови до конкрет- 

138 



ного живого свого народу, бідного, визискуваного і обезправне- 
ного та набирав розмаху до позитивної праці і оборони цього 
народу перед визиском і поневоленням. Цей факт викликав га- 
рячі душі серед молоді до нової праці, а серед письменних лю- 
дей у місті і селі приєднував щораз більше активних людей до 
народовської української ідеї. Коли москвофіли і консерватисти 
переконалися, ш.о вони лайкою про гайдамацтво і «м'якість» на- 
родовців нічого не вдіють, то вони рішили самі взятися за масо- 
ву роботу, ш.об приєднати до себе не лише нові молоді сили серед 
інтелігенції, але також серед народної маси на селі. За цю роботу 
взявся москвофільський провідник о. Іван Наумович. 

Наумович був бистрим спостерігачем того, ш.о діялося. 
Він скоро догадався, де лежить джерело сили народовців і ш.о 
здобуває їм ш.ораз нових прихильників серед молодої інтеліген- 
ції і серед селянства, міш.ан і робітників. Це була з одного боку 
жива народна мова, а не язичіє, а з другого факт, ш.о народовці 
виявляли свою прихильність до селянських потреб та вказували 
селянству нові способи оборони перед визиском. Тим то він сам 
вивчив ліпше народну мову і постановив нею користуватися у 
всіх своїх зверненнях до селянської маси. Одночасно він робив 
заходи, ш.об в противагу «Просвіті» і Товариству імени Шевчен- 
ка організувати нове ніби освітнє товариство але москвофільське. 
Плянам Наумовича сприяло те, ш.о саме тоді помер судовий рад- 
ник і колишній соймовий посол Михайло Качковський. Він зали- 
шив велике майно в цінних паперах і в заповіті призначив його 
на фундацію свого імени. Цей фонд використав Наумович і за- 
снував «Общ.ество імени Михаїла Качковського», ш.об видава- 
ти книжечки і закладати читальні. 

Це «обш.ество»,*) як вказує його назва, було лучником між 
«язичниками» і народною мовою. Взагалі Наумович, для бороть- 
би з народовцями, висунув принцип, ш,о до народу треба звер- 
татися в його мові, але домішуючи до української мови незначну 
кількість церковних і московських слів, крім того, в усіх видан- 
нях мала бути метода така, щоб всюди спостерігати й відклику- 
ватися на народні потреби. Цим способом москвофіли насліду- 
вали народовські видання, де з шлрою любов'ю говорилося про 
народну нужду і визиск та про потребу боротьби з цим лихом. 
Для себе, тобто для москвофільсько-язичної інтелігенції, мали 
бути окремі видання ніби то в московській мові, яку вони знали 
дуже мало. Там все виходила дивна мішанина. Взагалі москвофіли 



Популярно це вимовляли малограмотні "гопчество". 

139 



і зокрема один з їх редакторів Богдан Дідицький, виставляли де* 
магогічну тезу, що за одну годину можна навчитися «малору- 
синові русскому язику».'^) Обідество Качковського основано в 
1874 році. Воно мало підтримку всіх «староруських» духовників 
і святоюрської консисторії. Щоб здобути прихильність цього ду- 
ховенства, «общество» поставило на самім чолі своїх гасел «мо- 
лися». Завдяки великій підтримці з боку більшости духовенства 
і духовної влади Общество Качковського на початку формально 



Михаіл Качковський 




мало більші успіхи від Товариства «Просвіти». Це видно з порів- 
няння кількости членів і читалень. До успіхів Общества Качков- 
ського спричинився також той факт, що його пропагував Нау- 
мович в новозаснованих газетах «Русская Рада» (1870 р.) і 
«Наука», які він редагував майже в народній мові і поширював 
через духовників на місцях. Вже в 1876 році Общество Качков- 
ського формально мало записаних в себе 4,791 члена і 20 філій 
по повітах. В порівнянні до числа членів «Просвіти» це було дуже 
багато. Але щодо читалень по селах, то «Просвіта» мала їх тоді 
більше, бо «Общество Качковського» до 1876 року заснувало 
своїх читалень лише шість. Інші читальні під його впливом бу- 
ли братськими, тобто при церквах, а не самостійними товарист- 
вамиї""*) 

Цей читальняний рух, особливо ж читальні з кооператив- 
ними відділами кредитовими і крамничними, — ішов скоро впе- 

140 



ред. Це нам покажуть цифри: в 1869 році було товариських 
крамниць 223; в 1871 році було вже 290 щадничо-позичкових 
кас, в 1873 було вже 679 таких кас, а в 1875 році вже було їх 
1200 кас.^*) Річ ясна, що на це все дивилися дуже кривим оком 
польські шляхтичі і міщани. Вони були нераді з двох причин: 
національної і соціяльної. В організаціях читалень і братств 
українські селяни і міщани набували твердий національний сві- 
тогляд і тому Поляки тратили надію, що з цієї нашої маси зро- 
блять Поляків. Але вони мали ще й соціяльні причини. Шляхти- 
чі боялися освічених і організованих селян, щоб не прийшло до 
страйку проти нечувано низьких платень зарібників на пансь- 
ких ланах. Міщани-купці і ремісники Поляки боялися приросту 
українського ремісничого і купецького елементу, як небезпеч- 
ного конкурента. Тим то вони солідарно виступили проти таких 
українських організацій, які започаткувала «Просвіта» за по- 
чином Степана Качали. Образок того натиску польсько-австрій- 
ської владної верстви і її адміністрації в краю ми маємо саме із 
Збаража при оснуванні читальні в Збаражі під назвою «Надія», 
при якій створено відразу також кредитову кооперативу. Як 
тільки ініціятори подали статут «Надії» до відома краєвої вла- 
ди, зараз місцевий бургомістр покликав одного з перших чле- 
нів-основників і заявив йому, що міська влада постарається про 
те, щоб статут намісництво не підтвердило. 

«Щоб я мав наложити головою, казав бургомістр, то 
таке товариство, що було б зложене з самих Русинів, в Зба- 
ражі ніколи не буде. Тепер маємо рівноправність. Отож, 
якщо якесь стоваришення мало б існувати, то мають до 
нього належати спільно Поляки, Жиди і Русини».^") 

З того видно найкраще, як бургомістр уявляв собі кон- 
ституційну рівноправність: Українці, на підставі тієї рівноправ- 
ности, не мали б права творити свої власні товариства міщан і 
ремісників. Така постава влади в Збаражі не відстрашила україн- 
ських збаразьких міщан від наполегливої праці, і вони таки осну- 
вали свою «Надію». Зрештою, цікаво буде пізнати відносини в 
житті ремісників у Збаражі перед оснуванням їх читальні і ко- 
оперативи. Образ цих відносин описаний у дописі Олексія За- 
луського із Збаража, що сам належав до організаційного гурту 
українських ремісників і господарів у Збаражі. Він писав між 
іншим: ! 

«Ми, ремісники, стали розумом своїм розбирати, чо- 
му ми такі бідні і нічого не маємо, хоть гірко робимо, а 
плоди нашої праці інші поживають». 



(41 



На такі запитання, ставлені Залуському з уст його то- 
варишів-ремісників, він їм відповідав: 

«Не даймося! Таж у нас багато рук працювати!» 

Ремісники не дали себе застрашати і тому сталося в мі- 
сті Збаражі таке суспільно-організаційне чудо: 

«Всі взялися за руки... І суть одної гадки, щоб Го- 
сподь Бог допоміг нам видобутися раз із рук лихварів, на 
котрих ми тяжко працювали, а вони працею нашою обога- 
тилися. Вони будували камениці, а ми щораз бідніли». 

Коли була організована в Збаражі ця перша кооператива 
робітного міщанства, то вона почала вперше купувати на вели- 
ку скалю товари і головно сирівці аж у Відні, щоб звільнитись 
від визиску посередників. Зокрема вони закуповували у Відні 
шкіри для шевців, і незабаром «Надія» відкрила власний склеп.*"*) 

НА ҐРУНТІ НАРОДОВСЬКОГО СВІТОГЛЯДУ ВИТВОРЮЄТЬСЯ 
СОЦІЯЛІСТИЧНО-РАДИКАЛЬНИЙ РУХ 

Відновлений народовський рух в 1860-тих роках виріс із 
ідей, що їх голосив колись Шашкевичів гурт і які розвинула по- 
тім революція в 1848 р. Цей новий рух, у порівнянні з первісною 
ідеологією Шашкевичевого гурту, був глибший. Він нав'язував 
не тільки до української народної мови і наподної духовної твор- 
чости («словесности»), але також до політичних і соціяльних 
потреб народу. Коротко кажучи, народовський рух, як вказує 
його власна почесна назва, став одночасно і національним і со- 
ціяльним. 

Народовський рух був соборно-національним. Він рішуче 
відкинув сугестії деяких староруських консерватистів, щоб укра- 
їнське населення в Австро-Угорщині перетворити в окрему на- 
цію, окрему не тільки від Поляків і Москалів, але також від Укра- 
їнців Придніпрянщини. Соборність української нації підкреслю- 
вав відновлений рух постійно. Він черпав свої духовні соки ви- 
разно не тільки з місцевого галицько-буковинського і закарпат- 
ського народного ґрунту, але також із творчости народу на 
Придніпрянщині. В змаганні з язичництвом і з міцним старо- 
руським консерватизмом і москвофільством, нові народовці кла- 
ли постійно натиск на самостійність українського народу в кож- 
ній ділянці, а зокрема в мовній і культурній. Щоб цю самостій- 
ність закріпити в душах молодого покоління, народовці мусіли 
звести важку боротьбу з польською доктриною про те, що Укра- 

142 



їнці — то в дійсності лише одно з польських племен, яке повин- 
но вміститися знову у відновленій Польщі в старих границях. З 
другого боку треба було постійно заперечувати твердження 
язичників, москвофілів та польських імперіялістів, що Українці 
недавно появились, і доводити історичну самостійність україн- 
ського народу. 

Соборне змагання галицько-буковинських народовців зу- 
стрілося з одночасним таким самим змаганням Придніпрянщини. 
Давніші рідкі зв'язки Придніпрянщини з Придністрянщиною ста- 
ли частішими після смерти Шевченка, коли в Києві і інших мі- 
стах України освічені Українці творили організовані «Громади», 
щоб пробуджений національний рух сперти на організованій ба- 
зі, хоч і в умовах російського абсолютизму нелегально. Думка 
про творення неофіційних, тобто правно неоформлених «Гро- 
мад» виросла тоді також в Галичині серед молоді. Ці «Громади» 
були школою національного виховання в народовськім дусі.*") 
В них одночасно поглиблювався також соціяльний дух, головно 
на основі вивчення творів Шевченка і нового національного пи- 
сьменника, що саме тоді появився, Юрія Федьковича. 

Придніпрянські діячі, зокрема їхній провідник Панько 
Куліш, увійшли в зв'язок з цим новим народовським рухом у Га- 
личині. Взаємний стик цих двох рухів тієї самої нації, під різ- 
ними займанщинами сприяв заплідненню нових думок і розвит- 
кові дотеперішніх плодів праці. З оригінальної народовської 
думки в Галичині, як ми бачили, виростали нові думки про со- 
ціяльне лихо свого народу. Вони розвивалися глибше і ширше в 
зв'язку з появою в межах Австрії нового соціяльного руху, що но- 
сив назву «соціялізм». Нові думки особливо розвивалися під впли- 
вом читання творів Шевченка, що разом з національним патосом 
містили в собі гарячий протест проти соціяльного лиха народу 
і думки про новий лад.^^^) 

Першим свідомим українським соціялістом у Галичині, що 
виріс з народовського руху, був Остап Терлецький, що познайо- 
мився з соціялістичними ідеями безпосередньо з німецької і фран- 
цузької літератури. З готовими соціялістичними думками він по- 
знайомився з українськими соціялістами з Придніпрянщини. Від 
1871 року з молодими народовцями такого і подібного соціяль- 
ного світогляду увійшов у тісніші особисті зв'язки проф. київ- 
ського університету Михайло Драгоманів, сам тоді вже переко- 
наний соціяліст етичного напрямку.**) Це він своєю кипучою 
енергією і близьким зацікавленням проблемами громадської пра- 
ці в під-австрійській Україні надав новий і сильний поштовх до 
розвитку глибшого демократичного і зокрема соціялістично-ра- 

143 



дикального руху в цій частині України. Своєю енергією, широ- 
ким розмахом і глибиною свого енциклопедичного знання, Дра- 
гоманів потягнув за собою великий гурт народовської молоді, а 
своєю гарячою проповіддю повороту до свого живого народу і 
служби для нього, він відбив від староруських консерватистів 
і москвофілів більшу частину їхньої освіченої молоді, зокрема 
студентів. Він бував у переїзді у Відні і Львові та в інших галиць- 
ких містах. Особистим впливом і потім живим листуванням він 
здобув для своїх плянів громадської праці великий вплив на ці- 
лий ряд провідних одиниць серед молоді і діячів середнього ві- 
ку, в тім часі він вступив у гостру полеміку з гуртом старших 
народовців під проводом С. Качали, політика якого йому вида- 
валася надто опортуністичною. В Києві в тому часі вже існував 



Михайло Драгоманів 




окремий соціялістично-революційний комітет, в якому значну ро- 
лю грав один із молодших діячів, Михайло Подолинський, схиль- 
ний не так до систематичної всебічної підготовної роботи, як до 
негайної революційної. Взагалі тоді в Києві й Одесі соціялістич- 
ні гуртки були поділені. Одні діячі трималися поглядів історич- 
ного матеріялізму Ф. Енгельса і К. Маркса, а другі — етичного 
напрямку, що його започаткували старші французькі соціялісти, 



144 



Сен Сімон і Прудон. Сам Драгоманів був думки, що ніякий дій- 
сний соціялізм є неможливий без попереднього духовно-мораль- 
ного піднесення цілого народу, і тому в першу чергу ставив зав- 
дання освіти мас, щоб вони знали своє національно-соціяльне ста- 
новище, та творення масових організацій у кожній ділянці жит- 
тя для вказування практичної роботи на місцях. Робота мала 
йти знизу вгору, така була засада Драгоманова.'*) 

СОЦІЯПІСТИЧНЕ ВИДАВНИЦТВО у ВІДНІ І ПЕРШИЙ ПРОЦЕС 

Київський гурток соціялістів-революціонерів і зокрема 
Михайло Подолинський втягнули Остапа Терлецького до свого 
гурту для того, щоб він був відповідальним редактором їхніх ви- 
давництв революційно-соціялістичного змісту з метою їх поши- 
рення на території Придніпрянської України. Річ ясна, що ці ви- 
дання мали б евентуально бути поширені також в межах Австрії. 
Автором перших брошур соціялістично-революційного змісту 
був М. Подольський. Перша була «Парова машина» (1875 р.). 
Вона була друкована у Відні. Друга брошура мала заголовок 
«Про бідність», і вона вийшла того самого року також у Відні. 
Коли перші дві брошури написав молодий тоді Михайло Подо- 
линський, то третя брошура була плодом пера старшого Укра- 
їнця, Фелікса Волховського,'") що був у течії російського рево- 
люційного руху, але заступав окрему українську національну 
працю. Перші брошури Подолинського трималися систематично- 
го викладу про істоту капіталістичного ладу і про його лихі сто- 
рони життя. Такі брошури, зрештою, тоді могли легально хо- 
дити в Австрії чи в будьякій країні Західньої Европи. Брошура 
Волховського була написана в дусі гайдамаччини з налетом біб- 
лійного впливу. ЇЇ передано до друку у Відні без порозуміння 
з М. Драгомановом, який пізніше, коли побачив у друкарні вже 
надруковану цю брошуру, то порадив Терлецькому, як відпові- 
дальному редакторові, затримати друк або змінити кілька місць 
тексту. Радив так Драгоманів тому, що припускав, що брошура 
буде сконфіскована судом і евентуально потягне за собою кар- 
ну відповідальність Терлецького. Що вона матиме ще гірші на- 
слідки, того тоді ніхто не припускав. Брошура була дійсно скон- 
фіскована, спричинила карний процес проти Терлецького і стала 
підставою до масового переслідування не тільки молодого гур- 
ту соціялістів-радикалів, але взагалі всього того крила народов- 
ців, яке рвалося до праці серед люду. 

До першого молодого гурту радикалів у Галичині, які пі- 
шли за старшим Остапом Терлецьким і його ближчими товариша- 

145 



ми, належали вже тоді визначні молоді діячі серед студентства: 
Іван Франко і Михайло Павлик. Вони були обидва селянськими 
синами і особливо гірко відчували долю українського селянства 
і взагалі робітного люду в селах та містах. їх приєднав до соція- 
лістично-радикальних думок дуже легко Михайло Драгоманів, 
який, будучи вже тоді доцентом київського університету, мав 
серед них і всієї радикальної народовської молоді визнання, як 
їх духовий провідник. До цього гурту пристало багато сту- 
дентів, що до того часу були в середовищі москвофілів або ста- 
роруської консервативної партії. Сталося це підо впливом стат- 
тей М. Драгоманова в студентськім журналі «Друг», в яких він 
ґрунтовно виклав завдання освіченої молоді та з'ясував їй все- 



Остап Терлецький 




бічно, що таке українство. Тим способом він розвіяв увесь той 
туман, яким старі консерватисти і москвофіли розпустили були 
серед своєї молоді, неправдиво представляючи їй українство як 
угодовство на користь Польщі або якесь гайдамацтво людей не- 
культурних. Частина молоді переконалася тоді у фальшивості 
навчання москвофілів і консерватистів та покинула їх: вона пе- 
рейшла в народовський національний табір і там пристала до 
крила, настроєного соціялістично-радикально. Словом, це був 



146 



здвиг одночасно національний і соціяльний для добра україн- 
ського народу, як це добре розуміли тоді старші провідники цього 
руху — Драгоманів, Подолинський і Терлецький."*) 

Новий рух народовців і спеціяльно активність його ра- 
дикального крила викликали переляк, обурення і ненависть се- 
ред двох суспільно-політичних таборів: серед панівного в Га- 
личині польського шляхетсько-міщанського табору та серед ста- 




Іван Франко (з янижкою) і його однодумці 

рої більшости нашої староруської консервативної інтелігенції і 
москвофілів усякого віку. Хоч номінально москвофіли були в 
опозиції до Поляків, то в тому випадку вони цілком солідари- 
зувалися з криком польської шляхетсько-міщанської преси і їх- 
ніх шляхетських установ проти молодого народовського руху. 
Коли в Галичині появилися перші брошури соціялістичного змі- 
сту, щ,о їх видав Терлецький у Відні, то вони викликали серед 
польської шляхти і міщанства алярм. Вони почали кричати про 
те, що ніби то ціла Східня Галичина підмінована гайдамаччиною 
і соціялістичною революцією. Перший вдарив на тривогу шля- 
хетський орган «Час». Цей крик збільшився тоді, коли віденська 

147 



поліція сконфіскувала брошуру «Правдиве слово хлібороба», а 
прокуратура обвинуватила Терлецького, як видавця, що він ні- 
бито закликає до «порушення публічного спокою». Був це пер- 
ший український політичний процес в Австрії. Суд присяжних 
звільнив Терлецького від вини й кари, але трибунал не скасував 
конфіскати згаданої брошури. Вона була далі заборонена. Спра- 
ву конфіскати тієї брошури зручно використали польські панів- 
ні чинники в своїй кампанії проти небезпеки з боку народовців. 
Москвофіли використали цю польську акцію у своїй власній кам- 
панії, представляючи ввесь народовський рух схильним до ні- 
гілізму і гайдамаччини. Старші москвофіли давали приклад ре- 
шті своєї молоді доносами на народовців. 

Ця атмосфера згусла ще гірше, коли в 1876 році прийшов 
сильний удар царського режиму проти української нації взагалі. 
Хоча вже окремим циркуляром міністра внутрішніх справ Ва- 
луєва з 18 липня 1863 року сильно обмежено друк українського 
слова, зокрема забороною видавання популярних книжечок для 
народу, то тепер, указом самого царя Олександра Другого з ЗО 
травня 1876 р., заборонено будь-які українські наукові, політич- 
ні, релігійні чи музичні твори в друку. Заборонено також укра- 
їнське слово в церкві, в театрі та на концертах. Це був небува- 
лий досі в світі дикий указ проти живого народу. В зв'язку з до- 
носами редактора москвофільського «Слова», Венедикта Пло- 
щанського, одночасно російський уряд видав декрет про вигнан- 
ня Михайла Драгоманова і П. Чубинського з України. Вони мо- 
гли далі жити тільки в Московії, але не у губерніяльних містах. 
Подібним національним зрадником був Михайло Юзефович, який 
власне найбільше заходився коло того, щоб царський уряд видав 
заборону для українського друкованого слова.'**) Вороги укра- 
їнського національного пробудження, особливо москвофіли в Га- 
личині, раділи вже публічно, вірючи, що українству від цього 
царського удару прийшов кінець. 

Михайло Драгоманів не погодився на вигнання з України 
в Московію, бо він знав, що там також нема свободи слова. То- 
му рішився, в порозумінні з київською «Громадою», виїхати на 
еміграцію в Західню Европу, щоб промовляти вільним друкова- 
ним словом до України і про Україну. Він зараз в 1876 році ви- 
їхав через Австрію в Швайцарію і осів у Женеві, де мав видава- 
ти журнал і книжки.'^") Він із Женеви утримував живий корес- 
понденційний зв'язок із своїми учнями у Львові, Михайлом Пав- 
ликом, Іваном Мандичевським, Іваном Франком і іншими. Окре- 
мими висланцями, що принагідно переїздили через Львів, він пе- 
редавав звідтам також книжки і листи. Один такий подорож- 

148 



ний і зв'язковий, польський соціяліст із Придніпрянської Укра- 
їни, Міхал Котурніцький, став безпосередньою причиною до ве- 
ликого політичного процесу у Львові проти молодих приятелів 
Михайла Драгоманова, а саме проти Івана Франка, Михайла Пав- 
лика і Остапа Терлецького та інших. До цього процесу, який 
мав далекосяглі наслідки, прийшло в досить дивний спосіб. 

хвиля МАСОВОЇ НАГІНКИ В ГАЛИЧИНІ 

При кінці 1877 року взагалі в Австрії запанував в урядо- 
вих колах протисоціяльний і протисоціялістичний настрій. До 
того ж це був час довгої і дуже кривавої війни Росії проти Ту- 
реччини на Балкані. Польські політичні кола в Галичині побою- 
валися, що може дійти до того, що російські війська з дозволу 
Австрії будуть переходити через Східню Галичину на балкан- 
ський фронт та що вони можуть викликати тут проти шляхти 
гайдамацький рух. Тому, що соціялістичний рух почав ширитися 
за посередництвом емігрантів із Конґресівки також серед поль- 
ських львівських кіл, то австрійсько-польська краєва влада бу- 
ла дуже насторожена проти всіляких проїжджих чужинців із 
Росії, навіть коли вони були Поляками, а не Українцями.'") Цю 
настороженість і заалярмованість поліційної влади підсилював 
своїми алярмуючими вістками з Східньої Галичини про залив ї"ї 
соціялістичною революційною пропагандою шляхетсько-консер- 
вативний польський часопис «Час». 

У такій ситуації приїхав до Львова 31 травня 1877 р. Мі- 
хал Котурніцький з Женеви із скринями книжок соціялістичного 
і загально-політичного протицарського змісту. Він мав листи від 
Драгоманова та інших діячів у Женеві до місцевих Поляків, а з 
Українців до Павлика. В листі до Павлика була згадка про Івана 
Франка та про те, що він має поїхати на Закарпаття. Як чужи- 
нець, що зрештою поводився досить необережно, Котурніцький 
підпав під догляд поліційних агентів і вони врешті арештували 
його 9 червня та після ревізії, забрали в нього книжки і листи. 
Зараз після того поліція арештувала Івана Мандичевського, а 
1 1 червня Івана Франка. Павлик у тому часі лежав хворий у 
шпиталі і тому його арештовано аж 18 червня. При поліційній 
ревізії в студента Івана Мандичевського знайдено в нього між 
іншими паперами листа від його приятеля з Відня, Щасного Сель- 
ського, що там студіював і був членом тамошнього студентсько- 
го народовського товариства «Січі». Сельський був близьким 
приятелем Осипа Терлецького, радикальним народовцем і сим- 
патиком соціялістичних ідей. Сельський просив Мандичевського, 

149 



щоб той передав його листа студентові духовної семінарії Олек- 
сі Заячківському. А Заячківського він просив зустріти одного з 
його приятелів, коли той приїде з Відня. Заячківський був пере- 
конаним народовцем і мав у себе нові народовські видання, зо- 
крема також книжечки «Просвіти». Публікації Терлецького з 
соціялістичним змістом він у себе не мав. Але сам факт, що він 
був знайомий із Сельським і Мандичевським, вистачив у цій 
нагінці на молодих народовців із соціялістичними ідеями для 
того, щоб не лише перевести в Олекси Заячківського поліційну 
ревізію в духовній семінарії, але ще його арештувати ( 1 1 черв- 
ня). Його справу зв'язано із справою Франка і Павлика. Спиня- 
ємося довше над справою О. Заячківського тому, що він був пі- 
зніше парохом у Збаражі."^) 



Михайло Павпик 




На тому справа не закінчилась. Польська преса розтру- 
біла ці перші арешти та закликала владу до дальшого «розкри- 
вання» ніби то існуючого тайного соціялістичного революційно- 
го товариства. З допомогою поліції поспішили старі москвофіли 
під проводом Площанського і їхні послідовники серед студентів 
і питомців духовної семінарії. Вони майже пальцем вказували 
поліції, куди йти до молодих народовців і кого арештувати. Під- 
ставою доносів до поліції був сам факт, що ці студенти і питом- 

150 



ці духовної семінарії були рішучими Українцями-народовцями. 
Хто з молодих був таким рішучим народовцем, той в очах мо- 
сквофілів і поліції був революційним соціялістом. в цій атмос- 
фері морального і поліційного терору та доносів, поліція пере- 
вела обшук в духовній семінарії у 18 питомців. Хоч шукали в 
них дуже пильно, то все одно нічого революційного не знайшли. 
І тому навіть у цій атмосфері не було підстави до арештування 
їх і суду над ними. Не зважаючи на те, Митрополичий Ордина- 
ріят своїм рішенням з 19 липня 1878 р. усіх цих 18 питомців усу- 
нув із семінарії. Тим самим рішенням викинено із спису питомців 
семінарії також Олексу Заячківського, хоч його справа в судо- 
вім слідстві Ш.Є не була закінчена."') 

Вслід за ревізіями в духовній семінарії пішли масові об- 
шуки серед молодих народовців радикального крила поза Льво- 
вом. Перевертано всі речі не тільки серед студентів і питомців на 
провінції, що в тім часі з тих чи інших причин були вдома, але 
також серед старших гімназійних учнів. Конфісковано все, що 
було друковане і писане, та за списком пересилано до Львова 
до центрального слідства. Треба знати, що в тому часі, коли на- 
родовські журнали виходили ще рідко, приватне листування за- 
ступало у великій мірі те, що тепер робить щоденна і тижнева 
преса. Тим то в активних народовців середнього і молодого ві- 
ку було багато листів від старших народовців і від своїх това- 
ришів. Наприклад, при ревізії в Мелітона Бучинського сконфі- 
сковано майже 500 приватних листів. Ревізії переведено в усьому 
краю, від Збруча поза Сян. В зв'язку з тим арештовано також 
урядовця фінансового уряду в Ряшеві, юриста Володимира Нав- 
роцького, одного з найвидатніших українських економістів і ста- 
тистиків того часу в Галичині. Таких ревізій і арештів на про- 
вінції тоді переведено майже 100. Тому що згадані вище соці- 
ялістичні брошури були друковані у Відні за відповідальною ре- 
дакцією Остапа Терлецького, то 9 липня виїхала спеціяльна по- 
ліційно-судова комісія до Відня для ведення слідства проти сту- 
дентів «Січі» там на місці. І там переводжено ревізії, але ареш- 
товано лише Остапа Терлецького, під приводом, що він нібито 
далі поширював ту брошуру, яка була конфіскована. Як якого 
страшного злочинця, його перевезено до львівського судового 
арешту в кайданах! 

Щоправда, частину сконфіскованої брошури і багато при- 
мірників несконфіскованих інших радикально-соціялістичних бро- 
шур свого часу було передано до Галичини через Львів, і вони 
були розповсюджені не тільки серед студентів, але також се- 
ред письменних селян. Не всюди це поліція викрила, але маємо 

151 



сліди того поширення в Збаражчині. Видно, що гурт Івана Фран- 
ка і М. Павлика мав своїх симпатинів серед тих студентів, що 
походили із Збаразького повіту. Так, наприклад, залишилися в 
актах збаразького суду донесення тамошнього повітового ста- 
рости про те, що в Стриївці серед селян кружляють і вони чи- 
тають соціялістичні книжечки «Парова машина», «Правдиве 
слово хлібороба» і «Про бідність» та отвертий лист до митропо- 
лита Йосипа Сембратовича під наголовком «Подорож до Риму»."') 
Староста повідомляв, що ці публікації спровадив у більшій кіль- 
кості студент права Володимир Зарицький, син місцевого укра- 
їнського пароха, що в тому часі признавався до народовців. По- 
ліційне слідство не могло доказати студентові Зарицькому без- 
посереднього ширення соціялістичних поглядів серед селян, а 
саме поширення легально виданих брошур ніяк не могло підпасти 
під кару. Все ж таки Зарицькому закинено поширення сконфіс- 
кованої вже у Львові в 1877 році брошури «Про бідність». Полі- 
ційний терор ішов так далеко, що поліція нападала навіть на па- 
рохіяльні доми в часі недільного Богослуження і в неприсутно- 
сти пароха переводила в його домі ґрунтовну ревізію, забираючи 
всі папери і книжки і навіть парохіяльно-церковні грошові ра- 
хунки. Так зроблено, наприклад, у Галичі з парохом о. Іваном 
Маркевичем, молодшим народовцем, дня 15 серпня. В нього за- 
брано всі папери з церковними рахунками і книжками і він вніс 
у цій справі скаргу до суду, але без наслідків."') 

Переслідуванню українських народовців сприяв також Ми- 
трополичий Ординаріят, який називав молодий народовський рух 
гайдамацько-революційним і соціялістичним, і який, як уже зга- 
дувано, викинув усіх явних народовців із духовної семінарії. Це 
не диво, бо ж тоді в митрополичій консисторії панували в 100 
відсотках «староруські» консерватисти і явні москвофіли. Своє 
історичне рішення про усунення 19 питомців Митрополичий Ор- 
динаріят обґрунтовував так: 

«Вони не уважаючи на оголошеньї соб-Ь постановленія 
дисциплинарньї семинарски, стягнули на себе подозрьшіе мер- 
зского социализма-нигилизма до сей степени, що подпали 
ревізій полицейной, понеже тимтз самимг. стались недостой- 
ньіми до стану духовного...»"') 

Сам текст рішення Митрополичого Ординаріяту говорить 
цілі томи про настрої деяких крилошан у тодішнім часі. Вони 
впливали на старенького митроплита Йосипа Сембратовича, що 
сам був типічним «староруським консерватистом», але дуже дба- 
ючим про добро своїх вірних пастирем, — щоб він підписав при- 

152 



суд викинення питомців з семінарії не за якусь провину, доказану 
їм чи то в державнім суді чи то в самім семінарсько-ординаріят- 
ськім справуванні. Молодих народовців у семінарії осуджено і 
покарано тільки за саме поліційне підозріння, що вони соціялісти 
і нігілісти, бо ж дійсно, ніякого соціялізму чи нігілізму, навіть 
сліду в них поліція не могла знайти. 

БЕЗУСПІШНІСТЬ УРЯДОВОГО ТЕРОРУ 

Така поліційна постава краєвої влади, що була в польських 
руках, і духовної влади, яка була під пресією москвофілів, в ос- 
нові не досягла поставленої мети: вона не зломила молодого 




Іван Франко 



народовського руху і не відстрашила його від дальшої активної 
праці. Журнал народовського руху «Правда», яким керували 
старші народовці при допомозі київської «Громади», не побо- 
явся далі друкувати твори Івана Франка на своїх сторінках, хоч 
Франко тоді сидів у тюрмі. Це був безсумнівно вимовний протест 
проти нагінки на молодих ідеалістів-соціялістів. Виступив тоді 
також один із старших народовців о. Данило Танячкевич,^") під 



153 



псевдонімом Обачний, з окремою брошурою, в якій піднято рі- 
шучий протест проти поліційного терору на ввесь молодий на- 
родовський рух, а одночасно також проти такої самої нагінки, 
яку провадили провідні кола митрополичої консисторії і ректо- 
рату семінарії.^^^) Цей виступ редакції «Правди» і о. Д. Таняч- 
кевича ударемнив паніку серед загалу народовців молодого і се- 
реднього віку, яку наміряли польські урядові чинники в краю і яку 
підтримували негідними доносами москвофіли, як серед семі- 
нарських, так і серед університетських студентів. Основна ма- 
са народовців затримала свій громадський хребет. Інша річ, що 
частина їх, зокрема старших у Львові, була штовхнена цією на- 
гінкою в бік поміркованого консерватизму. Вона «відхрестила- 
ся» від молодого руху, закидаючи йому, що цей соціялізм є «по- 
плентачем російських соціялістів». Інші знову закидали Драго- 
манову і його симпатикам «пропаганду «западного комунізму».'") 
В дійсності, як проф, Михайло Драгоманів, так і львівський та 
віденський гурти молодих народовців, що визнавали виразно со- 
ціялізм, брали його як ідеал українського національного народов- 
ства в нав'язанні до західньо-европейського і американського со- 
ціялізму. Такі були обґрунтування в статтях М. Драгоманова і 
такі були свідчення Івана Франка, М. Павлика, Остапа Терлець- 
кого і Івана Мандичевського в суді.'*) Вони нав'язували до етич- 
ного напрямку соціялістичної думки, а не до історичного мате- 
ріялізму Енгельса і Маркса. Зокрема сам Драгоманів виразно 
підкреслював, що він нав'язує до Сен-Сімона, Прудона, Люї Бля- 
на і Ляссаля.'*") 

Судове слідство і поліційна погоня по цілій Галичині за 
революціонерами-соціялістами серед усіх народовців і зокрема 
серед духовників-народовців на провінції, продовжувалися до 
початку січня 1878 року.""*) Врешті прокураторський акт обвину- 
вачення обмежив скаргу перед трибуналом до 7 осіб, застеріга- 
ючи собі карне переслідування інших евентуально на пізніше. 
Тими обвинуваченими були: 1) Михайло Котурніцький, дійсне 
прізвище було Юліян Кобилянський;"*') 2) Іван Франко; 3) Остап 
Терлецький; 4) Михайло Павлик; 5) Анна Павлик; 6) Іван Ман- 
дичевський і 7) Антін Пребендовський. Найстарший з-поміж об- 
винувачених був Остап Терлецький — 27 років життя; за ним 
ішов Котурніцький-Кобилянський — 25 років. Далі йшов Іван 
Франко, що скінчив тоді тільки 21 рік. Пребендовський був при- 
чеплений до того процесу тому, що в нього знайдено дві віден- 
ські українські брошури, які він купив у книгарні у Львові, де во- 
ни були виставлені в вікні. Хоч найстаршим був Терлецький, то 
найбільш відомим був Франко. Він вже мав тоді свої літератур- 

154 



ні публікації в «Друзі» і окремими відбитками. На нього вже то- 
ді орієнтувалися, як на провідника молодого покоління, народов- 
ські студенти. 

Процес перед трибуналом тривав від 14 січня до 18 січ- 
ня, а 20 січня 1878 р. проголошено обвинуваченим вирок. їх ос- 
каржував прокурор за приналежність до тайного закордонного 
товариства та за роботу в користь цього товариства. Франко, 
Павлик, Терлецькин і Мандичевський признали на публічній роз- 
праві, що вони є переконаними визнавцями соціяльного ладу, який 
називають соціялізмом, з огляду на почуття справедливости для 
свого мужицького народу, але при тому доказували, що згідно 
з австрійською конституцією і виданими на її основі законами, 
кожному вільно мати свій теоретичний погляд та переконувати 
для нього других, якщо не порушувати карних законів. Взагалі 
обвинувачені трималися дуже гідно, а промови Терлецького і 
Франка при кінці розправи зробили на присутніх на залі грома- 
дян велике враження. Проте, трибунал був глухий на голос пра- 
ва і справедливости, бо він ставив собі те саме завдання, що про- 
курор: застрашити молодий український народовський рух і тим 
зміцнити польську владу над українською Галичиною. Тим то 
трибунал засудив усіх обвинувачених на різні кари для відстра- 
шуючого прикладу, хоча не було для того правної підстави: Іва- 
на Франка на 6 тижнів суворого арешту, але без врахування 
слідчого арешту, тобто суд продовжив йому кару арешту, не 
враховуючи йому часу слідчого арешту від 11 червня 1877. Ми- 
хайло Павлик, мабуть тому, що був старший, дістав три мі- 
сяці арешту, а Остап Терлецький, Щасний Сельський і Анна Пав- 
лик та Іван Мандичевський по 1 місяцеві арешту. Друкарський 
робітник Пребендовський дістав, хоч також цілком невинно, 5 
гульденів грошової кари. Котурніцького-Кобилянського засудже- 
но на З місяці.***) 

Процес і безправні кари не досягнули мети, яку поста- 
вила собі австрійсько-польська краєва адміністрація: молодого 
народовського руху не вдалося зломити. Цей рух ріс крок за 
кроком ,здобуваючи собі щораз ширші кола освіченої верстви, а 
головно студентів. Через цю молодь він будив також грамотних 
селян, які прагнули організованого політичного змагання. Серед 
студентів народовська ідея самостійної української нації і ідея 
боротьби проти соціяльного визиску народу здобула собі в тім 
часі більшість проти прихильників москвофільства і старого 
консерватизму. Також серед старших народовців знову пробу- 
дився дух активности, опору проти безправства польської шля- 
хти і міщанства та нова енергія до позитивної праці. Професор 

155 



Юліян Романчук з близькими товаришами оснував, у противагу 
до москвофільської «Руської Ради», популярний український ча- 
сопис народовського напрямку , «Батьківщину» (1879), де пізні- 
ше співпрацював М. Павлик. Вона випереджувала також москво- 
фільську «Науку» Наумовича. В противагу москвофільському 
півтижневикові «Слово», Ш.0 був призначений для інтелігенції, на- 
родовці у Львові при допомозі активних діячів на провінції, зо- 
крема о. Степана Качали із Збаражчини, створили видавничу 
спілку для видавання для інтелігенції народовського півтижне- 
вика під назвою «Діло». Це мало бути гасло народовського ру- 
ху: від мови до діла! «Діло» почало виходити 1 січня 1880 р. і 
зразу з метою незабаром перейти на ш.оденник. 



Проф. Юпіяи Романчук 




В міжчасі також молодий гурт Івана Франка, М. Павлика, 
О. Терлецького, при допомозі київського гурту під проводом М, 
Драгоманова, пробував власним друкованим словом продовжу- 
вати публіцистичну, літературну й наукову працю в тому дусі, 
в якому її ведено до процесу. Ще в 1878 році вони почали вида- 
вати місячник «Громадський Друг», який давав у приступній 
формі нові ідеї читацькій громаді про те як боротися з національ- 
ним лихом українського народу. Прокуратура конфіскувала без- 
правно це видання і тому пізніше цей гурт видавав інший мі- 
сячник «Молот». Хоча це видавництво не протрималося довго з 

156 



причини конфіскат, то все одно воно викликало дальший і глиб- 
ший духовний фермент у краю. Не маючи змоги покищо видавати 
власний періодичний пресовий орган, гурт Івана Франка спів- 
працював пізніше в загальнонародовських видавництвах — 
«Батьківщині», «Ділі», а потім у «Світі» і «Зорі». Окремо почав 
молодий гурт Франка видавати малі книжечки про нові еконо- 
мічно-суспільні і філософічні питання («Дрібна Бібліотека»]. 

Побіч цих краєвих видань, приходила з Швайцарії ще 
«Громада», видавана за фонди київської «Громади» під редак- 
цією Михайла Драгоманова, Михайла Подолинського і короткий 
час також при співредакції М. Павлика. Все те розворушило на- 
родовців в загальнім демократичнім напрямку і разом з тим бу- 
дило масу селянства і робітництва до активної участи в суспіль- 
но-національнім русі. Тут треба зареєструвати факт, що Збараж- 
чина брала в тому русі дуже видатну участь. Старий і випробу- 
ваний народовець, о. Степан Качала з Шельпак, підтримував 
нові народовські видання своїми фондами і одночасно давав но- 
вому рухові зброю в руки: нові думки і нові формуляції давних 
думок про способи боротьби за національну волю і за визволення 
від визиску. Він в 1879 році закінчив свою обширну працю про 
історію польської політики супроти Українців-Русинів і видав 
її своїм накладом. Він її опублікував по-польськи для того, щоб 
її могли читати також Поляки і зрозуміти, чому народовсько-укра- 
їнський рух не може ніяк піти під польський державний дах. З 
другого боку ця праця мала служити освідомлюючим матерія- 
лом для тих Українців-інтеліґентів, які відстали від українського 
народу, підпавши під польський вплив. Ця праця о. Качали зро- 
била велику службу для української справи, бо ще довгі десяти- 
річчя це була єдина того роду книжка. ^*^) Взагалі на свій час 
о. Качала був дуже плідним і глибоким публіцистом. Він відгу- 
кувався на всі актуальні питання, а деякі обробляв, як перший 
у нашій публіцистичній літературі. Зараз у перших числах «Ді- 
ла» в 1880 році він помістив ряд статтей і про політично-правне 
становище Українців під Австрією. Його статті пізніше були ос- 
новою для формуляції цього становища на першім українськім 
всенароднім вічі у Львові в 1880 р. і пізніших заявах парлямен- 
таристів. 

Не можна не згадати також того, що в дальшім періоді 
між 1870 і 1880 роками зросла в своїй активності централя «Про- 
світи». В її виданнях бачимо живу участь збаразького діяча, 
о. Качали і другого діяча, Володимира Федоровича з Вікна, що 
мав маєток також у.Збаражчині. Він, між іншим, в тім часі пода- 

157 



рував «Просвіті» на фонд видавництва для народу на ті часи 
велику суму, бо 2,000 ринських. 

Але на цей період припадають також деякі темні яви- 
ща нашого життя. Під впливом польської нагінки, поліційних 
переслідувань, натиску «староруських» консисторських чинни- 
ків і демагогії москвофілів виділилися серед народовців старші 
помірковані елементи. Ця група ставилася до молодого наро- 
довського руху під проводом Франка майже так ворожо, як ці 
ненародовські елементи. Тому соціялістично-радикальний гурт 
Франка, Павлика і Терлецького мусів багато витерпіти також 
від своїх народовських консерватистів і зокрема тих, ш,о були на 
урядових посадах, за які вони боялися. Про ці часи Франко зга- 
дував нераз гірко.'*") 

Народовський рух все ж таки після тієї польсько-урядо- 
вої кампанії проти нього зріс і поширився. Він під впливом «Мо- 
лодої України» під проводом Івана Франка і М. Павлика перемі- 
нився з початкового літературного і освітнього напрямку ще в 
політичний. Іван Франко і Михайло Павлик, згідно з ученням Дра- 
гоманова ширили думку, що українська національна справа тіль- 
ки тоді стане міцною і здобуде народові дійсну політичну само- 
стійність, коли вона буде будуватися знизу вгору: від місцевих 
організацій у формі читалень і кооператив до повітових і краєвих 
об'єднань. Щойно коли маса українського люду буде організо- 
вана, тоді також українська політична боротьба на верхах буде 
мати послух у польської краєвої влади і у Відні. Так зродилася 
думка про перше всенародне віче у Львові, що відбулося ЗО ли- 
стопада 1880 р. На це віче прибули вперше масово делегати сіль- 
ських громад з ііілого краю. Явилися туди також делегати із 
Збаражчини і Тернопільщини. Віче викликало після звітів де- 
легатів по селах новий здвиг серед маси народу. Досвід з пер- 
шого віча у Львові дав ініціятиву до скликання другого всена- 
родного краєвого віча у Львові 29 червня 1883 р. На це віче 
приготував Іван Франко економічний реферат і відповідні резо- 
люції в економічних справах. 

Тимчасом сталася велика компромітація цілого москво- 
фільського табору при нагоді процесу проти москвофільських 
політичних провідників за державну зраду і шпигунство. На 
лаві обвинувачених засіли тоді о. Іван Наумович, радник цісар- 
ського двору Адольф Добрянський, його донька Ольга (по чоло- 
вікові Грабар), син о. Наумовича Володимир, редактор «Слова» 
Венедикт Площанський, а також Осип Марков, редактор ново- 
го москвофільського часопису «Пролом», о. Николай Огоновсь- 
кий, редактор іншого москвофільського видання «Родимий Ли- 

158 



сток> у Чернівцях, Ізидор Трембецький, редактор москвофіль- 
ського «Приятеля Дітей» у Коломиї, Апольоній Ничай, редактор 
«Господаря і Промишленника» в Станиславові. До того причеп- 
лено ще господаря-міщанина із Збаража, Олексу Залуського та 
Івана Шпундера з Гниличок. До того процесу за державну зра- 
ду і шпигунство в користь Росії приєднано ще давнішу справу 
переходу на православіє громади Гниличок у Збаражчині.*") 
Процес провадився в 1882 році 33 дні у Львові і викрив всю гниль 
москвофільського табору. Щоправда, польська лава присяжних 
увільнила обвинувачених від закиду державної зради, але визнала 
їх винними злочину публічного заколоту. Трибунал засудив Нау- 
мовича на 8 місяців в'язниці, інших обвинувачених на різні менші 
кари, а обидвох господарів, Олексу Залуського зі Збаража і Івана 
Шпундера з Гниличок, по З місяці арешту. Сам процес мав та- 
кож той політичний наслідок, що старші народовці цілком від- 
сепарувалися від москвофільського табору, який вони до того 
часу сподівалися освідомити і навернути своєю тактикою спів- 
існування. До того рішення спричинилась ще фінансова компро- 
мітація москвофілів і «староруських» консерватистів. В 1883 
році наступило банкруцтво так званого крилошанського банку 
(«Общоє Рольничо-Кредитовоє Заведеніє»), в якім господарили 
виключно москвофільські крилошани з митрополичої консисторії. 
Не помогла банкові велика субсидія з Росії, і потерпіли не тіль- 
ки сирітські фонди, що ними управляла група крилошан, але та- 
кож масово селяни. Врешті до того відсепарування спричинила- 
ся також політика нового митрополита Сильвестра Сембрато- 
вича, що наступив після уступлення його попередника Йосипа 
Сембратовича."*) Митрополит С. Сембратович оснував новий 
часопис «Мир» (1885 р.). Редагував його редактор духовної се- 
мінарії о. Александер Бачинський у дусі примирливім для Поля- 
ків. Ця святоюрська група поборювала дуже гостро самостій- 
ницьку і соборницьку лінію народовців. 

Тому 24 жовтня 1885 року у Львові основано на окремих 
зборах нову й окрему від москвофільської Руської Ради політич- 
ну організацію народовців під назвою «Народна Рада». ЇЇ назва 
вказувала на нав'язання до традиції народовства з 1848 р. Іні- 
ціятиву до оснування тієї «Народної Ради» дали проф, Юліян Ро- 
манчук, о. Омелян Огоновський (тоді вже професор універси- 
тету), проф. О. Огоновський, інж. Василь Нагірний, о. Олексан- 
дер Стефанович, Іван Белей і д-р Кость Левицький. З-поза Льво- 
ва дали ініціятиву збаражці о. Степан Качала і о. Микола Січин- 
ський з громади Черниховець, та о. Йосип Заячківський, проф. 
Олександер Барвінський з Тернополя і д-р Мелітон Бучинський. 

159 



Тут зібралися старші народовці з молодшими, ш,о перейшли вже 
«школу» «Молодої України», як Іван Белей, Василь Нагірний і 
Мелітон Бучинський. Це був великий крок вперед цілого народов- 
ського табору, бо це ж була перша національна народовська по- 
літична організація після самоліквідації «Головної Руської Ра- 
ди». Проте, «Народна Рада» мала ту хибу, що вона була в фор- 
мі єдиного товариства, а не в формі масової політичної організа- 
ції, яка мала б свої місцеві громади в кожнім місті, містечку і 
селі. «Народна Рада» була при тому наперед подумана і потім 
переводжена в життя лише як організація інтелігенції, а не як 
всенародна організація осіб, що признаються до означеної полі- 
тичної програми. Під цим оглядом «Народна Рада» не різнилася 
від «Русскої Ради». Обидві вони були інтелігентськими органі- 
заціями і обидві не мали упорядкованої і оповіщеної суцільної 
політично-суспільної національної програми. Лише одно різнило 
«Народну Раду» від «Русскої Ради»: вона була національною 
українською організацією, тоді як «Русская Рада» була в руках 
людей, які голосили єність «руского народу», тобто єдність «ма- 
лоруського народу» з Москалями, чи як вони їх називали «Ве- 
ликоросами». 

ОРГАНІЗАЦІЙНЕ ТА ІДЕОЛОГІЧНЕ УПОРЯДКУВАННЯ 
НАЦІОНАЛЬНОГО ТАБОРУ 

З такою поставою «Народної Ради» не погоджувалася 
«Молода Україна», яка стояла під ідейним проводом Івана Фран- 
ка і Михайла Павлика. Це не була організація, а рух, що охоп- 
лював серед інтелігенції тільки молодь. Серед селян і робітників 
до того руху приставали також старші громадяни. В організо- 
ваний спосіб цей рух міг упорядкуватися щойно тоді, коли його 
ідейне зерно вповні віком дозріло, в тому русі брали участь ті 
громадяни, що визнавали потребу основної суспільної реформи 
панівного господарського і політичного ладу в дусі соціялізму, 
чи, як цю ідеологію в пристосованці до українських обставин 
називано, — радикалізму. 

По упливі 12 років від процесу Франка, Павлика і Тер- 
лецького у Львові цей рух перевів ідейну підготову для свого 
організаційного оформлення. Ідейний гурт руху видав цілий ряд 
різних публікацій — поетично-письменницьких, політичних, ос- 
вітніх і економічних. Проходила в ширші кола читачів їхня дум- 
ка також через загальні народовські видання, як «Діло», «Бать- 
ківщина», «Зоря», «Світ» і інші, де співробітничали Франко, Пав- 
лик і їхні товариші. Величезну ідейну переоранку всього суспіль- 

160 



ного ґрунту в Галичині, Буковині і в Придніпрянській Україні 
робили публікації, що мали характер красної літературної, зо- 
крема Івана Франка. Ще перед процесом, Франко вже мав пуб- 
ліковані свої твори в студентськім «Друзі» і окремими видан- 
нями. Вже його перші поеми, як «Наймит» і оповідання з життя 
визискуваного люду («Борислав»), вказували виразний шлях, 
куди має йти «Молода Україна». Його пізніші твори і зокрема 
велика збірка поезій «З вершин і низин» (1887) були маніфестом 
нової національної і суспільної віри, праці і боротьби. Безпере- 
ривну і безкорисну, а навіть безславну працю мав виконати но- 
вий гурт молодого покоління. Програмове гасло для того було 
дане Франком в його поемі «Каменярі» вже в «Громадськім 
Друзі» (1879). Патос боротьби ріс серед нового покоління під 
впливом таких Франкових гимнів, як «Вічний революціонер» та 
Франків новий національний гимн «Не пора Москалеві й Ляхові 
служить». 

Студентська молодь у Львові і Відні вже довго була в 
своїй більшості не тільки в загальнім сенсі народовською, але 
вона була своїм духом соціялістично-радикальною. З неї виро- 
сли нові активні діячі. Серед них були вже ширше відомі д-р Ки- 
рило Трильовський, д-р Северин Данилович, Гарасимович, д-р 
Свген Левицький і між наймолодшими В'ячеслав Будзиновський. 
Молодше покоління народовців цього радикального напрямку на- 
пирало на Франка і Павлика, ш,об вже приступити до окремої 
радикальної політичної організації, бо в загальнім народовськім 
таборі, мовляв, нема ясної політичної думки і нема й політичної 
організації. До того настрою спричинився такий факт, що на 
Покутті прихильники радикальних ідей вже приступили до скли- 
кування всенародних віч. Почався також у тім самім напрямку рух 
серед жіноцтва під проводом Наталії Кобринської. 

Заходами М. Драгоманова вдалося дістати від заможні- 
ших симпатиків радикальних ідей у Києві значний основний 
фонд на видавництво нового політичного журналу, редакцію яко- 
го доручено Іванові Франкові і Михайлові Павликові. З початком 
1890 року почав появлятися цей новий політичний орган під на- 
звою «Народ». Він вніс нову думку в громадсько-політичне жит- 
тя і одночасно згуртував довкола себе ввесь активний селянський 
і робітничий елемент. Серед його кореспондентів знайшлися та- 
кож селянські діячі із Збаражчини, як Андрій Шміґельський, та 
з близької до неї Тернопільщини під проводом селянина з Куп- 
чинець Павла Думки. «Народ» викликав щораз ширший рух 
і вносив у політичне життя нову свіжу і разом з тим критичну 
атмосферу. Село і робітниче місто загомоніло всюди. Цей факт 

^ 161 



викликав невдоволення серед старшої частини народовців, зо- 
крема тих, що за останнє десятиріччя пішли в дуже поміркова- 
нім і навіть консервативнім, хоч і національно-українськім на- 
прямку. Провідні кола «Народної Ради» дивилися косим і не- 
вдоволеним оком на цей новий рух у народовськім таборі, бо ж 
формально радикальний рух ще не виділив себе із дотеперішньо- 
го народовського табору. 



Наталя Кобринська 




Ці відносини між обидвома крилами народовського руху 
ще загострилися внаслідок тиску зовнішніх чинників — москво- 
філів і польського урядового табору. При кінці 1880-тих років 
потребував польський політичний провід притупити вістря укра- 
їнсько-народовської боротьби проти австрійського-польського 
панування в Галичині. Коли не вдалося цього зробити в 1878 ро- 
ці шляхом терористичної кампанії і це вістря не було зломане, 
то тепер мав це зробити політичний обман «угоди» з Українцями. 
Зразу до того політичного інтересу пробували Поляки викорис- 
тати Панька Куліша. Коли це не вдалося, тоді при кінці 1880-тих 
років намовлено до того проф. Олександра Барвінського, до того 
часу одного з найактивніших народовців середнього віку. Для 
пропаганди тієї справи був посередником придніпрянський діяч 
Олександер Кониський, а фонди на таку акцію давав кн. Адам 



162 



Сапега. За ці фонди почав О. Барвінський видавати наново жур- 
нал «Правду» у Львові. Вона зручно прокопувала шлях до угоди 
типу прогорілої угоди за часів Ю. Лаврівського/*) 

Незручні угодові комбінації О. Барвінського викликали 
серед студентської молоді не тільки обурення, але й бажання 
діяти врешті політично організованою громадою. Найактивніші 
з них під проводом В'ячеслава Будзиновського зібрались вліті 
1890 року в помешканні І. Франка. Тут вони виявили бажання, 
щоб Франко разом із старшими товаришами приступив до орга- 
нізації окремої радикальної партії. Вони наполягали, ш,о час 
для того вже прийшов. Мовляв, молодих є вже для того до- 
сить. По промовах Ш.Є інших молодих, Іван Франко, ш,о до того 
часу мовчав, сказав коротко: 

«Я не гадав, ш.о у нас думки вже так вироблені і ш,о нас 
уже так багато, щоб заснувати окрему партію. Але, як ви гада- 
єте, що справа вже дозріла, то в ім'я Боже зачинаймо!»'*) 

Після того прийнято постанову, що восени цього року бу- 
де скликаний перший краєвий з'їзд для оснування плянованої 
партії. Цей з'їзд скликали за запрошеннями, на яких були підпи- 
си І. Франка, М. Павлика і Євгена Левицького на дні 4 і б жовтня 
1890 р. З'їзд зібрався в помешканні М. Павлика. Прибули, крім 
вже згаданих запрошуючих, із старших Остап Терлецький, д-р 
Володимир Охримович, д-р Теофіль Окуневський, д-р Роман 
Яросевич, багато молодих, що вже скінчили або кінчали універ- 
ситетську науку, та мало хто з селян і робітників.**") Разом було 
до ЗО учасників з'їзду."*) 

З'їзд рішив заснувати партію під назвою «Русько-Укра- 
їнська Радикальна Партія». Докладно продискутовано проект 
програми і після поправок ухвалено першу в історії України 
систематичну програму політичної партії в усіх ділянках життя 
народу. Програма ділилася на максимальну, тобто на дальшу 
мету, і на мінімальну, тобто на програмові директиви для без- 
посередньої сучасної акції. Обрано першу президію і головну 
управу партії. Головою партії обрано Івана Франка. В максималь- 
ній програмі поставлено змагання до соціялістичного ладу, тоб- 
то до суспільної власности продукційних засобів, але на основі 
науки. В мінімальній програмі поставлено охорону селянської 
власности і піднесення селянських господарств та охорону про- 
мислового робітництва. Під впливом Івана Франка і Михайла 
Павлика у партійній програмі рішено класти головний натиск 
на потреби малоземельних хліборобів, з яких складалася тоді 
компактна більшість українського народу. Марксівське доктри- 
нерство про єдину місію в історії для промислового пролетарія- 

163 



ту таким способом у програмі відхилено. Увесь дух програми і 
пізнішої пропаганди пером Франка і Павлика випливав з етич- 
ного соціялізму, який голосив за французькими соціялістами Ми- 
хайло Драгоманів. Соціялізм творці радикального руху і партії 
мислили і уявляли собі його можливим тільки при високому рів- 
ні освіти і морального духа народних мас/"^) Сам Франко писав 
пізніше, що він у своїм укладі програми головно брав зразок у 
французьких соціялістів, а не німецьких чи московських або поль- 
ських, що були марксистами."*) 

Була вже до першої програми партії пропозиція, щоб до 
максимальної програми вставити постулят змагання до собор- 
ної самостійної української держави. Головно промовляв за цим 
постулятом В. Будзиновський. Проте, Франко уважав це перед- 
часним і тому до програми вставлено тільки загальну засаду, в 
якій міг міститися цей постулят, але невиразно, в загально-полі- 
тичних принципах демократії, які в програмі підкреслені дуже 
сильно.*) 

Оснування УРП привело до упорядкування дотеперішньо- 
го народовського табору, що не мав масової політичної органі- 
зації. Помірковані демократичні елементи залишилися далі дов- 
кола «Народної Ради», не маючи масової політичної організації. 

їхнє праве крило під проводом Олександра Барвінського 
і молодшого проф. д-ра Кирила Студинського та проф. Вахня- 
нина відділилося і незабаром з нагоди 300-річчя Берестейської 
Унії, утворилася окрема консервативно і угодово настроєна су- 
проти Поляків організація народовців, яка стала зав'язком «хри- 
стиянсько-суспільної партії». 

Українська Радикальна Партія, хоч була заснована, якби 
здавалось, в першу чергу для оборони соціяльної справи народу, 
була надихана в усій своїй діяльності щирим давнім народовсько- 
національним духом. Це видно між іншим з ї"ї такої програмової 
точки: 

«Зваживши, що розвій народних мас є можливий тільки 
на національнім ґрунті, Русько-Українська Радикальна Партія в 
справах національних буде змагати до піднесення почуття на- 
ціональної самосвідомости і солідарности в масах усього русько- 



*) Постулят соборної самостійної української державности на всіх 
землях українського народу вставлено у програму вперше з усіх політич- 
них українських політичних організацій щойно на Четвертому З'їзді УРП, 
що відбувся 29 грудня 1895 року у Львові при участи 60 делегатів і під 
проводом Івана Франка. Щойно пізніше, від 1899 року починаючи, прий- 
няли це інші партії. 

164 



українського народу через літературу, збори, з'їзди, товариства, 
демонстрації, відчити і таке інше». 

Не зважаючи на те, оснування партії викликало в усіх 
інших чинників тодішнього суспільства в Галичині великий ґвалт. 
Не лише польська преса, але також власна преса народовського 
і москвофільського таборів накинулася мокрим рядном на нову 
організацію. Про це писав духовий і організаційний провідник 
партії, Іван Франко, так: 

«Заснування радикальної партії було сигналом, на котрий 
виповзло все що обскурне, нетолерантне, темнолюбне і вороже 
народному розвоєві і почало кричати: «Радикали відбирають на- 
родові Бога, віру, моральність, виступають проти Церкви, влас- 
ности і т. д. Під цим окликом могли темні сили, ніби під щи- 
том, воювати з читальнями і хлопськими газетами, з спілками і 
вічами... В ненависті до радикалів москвофільська частина ду- 
ховенства біжить навпередки з народовсько-клерикальною».^^^) 

Все те не спинило нової партії від виконання свого пер- 
шого завдання: збудити народну масу до національної і соціяль- 
ної самосвідомости і солідарности та повести її до власної ма- 
сової організації, якої ще не знала історія України. Популярно 
написані книжечки Івана Франка про радикальну програму і так- 
тику, радикальні часописи, віча і організація читалень та ко- 
оперативних спілок викликали по селах і містах серед україн- 
ського робітного народу такий величезний рух, що він був по- 
страхом для владної польсько-шляхетської кляси та всіх кон- 
сервативних елементів нашого суспільства. Він викликав на аре- 
ну політично-громадського життя таких провідників з поміж 
селян і робітників та міщан, які вже були виховані попередньою 
діяльністю франкового гурту. Появилися такі постаті, як Андрій 
Грицуняк, Андрій Шмігельський, Дмитро Остапчук і інші в Зба- 
ражчині, Степан Гарматій, Луць Драганчук, Михас, Іван Дорун- 
дяк, Іван Фокшей, Григор Римар, Степан Нижанковський, Іван 
Сандуляк, Павло Думка і багато інших, які були провідниками 
селянства в своїм повіті, а деякі національними провідниками 
краєвого маштабу. Село тепер щойно стало на свої власні ноги 
і почуло себе відповідальним за долю цілої нації, коли воно, як 
співалося в радикальнім гимні, написанім Іваном Франком, «звер- 
гло темноти ярмо». В селянські і робітничі маси вступив новий 
дух, який колись панував у Запорізькій Січі. Запалилася воля і 
бажання боротьби за повне визволення своєї країни з усякої не- 
волі. В згаданім радикальнім гимні Івана Франка, співали селя- 
ни, робітники, студенти й старші інтелігенти боєву строфу: 

165 



А всіх, хто явно або тайно 
Нам ладить пута і ярем, 
Всіх дармоїдів радикально 
Ми з свого краю проженем! 

В цім русі загомоніла кожна закутина краю від Попраду 
по Збруч. Почувся великий шум особливо в Збаражчині і Терно- 
пільщині. Про це розповідають спогади Яцка Остапчука. 

Заснування і рух Української Радикальної Партії став 
зворотним періодом у політично-національнім житті в Галичині 
і Буковині. Від 1890 року виступили там на арену політичної бо- 
ротьби вже не одиниці і гурти інтелігенції, але з усіх боків грізні 
і свідомі своїх завдань і обов'язків та свідомі своїх прав народні 
маси. 

Скрентон, 20 грудня 1963. 

Матвій Стахів 



166 



ЗАМІТКИ: 



*) Цитовано: 81е£ап КасЬаІа, РоШука Роїако^ ^ягг^І^йет Кизі. Ь^о^, 
1879, стор. 198. 

2) Е(і^Vаг(і Ьіко\У5кі, Нізіогуа Ппіі Козсіоіа Кизкіе^о. Рогпап, 1875, 
стор. 130 і наступні. 

*) С. Качала, там таки, стор. 221. 

*) Кз. Теосіогу Вго(^ОVVІс2. "^ісіак. Рггето^у, С2. П, 1789, зіг. ЗО 

') Ближче про це: Ствфан Качала, там таки, стор. 219 і наст.; М. Ми- 
колаєвич. Москвофільство, його батьки і діти. Історичнид нарис. Львів, 1936, 
стор. 9 і наступні. 

*) Про суспільно-національні відносини в Польщі і на Західніх 
Українських Землях гляди: Михайло Грушевський, Історія України-Руси, 
том IV/ о- Тит Войнаровський, Вплив Польщі на економічний розвій Руси- 
України. Львів, 1910; Владислав Позіньскі, Правам і Лєвем. Іван Франко, 
Знесення панщини в Галичині; Іван Франко, Панщина і її скасування в 
Галичині в 1848 р. 

^) Та гагілка, яку співано в Збарапчині і взагалі на Поділлі і в по- 
близьких повітах, говорить загально про те, що орендар Зельман, у зв'язку 
із своїми орендарськими правами, їхав у даному випадку на "попівський 
хліб", тобто на збирання згаданих вище і може прибільшених обрядових 
оплат. Ім'я Зельман є чисто жидівське, і в тому часі його носили визначні 
історичні особи з Жидів і зокрема з хасидського руху. 

^) Саме з цього кута Західньої України — Золочівщини, Зборівщи- 
ни, Тернопільщини і Збаражчини — були перші записи народних пісень 
у першій половині XIX сторіччя. Автор цієї праці, що походить із Зборів- 
щини, сусідуючої із Збаражчиною, у молодих літах чув і сам співав ці 
історичні пісні та чув оповідання про козаччину й гайдамаччину від ста- 
рих людей. Записані з цього кута Галичини історичні пісні гляди: В. Антоно- 
вич і М. Драгоманов: Историческіе песни малорусского народу, Київ. 

*) Іван Франко, Панщина та її скасування в 1848 р. в Галичині, Львів- 
1898 Цю працю Франка передруковано у виданні Державного Видавництва 
Художньої Літератури, Київ, 1956, у збірному виданні творів поета "в 
двадцяти томах" — том XIX. В цьому перевиданні змінено не тільки сам 
правопис, але й слова автора, бо всюди змінено слово "Жид" на "Єврей". 
Тут нам не вдалося знайти первісне видання праці Франка, щоб пере- 
вірити інші зміни в мові і може навіть опушення невигідних місць у тексті. 
^°) І. Франко, Панщина і її скасування, передрук, стор. 680. 
^^) Франко, там таки, стор. 678 і наступні. 

167 



^^) Цей "патент" видав Йосип Другий у 1785 році. В ньому він 
докладно окреслив навіть "кляси" похорону; Першу, другу і третю клясу 
та всі церемонії кожної кляси-. священик ЕІд дому жалоби чи тільки на 
цвинтарі, церковні корогви чи без них, скільки свічок і т. д. За кожну 
клясу похорону була встановлена для пароха інша оплата. Цей патент 
при кінці 19-го сторіччя був предметом суспільно-політичного спору, бо 
церковні чинники в тому часі не визнавали обов'язкової сили патенту. 
Більше про реформи Йосипа Другого гляди: І. Заневич, Знесення панщини 
в Галичині (Життє і Слово, том IV і наст.), а також І. Франко, там таки, 
та В. Будзиновський, Панщина, її початок і скасовання. Про патент в справі 
церковних требів гляди пояснення церковних чинників у брошурі: Йоси- 
фінський Патент, Бібліотека "Основи", ч. 2, Львів, 1909. 

") Про такі настрої польської шляхти в перших роках австрійської 
влади в Галичині свідчать літературні твори, переписувані з рук до рук. 
Один із таких творів цитований ширше в Івана Франка, там таки, стор. 
390 і наступні. 

") Автор цієї праці в студентських часах чув такі насмішливі вір- 
шики від простих польських міщан у Перемишлі. Ось один для прикладу: 
82\уаЬ — йгаЬ, киїегпо^а, 
№е Ьоі 8Іе Рапа Во§а, 
Апі 03 са, апі таїкі, 
Ма па Іуїки сгіегу Іаїкі. 

'^) Іван Заневич, там таки. 

^*) Ближче про ці обставини життя в Україні гляди : Исторія литера- 
турьі рускои. Написав Омелян Огоновскій. Львів, 1894, частина IV; Іван 
Франко : "Нарис історії українсько-руської літератури до 1890 р." Львів, 
1910, стор. 82 і наступні; Юліян Охримович: "Розвиток української націо- 
нально-політичної думки", Львів, 1922, стор. 22 і наступні; Степан Шах. 
"О. Маркіян Шашкевич та галицьке відродження, ювілейне видання в 150- 
річчя народин поета". Мюнхен, 1961, стор. 6 і наступні; М. Миколаєвич: 
"Москвофільство, його батьки й діти". Львів 1936, стор. 9 і наступні. 

") Гляди ближче про розвиток думок про владу народу: Д-р Матвій 
Стахів, Влада народу, видання Народного Університету Самоосвіти, 
Львів, 1937. 

'*) Ближче про ці заходи і про їх успіхи, гляди: Іван Франко, Панщи- 
на та її скасування в 1848 р. в Галичині, стор. 648 і наступні. Ближче 
про цього о. Івана Ґудза, на жаль, не маємо вісток, бо Енциклопедія Укра- 
їнознавства не має про нього навіть згадки. Гляди також: Богдан Лепкий, Мар- 
кіан Шашкевич. Коломия, Накладня Орештайна, стор. 7 і Степан Шах, о. 
Маркіян Шашкевич та галицьке відродження, стор. 7 і наступні. 

) Про невідрадкий стан українського шкільництва при переході Га- 
личини з-під Польщі під Австрію і про перші початки українського шкіль- 
ництва в Галичині за Австрії гляди: Михайло Возняк, Як відродилося 
українське народне життя в Галичині за Австрії, Львів, 1924, стор. 5 і 
наступні; Володимир Гнатюк, Національне відродження австро-угорських 
Українців, 1916, стор. 8 і наст. 

168 



*°) Іван Франко, Громадські шпихлірі і шпихліровий фонд у Галичині 
1784 — 1840 рр., стор. 395 і наступні. 

2^) Основний історик соиіяльно-правної організації Січі Запорізької, 
професор Михайло Слабченко, у своїй праці про цю проблему життя За- 
порізької Січі, виданій у збірнику Української Академії Наук у Києві 
(Преці комісії для виучування історії західньо-руського та вкраїнського 
права, випуск третій за 1927 рік), на основі багатого джерельного мате- 
ріалу стверджує, що основним елементом запорізької традиції було зав- 
жди побратимство без огляду на суспільне походження і віру (стор. 231 
і наступні). Цей дослідник-спеціяліст історії Запорізької Січі подає на основі 
джерельних документів, що в Запорізькій Січі було офіційно визнане тіль- 
ки християнство, а не якесь окреме його віровизнання: православне, греко- 
католицьке, римо-католицьке або протестантське. Так було аж до 1638 року, 
і щойно пізніше Запорізька Січ виразно афіліювала себе до української 
Православної Церкви (стор. 237 і наступні). Ближче про торговельні шляхи 
в Україні в першій половині XIX сторіччя знаходимо цікаві дані в праці 
проф. Олександра Оглоблина п. н. Транзитний торг України за першої 
половини XIX сторіччя (в Записках Історично-Філологічиого Відділу Укра- 
їнської Академії Наук у Києві, книжки XII і XV, а зокремо кн. XV, стор. 
166 і наступні за 1927 р.) 

Про торговельні подорожі і зв'язки західніх і східніх Українців 
ближче ще в Івана Франка, НариС історії українсько-руської літератури 
до 1890 р., Львів, 1910, стор. 101 і наступні, а також раніше тут цитована 
праця про орендні умови в Україні. 

^^) Повстанці у Варшані, під проводом масонів, лінчували всіх про- 
відників королівської партії, вішаючи їх по вулицях. Провід повстання 
мав ще плян повісити варшавського єпископа, але його заздалегідь осте- 
регли приятелі. Після невдачі повстання, Косьцюшко відійшов цілком від 
польської самостійницької справи, змінивши орієнтацію на москвофільську. 
(Гляди: Вацлав Склявус (Сєрошевський), ГІПІ8 РоІОПІае, Львів, 1908, ст. 14). 

**) Ближче про шкільну справу в Галичині в перших десятиріччях 
австрійської влади: Михайло Возняк, там таки, зокрема стор. 5 і наступні. 

"*) Возняк там таки,- Володимир Гнатюк, Національне відродження 
австрійських Українців (1772 — 1880), Відень, 1916, стор. 8 і наСт.; Омелян 
Огонсвський, Історія літератури руської, часть II, Львів, 1889, стор. 359 і 
наступні, та ч. IV, стор. 60 і наступні. 
) Возняк, там таки, стор. 14 — 16. 

^) Возняк, там таки, стор. 16. 

") Прапор, за 1898 р. 

**) Нива за 1905 рік. 
) Ближче про організацію цього першого освітнього товариства 
ГЛЯДИ: Возняк, там таки, стор. 33 і наступні,- також Гнатюк, там таки, стор. 
16 і наступні. Возняк наводить із відповіді митрополита Левицького уривок, 
де митрополит стверджує, що побіч Поляків, ворожих до освіти україн- 
ського народу, підтримали цю донощицьку кампанію ігумен о. Василіян у 
Львові о. Доротей Михальський, який хотів бути митрополитом і тому шу- 

169 



кав ласки в Пляків, а також о. Модест Гриневецький, який хотів бути пв- 
ремиським спископом. Перший з них у 1809 р. був членом польського 
революційного уряду. 

**) Шах, там таки, стор. 27 і наст. Цю збірку видав Осип Лозинський 
латинською абеткою під заголовком "Руське весілє" в 1835 році. Свою гра- 
матику він видав в 1840 р. Взагалі він був пропагандистом думки, щоб для 
української мови запровадити латинську абетку. 

**) Возняк, там таки, стор. 47. 

**) В тому часі почаївський манастир був греко-католицьким. 

^^) Батько світської української літератури, Іван Котляревський, напи- 
сав свою Перелицьовану Енеїду українською народною мовою також у то-, 
му часі, але надрукував її щойно в 1798 році, тобто вісім років пізніше 
у порівнянні з надрукуванням Богогласника в Почаєві. Ближче про Бого- 
гласник і літературну творчість цього гурта: Іван Франко, Нарис історії 
українсько-руської літератури, стор. 78 — 79. 

**) Ближче про .Цобриловського ГЛЯДИ: Шах, там таки, стор. 22. 

^) Народ ньіи рускіи пісни. Львів, 1907. Видання общества ім. Кач- 
ковського. 
І *') Шах, там таки, стор. 23. 

*') Польську пропаганду на підросійському Поділлі очолював від 
1829 р. граф Вацлав Ржевуський, знаний популярно "Ревухою". Він жив 
тоді в Саврані на Поділлі. Він пускав у цій пропаганді серед козаків 
леґенду, що буцім він є потомком українського гетьмана і що верне ко- 
закам всі вольності. Він погиб підчас невдалого польського повстання в 
битві під Дашевом в травні 1831 р. Йому робив рекляму, як гетьманській 
дичині, під назвою "Золотої Бороди", інший польський шляхтич, який ко- 
ристувався засобом відновлення української козацької пісні і традиції для 
цілей протиросійського польського повстання. Цим шляхтичем був Тимко 
Падура (1801 — 1874). (Гляди ближче: Огоновський, часть II, стор. 380 і наст. 

") Шах, там таки, стор. 115 і література там цитована. 

^) Наприклад, провідним членом польської революційної організації 
в часі студій Маркіяна Шашкевича в семінарії був префект семінарії 
проф. О. Микола Гординський, якого пізніше австрійська влада арештувала 
і навіть засудила на смерть, а тільки цісар його був помилував на до- 
смертну тюрму (Шах, там таки, стор. 71 і наступні). 

*"] Цим семінаристом, що сам пізніше, після 1848 року, перейшов 
в український національний табір і покаянно признався до цього пляну 
убивства Шашкевича, був Іван Сєнкевич, потім активний греко-католиць- 
кии парох (там таки, стор. 89). 

") Цим цензором був Словінець Вартоломей Копітар, сам учений 
слов'янофіл. 

) Возняк, там таки, стор. 92 і Шах, там таки, стор. 50 і наступні, а 

також Богдан Лепкий, Маркіян Шашкевич, Коломия, стор. 57 і наступні. 

) Річ ясна, що це він сказав по-польськи, бо тільки ще польська 

мова в його очах була вартісна для привіту таким великим достойникам, 

лк вже не німецька, латинська чи французька. Його слова передано так: 



"№е тогпа Іакіе§о сіозіо^піка Іак ргозіут і^гукіет шіас". 

(Гпяди: М. Стахів, Над берегом пропасти, Український Народний Увіверся* 

тет Самоосвіти, Львів, 1937, стор. 61/ Возняк, там таки.) 

**) Ближче: Лепкий, там такн, стор. 33. 

**) Шах, там таки, стор. 98 і джерепс там цитовані. 

*") Текст цитований: М. Микол аєвич, Москвофільство, його батьки і 
діти, Львів, 1936, Стор. ЗО. 

") Спомини Я. Головацького, цитовані в Возняка, там таки стор. 86. 
Про цілу творчість Шашкевича гляди : Огонсвський, там таки, стор. 354 
частини другої, там таки, а також Шах, там таки і Лепкий, там таки та 
проф. Василь Лев, Від Русалки Дністрової до Весни Народів. Календар Аль- 
манах на р. 1948, Мюнхен. 

**) Яков Головацький: Литературньїй сборник, 1885, стор. 37. 

^ Гляди про це ближче: М. Павлик, Народний рух австро-угорських 
Русинів, Шамокин, Па, 1696, видавництво "Свободи", Стор. 40 і наст.; Іван 
Франко, Панщина та її скасування в 1848 р. в Галичині, стор. 619 і нас- 
тупні,- д-р Степан Баран, Весна народів в Австро-у горській Україні, Мюн- 
хен, 1948, стор. 6 і наступні; Шарль Сеньобо, Австрія в XIX столітті (в 
перекладі і з коментарями С. Томашівського) Львів, 1901, стор. 20 і на- 
ступні; В'ячеслав Будзиновський, Панщина, єї початок і скасоване, Чер- 
нівці, 1898, стор. 69 і наступні. 

***) Франко, там таки, стор. 620. 

''') Він був сином нашого священика, пароха в Угнові, повіт Рава. 
Народився в лютім 1827 р. В часі революції в 1848 р. він був студентом 
філософії у Львові. Його хресне ім'я було Теодосій. Він його змінив на 
Богдан щойно тоді, коли з польського табору перейшов до народовського 
українського- Він у своїх спогадах згадує факт, що він був членом тієї 
боївки, що була прийшла на перші збори для оснування Головної Руської 
Ради, щоб ці збори розбити. Цікаве також те, що ще взимі з 1848 на 1849 
р. Дідицький (який тоді всюди виступав під спольщеяим прізвищем: Дзе- 
дзіцкі) агітував серед наших селян, щоб прихилити їх до справи відбу- 
дови Польщі на українських землях. В рідному селі він найняв селянн- 
на-візника, щоб той віз його з Мостів Великих до Львова. Подорозі студент 
Дідицький намагався переконати візника, що відновлення Польщі було б 
в інтересах наших селян. Візникові урвавс.*: терпець від такої похвали для 
пляну відбудови Польщі на українських землях. Він песеред дороги, у 
чистому полі, скинув молодого Дідицького з саней і казав йому іти пішки 
до своєї Польщі, а сам завернув і поїхав додому. Цей епізод з молодим 
Дідицьким яскраво характеризує ті труднощі, які мала перед собою наша 
перша політична організація в умовах спольщення інтелігенції. (Гляди про 
це ближче в біографії Дідицького: Календарь изданія общества нм. Мих. 
КачковСкого за 1927 р., Львів, стор. 19 і наступні). 

■*) Возняк, там таки, стор. 135 і наступні; Павлик, Народний рух, 
стор. 43 і наступні. 

") Галичина в межах Австрії мала статус королівства Галичини і 
Володимирії, тобто колишнього галицько-волинського королівства Данила 
і його наслідників. Тимто австрійський монарх у цілій Австрії був ці- 

171 



сарем, а в Галичині мав ще титул короля, подібне як в інших краях мав 
титул володаря даного краю. М. С 

") Затримуємо тут вповні мову і стиль цього документу, а зміняємо 
лише етимологічний правопис на фонетичний. М. С 

°^) Тут автори цієї проклямації не йдуть вповні за порадою Шаш- 
кевича: "пиши, як чуєш і читай, як видиш". Вони трохи закидають на 
церковну мову, зокрема в закінченнях дієслів минулого часу ("писав" вони 
пишуть "писал") та не пишуть "бути" і "був", але "бити" і "бил". М. С. 

") В 1848 році нараховувано всіх Українців на 15 мільйонів, а в 
межах Галичини на 2 з половиною мільйона. М. С. 

^^) Тоді наші народовські письменники окреслювали поняття суве- 
ренности, тобто самостійноСти народу, назвою "самодільність". Термін "са- 
мостійність" вперше впровадив в українську політичну літературу Михайло 
Драгоманів у женевській "Громаді", зокрема в своїй самостійницькій про- 
грамі з 1-го вересня 1880 р. М. С 

^) Тут виразно промостила собі шлях правильна наука, яку голосив 
о. ИоСип Лозинський, що національність і віровизнання це дві різні 
справи. М. С 

^) Тоді народовські письменники вперше до політичної літератури 
впровадили окреслення незалежної нації у формі "независимість". В той 
спосіб писали тоді і пізніше Німці, Поляки й Москалі. Щойно пізніше 
українська політична література впровадила термін "незалежність". М. С. 

) в тодішній літературі слово народність означало те саме, що 
тепер "національність". М. С. 

**) Вже раніше були проекти, щоб запровадити для української мови 
латиську абетку. Такі проекти висували Поляки, яким ішлося про те, щоб 
скасувати одну з великих різниць між Українцями і Поляками. З Українців 
підтримував раніше цю думку з інших мотивів о. Йосип Лозинський. Мар- 
кіян Шашкевич рішуче відкидав проект запровадження латинської абетки. 
Тим то в проклямації Головної Руської Ради є покладений натиск на те, 
що має затриматися "руське письмо", тобто так звана кирилиця в новім 
крото. М. С. 

^) Зоря Галицкая, ч. 1 за 1848 рік. 

"*) Текст у збірнику: РуСКІЇ ПІСНІ, ЛьЕІв, 1907. 

**) Іван Франко, Панщина та її скасування... стор. 595 і наступні- 

") Про політику Хорватів ще ближче гляди : Сеньобо, там таки, 
стор. 24 і наступні. 

*^**) Цитовано у Возняка, там таки, стор. 132. 

'^) Всюди термін "руський" в оригіналі ми замінили терміном "укра- 
їнський". М. С. 

" ) Там таки, стор. 132 і наступні. 
) Відповідь о. Г. Шашкевича була опублікована вже 29 березня 
1848 р. При цій нагоді звертаємо увагу, що в перекладі відповіді з поль- 
ської мови ми передали польський термін "рускі" або "Русин" терміном 
"український" і "Українець", бо Камінському йшлося виразно про Українців. 
Москалів Поляки в своїй літературі завжди означували словом "Мозкаї", 

172 



або "КОБДапш ', а ніколи не писали "гизкі" для означення Москалів, а тіль- 
ки "то5кіе\У8кі", або "гозуізкі". 

) Цитовано в Возняка, там таки, стор- 170 і наступні. В перекладі 
всюди замінено польські терміни "Русь" і "руський" на відповідаючі ду- 
хові тексту "Україна" й "український". 

) Оцінка позиції о. Василя Подолинського: Д-р Степан Баран, Весна 
народів в австро-угорській монархії, стор. 15 і наступні. 

") Ця книжка вийшла друком аж в 1879 під наголовком: Політика 
Полякуф взґлєндем Русі. Напісал Стефан Качала. Накладом автора. Вона 
носить на собі моттог Авдіятур ет альтера парс (Нехай буде вислухана і 
друга сторона). Друга частина тієї книжки носить титул: Про панславізм. 
Вона дуже основно і критично аналізує саме поняття панславізму. Книжка 
має 367 сторін вісімки. Історична частина цієї праці має непроминаючу 
вартість. Як свідчить О. Барвінський, її дуже хвалив і цінив професор 
Київського Університету Володимир Антонович та дав перекласти. 

У зв'язку з цим варто подати також кілька дат про о. Василя По- 
долинського. Він народився в 1815 р. в Виличах, Самбірського повіту. Духов- 
ну семінарію кінчав у роках 1837 — 1841, отже мусів бути під впливом 
Шашкевичевого гурту. Парохом був на Лемківщині, наперед у Ветлині, а 
потім у Маневі Ліського повіту. Помер в 1876 р. 

'*) Возняк, там таки, стор. 145 — 146. 
) Польські пани мали добрі зв'язки з віденською буржуазною пре- 
сою, яка надавала тон віденським політичним чинникам. Вони для своєї 
боротьби проти українського національного руху використали віденського 
гумориста Шапіра, з походження Жида. Він, за спонукою цих польських 
панів, пустив у німецьку пресу насмішливу "історію" нової національно- 
сти, яку буїдім то видумав губернатор Стадіон. (Возняк, там таки, стор. 129). 

'") Повний текст цих матеріялів: Іван Кривецький, Справа поділу Га- 
личини в рр. 1846 — 1850, Записки Наукового Товариства ім. Шевченка, том 
ХСІІІ, стор. 51 і наступні. 

' ) Дані: Д-р Кость Левицький, Історія політичної думки галицьких 
Українців 1848 — 1914, Львів, 1926, стор. 32 — 33. 

О УегЬапйІип^еп йез ОезІеггеісЬізсЬеп КеісЬ8Іа§Є8 іп "^Уіеп 1848, 
цитовано у Франка, там таки, стор. 629 і наступні. Промова була виголо- 
шена ламаною німецькою мовою, але так, що всі її розуміли добре. 

) Ближче про індемннізацію гляди : Володимир Левинський, Франко 
як економіст, повна рукописна праця в автора цієї статті, стор. 25 машино- 
пису і наступні, а також Франко, там таки, стор. 634 і наступні. 

^) Зіеїап Когопо\¥ІС2: Саіісіа ^V йоЬіе аиіопотігти. (1850 — 1914). 
\¥уЬ6г 1;ек8І6\^. ■\Vгос}а^V, 1962, 8Іг. І— ХП. 

) Інакше ставилися деякі жидівські журналісти, що працювали в ні- 
мецькій пресі у Відні. Один із них, Шапфір, перший в Австрії пустив у 
німецьку пресу польсько-шляхетську побрехеньку, що ніби то Українців у 
Галичині видумав за один день — губернатор Франц Стадіон (Возняк, 
там таки, стор. 129). 

) Крип'якевич, там таки і Кость Левицький, стор. 48 і наст. 

173 



**) Молодий Франко у своїх стаття-листах ["Критичні письма про га- 
лицьку інтелігенцію"], міщених Б "Молоті" за 1878 рік, досить гостро оці- 
нював ролю української інтелігенції в національно-політичнім русі в 1848 
році і в наступних роках. В деякій мірі ішов тим самим шляхом також 
молодий Михайло Павлик у своїй праці "Русько-українські народні читаль- 
ні", шо її він накладом Івана Франка опублікував в 1887 році у Львові. 
Проте, після довших студій над розвитком українського народу в Галичині 
від 1772 по 1848 рік, Франко піддав ревізії свій попередній погляд. Він не 
осуджував, а оправдував провід Головної Руської Ради за його тодішній 
австрофільський курс політики, не бачучи для нього ніяких підстав для 
революційного курсу проти австрійської монархії. 

Цю позицію Івана Франка в дуже гострий і подекуди навіть несмачний 
спосіб заатакував пізніше Вячеслав Будзиновський у своїй праці, яку ви- 
дав під наголовком "Панщина. Єї початок і скасоване", Денис Лукіянович 
(Чернівці, 1898), а також у "Хлопській посілості", виданій раніше, заступав 
Будзиновський становище, противне Франковому. Будзиновський високими 
гаслами про революцію і "хлопську політику" радив взад Головній Руській 
Раді революційну націоналістичну політику, але не дав доказу на те, що 
така політика була в тім часі в інтересі українського народу. 

Окрему оцінку політики Головної Руської Ради переводили деякі 
автори з москвофільським наставленням. Вони, щоправда, стояли в укра- 
їнськім національнім таборі, але одночасно заступали думку, що інтерес 
України вже в 1848 році пе.жав у злуці з Росією. Такий "соборний" погляд 
боронив невмілими ар:"ументами проф. Андрій Камінський у своїй брошурі 
"Галичина Піємонтом", Львів 1924 р. 

^"^) Ближче в Качали, стор- 290 - 292. 

) Качала, там таки, стор. 292. 
"*) Возняк, там таки, стор. 150. 

) Цим делегатом був о. Величко. Гляди: Возняк, там таки, стор. 160. 

') Павлик, там таки, стор. 446 і наступні. 

) Це подає в своїх писаннях учасник цих подій, Яків Головацький/ 
читай про це в Павлика, там таки, стор. 431. 

)Павлик, там таки, стор. 250. 

) Павлик, там таки, стор. 453 і наступні. 
*') Павлик, там таки, стор. 458. 

) Вийняток із шкільної книжки того часу знаходимо в часописі, що 
його видавав в 1870-тім році віцемаршал сойму Юліян Лаврівський, який 
боронив української народної мови в літературі. Часопис називався "Осно- 
ва" (Гляди цитата в М. Миколаєвича, Москвофільство, його батьки й діти, 
Львів, 1936, стор. 31). 

") Там таки, стор. 34. 

) Цифри за 1848 рік подає Стефан Кронєвіч, там таки, а дальші 
цифри подані в праці: В. Барвінський, Досліди з поля статистики, Львів, 1901. 
*) Ройг?с2пік зіаіувіукі Оаіісіі \^у(1апу ргйег Ю-аісл^е Віиго 81;а1у- 
8Іус2пе ро(1 гесіаксі^ В-га Тасіеизга Рііаіа, Іот IX, сг, І, Ьд^6\7, 1913. 

) Всі дані в В. Барвінського, там таки. 

*74 



''і Пілат, там таки. 

**) Богдан Лепкий, Маркіян Шашкевич, стор. 49. 

) Лепкий, там таки. 
'"*) Кронєвіч, там таки. 
) Цифри взято в Володимира Левинського, Нарис розвитку укра- 
їнського роібтничого руху в Галичині. Київ, 1914, стор. 1 і наступні. 

'°^ Кронєвіч, там таки. Крім того, Франко, Панщина, особливо розділ 
Справа сервітутова (ліси й пасовиська), там таки, стор. 640 і наступні... 
Також Семен Вітик, Преч з Русінамі! За Сан з Полякамі, Львів, 1903. 
"*) Франко, там таки. 
) Мала тоді кількість адвокатів Українців була ще й поділена. Підо 
Епливом народовської ідеї було лише кілька адвокатів, і вони щиро пома- 
гали своїм селянам у спорах за ліси і пасовиська з панами. Інші, зрештою 
нечисленні, були аристократами і воліли помагати правними порадами па- 
кам, а не селянам. Таким панським заступником був також Денис Зубриць- 
иий, перший політичний москвофіл, що потім перейшов на зрадницькі по- 
зиції, заперечуючи взагалі український нарід (Ближче про це Возняк, там 
таки, стор. 70 і наступні). 

) Всі попередні статистичні цифри взяті: В. Будзиновський, Хлоп- 
ська посілість, Львів, 1901. 

) Там таки, стор. 38. 

■) Володимир Левинський, Нарис розвитку українського робітничого 
руху в Галичині, Київ, 1914, стор. З- 

*•*) ^У1айу5Іа\і^ Караскі: Ьийпозс Саіісіі, Ь\9б'9г, 1874, зі 110 і пазі. 
'**) Там таки. 

"*^ В. Фельдман, 81ап екопотіс2пу. Суїгу і £ак1у. Львів, 1900, стор. 6. 
) Фельдман, там таки, стор. 7. 
) Дані в Фєльдмана там таки, стор. 7 

) Цифри взяті від В. Будзиновського, Хлопська посілість, стор. 161. 
*) Там таки, стор. 119 і наступні. 

) Ближчі дані про смертність дітей: Д-р Т. Гвоздецький, Смертність 
дітей у нашім краю (у збірнику "Перший український економічно-просвітній 
конгрес, уладжений товариством "Просвіта" у Львові, в днях 1-2 лютого 
1909, Львів, 1910, стор. 265 і наступні). 
) Павлик, там таки, стор. 424. 
"') До2е£ Вигек, 2ат^О(1о\уе і зроіесгпе зіозипкі Іи^позсі V Саіісіі. 
Іот П, ^^V6^V, 1905. 

"*) Бузек, там таки. 

"*) Там таки. 

'**) Т. Пілат, том IX, ч. І 

) Т. Пілат, там таки. 
^-^1 Левинський, Франко, як економіст, машинопис, стор. 77 і наст. 
) Ближче про цю справу в тодішнім "Народі", Львів. 
) Юпіян Бачинський, Українська Імміграція в З'єднаних Державах 
Америки, Львів, 1914, стор. 95 і наступні. 
) Пілат, там таки. 

Т75 



) Там таки. 
) Там таки. 

^2^) Левинський, Нарис розвитку українського робіт, руху, стор. 2- 

*'*) Зоря Гапицкая в звіті з цього засідання. Передано тут нинішнім 
чльфабетом. 

'""') Зоря Галицкая. 

^'^) Ближче, Сеньобо, там таки стор. 37 і наступні. 

^^) Там таки, стор. 68 і наступні. 

^^^) В. Будзиновський, Хлопська політика, том 1, стор- 37. 
) В. Будзиновський, Хлопська політика, стор. 45 і наступні. 

*"^) Гляди : П. П., Первиї посли Галицкой Руси, видання Общ. Качков- 
ського, Львів, 1905, стор. 24. 

'*') Вийшла, як додаток до "Слова" ч. 14 за 1861 р. 

^^^) П. П., там таки, стор. 26 - 28- Литвинович став незабаром пе- 
ремиським єпископом. 
) Гам таки. 

'■^) Психіка цих старих консерватистів і перших москвофілів подана 
у дуже влучнім нарисі очевидця цих подій, Остапа Терлецького (Москво- 
філи й народовці в 1870-их роках, друковано наперед у "Правді" за 1874 
р., а потім у передруку в 1902 р. з передмовою Івана Франка). 

^^^) Ближча характеристика Зубрицького у Возняка, там таки, стор. 67 
і наступні, а вплив Поґодіна представлений докладно в листуванні з ним 
(Временньїк'ь Львовского Ставропигіона, рік виданкі 69, стор. 67 і наступні). 

14І\ т ... 

) Іут передано новим правописом і в перекладі з язичія на укра- 
їнську мозу. 

) О. Огоновський, там таки, частина П, відділ 2, стор. 406. 
) Гляди: Ивант» Григорьевичь Наумовичь (Русско-Американскій Ка- 
лендарь за 1927, стор. 66 і наступні, а також автобіографію в "Собраніе 
сочиненій И. Г. Наумовича, том первьій, книга первая, стор. З і наступні). 

) Меморіял з 1861 р., друкований в "Основі" 

) Меморіял Куземського друкований в "Основі" за 1870 р. в пере- 
уладі з німецької мови. Дальша характеристика консервативних аристо- 
кратів із свято-юрського табору міститься в таких публікаціях: Іван Франко, 
Рутенці. Типи галицьких Русинів в 1860-тих і 70-тих рокав, Львів, 1913. 
Михайло Драгоманов, Літературно-суспільні партії в Галичині до року 
1880. Львів, 1904. М. Миколаєвич.. Москвофільство, його батьки й діти, 
Львів, 1936. 

***•) "Правда" за 1890 р. 

"') Ціла деклярація друк, в органі митрополії "Рускій Сіон-ь" за 1871 р. 
"^) Гляди про це спогади самого о. Миколи Устіяновича в "Литера- 
турнім сборнику" за 1885, цитовані в Омеляна Огоновського, там таки, 
стор. 406 і наступні. 

) Цитовано в М. Павлика, там таки, стор. 484. 

) "Слово на слово до редактора "Слова", Чернівці, 1861. 

) Ближче про цю справу, зокрема на терені північного Поділля, в 
Тернопольщині, Збаражчині і Бережанщині гляди : Олександер Барвінський, 

176 



Образки з громадянського і письменьського розвитку Русинів, перша час- 
тина, Львів, 1912, а також Степан Перський [Шах], Популярна історія 
"Просвіти". Львів, 1932, стор. 14 і наступні, та ц-р Кость Левицький, там 
таки, стор. 100 і наступні. 

^) Вечерниці за 1862 р. 

"*) Павлик, там таки, стор. 498. Вона прибрала була собі назву "Надія". 
) Павлик, там таки, стор. 517 і наступні. 

"*) "Основа" за 1870 рік. 

**) Наприклад, "Рускій Сіонт>" за 1876 хвалить катехита в Станиспа- 
вові Н. М. Огоновського за те, що він заборонив учням брати участь у 
святі для вшанування Шевченка. 

"") Правда за 1876 рік. 

^ Там таки. 

"*) Дідицький надрукував брошуру з цією назвою- 

**) Гляди : Павлик, там таки, стор. 512. 

***) Павлик, там таки, стер. 525-26. 

^") Допис із Збаража в "Науці", ч. 19 за 1874 рік, цитований у Пав- 
ли ка, стор. 517. 

*•*) "Наука", ч. З за 1875 р. 
) Про розвиток "Громад" у Галичині гляди спогади О. Барвінського, 
Образки з громадянського і письменського розвитку Русинів, Перша часть, 
Львів, 1912, стор. 34 і наступні. 

"*) Дехто в тих часах, особливо серед придніпрянських діячів, при- 
ходив до переконання, що ніби то Шевченко голосив свідомо соціялістичні 
думкп, зокрема в останніх роках свого життя. Пізніше, в лютім 1876 р., Ф. 
Сіркс навіть написав цілу розвідку на цю тему під заг. "Тарас Шевченко 
і його думки про громадське життя" (вперше надруковано в "Громаді", 
Женева в 1878 р., а потім перевидано у Львові в 1906). Михайло Драго- 
і-:аноЕ не погоджувався з таким висновком з творчости Шевченка і напи- 
сав у відповідь на цю працю Ф. Сірка довшу розвідку п. н. "Шевченко, укра- 
їнофіли і соціялізм", яка вийшла друком як четверта книжка "Громади" 
в 1878 р. Ця праця, з огляду на вагу тогочасних джерел і опису обставин, 
була перевидана у Львові з передмовою Франка в 1906 р. 

^") Ближче про початки українського соціяпістичного руху гляди 
більшу працю Михайла Грушевського: З починів українського соціялістич- 
яого руху. Михайло Драгоманів і женевський соціяпістичний гурток. Відень, 
1922 р. 

) Думки Драгоманова про громадські справи знаходяться не тільки 
ь його окремих працях, але і в його величезнім листуванні. Література 
подана в М. Павлика, Михайло Драгоманоз, 1841 — 1895, Єго юбилей, смерть, 
автобіографія і спис творів, Львів 1896. Систематичний виклад поглядів 
Драгоманова на громадські справи є предметом різних авторів. Найважли- 
віші публіковані: Михайло Драгоманів, як ідеолог нової України, пера Ми- 
кити Шаповала {М. П. Драгоманів, Вибрані твори, Прага, 1937, стор. 51 і 
наступні); Матвій Стахів, Проти Хвиль. Історичний розвиток українського 
соціяпістичного руху на західніх українських землях, Львів, 1934, стор. 32 

177 



і наступні)/ Матвій Стахів, На переломі, історія українського політичного 
руху в новітніх часах, частина третя, Львів 1938, стор. 7 і наступні. Матвій 
Стахів, Михайло Драгоманів і його погляди на громадські справи, обшир- 
на праця на 250 сторінок машинопису. Окреме число журналу "Украин- 
ская Жизнь" (ч. 6 за 1912, Москва) присвячене М. Драгоманову; Михайло 
Галущинський, Михайло Драгоманів — ідеольоґ нової України, Львів, 1921. 
Володимир Левинський, Нарис розвитку українського робітничого руху в 
Галичині, стор. 24 і наступні. Загальна характеристика Драгоманова у І. 
Франка, Нарис історії руської-української літератури. 

^") Властиво по-українськи він мав прізвище Вільхівський, а підпи- 
сував метрикально на московський лад "Волховський". 

^*') Молодий вік Твана Франка дуже барвно і при тім основно пред- 
ставлений у праці К. Крука, Народний Каменяр, Життя і праця Івана Фран- 
ка. Частина Перша і Друга. Видання Народного Університету Самоосвіти. 
Львів, 1937. Також основно змальовано суспільне тло в праці Івана Франка 
та М. Павлика для визволення українського робітного люду в праці Маріяна 
Зореславича, Український робітний люд у боротьбі за українську державу 
Дві частини. Видання Науково-Політичної Бібліотеки в Скрентоні, 1953. 

**) Ближче про царський указ з 1876 року гляди: Заборона україн- 
ського слова в Росії. Реферат петербурзької академії наук з додатком істо- 
ричної записки К. А. Воєнського і з вступним словом проф. М. Грушвв- 
ського. Скрентон, 1916. Треба тут замітити, що Юзефович колись дружив 
з членами Кирило-Методіівського Братства, але потім він використав донос 
студента Петрова проти братчиків для своєї карієри і відрікся від 
українства взагалі. 

*"*) Ближчі дані про його біографію гляди : Автобіографія в Павлика, 
там таки. Яків Довбишенко, Михайло Драгоманів, його життя, наукова, по- 
літична і громадська діяльність (у збірнику "Пагї'яти Михайла Драгомано- 
ва", Харків, 1920). Михайло Грушевський, там таки. 

) Гляди ближче: Іван Франко, Д-р Остап Терлецький, Записки НТШ, 
том 50, стор. 37 і наступні. 

^ Докладно вся справа попіційннх арештів і пізнішого судового 
процесу описана на основі судових архівів і інших до того часу незнаних 
джерел у праці: Кирило Студинський, — Іван Франко і товариші в соція- 
лістичнім процесі 1878 р ("Україна", науковий двомісячник україназнав- 
ства ,орган Історичної Секції Всеукраїнської Академії Наук, Київ, 1926, 
стор. 5 А і наступні). 

^'^) Олекса Заячківський просидів у слідчім судовім арешті від 11 
червня до 19 серпня 1878 р Хоч слідство було довге і дуже пильне, то 
все одно не вдалося доказати йому ніякого "тайного революційного соція- 
Л'стичного товариства". Тим то його випущено на волю як невинну людину. 
В слідстві Заячківський тримався дуже гідно і достойно. (Студинський, там 
таки, стор. 166). Про атмосферу доносів москвофілів, які в цьому напрямку 
далеко перевнщали польську шляхетсько-консервативну пресу, гляди: Іван 
Франко, Д-р Остап Терлецький, стор. ЗО і наступні. 

"*)) Ця брошура була видана в 1877 р. 

•178 



'") Студинський, там таки, стор. 68. 

'™) Студинський, там таки, стор. 65. 

"') Отець Данило Танячкенич один із народовських провідників і сво- 
го часу посол до державної ради. 

*") Брошура мала назву: "Соціялізм межи семинаристами". В брошурі 
о. Танячкевич гостро осудив поведінку крилошанських, консисторських і 
ректорських кіл у семинарії, які замість станути в обороні своєї молоді, 
виконували інквізиторську службу. В ректораті, як давав конкретні при- 
клади автор, сиділи люди, що закидали духовним семинаристам соціялізм, 
не маючи ніякого поняття, що то таке соціялізм. їх, казав автор, мусів 
кожний освічений молодий семинарист уважати обскурантами. Особливо 
обурювався автор на ректорат за те, що він "повірив кільком здеморалізо- 
ваним характерам серед семінарської молоді, які пустилися на дорогу де- 
нунціянтів. І ці люди, споганені доносом, мають учити закону віри й лю- 
бови?" питав автор. Тільки один із професорів, віцеректор духовної семи- 
нарії Лука Пипан, виступив тоді в обороні молоді і навіть сам зголосився 
до суду, як свідок, доказуючи, що закиди проти молоді, що вона зв'язана 
з тайним закордонним товариством соціялістів, є цілком вигадані. 

*'^ Цей останній закид підніс Вол. Барвінський у "Правді" ч. З в 
статті "Слівце до пізнання" ще далеко до паніки, яку зробила польська й 
москвофільська преса, бо в 1877 році. 

'*) Гляди хоча б "Переднє слово" М. Драгоманова до першого числа 
женевської "Громди" за і878 рік. Там Драгоманів підкреслює, що наперед 
треба плекати українську історичну традицію, нав'язуючи до демократич- 
них і соціяльних порядкір у Запорізькій Січі, а разом з тим іти за досві- 
дом і думками культурного Заходу, а не Московії. Він там між іншим під- 
креслює, що треба "пристати до думок європейських і американських гро- 
мадівців і по свойому прикладати їх на своїй землі". Це речення в статті 
Драгоманова підкреслене. 

) Гляди його автобіографію. 

'**) Зроблено поліційні ревізії в шістьох молодших священиків-наро- 
довців. Ревізію зроблено також в єдиного народовця професора духовної 
семинарії о. Богдана Пюрка. Гляди про це докладно в Студинського в 
різних місцях його статті. 

'") Його дійсне прізвище і ім'я подав щойно в 1926 році польський 
соціяліст Болєслав Лімановський, який знав його добре. 
) Студинський, там таки, стор. ПО. 

'*) Ця книжка має титул- Політика Полякуф взґпєндем Русі. Напісал 
Стефан Качала. Ве Львове. Накладом Автора, 1879. Вона має дві частини. 
Перша частина займається історією польсько-українських взаємин від най- 
давніших часів аж до 1870 років, а друга частина розбирає "панславізм" в 
аспекті стосунків до Польщі і до Росії-Московіі. Разом книжка має 367 сто- 
рін вісімки. Вона, як каже І. Франко, має науково-публіцистичний характер. 
Одначе, не зважаючи на це проф. Антонович з Києва цінив її дуже ви- 
соко і радив видати частину її в перекладі в Києві. 

.179 



Про таких духовників-патріотів, що жертвенно працювали разом з 
людьми, вірними церкві для спільного національного добра, Іван Франко 
лгадував з вдячністю і похвалою, одночасно зазначаючи з ткалем, що таких 
працівників на національній ниві щораз менше. Про цих добрих патріотів- 
духівників він згадував у своєму вірші: 
Був і піп у нас колись, 
Працював, як люди. 
Та такі перевелись 
І більше не буде. 

(З Вершин і низин. Українська Накладня, стор. 193). 

Про тих, що покинули народну ниву, ніби то в ім'я праці в Церкві, 
Франко говорив з гіркістю, що вони покинули це Богом наказане діло 
властиво для власної користи. Він наводив латинську приповідку про таких 
людей, що вони працюють N011 ргоріег Дезит, зей ргоріег езит. У віль- 
нім українськім перекладі він передавав цю приповідку так: "Не для 
Ісуса, а для хліба куса". 

**) Про ті часи ГЛЯДИ: К. Крук, Народний Каменяр. Життя і праця 
Івана Франка. Частина перша. Народний Університет Самоосвіти. Львів, 
1937/ Д-р Михайло Лозинський, Іван Франко Відень, 1917. Іван Франко, Ра- 
дикали і попи, Львів, 1898. 

^") Ближче про справу Гниличок у Збаражчині буде в коментарі 
до спогадів Яцка Остапчука. 

188) Про те, як митр. Йосипа Сембратовича примусили до уступлення 
Поляки і за їх впливом цісар, буде мова в коментарі до спогадів про 
Я. Остапчука. 

) Про ситуацію перед і під час цих угодових заходів гляди: Іван 
Франко, Молода Україна, Львів, 1902, стор. 47 і наступні; М. Стахів, На- 
родні маси в русі. Видання Народного Університету Самоосвіти, Львів, 1939, 
стор. З і наступні; Мих. Возняк, Іван Франко в добі радикалізму, видання 
"Україна", книга 20, Київ, 1926, стор. 129 і наступні. 
) Возняк, там таки, стор. 129. 

) Сучасники, на жаль, не подали всіх імен присутніх, а тільки 
тих, що брали довше слово в дискусії. 

1^2| Стахів, Проти хвиль, 1934, стор. 57. Там використано тоді всі 
наявні джерела цього з'їзду. 

) Гляди автобіографію М. Драгоманова (Павлик: Михайло Петрович 
Драгоманів стор- 374 і наступні); Возняк, там таки, стор. 130; М. Стахів, 
Проти хвиль, стор. 58 і наступні. 
) Проти хвиль, стор. 59. 

^®^) Життє і Слово, 1896 р., том. V. 



180 



ЯЦКО ОСТАПЧУК 



подих з НЕДАВНЬОЇ БУВАЛЬЩИНИ 

(ДУМКИ І СПОГАДИ з мого ЖИТТЯ) 



ВЩ АВТОРА 



Ці мої спогади мають свою історію. Думка про те, що 
треба би їх написати, виникла вперше ще в 1904 р. на чергових 
зборах сільських культурних і політичних діячів Збаразького пО' 
віту. 

На тих зборах говорилось, що минуло вже повних десять 
років, відколи в Збаразькому повіті почалась наша визвольна пра- 
ця під прапором Радикальної партії, наше національне відроджен- 
ня, і пора вже зробити підсумки тієї праці. 

Коли починалась наша праця, наш повіт був закутаний у 
тьму кромішню, яка, зрештою, тоді панувала на всій Галицькій 
землі, у нас, можливо, було навіть гірше, бо Збаразький повіт 
лежав біля самого австрійсько-російського кордону і не мав доб- 
рого зв'язку із світом. 

До того ж до нашого виступу провадили тут свою шкідли- 
ву роботу з одного боку прихильники царської Росії (москвофі- 
ли), а з другого — польські верховоди, як наприклад графи Гро- 
хольський і Пінінський. Наша боротьба з тими силами була не- 
легка, і на початках довелось нам, як кажуть, проти рожна перти. 
Провідників радикального руху австрійсько-польська влада пе- 
реслідувала і карала не тільки грошовими карами, але й тюр' 
мою. Ця влада міркувала собі, що зломить нашу впертість і зав- 
зяття, але вийшло навпаки. Коли урядові чинники побачили, що 
ми перемагаємо рік за роком, вони опустили руки і почали ра- 
хуватись з нами як з дійсністю. 

Поступові люди по всій країні дивились на наші змаган- 
ня з подивом, додавали нам охоти і брали собі нас за приклад. 

На згаданих наших зборах хтось подав думку, що годи- 
лося б описати коротко початки і хід цієї визвольної праці для 
прийдешніх поколінь, щоби вони йшли нашими слідами і не дали 
доброму ділу змарнуватись. Мої товариші звертались і до мене, 
щоб я взявся за таку працю. Але я відказався від такої чести і 
порадив, щоб це зробив хтось з наших друзів, які хоч були менш 
активні в нашому русі, але за те могли пильно придивлятись дсо- 
дові тих подій збоку. Мав я на думці двох наших однодумців, 

183 



які були майстрами пера. Це був єдиний тоді серед нас інтелі- 
гент Сафат Шміґер,^^) що хоч жив переважно у Кракові, де він 
учився в університеті, але був ніби нашим опікуном і контрольо- 
ром нашого руху. А другий — це Яндрух Марцинюк — коваль 
з Добромірки. 

Але обидва відмовились писати спомини, кажучи, що не 
мають потрібних матеріялів, і ми вирішили відкласти ту справу 
на пізніше. Обіцяли собі, що кожний буде записувати все, що 
запам'ятав і що кому пощастить зібрати, щоб через кілька років 
можна було видати збірну працю, щось в роді Альманаху. 

Але, як кажуть, «тільки сир добре відкладати». Так воно 
вийшло і з нашим задумом. 

В 1912 р. мені довелось переселитись на Закарпаття. Наш 
давній рух на деякий час притих і ослаб. А коли незабаром ви- 
бухла Перша Світова Війна, то здавалось, що по нашій давній 
праці і сліду не стане. А то тим більше, що колишні діячі розбу- 
дженої Збаражчини один за одним переходили у вічність. 

Але показалось, що давній здоровий почин не пропав. 
Знайшлися молоді люди, які згадали недавнє минуле, і коли за- 
кінчилась війна, відновили давню працю майже в тому самому 
вигляді. 

Коли в грудні 1933 р. я відвідав свої рідні сторони в Збараж- 
чині, мої старі друзі, разом з молодим поколінням, вшанували 
мене несподівано та врочисто з нагоди мого бО-ліття. 

При тій нагоді прочитано спогади про мого покійного дру- 
га Яндруха Шміґельського^" ) і взагалі про нашу давню працю в 
Збаражчині. Писали це люди значно молодші, які не були оче- 
видцями тих подій, а тільки чули про. них від старших. Не диво, 
що в їх споминах було багато дечого неясного, а дещо взагалі 
не відповідало правді. Мав я при собі деякі уривки з моїх спога- 
дів, особливо про початки нашої праці, і прочитав при тій нагоді. 
Мої слухачі були здивовані, коли почули від мене дійсну прав- 
ду про те наше минуле, і коли правдивість моїх слів підтвердили 
присутні там живі свідки тих подій, — Яндрух Марцинюк, Ян- 
друх Гарматюк, Луць Іщук та інші. І тоді молодші автори своїх 
«спогадів» відмовились випускати їх у світ, а просили мене про- 
довжувати мої спомини та надрукувати їх, як тільки будуть готові. 

Незабаром так я і зробив, але була це тільки мала частина 
моїх споминів і розійшлась вона тільки на Закарпатті. 

184 



з того часу минуло кілька років, але особисті клопоти і 
загальні подіі не давали мені змоги довести діло до кінця. Так 
воно протягнулось аж досі.') 

Випускаю тепер чотири частини спогадів, які відносяться 
до відродження Збаражчини. 

Мої земляки в Америці, які так часто нагадували мені про 
обов'язок написати спомини і не переставали нукати мене, щоб 
я викінчував цю працю, будуть першими, хто прочитає ці сто- 
рінки. Маю надію, що дехто з моїх друзів буде ще живим, коли 
вийдуть ці спомини, і що вони радо читатимуть про те, що дія- 
лось колись в їх рідних сторонах. А ті, кого вже нема в живих, 
певно залишили синів чи дочок і внуків. Надіюсь, що й вони при- 
вітають ці спомини. 

Про те, чому я залишив рідну Збаражчину і в 1912 р. пе- 
реїхав на Закарпаття, а також про те, що я там робив майже трид- 
цять років, розкажу в другому томі своїх споминів — в частині 
п'ятій і дальших. 

Писання цих споминів не було легким завданням, бо не 
мав я під руками жодних джерел. Не було навіть старих часопи- 
сів. А кореспонденція моя була знищена. І тому в цих споминах 
знайдуться прогалини і недостачі, за які прошу в моїх читачів 
вибачення. 




Яцко Остапчук підчас писання цих споминів 



') Це було після закінчення Другої Світової Війни. Ред. 

185 



Єдиною допомогою мені в праці була мої нотатки, які я 
почав робити тільки тоді, коли деяких моїх друзів уже не стало, 
і я зрозумів, що тепер мене вже не мине обов'язок довести це 
діло до кінця. До цієї праці нукали мене ввесь час також мої друзі 
— Яндрух Марцинюк, Яндрух Гарматюк, Порфір Буняк і го- 
ловно Касіян Багрій. А коли останній помер в 1946 р., то в такій 
самій мірі натискав на мене мій земляк і приятель Іван Тарнов- 
ський із Смиковець, Тернопільського повіту, який тепер живе в 
Америці. Він постарався про те, що восени 1946 р. побачили світ 
мої спогади про Івана Франка. А після того він не переставав 
нагадувати мені, щоб я не затягав з писанням моїх споминів, по- 
ки ще служать мені сили. Щиро дякую їм усім за їх заохоту. 

ЯЦКО ОСТАПЧУК 



186 .# 



ЧАСТИНА ПЕРША 



ДИТЯЧИЙ І ХЛОП'ЯЧИЙ ВІК 



РОЗТОЧЧЯ 

Кожна сова хвалить своє гніздо. Та й чоловік робить те 
саме. Хочби як далеко відбився від свого дому, хочби яке добро 
запопав десь на чужині, то все одно якась невидима сила тягне 
його додому. Недаром говорить народня приповідка: «де 
добре то добре, а вдома найліпше». Людина прив'язується до 
рідного куточка та й до всього, що в ньому є. А головно до рід- 
ної матері, яка привела її на світ, і до цілого свого оточення, 
з яким зжилася і яке є ніби частиною її буття на цім Божім світі. 

Тимто, нехай не буде нікому дивно, що мене збирає кор- 
тячка повеличатися своєю рідною закутиною. 

Лежить вона на самому пограниччі південно-західної Во- 
лині і північно-західного Поділля. Річка Гнізна відділяє ті дві 
області від себе. Над нею і по обох її берегах розкинулося ко- 
лишнє повітове містечко Збараж. ІДіла та збаразька закутина 
є частиною волинсько-подільського Розточчя, яке обіймає со- 
бою простір приблизно від міста Теребовлі до Проскурова на 
півдні, а від Перемишлян до Крем'янця на півночі. Коли б диви- 
тися на Розточчя згори, то воно виглядало б ні то рівнина, ні 
височина. В жодному разі це не степова рівнина. Це горбкуватий 
район, в якому мають перевагу спадисті, майже рівні простори. 

Характерною для Розточчя є смуга, яка простягається від 
Збаража, Залужжя на Опрілівці, Добриводи, Залізці, Підкамінь, 
Почаїв, Тараж, аж по Крем'янець. Та смуга покрита низкою під- 
нятих вгору холмищ, якихось крутих вертепів і заглибин, крізь 
які протікають тихо, ліниво потоки, що саме тут, на Розточчі, 
мають свої джерела. Чим більше віддалюються ті потоки від 
своїх джерел, тим більше їхні береги вирівнюються і переходять 
у справжню рівнину. Видолинки над ріками місцями звужуються, 
то знов поширюються розкішними луками, сінокосами. 

187 



Верхи холмів та урвищ покриті переважно хаідоватими 
лісами або голими пасовиськами. 

Не зважаючи на нерівність терену, земля тут добра. Це 
переважно багатий, урожайний чорнозем. 

Можна сказати, що в районі Розточчя є всього потрошки. 
І, мабуть, тому воно таке принадне та миле. 

Літом ця закутина така чарівна, як казки діточі. Зате зи- 
мою страшна, мов ясні громи серед ночі. Цей невеличкий про- 
стір — це якийсь окремішний світ, цілком відмінний від сусід- 
ніх областей, які притикають до нього. 

Кому доводилося побувати зимою у самім Розточчі і десь 
недалеко в його сусідстві, то мусів помітити велику різницю в 
характері підсоння цих областей. Бо тоді як Розточчя звичайно 
закутане цілу зиму грубою верствою снігу, в сусідстві, довкола 
нього — немов небесна благодать. Якось там затишніше та 
привітніше. 

Майже на верхах Розточчя, або у його стіп, знайшли собі 
джерела всі більші ріки Поділля й Волині. Течуть ці ріки доволі 
близенько одна від одної і відводять свої води одні до Висли 
(Буг), другі до Прип'яті (Стир, Горинь з Іквою і Случ), а з нею 
— до Дніпра, а треті до Дністра (Смотрич, Збруч, Серет, Стрипа 
і Золота Липа). Бог самостійно тече до Чорного моря. Одинока 
Гнізна тече від сходу на захід і, змінивши дещо своє русло на 
південь, вливається під Теребовлею до Серета і з ним разом впа- 
дає до Дністра. 

Як область, в якій беруть свій початок названі ріки, Роз- 
точчя має доволі високе положення, що доходить місцями аж до 
висоти 450 м. понад рівнем моря. І саме тому підсоння цієї об- 
ласти значно гостріше, як у недалеких сусідніх областях. 

Крім того, Розточчя виставлене на гострі вітри із далекої 
півночі і сходу. Цим стихійним силам не стоїть ніщо в дорозі 
через цілий незміренний Сарматський Низ, від Льодовитого Оке- 
ану на півночі і від Уральських гір на сході, аж по хребет Кар- 
пат. Не диво, що силу і жах цих вітрів переносить у великій мірі 
також волинсько-подільське Розточчя. А ще коли при таких ві- 
трах випаде сніг, то тоді протягом кількох годин хуртовина по- 
завіває і покриє грубою верствою всі доли, видолинки і яруги. 
Буває часто, що важко дістатися від села до села, від хати до 
хати. Цілими днями люди працюють важко, аби перебитися через 
подвір'я до стаєн і накормити й напоїти худобу, щоб нав'язати 
зв'язок із сусідами й селом. Буває інколи й так, що як захопить 

188 



когось така шуря-буря в дорозі, — все одно, чи він іде, чи їде 
саньми — то вже його не дожидати живим дома. 

Сувора природа Розточчя, і тому все, що живе в ньому, 
мусить до неї приспособитись, або — загинути. 

Люди в тому просторі бувають зрідка високі ростом. Пе- 
ревагу мають тут середні ростом, при тім присадкуваті, плечисті. 

Очевидно, коли тіло загартоване таким гострим, твердим 
підсонням, то це відбивається й на дусі людини. 

Може я помиляюся, а може й не буду надто далекий від 
правди, коли скажу, що, завдяки такій природі, цей простір ви- 
дав доволі показний відсоток визначних людей. 

Цей незвичайний вигляд Розточчя і його гострий клімат 
мали вплив також на місцеву рослинність. Це видно на кожному 
кроці. 

От хоч би поглянути до ліса. Не побачите тут зовсім бу- 
ка, хоч він росте цілком недалеко звідси, наприклад, біля Львова 
або всюди понад Дністер. Тут йому зазимно. Дуб росте, але не 
пнеться вгору і звичайно покривлений і більш кріслатий, розло- 
жистий. Ясень — те саме. Граб не подібний зовсім на себе. Бе- 
реза, липа, сосна — те саме. Навіть верба не доростає своєї міри. 

Те саме треба сказати і про овочеві дерева. Зате смак 
овочів такий, що годі порівняти з ним смак найшляхетніших, 
старанно виплеканих овочів. 

Багато черешень росте тут по лісах — дико. Але які вони 
сочисті, запашні! 

Або яблука, так звані «тички» та «спасівки». Коли вони 
дозрівають, то їх запах здалека надить до себе. 

Як би плекати садовину старанно на Розточчі, то можна б 
напевно дійти до високих досягів. 

Вишні — це, мабуть, найбільша смакота й окраса Розточ- 
чя. Говорили колись збаразькі польські монахи Бернардини, що 
польська королева Бона,^) шукаючи найкращого місця для пле- 
кання шляхотної садовини, зупинилась на дебрах і яругах кре- 
м'янецької околиці і там ї"ї розмножила. А це якраз в області 
Розточчя. 

На жаль, за моїх хлоп'ячих літ селяни Збаражчини при- 
свячували дуже мало уваги плеканню і розмножуванню садовини. 

РІДНЕ СЕЛО І ДИТЯЧИЙ ВІК СЕРЕД РІДНІ 

Моє рідне село — Луб'янки Нижчі — лежить на одну го- 
дину ходу від колишнього повітового містечка Збаража. 

189 



Нижчі і Вищі Луб'янки це ніби одно село, бо тягнеться над 
тим самим безіменним потоком майже безперервним рядом. Оба 
ті села мали за моїх часів, коли я там жив, біля 900 чисел і при- 
близно п'ять тисяч душ. 

В них обох закорінився і поширився мій рід так, що де- 
яке відгалуззя вийшло вже поза межі свояцтва і вважалось чу- 
жим для моєї родини. І тільки прізвища свідчили про наше спіль- 
не походження. 

Мої батьки були середньо-заможні селяни, хлібороби. Мали 
кільканадцять-морґове господарство, яке могло від біди виста- 
чати на прожиток нашої невеличкої рідні. Але мої батьки вже 
замолоду були дуже запопадливі і непосидющі, і завжди заба- 
галося їм побільшувати та поширювати те добро, яке передав їм 
дід, що жив разом з нами, і до якого мама додала два морґи 
поля свого приданого. Коротко кажучи, мої батьки були на до- 
рібках. їх бажанням було завжди щось придбати й докласти до 
того, що вже мали, аби пізніше було чим своїх дітей обділити та 
й щоб забезпечити себе на старі літа. Так робили їхні батьки та 
й вони не вміли робити інакше. «Краще все щось доробити, як 
готове розгубити», говорили вони звичайно. 

Зразу, як тільки побрались, то тато займався деякий час, 
попри господарство, ще й дяківством. При тому зимовою порою 
учив грамоти сільську дітвору в церковній школі. Але той по- 
бічний хліб проївся скоро моїм батькам. Побачивши, що це пе- 
решкоджає їм у праці, вони відмовились від нього і присвятили 
всю увагу господарству. 

Був я тоді ще малим хлопчиськом, але тямлю часи тих 
гірких дорібків моїх батьків. Не було тоді відпочинку ні вдень, 
ні вночі; ні влітку, ні взимку. Мама мала аж забагато праці і 
клопотів з худобою, свійською птицею і з нами, дрібними дітьми. 
Самої тільки води треба було наноситися, що нераз плечі пооб- 
лізали їй від коромесла. Бо в цілому селі було тоді ледви чотири- 
п'ять криниць, і до найближчої з них було туди й назад добрих 
двоє гонів ходу. До того треба було вертатися з водою під такий 
стрімкий горбок, що важко було висобкатися на нього. 

Зимою веретено не виходило мамі з рук, а літом мусіла 
сама копати, сапати і полоти в городі, бо не було кому її виру- 
чати. Наймати за гроші робітника не було тоді звичаєм у моїх 
батьків. Раз, що в тому часі було важко за гріш, а по-друге, що 
праця в городі вважалася такою легкою, що молоду господиню 
були би люди взяли на сміх, коли б вона наймала когось до та- 
кої роботи. 

190 



Тато вганявся з кіньми за заробітками або спотикався за 
плугом на панському лані, аби відробити панові за випас нашої 
худоби на його пасовиську. Та й без того мав доволі праці коло 
оброблювання своєї землі і збирання плодів з неї. Ніч виганяла 
тата з дому, ніч приганяла його до дому. Ніколи було й надиви- 
тися на нього, хіба в неділі й свята. 

Та й дід наш старенький не жив у нас на ласкавому хлібі. 
Він хвилинку не дармував, все собі шукав роботи. Перший вста- 
вав і останній лягав спочивати. А вночі як тільки пес дався чути 
на подвір'ї, то дід уже був на ногах. Дарма, що угинався під ва- 
гою своєї шістдесятки і був каліка на ліву ногу. Немов той раб- 
вартівник, він спішив туди, де було треба, щоб не мусів труди- 
тись хтось інший. Вся та робота йому — ніщо. Він, старий крі- 
пак, який п'ятнадцять літ робив із мусу, під загрозою панського 
палюгона, — робив тепер таку саму роботу по своїй волі, мов 
яку іграшку. Тато й мама могли спокійно спочивати, коли дід 
виконував обов'язок добровільного домашнього вартівника. 

Але літом то наш дід — рідкий гість дома. Жив у лісі, на 
пасіці. Там він днював і ночував — у колибі, яку сам собі поста- 
вив. Мав яких п'ятдесят пнів бджіл. Роботи доволі, коли робити 
так, щоб було все як слід. 

Коли ж доведе діло з бджолами до ладу, то й тоді не по- 
сидить там з заложеними руками. Почистить деревину, сире гил- 
ля поскладає. Нехай схне протягом літа, пригодиться на зиму. 
Скосить траву на пасіці і висушить, сінце поскладає. Як прийдуть 
колись з возом, заберуть готове. Дід не квапиться додому. Аби 
хліба передали і до хліба що додали, то й до суботи побуде там. 
А в суботу під вечір ми на діда вже чекаємо. Та він довго не 
посидить вдома. Поголиться, умиється, з'їсть теплої страви і знов 
спішить туди, звідки прийшов. І так проходить дідові ціле літо 
аж до осені. 

Скучно всім нам за дідом, але зате раділи, коли восени 
повертався додому. Привозив з собою і всю свою медову мушню 
на зимування до дому. До стебника, на спочинок. А найбільша 
радість була з того, що дід привозив додому дві-три бочки меду. 

Зимою чекала діда нова робота. Кожного вечора, накор- 
мивши й напоївши худобу, він все заводив якусь фабрику в хаті. 
Ось він дається вже чути. В сінях чути шелест соломи. Одчиня- 
ються хатні двері і дід вкидає три-чотири приколотки до хати. 
Відходить і через деякий час знову чути його стук у сінях. Від- 
чиняються двері, і дід ледви ташдіть перед собою скрипку до 
різання січки. Скринку ставляє недалеко порога. Наладжує. Від- 

191 



хиляє різак трошки набік і потягає бруском. Шепіль-шепіль-ше- 
піль-шепіль. Погострив, поставив різак на місце. Тепер притис- 
кає жменею лівої руки солому, а правою рукою поводить різаком 
згори униз: шах-шах-шах-шах. 

Але й для лівої ноги є робота — птитискати солому, що 
підходить пащою скринки під різак. 




Тип селянина із Збаражчини. 

Луцько Яремчук із села Луб'янки Нижні. 

Це рідня Яцка Остапчука і дідусь 

Софії Ґонти. 



Складна і важка це робота. Важка на руки, та ще й ногам 
неволя. Це не те, що були пізніше ручні, а ще пізніше кіратові 
і моторові січкарні. Вони — іграшка в порівнянні із старосвіт- 
ською роботою. А проте дід не нарікав і не вважав своєї праці за 
щось понад свої сили. За годину, чи може довше, упорається з 
своєю роботою, повтирає піт з чола, витащить скрипку з хати, 
позбирає січку до мішка і винесе з хати. Позамітає, вмиється — 
готово. 



192 



Вечеря. По вечері деяка балачка, казки дітям, якщо ще 
не позасипляли, тай знову — до дальшої роботи. 

Десь, ні звідси, ні звідти — знайшовся в дідових руках 
коловорот до сукання мотуззя. Зняв дві-три ручки прядива з поли- 
ці, поставив собі стільчик перед коловоротом, сів на стільчик, при- 
сукав прядиво на кінчик ріжка коловорота тай зафуркотів... Коли 
дід виплете потрібну кількість шлиїв і вуздечок та накрутить 
і пасуче віжок, посторонків та мотуззя, то тоді переходить на 
легшу роботу. Навиває клоччя на кужіль і пряде. Треба буде 
мішків, ряден, дергів... Пряде дід клоччя, а мама прядиво чи вовну. 

Нема майже днини, аби не прийшов хто з чужої челяді. 
Дехто з близьких своячок, або сусідських дівчат чи молодиць. 
Одні на деньки, другі на вечерниці. 

Весело тоді в хаті, гамірно. Говорять про всячину, при- 
казують, жарти строять, сільські новини торочать. Від часу до 
часу заведуть пряхи яку-небудь коляду чи щедрівку. Оттоді ми 
оба з моїм молодшим братом Влодзьом залишаємо свій закамарок 
на запічку. Відкидаємо свої звичайні забавки і примощуємось 
поміж пряхами. Вчимося колядувати. 

Найбільш цікаво прислухуватися, як дід підтягає за пря- 
хами своїм здоровезним, «грубим» голосом. Голос той розлива- 
ється по хаті, що аж посуда бренить у миснику, аж вікна тря- 
суться. Дивно нам, що дід не переходить чомусь на свого «ча- 
бана», якого він любить завжди співати, а ми ще більше — слу- 
хати. Просимо з братом, аби не минав дід того «чабана» і цим 
разом. Дід зразу відмовляється. Каже, що тепер піст, «Пилипів- 
ка», то не годиться співати інших співанок, як тільки колядок 
та щедрівок. Але, кінець-кінців, розрішається від неіснуючих 
приписів і заводить свого «чабана»... 

Нам уже не першина чути цю співанку, і ми підтягаємо 
за дідом. При тому я наче бачу того чабана, високого та дужого, 
з рядном на плечах, з сопілкою в лівій руці і з батогом-тюгою 
у правій. Ніби вилускує ним на пострах череді, що аж відголос- 
ся широко лунає. Овець завертає. 

«Дідуню, а скажіть нам щось за панщину», — прошу діда. 

Чув я вже нераз і не два рази про те недавнє людське 
горе, якого й дід зазнав сам на собі. Але мені хотілось би ще 
раз почути, а головне впевнитися, що панщина вже справді про- 
пала назавжди. Чи не вернеться вона ще раз та чи не прийдеться 
ще й нам зазнати того лиха. 

Дід впевняє, як тільки може, що вмерлого не повертають 
ніколи з того світа, і що нинішні люди вже не те, що були ко- 

1&3 



лись. Вже засмакували нового, вільного життя, то не було б 
так легко запрягти їх знову в неволю. 

Тепер, каже дід, є тільки один пан: цісар. Аби заплатити 
йому податок і вислужити тих нещасних три роки воєнщини. А 
до війська кличуть трохи тому, аби було ким відбиватися від 
заграничних напасників, а ще більше через те, щоб не бунтува- 
лися ті ляхи під боком. Зразу вони не могли ніяк забути своєї 
Польщі. Все зривалися і ворохобилися, і не даром мусіли тоді 
наші хлопці служити аж по двадцять п'ять років у війську. По- 
тім вже якось зменшили на дванадцять літ. От то була кара 
Божа. Постарівся, заки пустили додому. А багато то й зовсім 
не повертались додому. Або згинув десь в боях, або оплутався 
денебудь на чужині. Не диво, що молодь не мала ніякої охоти 
іти до війська. Тікала врозтіч. Жандарми брали силою парубків 
до війська. Облавами вганялися за ними, мов за дичиною в лісі. 
А нині що: рік-два відбув, біди збувся, і сидиш собі вдома як пан. 

Коротко кажучи, дід виростав з кожним днем в очах ді- 
твори на першу особу в хаті. А це тому, що він присвячував нам 
найбільше уваги. Бувало, він і попестить і пожаліє нас, коли 
звернемося до нього з якимись жалобами. Він і забавок нам все 
нових придбає. Зимовою порою саночки нам справить та ще й 
сам по подвір'ї повозить. Бувало дід робить якусь свою роботу, 
а ми не перестаємо розпитувати його про всяку всячину. Зви- 
чайно, як діти. А він ту нашу допитливість діточу терпеливо 
розбирає, пояснює, повчає, до всякого пізнання приводить. 



МОЯ ПЕРША ШКОЛА 

Малим хлопцем я був не тільки вразливий та боязкий, 
але й тілесно розвивався дуже слабо. Був блідий як стонога й 
оспалий. Здохляком прозивали мене не тільки мої товариші на 
вулиці, але і вся моя рідня. 

Мої батьки журилися мною і не знали, що мають почати 
зі мною. Говорили часто між собою, що не буду здатний до 
хліборобської праці, і що було б найкраще післати мене кудись 
на науку — до якогось легкого ремесла, а ще ліпше — до школи. 

Давно вже морочить їм голову тою школою їх кум Яць 
Хомик. Він звик усе давати себе за приклад. Бо й він селянська 
дитина. Його батьки — нуждарі з Шельпак, де парохом є Сте- 
пан Качала,^) що віддавна є послом до Краєвого Сойму і чле- 
ном Ради Державної.2*) Він то подбав про те, щоб Хомик вивчився 
на маляра. Тепер він малює церкви і різні картини. Пан тай го- 

194 



ді. Не даром прийняв його собі за затя Копровський, також ста- 
рий церковний маляр, який доробився на малярстві і накупив 
собі багацько землі і ліса в нашому селі. Фільварок у нього був, 
тай то не який-будь. Не мінявся б з першим-ліпшим попом. Має 
велику родину, і всі його діти вчаться або вже й повиучувалися 
в школах. 

Мої батьки договорилися вже давно з цим Хомиком, що 
дадуть мене до школи, але не знали, як почати таке важливе 
діло. В Луб'янках школи нема, і Бог знає, чи коли буде. Є в селі 
кілька громадян, що хотіли б закласти школу, але решта села 
проти школи. Не хочуть її не тільки тому, що будова й утри- 
мання школи коштували б багато, але і з інших міркувань. Ка- 
жуть, що чим більше в селі грамотних, тим гірше. Власне — 
через них, — кажуть люди. Бо, мовляв, двадцять років тому 
село вислало саме таких грамотіїв, як своїх «плєніпотентів», на 
суд, щоб процесувались з панами за ліси й пасовиська, а ті про- 
далися, і село збулося через них свого добра. 

А от, мовляв, ще й досі живе в селі неабиякий грамотій, 
Копровський. Він маляр-богомаз, малює святих по церквах, а 
чорт сидить у нім... Кілько людей перевів він на біду своєю гра- 
мотністю? Кілько землі видурив у людей за безцін, або лиш за 
марний могорич? Він гірший від десятьох жидів! Бо він уче- 
ний, читає кожної неділі Апостола в церкві і вміє хитро залізти 
людям у душу і переконати чоловіка, що краще жити без зем- 
лі, як із землею. Коли вже, мовляв, мати землю, то треба мати її 
багато, цілі лани, або краще взагалі не мати. Ні, ні, — хоро- 
ни нас Господи від письменних. 

Але мій тато не слухає такого мудрування і не перестає 
переконувати людей, що школа потрібна людям таксамо, як 
хліб, сіль, повітря і вода, і що вже наші найближчі потомки бу- 
дуть сміятися із своїх батьків за те, що вони не розуміли цієї 
правди. І нехай кожний знає, що не всі письменні люди мусять 
бути такі, як Копровський. І якщо хочемо перемогти таких як 
Копровські, то мусимо вчитися і бути мудрими і хитрими, та- 
кими як і вони. 

Покищо мусіло бути так, як того хотіли противники шко- 
ли. Тобто: як кому забагається школи, то хай шукає собі вчи- 
теля і хай утримує його і школу. 

Зголосилося кільканадцять господарів, які бажали, аби 
їхні діти навчилися трохи грамоти, бодай стільки, щоб уміли 
величати Бога з церковних книг і не були звичайними стояками 
в церкві. Я також згодився ходити до школи. На учителя під- 

195 



шукали наші батьки чоловіка середніх літ, сліпого на одно око, 
скромного та маломовного. Видно, якась журба присіла ту лю- 
дину. Одягнений по-міському, але дуже тандитно. Тямлю його 
добре, ніби бачу його ш,е й досі перед собою. 

Він ночував у нас першу ніч, як прийшов до села. Пока- 
залося відразу, ш.0 вчителювання не було його головним покли- 
канням... Він признався вже першого дня, ш,о знає і шевську ро- 
боту і, якщ,о є в нас якась робота, то він готов узятися за неї 
хочби й зараз. 

Нічого й казати, що для хати було тоді великим ш,астям, 
коли швець сам попався туди в зимову пору. Роботи було дово- 
лі, на кілька вечерів, і він насамперед, обслужив мене. Попра- 
вив чоботи свого завтрішнього школяра. 

Учитель і швець, в одній особі, носив у тій самій своїй 
торбі букварі, таблички до писання, олівці й зошити, а при тім 
усе своє шевське причандалля. 

На другий день рано я ш.е витягався у свому леговиш.і, 
як мій учитель уже працював коло моїх чобіт. А як скінчив, 
до дали йому поснідати, і він пішов приготувати школу. 

Скоро треба було і мені збиратися до школи. Чванився чо- 
бітьми, які полагодив мені учитель, ніби новими. Одягли мене 
в синій мамин кафтан. Трохи був він задовгий, сягав аж по 
п'яти. Треба було підправити і приперезати крайкою. Шию під- 
в'язали хустинкою, натиснули шапку майже нижче вух. Книж- 
ка й табличка помандрували у торбину і — з Богом. 

Дід повів мене перший раз до школи. Недалеко прийшлося 
йти до тої школи. То була Бохенчишина хатина. Я знав добре той 
горбочок, на якому стояла та хатина. Звідси найкраще було 
спускатися санками вниз до потока. 

У тій хатині сиділа стара мати з дочкою, молодицею. У 
тої молодиці був чоловік, та його можна було бачити вдома ду- 
же рідко. Він вештався все десь по роботах. Не тільки у своєму 
селі, але пускався й на чужі села. Зарібникував. Дітей у них в 
хаті не було, тому й місце добре на школу. 

Дід пустив мене вперед, і ми увійшли до хати. 

«Слава Ісусу», сказав дід. — «Слава на віки», — відпо- 
віла стара Бохенчиха. 

Відтак звернувся дід до вчителя: «Передаю вам, пане 
вчителю, мого внука. Учіть його всього доброго і вважайте на 
нього ви тут, у школі, а я дбатиму вдома, аби він не дармував 
і вчився того, що ви покажете йому осьде, у школі. А ти, ди- 
тинко, справуйся так, аби ми вдома мали з тебе потіху. Бувай- 
те здорові». 

196 



До школи я привик і полюбив науку. За зиму я вив- 
чив азбуку і помалу почав читати склади. На весну розій- 
шлася школа. Батькам треба було дітей до помочі при всякій 
роботі. Мої батьки, заохочені першим моїм успіхом в науці, ра- 
дилися, Ш.0 робити дальше зо мною. Стало на тім, що зараз по 
жнивах дадуть мене на науку до сусіднього села Красноселець. 
Жити й стравуватися буду у маминих родичів Кальбів, у Роз- 
ношинцях. До школи мені звідтам не конче далеко. 

Діда (маминого батька) вже не було. Помер перед кіль- 
кома роками. Бабуня вела сама показне господарство. Госпо- 
дарила з двома синами і невістками. 




Яцхо 0стапч7к перед могилою ДІда* 



197 



Оба сини відслужили вже давно при війську, а проте не 
відмовлялися слухати наказів і розпорядків своєї матері. Слу- 
хали як малі діти. В хаті спокій, у дворі порядок. Робота про- 
ходила, як молитва в церкві. Не чути було ніякого спротиву, ні 
воркотіння. 

В неділі й свята приходили на гостину і за порадами до 
бабуні старші сини та дочки. Було їх усіх дев'ятеро: шість синів 
і три дочки. Сини — хлопи як дуби, дочки — як зозулі. Всі ве- 
селі, повні життя, між собою згідні та привітні, супроти бабу- 
ні покірні та слухняні. Розумна, розважна та моторна жінка бу- 
ла та моя бабуня. Може трохи й загорда. 

її рідний брат, Пилип Дячун, вивчився на попа і був ка- 
техитом^) при гімназії в Бережанах. Але після того, як австрій- 
ська влада помирилася з польською шляхтою і передала україн- 
ців на поталу ляхам, то Дячун покинув ту посаду і пішов на 
службу до «русского восточного царя». Була вістка, що став 
професором Варшавського університету . 

Та й сама бабуня вивчила одного сина, Федя, і той учи- 
телює вже кільканадцять літ в Острові, за Тернополем. Часто 
приїздить, відвідує рідню. Не цурається, що то прості люди. Бо 
є й такі, що як вивчився, то вже йому не показуй ні сестри, ні 
брата. Соромно йому признаватися до простаків, дарма, що во- 
ни вигодували й вивчили його. Синова жінка, як видно, вдалася 
у свою рідню: в Копровських. До неї простакам — не присту- 
пай... Але бабуня не бере собі до серця невістчиної гордовитос- 
ти і часто говорить синові: «Твоя жінка пані велика, а я собі 
ще більша.» 

Говорили, що поки жив дід, то завжди ішов під бабин 
лад. Твердим, але притім розумним словом бабуня переводила 
все по своїй волі. Бабуня не знала жартів. Казали, що були й 
такі випадки, що неслухняного сина веліла другим синам зва- 
лити на лавку і всипати йому стільки буків, скільки вона при- 
значила. Дарма, що в того сина були вже свої лепські діти. 

«Малих дітей не треба вчити биттям, але добрим, розум- 
ним словом, прикладом. Тай не штука бити малого, слабосилого. 
Зате треба карати великого, старого, якщо заслужив собі на 
це, аби не забував того, чого навчали його ще змалку». Оттак 
приговорювала нераз бабуня. 

Добре було мені в бабуні, тай не одного доброго нав- 
чився я там у неї. І харчувала несогірше, і доглядала на кож- 
ному кроці, і вміла заохотити гарненько до книжки, до науки. 

Прийшла зима. Впали великі сніги. А від бабуні до школи 
було мені не дуже близько. Добрих чотири гони ходу, бо школа 

198 



була не в Розношинцих, а в Красносільцях... Важко було мені 
човгати по снігах. Нераз плакав, пробиваючись до школи і по- 
вертаючись додому. Жаліли мене всі через те, але від того не 
було мені жодної потіхи. 

Одної неділі приїхала на гостину до бабуні її найстарша 
дочка з чоловіком. Тобто моя тітка і дядько. А вони жили в 
Красносільцях. 

«Слухайте, діти. Візьміть ви Юстининого хлопця до се- 
бе» — говорила бабуня, маючи на думці мене. «Йому, говорила 
бабуня, далекий світ ходити звідси до школи. А ш.е й тепер, ко- 
ли Пан-Біг дав таку тверду, завальну зиму. Від вас буде йому 
багато ближче ходити до школи». 

«Візьмемо, чому би не взяли. В нас не буде йому гірше, 
як і у вас. Його батьки будуть напевно задоволені цим. Шкода, 
що ніхто не прийшов скоріше на цю думку. А то дитинисько на- 
бідилося такий довгий час, бродячи по снігах» — казала тітка. 

«Ну, так добре», — притакнула бабуня. «Тільки вважайте 
мені на дитину, бо ви бездітники, то не розумієте, що то дитина, 
що дитині треба догоджувати і мати її завжди на оці». 

«Та воно правда, що в нас дітей нема. Але щоб ми не ро- 
зуміли, що то дитина, то того, мамо не говоріть. Адже ж ми ще 
не забули, що ми самі не так давно були дітьми. Та ось ви і те- 
пер не перестаєте кликати нас "дітьми", пожартував дядько. 

«Жарт-жартом», — сказала бабуня — «а я таки наказую 
вам, аби ви мені того хлопця доглядали і в нічім не кривдили.» 

І так я опинився у моїх свояків Телев'яків у Красносіль- 
цях. Добре бабуня говорила, та ще й з таким притиском, що «ви 
бездітники, то й не розумієте того, що то дитина». 

У Телев'яків я пробув майже до кінця зими. Але гіркий 
світ! Ледве витримав. Не багато бракувало, щоб я переплатив 
життям те зимування. 

«Нащо тобі, хлопче, сушити голову. Ти й так не будеш ні 
попом, ані якимсь паном». 

Оттак відбирала мені охоту до науки моя тітка. 

«Є тих дерунів і дармоїдів досить і без тебе. А ти зробиш 
краще, як послухаєш мене. Учися всякої простої роботи, до го- 
сподарства приспособляйся. Ось я тобі навину зараз клоччя на 
кужіль. А ти бери веретено до рук і — вчися прясти. Не святі 
ліплять горшки. Ти навіть не оглянешся, як навчися прясти. Зи- 
ма довга. В день до школи, а вечером — під кужіль. Тут не треба 
ні голови, ні сили. Побачиш: буде тобі здаватися, що ти відпо- 
чиваєш після школи. А напрядеш клубок-два, я продам жидові і 
вже будеш мати пару крейцарів на яку-небудь свою потребу. Або 

199 



мама справить тобі що-небудь на свята і буде видіти, що має вже 
з тебе якийсь пожиток і потіху. Будуть раді, що вдалася їм така 
прикладна дитина». 

Так я навчився прясти клоччя, а потім пряв і вовну. 

Частенько відривали мене від книжки. Не тільки нукали 
мене прясти. Чим далі, то брали мене до всяких інших послуг, а 
я не смів відмовлятися. 

Була в Телев'яків дівчина-приймачка, Гапка. Була вона 
так само одна з моїх сестер по дядькові. Так тої не пускали на- 
віть ходити до школи. 

Було в них господарство доволі велике. Четверо робочих 
коней, п'ять-шість корів, яких п'ятдесят овець. І то всьо було на 
її голові. 

я мусів помагати отсій сестрі кормити та напувати худо- 
бу тощо. Бо дядько майже не виходив із стодоли. 

Тоді ще не знали машин. Щойно десь-не-десь показува- 
лися. Отож дядько ціпакував-молотив зерно зо своїм кривим су- 
сідом Ільком, який все там щось відробляв. Позичить, було, у 
дядька грошей на відробок та й відробляє відсоток від тих гро- 
шей. То знов позичить зерна на хліб. І знов відробляє за те зер- 
но. І так усе, коли, було, спитай того Ілька, чого він прийшов нині, 
то він завжди відповідав, що відробляє. І ми з Гапкою не могли 
вийти з дива, як то можна все лиш відробляти й відробляти і ні- 
коли не відробити... 

Майже щовечора кликали мене різати січку. 

Тоді саме появилися були перший раз січкарні, і наш 
дядько лакомився різати якнайбільше січки. Різав не тільки для 
власної худоби, але ще й возив, бодай раз на тиждень, пару де- 
сятків мішків тої січки на продаж до міста. Продавав січку всяким 
фірманам. 

Як почалася робота коло січки, то ішла кожний вечір. 

Приймачка з Ільком обертали, дядько накладав у скрипку, 
а я подавав дядькові солому під руку і відгортав січку до кута 
в коморі. Коротко кажучи, мав я досить праці у моїх свояків, і 
мені доводилося заглядати до книжки хіба в неділі і свята. 

Та й з харчуванням не було вже того добра, що в бабуні. 

«Слухай-но, дитино», говорила, бувало, тітка до мене. «Від 
нині починається піст. Ти маєш уже свої роки. (Мені йшло на 
восьмий рік). Мусиш постити враз із старими. Бо, що скажеш 
попові, як підеш сповідатися за дві-три неділі? Буде інколи якась 
тепла страва чи бараболі, або й не буде. Буде часом і так, що 
треба буде обходитися і сухим їдлом. Бо так годиться постити 
в піст. А за пісне їдло не тяжко. Ось я покажу тобі зараз, як при- 

200 



готовити й самому щось до їди. Маєш осьде головку часнику. 
Потереби його ось так. Може ти вже й бачив коли? А тепер бе- 
ри ті зубчики і покриши їх дрібно. Кинь до МИШ.ИНИ і розітри їх 
ложкою — отта-ак... Зараз дам тобі трошки олію, до того добру 
ложку води. Вимішай то і маєш готову пісну омасту. А тепер 
лиш вкроїти скибку хліба, мачати і — їсти на здоров'я. Не бійся, 
будеш ситий — такий, ш.о ну... тепер, як ти вже бачив, як це ро- 
биться, зможеш готувати собі таке вже без моєї помочі». 

При такім харчі сил не прибувало. Прийшла скоро безсон- 
ниця. Бувало, ляжу на твердій печі, а сон мене не береться. Пе- 
ревертаюся на один бік, то на другий — ні, не спиться. Лягаю 
ниць — ні. То знов горілиць. Нічого не виходить. Нема спання. 

«То Ш.0? Ти Ш.Є не спиш, дитино?» — питає мене тітка. 

«Ні, не сплю. Не можу заснути, тітко». 

«Знаєш, сину, зроби ти так: якщ.о прийде тобі до голови 
думка про школу, так ти ту думку відкинь від себе геть, на бік. 
Забудь за неї. І не думай про ніщо. А як прийде тобі на ум якась 
друга думка, хоч би про маму, тата чи дідуня, то ти зроби з нею 
те саме, що з першою. Геть ї"ї від себе! І знов роби так, як я го- 
ворю тобі: не думай нічого! Прижмури очі і зроби оттак, якби 
ти мав ніби то глибоко кудись падати. 1 кілько разів прийде на 
тебе якась нова думка, так ти всі ті думки відкидай від себе, до- 
ки не заснеш». 

Я робив так, як навчала мене тітка, але то не помагало 
мені нічого. Сон не брався мене та й годі. Аж десь пізно, пізнень- 
ко, над раном, коли почував я себе цілком змореним й обезси- 
леним, западав я в легкий сон. 

Але тому спанню приходив скоро кінець, як тільки тітка 
пробудилася і з лоскотом розпалювала в печі та ще й голосно 
проказувала свій ранній «Отченаш». 

Березневий зрадливий холод приніс мені гіркого гостин- 
ця. Ціла долина, куди приходилося мені ходити до школи, була 
затоплена водою від розтоплених снігів. А мої чоботи були дран- 
тиві. Крім того я бродив по болоті коло хати, де мене вже на 
добре притягали до всяких робіт. Я довго не піддався своїй не- 
мочі і сновигав, поки цілком не знемігся і не звалився з ніг. 

Мої опікуни й не помітили на мені тої зміни, яка мене гні- 
тила і яку міг бачити кожний, хто мав очі. Післали вкінці прий- 
мачку до моїх батьків, і мій тато приїхав таки разом з нею і за- 
брав мене додому. 

Два-три тижні пролежав я важко хворий на запалення ле- 
генів, але дякуючи лікарській помочі, а ще більше доглядові, яко- 
го не жаліла мені моя мама з дідусем, я прийшов до себе. 

201 



Як тільки я подужав, то перш за все я поглядів за своєю 
шкільною книжкою, за якою я тужив, хоч і який був хворий. Кра- 
сноселецька школа була для мене доброю спонукою до науки. 
Старий учитель Озіміна, хоч і поляк, проте вмів підглянути в 
мені талант до науки, похвалив нераз прилюдно перед цілою 
школою за мій поступ, і це рішило про моє непохитне бажання 
вчитися дальше. Бачили це й мої батьки і сказали собі, що да- 
дуть мене до школи в місто. 



НАУКА В ШКОЛІ БЕРНАРДИНІВ У ЗБАРАЖІ 

Не знаю, ш,о за причина була тому, ш.о мене не дали до 
школи ш,е того самого року по жнивах, але аж цілий рік пізніше. 

Школа містилася в монастирі польських монахів Бернар- 
динів у Збаражі. Монахи не тільки управляли нею, але і самі 
вчились. Було два-три світські вчителі, які вчили української мо- 
ви, співу й гімнастики. 

Мене призначили до другої кляси. Казали мені приклада- 
тися більше до науки польської мови, бо хоч читав я по-польськи 
несогірше, говорити ніяк не вмів. Хоч мені язика вріж. 

Скоренько я знюхався зо своїми шкільними товаришами, 
які зразу поглядали на мене як на якогось непотрібного приблуду. 
Панських дітей я обминав здалека і старався не мати з ними 
ніякого діла. 

Одного дня викликав мене перед себе учитель співу Но- 
вацький, українець, і запитав мене, чи є в мене голос. Я признав- 
ся, що є. 

«А не міг би ти заспівати нам щонебудь?» 

«Можу», відказав я. 

«Ну, то заспівай нам якої. Першу-ліпшу, яку знаєш». 

Я стояв перед цілою клясою і як помітив, що так багато 
очей позирає на мене, то засоромився і не мав сміливости сам 
одинокий співати. 

«Е, небоже, то так не йде. Це школа, отож мусиш слуха- 
ти мене. Мені треба знати, який в тебе голос». 

Це вже інша річ, подумав я собі. Сором не сором, мушу 
показатися. 

І я стиха, півголосом, почав виводити весільної. 

Ой, чорная тернинонько, ой дівчино, дитинонько і т. д. 

«красно, дуже красно», хвалив мене учитель. 

«А де ти чув цю пісню?», випитував мене учитель. 

202 



«у нас на селі співають так, як молоду виряджають до 
церкви на вінчання». 

«А може б ти заспівав нам такої, щоб ми могли за тобою 
співати всі гуртом?» 

І я співав: 

У лісочок зелененький 
Ходіть хлопчики миленькі. 
Заспіваєм, щоби чути 
В темнім лісі наші нути. 

«Добре, дуже добре», хвалив учитель. «Прокажи ще раз 
ту пісеньку помало, аби всі могли записати собі», казав мені 
учитель. 

Записали і заспівали кілька разів, поки всі не засвоїли собі 
отсю легеньку співанку. 

Від тепер я мусів доставляти постійно нових співанок для 
кляси і вчити своїх клясових товаришів співати. 

З того часу я бачив, що все ж таки я у тій школі на щось 
придатний, і це було мені свіжою принукою до науки. 

Тільки ж квартира, де примістив мене мій тато, не дуже 
помагала мені в науці. Було це в одного збаразького шевця, 
коло самої Воскресенської Церкви. Називався Кость Добротвор. 
Сам майстер і його два челядники не переставали ковтати своїми 
молоточками від раннього ранку до пізної ночі. Майстер вихо- 
див часто в місто, і тоді обидва челядники давали собі волю і 
заводили між собою спори і колотнечі. Майстер гримав часто на 
своїх челядників, і між ними годі було почути яке добре слово. 
Нераз доводилося мені бути свідком, як майстер приходив з мі- 
ста п'яний, накидався на хлопців у грубий спосіб і періщив їх 
ременем, куди попало, коли котрий відворкнув щось. 

У тій самій хаті, де я мав квартиру, тільки через сіни, 
жила собі в маленькій комірчині бідна родина Цісецьких. Старий 
чоловік із жінкою та їх синок Олекса. 

Хлопець був на яких п'ять-шість літ старший від мене. 
Ходив до тої самої школи що й я, але значно вище від мене. Був 
у четвертій клясі. 

Помало наблизився я до своїх сусідів, і показалося, що 
ми були собі сусідами ще й з іншого боку. Вони походили з Ви- 
щих Луб'янок і в моїм селі мали свояків, мені добре знайомих. 

Коли я почув, що ті люди з Луб'янок, то я спитав їх, де 
вони там жили. Були зразу сильно заклопотані і не знали, що 
мені відповісти. Але старий переміг себе і сказав цілком от- 
верто, що вони звикли мешкати там, де знайдуть порожній ку- 

203 



ток. Ані в Луб'янках вони не мали власної хати, ані тут. Вони — 
звичайні комірники. 

Старий служив колись при війську — дванадцять літ. Бо 
так довго треба було служити тоді. Як відходили рекрути з села, 
то за ними плакали, як за покійниками. Бо мало було надії, щоб 
хто міг вернутися живим з такої довголітньої воєнщини. Або 
забили десь у боях, або лишився десь на чужині. 

«Мені було байдуже, коли я відходив до війська», гово- 
рив Цісецький. «Був сиротою, наймитував як не по господарях, 
то по дворах. Ніхто не плакав за мною, коли я ішов служити ці- 
сареві, ані я не мав за ким плакати. Протягом дваднадцятьох 
літ мав я досить часу навчитися при війську грамоти, і жилося 
мені несогірше. Був підстаршиною і був би залишився при вій- 
ську, але відпустили. Відбув я одну війну, проти Франції в 1857, 
потім другу, з прусаками в 1866 р. В тій другій я осліп, а слі- 
пого, звичайно, ніяке військо не потребує. І звільнили. Дають 
мізерну інвалідну запомогу, але було б мені з нею дуже гірко, 
коли б не милостиня ласкавих людей. Ще перед трьома роками 
жили ми в комірному в Луб'янках, а тепер перейшли сюди ради 
сина. Хочемо, аби вчився, покищо тут у Збаражі, а як потала- 
нить, то може піде й до Тернополя. Може бодай вивчиться на 
сільського учителя». 

Із старими Цісецькими познайомився я тоді, як їх сина 
не було доіУіа. Ходив доучувати панських дітей за невеличку на- 
городу. Коли Олекса вернувся вечером додому і застав мене у 
своїй тісненькій хатині, то зрадів, але одночасно й був збенте- 
жений моєю несподіваною появою. Я помітив, що його тяжко 
гнітили злидні і нестатки батьків. Пізніше я побачив, що всі його 
зусилля зводилися до того, щоб через школу й науку вибитися 
чим скоріше із тої крайної біди й упокорення, в яких вони всі 
троє каралися. Було видно, що бажав доказати своїм батькам, 
що не змарнується, а ще й поможе їм дожити легше старечого 
віку. 

Я забігав кожний день до Цісецьких і прив'язався до Олек- 
си, як до свого брата. Він помагав мені трохи в науці, і мій тато 
платив йому за те певно краще, як батьки тих паничиків, яких 
він підучував. 

На жаль, нам не довелося жити довго оттак близько з 
собою. Коли я переходив до третьої кляси, то Олекса опинився 
вже в гімназії в Тернополі. Але як прийшлося мені приготовля- 
тися до гімназії два роки пізніше, то хто знає, чи було би вий- 
шло що з того, коли б він не поміг мені у тій підготовці. В Тер- 

204 



нополі ми жили пізніше разом в Бурсі ім. Степана Качали, але 
коротко. Він покинув скоро гімназію і перейшов до учительської 
семинарії. По-перше тому, що там міг уже за чотири роки дійти 
до власного куска хліба, ставши народним учителем, а по-друге 
тому, що, як учительський кандидат, діставав місячну грошову 
допомогу і не потребував обтяжувати своїх бідних, старих 
батьків. 

Протягом дальших двох років я ходив до школи пішки. 
Не такий то далекий світ було ходити, бо лиш дві години ходу 
туди й назад, але все ж таки надоїло мені те ходження, особли- 
во підчас осінніх дощів і зимових хуртовин. 

Часто підвозили мене до школи кіньми — верхом, або 
возом чи саньми. Першу зиму підвозив мене мій молодший брат 
Володя. Другої зими підвіз лише кілька разів, бо захворів на за- 
палення мозку і після одного тижня мук помер, не скінчивши на- 
віть десяти років. Маю його на своїм сумлінні, бо, мабуть, про- 
студився, коли возив мене холодними ранками, не маючи при тім 
теплого взуття. Був любимцем цілої родини. Хлопець — мов з 
каменя витесаний. Батьки тішилися ним, особливо через те, що 
небіжчик мав великий нахил до господарки, і від коней годі бу- 
ло відірвати його. Такий був прив'язаний до них. 

В третій клясі я вибився на одного з кращих учнів у школі, 
і тому Бернардини взяли собі мене на око. Казали мені, аби я 
навчився служити до Служби Божої, а коли я доказав тої шту- 
ки і молов напам'ять чужі, незрозумілі мені латинські слова, то 
брали мене за монстранта до косцьола і від того часу ставили 
мене за приклад другим. 

Хвалили мене й за те, що хоч я ходив щоденно пішки до 
школи, проте не тільки не опустив ні одної днини науки, але й ні 
разу не спізнився. 

Найкраще ставився до мене наставник кляси, ксьондз Кон- 
рад Романовіч. Він любив усе щось заговорити приязно до мене 
і приносив мені часто всяких ласощів чи таки щось попоїсти. 

Одного літнього дня казав мені мій клясонаставник поче- 
кати на нього, як буду відходити додому. 

«Почекай, казав, піду з тобою до Луб'янок. Піду на гос- 
тину і переконаюся, як далеку дорогу ти мусиш кожний день 
пройти». 

Чекаючи на нього, я думав, що він збирається на гостину 
до двора або до нашого луб'янецького попа. 

Але яке ж було моє здивування, коли той почав мене роз- 
питувати, чи ще далеко нам іти і чи застанемо в нас когось в дома. 
Вкінці сказав, аби я не турбувався ним, ані моя мама. Він хотів 

205 



лиш пройтися трохи зо мною і був би дуже радий, коли б моя 
мама дала йому напитися горнятко квасного молока, щоб міг 
покріпитися і загасити спрагу. 

Мама була дуже заклопотана приходом несподіваного го- 
стя, але все ж була рада, що може погостити мого шкільного 
опікуна. 

Монах напився молока і попоїв хліба з маслом та не міг 
надякуватися за «гарний прийом». Але відійшов від нас не зов- 
сім радий після тих спостережень, що він зробив у нашій хаті. 

Він приглядався дуже уважно до всього, що бачив у на- 
шій хаті, а найбільше цікавили його образи, яких було повно роз- 
вішаних на стінах. 

Та тут ще було пів біди, бо між образами були й святі, 
милі для ока Бернардина. 

Зате портрети Михайла Качковського*) і посла Степана 
Качали геть попсували йому настрій. 

А дістались ці два «цивілі» між святих таким чином: Мій 
батько був довголітнім членом «Общества ім. Михаіла Качков- 
ского» і, як такий, мав грамоту з його портретом. А Степан Ка- 
чала був послом Збаразького повіту до Крайового Сойму, а 
від якогось часу був і ціцемаршалком^*) Збаразької Повітової 
Ради. 

Я бачив, що монахові це не подобалось, але, на моє щас- 
тя, він не випитував мене про ніщо. Звільнив мене від зайвого 
заклопотання. 

Монах подякував за гостину, попрощався з нами й відій- 
шов до Збаража. 

Того самого року трапилась мені одна неприємна при- 
ключка в школі. В часі перерви в науці зібралося коло мене кіль- 
кох моїх українських товаришів, і я показував їм книжечку ви- 
дання Качковського про Івана Сусанїна. На тій книжечці був 
малюнок, як польські вояки в «рогатівках» зарубують того цар- 
ського патріота. Саме в той час, як я показував своїм товари- 
шам той малюнок, увійшов до кляси мій «приятель» кс. Конрад 
і відобрав у мене ту книжечку. По науці закликав мене монах 
до себе і сказав, що за такі речі викидають учнів із школи. По- 
грозив мені і наказав не робити того більше. 



ВТЕРТИМИ СЛІДАМИ СТАРШИХ 

Не знаю, за чиєю намовою, чи під чиїм впливом, став мій 
тато членом «Общества ім. Качковського». Членська грамота, 



206 



яка ще довгі роки по смерти мого тата валялася в хаті мого 
молодшого брата Леонка, була надрукована в році 1876. 

Пам'ятаю докладно тільки часи від 1880, коли тато, вже 
як член того товариства, мав зв'язки з тим русофільським та- 
бором і діставав його книжечки і часописи. 

Пам'ятаю, як у ті часи, особливо зимовою порою, в не- 
ділі і свята, приходили до нас татові швагри і деякі близькі 
сусіди на балачки і на читання про те, що діється у світі. 

Тато читав їм Наумовичеву") «Науку», або книжечки ви- 
давництва Качковського. «Наука» була писана ясно, зрозуміло 
— так, як говорить народ. До того писалося багато в казковий 
спосіб, часто з масним, здоровим дотепом. 

Люди слухали як зачаровані. Після читання йшли зви- 
чайно балачки про те, що читалося. 

Ще як я не ходив до жодної школи, приблизно в р. 1879, 
запопав мій тато звідкись «Історію Руси» Богдана Дідицького.*) 
Дістав її мабуть від Василя Музики з Красноселець через свого 
шваґра Яцка Гарматюка. 

Було це зимою. Тато читав ту історію кілька вечерів до 
пізної ночі. Учасники слухали з особливим зацікавленням, що 
писалося про Козаччину. Головно про бої Хмельницького з ляхами. 

Читаючи про облогу Збаража в липні 1649 р., тато мусів 
часто переривати читання, бо слухачі переживали сильно опису- 
вані події, домагалися раз-у-раз пояснень і робили різні завваги 
із свого боку. Уявляли собі, звідки наближались і як уставлялися 
козацькі полки до бою проти польських сил, що обороняли зба- 
разький замок. Пригадували собі, що деякі луб'янецькі поля но- 
сять по нинішний день назви Високих і Низьких Шанців. Назва 
Чорного або Татарського Шляху, яким нападали на нашу землю 
різні дикі орди, збереглася ще й досі. 

У тих балачках сходила мова й на те, звідки набралося по 
наших селах так багато татарських та інших дивних прізвищ як: 
Галиш, Кардаш, Гейниш, Хамлай, Гасай, Кальба, Берендій і т. д. 

Слухачі не могли вийти з дива, чому Хмельницький — пі- 
сля величавих перемог над поляками під Жовтими Водами, Пи- 
лявцями, Корсунем і Збаражем — не викінчив Польщі. 

«Зле зробив тай годі. Розбив королівську силу дощенту, а 
потім поклонився 'королівській милості'. Вибачай, мовляв, що я 
тебе, нехотячи, набив». 

І як дочиталися до того, що поляки, очунявши потім, спра- 
вили козакам різню під Берестечком, то наші слухачі тільки по- 
хитували головами і промовляли: 

«От і заплата дурній голові за нерозум!» 

207 



А як після тої невдачі полковникові Богунові все ж таки 
пощастило вирвати останки козацьких сил зпід Берестечка і ними 
розгромити ляхів під Білою Церквою, то слухачі з захопленням 
говорили: 

«Йому було тоді перебрати гетьманську булаву! Той не 
здався ляхам ніколи і громив їх, де лиш попав. Любили козаки 
Богуна за те, вірили йому і йшли за ним сліпо на ворога». 



ДІД-ЛІРНИК АНДРІЙ моть 

Був у нашому селі лірник, Андрій Моть звався. Говорили, 
Ш.0 походив з ВОЛОШ.ИНИ. Не знаю, чи сам приплентався звідти, 
чи може ще його батько. На основі метрики мав писатися Мотою. 

Рідко попадалися на галицькому боці лірники такої міри, 
як цей дід Андрій. І голос мав несогірший, і грав доволі справно 
на своєму інструменті. 

Рідко тримався села. Переважно мандрував. Бувало, як 
тільки блисне весна і поприсихають болота, то Андрія нема в 
селі. Навіть власній жінці не говорив, куди іде. 

Аж ось пішла чутка по селі, що Андрій повернувся вже 
звідкись. Саме перед святом Івана. Піймали його люди серед 
села та давай брати старого на допити. 

«А де ви були, Андрію, що не було жодної чутки про 
вас такий предовгий час? Чи не приловили вас які лихі духи на 
границі і не закрили вам дороги до тих богоугодних місць, яких 
ви не минаєте ніодного року? 

«Може б і приловили і побавилися мною деякий час, 
коли би я в дурного зимував. Але я, хвала Богу, не з тих. Не 
раз тай не десять я туди перекрадався, але ще ніколи не по- 
пався до рук цих грішників. І маю надію, що й на далі хорони- 
тимуть мене небеса перед ними». 

«А не заграли б ви нам якої? Може принесли з далекого 
світа яку нову, свіженьку?» — просили деякі молоді, допитливі. 

«Заграю вам бодай одну на завдаток і піду підкріпитися 
і горло відмочити... Знаєте самі, що я здорожений, а на таку 
розвагу маємо час. Я не втечу вам так скоро з села...» 

«А може би принести стільця, щоб було на чім сісти Ан- 
дрієві» — говорив хтось з юрби. 

Метнулися хлопці за стільцем, та Андрій махнув лиш ру- 
кою, що то зайве. 

«Я собі ось так: де стою, там і сяду» — сказав Андрій. 

208 



Добув ліру спід поли і присів напочепки, «потурецьки», 
як він казав. Строїв, накручував, випробовував свою стару со- 
путницю. 

Загули перші звуки простого чародійного інструменту. 

На її гомін сільська дітвора відкидала на бік свої іграш- 
ки, закохані переривали свої сердешні розмови, тай старшим 
стелиться туди дорога, звідки чути звуки ліри та щ.е й поваж- 
ний, настроєвий голос лірника. 

Андрій проспівував думу про Хмельницького, але було 
видно, що не прийшло йому це легко. 

«Ну, й бачите самі», говорив він, «Я не наспівався, а ви 
не наслухалися. Не буду я питати вас, тай ви не кажіть мені, 
чи було вам до вподоби те, ш.о я осьде не так проспівав, як, по- 
правді, прохарчів. Вірте, що я зовсім вибився із сил, що ледви 
сиджу...» 

«Не грішіть, Андрію, і не думайте собі нічого кепського, 
як ніхто не говорить нічого і не дякує вам. Нам не стає слів, 
аби подякувати вам тай похвалити так само. Тут кожне слово, 
що ви проспівали, само собі слава та хвала. От-що! Спаси-біг 
вам, Андрію, від нас усіх». Так говорив і дякував поважний 
старий сільський грамотій Семко Гринюх, наш близький сусід. 

«Ідіть ви зо своїм дякуванням. Пустіть-но ви мене, бо й 
я хочу подякувати нашому гостеві». Дався чути голос мого 
дядька Степана Поповича, швагра мого тата. 

Приніс він миску сира зо сметаною і добру байду сві- 
жого хліба і просив Андрія, щоб трохи підкріпився, бо річ ясна, 
що змученому і здороженому чоловікові не до мови та й не 
до співів. 

«Чи не так, Андрію?» — питав дядько. 

«Ой, дай же вам. Боже, здоров'ячко за те, що ви такі 
здогадливі», приговорював Андрій, заїдаючи смачно подану йо- 
му перекуску. 

Поки наш лірник порався коло свого їдла, то декотрі су- 
сіди порозбігалися додому. Але зараз таки поверталися назад. 
Приносили гостеві що хто мав із своїх домашніх засобів: хліба, 
масла, сира, яєць, цибулі, чоснику тощо, аби дід не прийшов 
голіруч до своєї старухи-небоги. 

Андрій дякував за ті дари Божі і обіцяв усім, що від- 
платиться, як тільки день-два відпічне. 

Признався, що цим разом поталанило йому придбати чи- 
мало свіжих гарних пісень, то буде чим потішити душу. 

Говорив, що йому самому припала найбільше до серця 
дума про Богдана Хмельницького, на яку там, за кордоном, 

209 



усюди найбільший попит. Може вона в нас не буде така надто 
попитна. Бо що правда, то не гріх. Хто з нас знає щось про 
Хмельницького? Хіба ті, що вчаться по школах, що читають 
книжки та газети, що ходять далеко поміж люди та знають 
дещо більше про те, що діялося колись і діється зараз в широ- 
кому світі. А там, за границею, інший світ. 

«Через те мене щось тягне туди. Здається — чужі люди, 
живуть під іншим царем, але коли з ними побудеш, то таке все 
близьке тобі та приязне, таке своє, що аж душа радується. 
Притім люди там якісь такі прихильні до тої нещасної жебра- 
чої торби, що раді би чоловікові неба прихилити. Вірте мені або 
не вірте, але я не здибав там ніодного місця, де би хтось вагався 
приняти мене на ніч. І переночують і нагодують та ще й на 
дорогу не пожаліють дати дару Божого. Але і засоромили мене 
нераз ті люди, так що хоч, бувало, пропадай. 

«Заспівайте нам, діду, про Ничая, або про Хмельниць- 
кого, або про Мороза». Оттак вони просять, аж припадають 
коло мене. 

«Не знаю я, люди добрі, ніодної з тих, про які ви згадуєте. 
Коли ласка, послухайте, я годен заспівати вам «Пречистая 
Діво-мати». 

«Ну, то заспівайте, яку самі хочете». 

«Я відспіваю одну, другу з тих набожних. Вони послу- 
хають, похвалять тай знов: «грайте та співайте про Хмельниць- 
кого, Ничая...» 

«Не знаю я, люди добрі, тай годі. Коли би знав, то за- 
співав би напевно». 

«Еге, не знаєте... Не бійтеся, діду. Нічого вам не буде. 
Межи нами шпигів нема. Ми не маємо жодного діла з началь- 
ством. Ви поспівайте, ми послухаємо і подякуємо вам тай на 
тім розійдемося». 

«Кажу вам, що їй-Богу не вмію. Зате вам обіцяю, що як 
тільки навчуся цих пісень і як буде нагода ще відвідати вас, то 
тоді не відмовлюся». 

«І я таки навчився. Добрі люди в Києві помогли. Кигикав 
і кигикав, поки не вивчив тих пісень так, аби можна було по- 
казатися між люди. Тепер уже я міг подивитись сміло тим лю- 
дям в очі. Міг заспівати їм те, чого вони бажали, не чекаючи 
навіть на їх просьби. Бував я нераз потім у них і співав їх улюб- 
лених пісень, і переконались вони, що я не страшків син і не 
боюсь жодних шпигів». 

Андрій встав, попращався з людьми і сказав, що він ще 
нині перекаже Дмитрові, тобто мому татові, що прийде відві- 

210 



дати нас у неділю, по вечірній відправі. Хто хоче, то най прий- 
де на той час туди почути тих свіжих пісень, що він їх приніс. 



ГОСТИНЕЦЬ З-ПІД САМОГО СЕРЦЯ УКРАЇНИ 

Мій тато шанував лірника Андрія і ніколи не шкодував 
часу побалакати з ним, як з людиною світовою, від якої можна 
було почути все щось цікавого та повчального. 

Він заходив до нас досить часто. Не так по милостиню, 
як більше для того, щоби послухати татового читання. 

Цим разом розказував про свою останню мандрівку на 
«моленіє» до Києва. Говорив, як він переходив крадькома, без 
паспорта, через границю в Чорнім Лісі. Як на Проводи добився 
до Почаєва, де зійшлося стільки люду, що вночі не було де го- 
лови приклонити. Далі розповідав, як він потім скомпанувався 
з тамтешніми старцями і з ними разом чимчикував від села до 
села, від міста до міста, поки вкінці не дісталися до самого Ки- 
єва. Він був уже давніше в Києві, таксамо покраденці, і, як Бог 
дасть, то не зарікається ще тай ще піти туди. Бо, говорячи прав- 
ду, що висидить чоловік дома? Перейдеться по свому селі, на- 
дреться людям очі тай тільки всього, що випросить деякий ку- 
сок сухого хліба. А про те, щоб дав хтось ложку теплої страви, 
то нема що й згадувати. Бо то передновок, і кожне стискається, 
що не має чим навіть власній дитині ока затрусити. 

Було свято, і в мами знайшлося дещо погостити старого 
лірника. А як покріпився трохи, то й не треба було його при- 
прошувати, аби він розважив нас своєю штукою. Андрій відгор- 
нув полу своєї опанчі, добув зпід неї ліру, настроїв її і за хви- 
линку далися чути її звуки. 

Понеслися звуки козацької думи. Пісня жалю й нарікання 
на Богдана за його гріх непростимий. Що не сповнив надій, 
які народ покладав на нього. Потім перейшов перед нашою 
уявою Ничай, козак очайдушний. За ним Мороз, герой зпід Зба- 
ража. А там Бондарівна, Кармелюк і т. д. 

Хмельницького мусів лірник співати кілька разів, поки 
не навчилися потягати за ним майже всі, що були в хаті, включ- 
но зі мною і моїм старим дідусем. 

А потім розпитували Андрія про різні подробиці його 
далекої мандрівки. 

Отож він говорив про Київ, про «сорок сороков» церков, 
про Печерську Лавру, золотою бляхою криту, про Дніпро, сла- 

211 



вен-ріку, та й про Хрещатик — теє місце, де давно колись прий- 
няв хрест з усім народом князь Володимир Великий. 

Мене займало найбільше оповідання про кобзарів. 

«Нема там багато роботи для таких як я — признавався 
лірник. Хіба що простягати руку і просити милостині. Кобзарі 
мають там жниво та ще й яке жниво! Не багато їх там, лиш 
кілька чоловік, але підбивають всю людську гущу своєю шту- 
кою. Ех, коби мені вернулося яких-небудь двадцять-тридцять 
літ назад!...» 

«То чи не відреклись би ви своєї старої небоги?» — оз- 
вався хтось, жартуючи. 

«Знав би я вже, що маю робити. Правда, голос у мене 
не такий то дуже цікавий. Але то вже не така велика хиба. 
Кажуть, що кобзарі вміють голос виправляти і вигладжувати. 
Пішов би на науку між кобзарів. Не так задля себе тай не ради 
своєї потіхи, а для наших людей. Аби й по цім боці границі пі- 
знали так само щось красного та принадного. 

Коли б у мене був той талант, то не кис би я на печі в 
хаті і не посидів би ні одної днини на одному місці. А пішов би 
я геть далеко, на захід. Туди на Львів і ще далі. Так далеко, 
поки чути наше рідне слово. Поки живе народ, жадний наших 
дум та пісень старих, глибоких, чутливих. Та бачите самі, що 
я вже старий, що моє серце вже ніби перетліло. 

«Було, як слухаю отих пісень чарівних та дум премудрих, 
то ніби не свій стаю. Гляну по людях, що обступили роєм коб- 
заря, тай бачу відразу, що з ними діється те саме. Кожний ніби 
задумався глибоко. Один задивиться кудись далеко наперед се- 
бе. Другий склонить голову і стоїть мов зачарований. Інший по- 
хитує чогось головою. А всі — ніби задубіли. Ані словом не 
відізветься один до одного. 

«Та то ще не вся штука кобзаря. Поспівавши, він пере- 
ходить лиш на кобзу. Як ударить по струнах, як пічне робити 
різні скоки пальцями по струнах... А тоді хіба би чоловік був із 
каменя, аби не відчув, що та гра пронизує найменшу жилку в 
людині. В цілому його тілі. Щось ніби щемить коло серця, сі- 
пає за душу. І викликує жаль безмірний, сльози нестримні... І 
люди плачуть. Плачуть мало не всі. їм жаль тої слави, що була 
колись і минулася. Жаль козаків-юнаків, що билися колись очай- 
душно за волю народу, за його долю сущу і грядущу. Боролися 
і в тих боях поклали свої буйні голови, але не мали щастя здо- 
бути рідній батьківщині волю, яка була би для них заплатою і 
пам'яткою їхньої невмірущости. Замість волі нездобутої оста- 
лися по них — могили. Ті самі, що про них складає народ ду- 

212 



ми, які потім розносять кобзарі по всіх усюдах. Тими могила- 
ми, ніби струпами, покрилася наша нещасна земля. Вона страж- 
дає болем цих могил і страждатиме доти, поки нога наїзників 
буде топтати по ній, поки око насильників буде радіти на вид 
цих могил, що вони вийшли переможцями і стали панами цієї 
землі, а не ті, що лежать у цих могилах»... 

Ніхто не говорив нічого на Андрієві слова, але видима річ, 
що кожний був йому вдячний у своїм серці за думи проспівані 
і за його науку. Одним словом: за той гостинець, який він при- 
ніс з-під самого серця України. 



Забив мені лірник здорового кілка до голови оцими ду- 
мами та оповіданнями про Київ ,про кобзарів та про козацьке 
лицарство. Бо я бачив, що тут щось не так, як написано в істо- 
рії Дідицького. Там Хмельницький просить «восточного пра- 
вославного царя», щоб той «зглянувся на козацтво і взяв під 
свою опіку весь руський православний мир, бо нікуди йому ді- 
тися перед лукавими ворогами». А тут виходить цілком що ін- 
ше. Народ нарікає на Богдана за те, що запродав його в мос- 
ковську неволю. Бо річ ясна, що віра — вірою, а москаль — 
москалем. Москалі, казав Андрій, чужі люди. Беруть нашого 
брата на сміх. Хахлами прозивають нас і мають нас за ніщо. 

Але про Україну не вмів я сам нічого второпати. Тай 
пояснити не було мені кому. Ця тайна була ще довго закрита 
передо мною. 



ПОЯВА «РУСЬКОГО ТЕАТРУ» І ПЕРШІ СЛІДИ 
НАРОДНОГО ПРОБУДЖЕННЯ У ЗБАРАЖЧИНІ В 1884 р. 

Було це на весні 1884 р., як до Збаража приїхав перший 
раз «Руський Театр».''*) Артистів привіз з Підволочиськ мій тато, 
взявши з собою ще кілька возів з нашого села. 

Випала така слота, що бідні «комедіянти» поперемокали 
до рубчика і ледви добилися до Збаража. 

Показалося — свої люди, по-нашому між собою говорять. 
Просили мого батька, щоб вечером на другий день прийшов не 
тільки сам, але щоб привіз зі собою деяких людей подивитися 
на їхню комедію. 

213 



Пішов мій тато вечером до Збаража. Не сам, а з тою 
компанією, що приходила до нас на вечірні читання. Тай лір- 
ника Андрія не забули покликати. 

Вернулися пізно вночі тай позаходили всі до нас до хати. 
Наробили такого гамору, що вже й нікого не брався сон до 
самого ранку. Не могли нарозказуватися, що то за комедію 
вони там бачили. 

«Та там показували таке, мовби то не була якась коме- 
дія, а чиста правда. І любляться і женяться, музики грають, 
п'ють, б'ються, люльки курять, табаку нюхають і пчихають. А 
говорять між собою по-простому, як і ми говоримо один до од- 
ного. Аж душа радується, коли їх слухати». 

Зацікавилися люди театром. Не жаліють ні часу, ані гро- 
шей. Ночей не досипляють. Радіють, розказують одні одним, 
що бачили і чули. 

«Театр учить наших людей» — говорив мій батько. 

«Тут показано все, як на долоні: що добре, а що пусте 
й лихе. Виділи ми там пияків, але виділи також, як вони на тім 
виходять. Один пив, пив і пропив усе, що мав і перейшов на же- 
брачу торбу. Другий пив, поки не довів себе до того, що нало- 
жив руку на себе. Третій, упившись, забив людину і пішов на 
вічний кримінал. Все там показано так, що тільки дивися, вчи- 
ся та бери собі приклад. Вони ніби говорять: отеє добре, то так 
і роби. А отеє — бачиш сам — пусте, шкідливе, то це оминай і 
так не роби. Таким способом і треба відводити людей від пия- 
тики і від іншої біди та лиха». 

Ходили до театру також люди із других сіл, з околиці 
Збаража. І навчилися деяких нових пісень, які потім поширю- 
вались далі, від села до села. Від того часу почали в нас спі- 
вати таких пісень як: «Розвивайся ой ти, старий дубе», «Ой по- 
їхав князь Ревуха по морі гуляти», «Засвистали козаченьки» і т.д. 

Ясна річ, що ті пісні підносили людей на дусі і викликали 
перші зародки національної свідомости серед селянства Збараж- 
чини. Помітно було, що під впливом тих нових пісень та дум по- 
чали деякі, більш рухливі селяни нав'язувати між собою знайом- 
ства і ті знайомства підтримувати. Ходили одні до одних на 
празники, сваталися між собою тощо. Навіть люди з далеких сіл 
зближалися. 

Загально кидалось в очі, що та перша поява «Руського 
Театру» у Збаражі мала вплив також на деяких панків, що про 
них досі ніхто й не догадувався, що вони «свої» люди. Таким був, 
наприклад, начальник повітового суду Дроздовський, заступник 
державного нотаря^'') Жуковський, інспектор податкового уряду 

214 



Маркевич, повітовий ветеринар Черлюнчакевич і другі. Всі вони 
сиділи досі, як говорилося тоді, у шкаралупах, а дехто мав їх 
просто за поляків. Під впливом рідного слова і рідної пісні вони 
повертались до свого народу. 

Не диво, що коли в тому часі помер у Збаражі лікар д-р 
Вітошинський, то на його похорон прибуло поважне число на- 
роду. Люди хотіли віддати покійному останню прислугу не тіль- 
ки як доброму, услужному лікареві, але також як свідомому і 
прихильному до народної справи громадянинові. 

На тому похороні почув я прощальну промову професора 
Учительської Семінарії Олександра Барвінського з Тернополя.'^) 

Другу промову над могилою покійника виголосив посол 
Микола Січинський,^) який недавно перенісся з Гусятинського 
повіту до Збаражчини і став парохом у Чернихівцях недалеко 
Збаража. 

Цей похорон можна вважати першою українською народ- 
ною маніфестацією в Збаражчині. 



ПОЧУТТЯ ДЕЗЕРТИРА 

В тому часі, як я ходив до школи у Збаражі, я нераз шу- 
кав нагоди побачитися зі своїми сільськими ровесниками, това- 
ришами недавніх забав хлоп'ячих. Бо були вони милі та дорогі 
мойому серцю, дарма, що накоїли мені чимало пакостей. 

Але вони стали тепер до мене якісь непривітні. В їх очах 
читав я докори, що я, на їх думку, покинув їх, відрікся села. Що 
поза їх плечима, мабуть, маю вже іншу компанію, серед міських 
паничів. 

Я намагався розвіяти їх підозріння, але це не помагало. 
Недовіряли мені і вважали мене за пропащого для себе і для села. 

Було це в місяці червні, коли пускають шкільну молодь 
на вакації. Скінчив я тоді збаразьку школу, і мої батьки готу- 
вались вислати мене на дальшу науку. До гімназії. 

Одної неділі вийшов я з церкви і попрямував до своїх ро- 
весників, які стояли гуртом під парканом. Іду я до них і бачу 
вже здалека, що поглядають на мене чогось скоса, понуро. Від- 
ступають від мене і міряють мене очима від ніг до голови. 

Мені стало невимовно прикро, бо я не знав, чого вони від 
мене бокують. Аж раптом я догадався, в чому річ. Це певно то- 
му, що я надягнув на себе сьогодні перший раз нове цайґове 
вбрання та ще й нові боксові черевики. Для села було це тоді 
велике невидальце. 

215 



«Еге, який пан!» — заговорив Гриць Добридень, перша 
чічка парубоцтва в нашому селі, що любив поглузувати собі з 
будь-кого, коли йому щось сіло на ніс. 

«Не зачіпайте його», сказав хтось другий. «Він уже й так 
буває між нами тільки в церкві. Та хто знає, чи не стелиться 
йому вже дорога до косцьола». 

«Не бійтеся. Мій тато не помагав ставити косцьол, і я 
не маю чого там глядіти», відказав я. 

Та одночасно аж мороз перейшов по моїм тілі, коли шиб- 
нула мені до голови думка: ануж, може дізналася звідкись та 
моя компанія, що я не тільки бував нераз у косцьолі, але й слу- 
жив польським монахам до Служби Божої та й научився й мо- 
литися по-польськи. Та вони ж не повірять, що я мусів так 
робити. 

«Що тато твій порядний, це ми знаємо. Але ще невідомо, 
що за птиця з тебе вийде. Вважай, щоб ти не розсмакував того 
проклятого панства та й не пішов чортові на службу». 

«А на що ти вчишся?», питався котрийсь. 

«Чи я знаю, на що я вчуся. Може ще й до нічого не до- 
вчуся». 

«Не бійся, буде з тебе якийсь ляшок-шкіролуп. На теє ж 
і є школи, та й на те учать у тих школах. То добрий хліб. Не 
те, що за плугом ходити або день за днем косою тягнути. Ми 
чули вже про таких», — докинув ще котрийсь. 

Не пам'ятаю вже, як ми тоді розійшлися, але пам'ятаю, 
що каменем лягли на мою душу оті їхні колючки. Нераз пізніше 
я згадував ті терпкі завваги про школу, в яких, на жаль, було 
багато правди. Бо ті що виходили із шкіл у тому часі, ставали 
частенько перевертнями або знаряддям панівних кляс у приду- 
шуванні народу. І хоч я запевняв моїх товаришів, що я таким 
не буду, вони мені не вірили. І мимоволі мене огортало почуття 
дезертира. Бо я вибирався у той світ, куди вони не мали до- 
ступу. Я знав, що не моя в тому вина, а проте викиди совісти 
мене не покидали. 



216 



ЧАСТИНА ДРУГА 

ГІМНАЗІЙНІ ЧАСИ 

НА КВАРТИРІ В «РУСЬКІЙ БУРСІ» ЇМ. С. КАЧАЛИ 

Минали вакації, і мій батько відвіз мене до Тернополя 
до гімназії. Вступний іспит я здав і записався до першої кляси. 

На квартиру прийняли мене до «Руської Бурси»^*) ім. Сте- 
пана Качали. Туди й повіз мене тато після іспиту, щоб при- 
містити мене. 

Саме тоді з'їздилися старші учні, ш,о мешкали вже в бурсі 
минулого року. Віталися, обмінювались короткими словами, 
розкладали свої манатки і ліжка. В бурсі було гамірно, як у 
млині. Але не довго. На другий день був уже порядок. У трьох 
кімнатах під стінами стояли ліжка. Посередині кожної кімнати 
були столи і лавки, ш.об бурсаки мали де писати, читати і вчи- 
тися. 

Вже першого дня впала мені в очі одна обставина в бурсі, 
якої я Ш.Є ніде досі не бачив. На стінах усіх трьох кімнат були 
розвішані якісь образи. Не були це ікони святих, а здебільшого 
портрети світських людей. Начислив я їх ш,ось біля сорока душ. 

Я догадувавсь, ш.о то певно якісь заслужені люди, бо між 
ними я бачив гетьмана Хмельницького, Ст. Качалу і нашого 
головного настоятеля бурси професора Олександра Барвінсько- 
ог. Але чому ж тут не видко Івана Наумовича і Богдана Дідиць- 
кого, думав я. Мабуть, забули за них, або не стало місця для них. 
Ну, то повинні були повішати їх бодай у сінях. 

Ні, це напевно якась помилка сталася, думав я собі. Я 
був уже готовий спитати про це когось із старших бурсаків, 
але не ставало мені відваги. Чекай, думав я собі. Потерплю ш.е 
день-два, поки прийде до бурси мій земляк Цісецький. Той ви- 
яснить мені справу. Цісецького тоді ще не було. Здається, не- 
здужав чи щось такого. Але нарешті приїхав. 

Цісецький пояснив, що ті портрети показують самих ве- 
ликих, заслужених людей. Таких, що працювали колись або пра- 

217 



цюють ще й досі для добра українського народу. Одні працю- 
ють як письменники, другі як політики. А той з булавою — ко- 
зацький гетьман Хмельницький, який на деякий час визволив 
наш народ зпід чужого ярма. 

«А чому нема тут Наумовича і Дідицького?» питав я. 

«А де ти чув про Наумовича та Дідицького?», цікавився 
Цісецький. 

«У нас вдома читали ми з татом Наумовичеву 'Науку' й 
'Історію Руси' Дідицького. А про Наумовича й без того гово- 
рилося багато у нас вдома та й взагалі поміж людьми». 

«А про Шевченка не чув ти нічого?» 

«Ні, не чув», відповів я. 

«Ну, так ти знаєш ще дуже мало», сказав мій земляк. «Та 
це не така велика біда. Тут будеш мати нагоду багато навчитися 
і доповнити своє знання, аби не брали тебе на сміх твої това- 
риші». 

Цісецький радив мені помало набиратися як найбільше 
знання і досвіду, щоб моє оточення не помітило моїх недостач і 
не стало мене недооцінювати. Я взяв собі до серця цю пораду 
мого земляка. 

Побувши в бурсі кілька тижнів, я приглянувся бурсаць- 
кому життю і пізнав його ближче. Дещо мені подобалось, а де- 
що — зовсім ні. Щодо мого оточення, то воно не конче було 
мені симпатичне, бо була це збиранина різних хлопців. Най- 
більше було селянських синів, решта були сини ремісників, дя- 
ків, учителів і попів. 

Але найгірше було те, що від старших заносило якимось 
капральським духом. Аби одною-двома клясами вищий від те- 
бе, то вже й носа дре. Фукає так, що не знаєш, як приступити 
до нього. 

Співжиття між бурсаками було не найкраще, і часто-гус- 
то траплялися різні скарги та доноси, яким угорі, на жаль, по- 
турали. 

Серед молодших попадалися хлопці, які мали деякі фі- 
зичні хиби. Був, наприклад, один хлопчина, який майже щоночі 
мочив під себе. Треба було щось зробити, щоб ту хибу усунути. 
Наприклад, прикликати лікаря. Але наставник бурси Стисляк, 
який був учнем старшої кляси, знав тільки один лік на все: 
биття. І за кожним разом періщив хлопця без пощади. 

Другий хлопчисько — а був це я грішний — скреготів 
у сні зубами. Лихо хотіло, що моє ліжко притикало до постелі 
смертельно хворого сухітника Федора Вовка. Цей і так не міг 
спати через свою недугу, а тут ще мій скрегіт. 

218 



«Смаркачу, не скрегочи, бо зараз повибиваю тобі зуби!» 
— кричав на мене Вовк. 

Але його погрози не домагали, і я скреготів далі зубами 
по ночах. Тоді він гримав палицею, яку тримав коло себе, по 
моїм ліжку, аж ціла кімната будилась. 

Вовк жалівся на мене, що я своїм скреготом не даю йому 
віку дожити. Тоді його товариш Юрчинський дав йому таку 
пораду: 

«Шкода, що ти Вовк, а не вмієш сам дати собі ради. Та 
ти не бий палицею по постелі, але вали нею смаркача по зу- 
бах. Так відовчиш його скоро від того скреготіння. 

Вовк послухав ради свого товариша і гатив мене своєю 
палицею де попало. Та це не помогло бідоласі нічого. Його за- 
брали незабаром додому, де він помер. 

До ведення такої установи як бурса треба було людини 
розумної і благородної, яка віддала б себе повністю цій справі. 
Бо ж тут жило побіч себе яких сорок молодих душ, які треба 
було виховувати, справляти на добру дорогу. 

Правда, для цього була відповідна управа — два про- 
фесори-педагоги й один ученик із виш>іх кляс, — але біда була 
в тому, що найбільш відповідальну діяльність передано моло- 
дому, недосвідченому гімназистові. Зроблено це тому, що той 
ученик мешкав разом з бурсацькою челяддю, мав ї"ї перед сво- 
їми очима і, тим самим, був найближчою інстанцією, через яку 
переходили всі дрібні справи. Але в тім то й ціла справа, що 
вага цих ніби то дрібничок була більша ніж тих нібито головних 
справ, які були призначені для вищої управи. Через таке став- 
лення до «дрібних справ» стався факт, що між бурсаками ле- 
жав туберкулічно хворий хлопчисько, якого треба було пере- 
дати до шпиталю, а не тримати цілими тижнями між здоровим 
молодняком. 

Обидва професори-педагоги мали помешкання в бурсі. 
Отож могли бодай раз на день показатися бурсакам на очі. Але 
того не робив ні один із них. 

Професор Олександр Барвінський, який був головним 
управителем бурси, мусів мати на своїй голові господарську 
сторінку бурси, яку, не зважаючи на всі труднощі, провадив 
зразково. Але не хочеться чомусь вірити, що йому не вистар- 
чало часу на те, аби бодай десь-колись придивився до того, що 
діялося в бурсі під оглядом педагогічним. 

Цю справу мав у своїх руках професор горожанської**) 
школи Юрій Геців. 

219 



Правду сказавши, була це людина без жодних педагогіч- 
них прикмет і крайньо брутальна. Коли прийшлось йому вирі- 
шувати якусь суперечку між учениками, то в нього були лише 
два ліки: грубе слово і палиця. І бив він нею так, що жах було 
дивитися з боку. 

Не ліпшим був і той гімназист, ш,о був його помічником. 
Обидва були похмурі, насуплені. Таку позу приймали вони на 
те, ш.об тим способом додавати собі більшої поваги. Я не бачив 
цих людей ніколи усміхненими, ані веселими. 

Було великим щ.астям для бурсаків, що на місце Стесля- 
ка прийшов Василь Пилипчук, учень дуже здібний, а при тому 
жвавий та веселий. Тоді бурса ожила і повеселішала. 

Проф. Барвінський учив тоді в Учительській Семінарії в 
Тернополі. Його учні розказували нераз легенди про свого про- 
фесора. Вчив української мови та історії. Вчив так, що кожний 
учень здобував повне знання цих предметів. Його педагогічний 
хист впливав на молодь до тої міри, що ті учні, які перейшли 
через його руки, понесли зі собою повне зрозуміння свого 
учительського післанництва. Вчив так, що дуже рідко бувало, 
аби його учні не навчилися того, що він їм викладав. Тому май- 
же не було випадків, аби він провалив когось при матуральних 
іспитах. Любили його як рідного батька всі учні, незалежно від 
національности і віри. Можна сміло сказати, що Барвінський 
був найкращим українським педагогом тієї доби. 

Тому великою втратою для української культури був 
його відхід від педагогічної праці до політики, в якій його ім'я 
зв'язане із спробою безуспішної українсько-польської угоди. 



ПРО САФАТА ШМІГЕРА, ШАНА НАУМОВИЧА ТА ІНШИХ 

Закінчивши другу клясу тернопільської гімназії, я опи- 
нився знову між своїми на селі. 

Саме тоді до нас приїхав один землемір, який був зна- 
йомий з моїм батьком. Він запропонував мені об'їхати з ним 
Ново-Селеччину, де він мав перевіряти земельну власність. Він 
хотів, щоб я помагав йому в цьому, і за це обіцяв мені платити 
по п'ять злотих на тиждень. Наша мандрівка мала тривати яких 
два тижні. Мені подобалась ця пропозиція, бо вона давала мені 
нагоду побачити трохи світа і познайомитися з багатьма людь- 
ми. Батьки спочатку заперечували, але коли почули, що я на 
жнива повернуся додому, то згодились на мою мандрівку. 

220 



Під час ТІЄЇ мандрівки я зустрів багатьох приятелів мого 
батька і придбав чимало власних приятелів, які пізніше помагали 
мені в моїй політичній діяльності. Серед них зазнав я такого 
тепла і щастя, якого часто не дає навіть родинне оточення. 

Скінчились жнива. Тепер тільки доброї погоди, щоб зве- 
зти той дар Божий до стоділ, до стогів. 

Ще моя покійна бабуня завела такий порядок серед на- 
шої многолюдної родини, що до возовиці, молочення зерна та 
інших пильних робіт збирались усі члени родини і «толокою» 
доводили діло до ладу. Звозили зерно одному, потім другому, 
а там третьому, поки не зроблять цього всім. 

Так я опинився із своїм татом в Розношинцях, у наших 
свояків на возовиці. Там помогли звести зерно в трьох місцях. 
Потім перейшли до Красноселець, до одного з вуйків, потім до 
другого, відтак до Голодівки — до третього. Цілий тиждень 
помагали своякам. За те на другий тиждень вони всі з*їхались 
до нас, до Луб'янок, і ми за один день упорались з возовицею 
нашої пашні. 

Коли ми возили зерно в Розношинцях, то стрічали раз-у- 
раз якогось парубка, що їздив як подавач снопів. Виглядав як 
селюх, але я знав, що то був учень тернопільської гімназії Са- 
фат Шміґер. 

Протягом минулих двох років, відколи я почав ходити 
до цієї гімназії, ми бачились майже щодня, але чомусь ми не 
зблизились. Чому він не шукав зустрічі зі мною, того я не знаю. 
А я не робив цього перший, бо він був старший, і я не мав від- 
ваги. 

Ще поки я пішов до тернопільської гімназії, говорили 
мені його односельчани, що Сафат ходив спочатку до школи в 
Красносільцях, а потім післав його батько на дальшу науку до 
школи Бернардинів у Збаражі. Говорили ті хлопці, що він дуже 
добре вчився і прекрасно малював. І мабуть той самий учитель 
Озіміна, в якого і я вчився, спонукав його батька післати сина 
до гімназії. Аби став «паном». 

Видно, що Сафатів батько так собі взяв до серця пораду 
учителя, що не дав малому Сафатові занедбати ні дня, ні годи- 
ни науки. Хлопцям найбільше вбилося в тямку те, що батько 
брав часто сина на плечі і носив його до школи, особливо в зи- 
мі, коли сніги позадували стежки і дороги, і більшість дітей за- 
лишилась дома. Хоч сам батько був зовсім неграмотний, проте 
він розумів добре, що значить для дитини кожна хвилина на- 
уки. Не диво, що син вдався в свого батька: був пильний і аку- 

221 



ратний, і ці прикмети були основою його великих успіхів у 
дальшій науці. 

Максим Шміґер, Сафатів батько, був собі непомітним 
чоловіком у селі. Не був крайнім бідолахою, але не можна б 
його назвати навіть середняком. Напевно не мав більше п'яти 



Сафат Шміґер 




моргів землі, і ніколи в його хліві не було більше двох хвостів 
худоби. До того — інколи одна-дві безроги. Більше не мав і біль- 
ше не забагав. Свояки помагали йому своїм тяглом зорати, по- 
сіяти і звести ту мізерію, що Бог уродив, а він відробляв їм пра- 
цею своїх рук. Хата в нього була мала. Ледве для двоїх вистар- 
чала. З жінкою не нажився довго. Задуха і сухоти зігнали її із 
світу. Малим хлопцем осиротила Сафата. Любила його, як зви- 
чайно любить добра мати дитину — свою кров. Журилась його 
майбутньою долею. Батько оженився вдруге і жив безтурбот- 
но. Сафатом не треба було журитися. Як тільки почав учитися 
в гімназії, то вже за короткий час дав себе пізнати як здібний 
учень, для якого наука була іграшкою. Мав славу найкращого 
учня в гімназії. Відзначався не тільки в одному чи двох пред- 
метах, але у всіх однаково. Не диво, що професори цінили його 
високо, хоч дехто з них мусів уважати, щоб Сафат не приловив 
його на якійсь помилці. Заможніші батьки запопадали ласки у 



222 



Сафата, щоб він — за добру грошову винагороду — підучував 
їх синів. Біднішим товаришам помагав задармо. 

В той час польські ксьондзи єзуїти утримували в Терно- 
полі приватну школу, звану конвіктом,**) де вчились багаті пан- 
ські діти. Дечого вчили там самі єзуїти, а до інших предметів 
наймали собі професорів з тернопільської гімназії. Як довіда- 
лись вони, що Сафат такий здібний учень і педагог в одній осо- 
бі, то запросили його до свого учительського складу. Викладав 
він там математику і фізику, коли був учнем сьомої і восьмої 
кляси гімназії. 

Вже як гімназійний учень, мав славу всезнайка. І справді 
він був так всесторонньо начитаний, що хоч би з чим хтось до 
нього звернувся, він все умів пояснити. Мені відомо, що і піз- 
ніше, коли Сафат був студентом медицини в Кракові, його ува- 
жали «ходячою енциклопедією». Таку славу ширили про нього 
також Василь Стефаник^*") і Богдан Лепкий.®") 

Сафат саме закінчив сьому клясу гімназії і приїхав до- 
дому, щоб помогти батькам у господарстві. їздив із свояками у 
поле і подавав снопи, так само як і я. 

їздячи отак із снопами, я думав, як би то мені познайо- 
митись з таким здібним земляком. Але про що ж я буду з ним 
говорити, думав я, коли я ще так коротко вчився і мало що про- 
читав, а з прочитаного небагато зрозумів. Все ж таки я вирішив 
зробити такий крок. Треба буде тільки знайти відповідну на- 
году і вважати, щоб не вийти з того всього недотепою. Я вирі- 
шив насамперед поговорити про це з моїм тіточним братом Ян- 
друхом Гарматюком. 

Яндрух був сином Яцка Гарматюка, шваґра мого тата. 
Наші мами були рідні сестри. Мій тато і Яцко Гарматюк були 
не тільки шваґрами. але також нерозлучними приятелями. Обид- 
ва, як на той час, були досить грамотні і однаково непосидющі. 
Обидва мали майже однакову нагоду зустрічатись з людьми, бо 
тато був дяком, а дядько Яцко — ковалем. 

Обидва були під впливом «Науки» Івана Наумовича і за- 
читувались у книжечках видавництва імени Михайла Качковсь- 
кого. Поки «Наука» виходила в нашій народній мові, то вони 
мало визнавались в різницях між народовцями і так званими 
«твердими» (москофілами). 

Варто тут згадати, що в сімдесятих роках Наумович про- 
вадив місійну працю проти п'янства і закладав по наших селах 
«Братства Тверезости». На ті місійні зібрання приходили сотні 
і тисячі наших селян. Вони були так зворушені золотоустими 
проповідями Наумовича, що тут же на місці присягали більше 

223 



не пити. Це був справді масовий рух, який охопив Галичину, 
Буковину і навіть Закарпаття. Наумович захопив народ ідеєю 
тверезости, і в цьому лежала його головна заслуга. Майже в 
кожному селі стояли на видних місцях хрести, поставлені на 
пам'ять заведення Братств Тверезости, переважно в 1873 році. 
Це були одночасно пам'ятники Іванові Наумовичові, ініціяторо- 
ві цього незвичайного руху. 

Мій тато і швагер також приєднались до цього руху ті- 
лом і душею і помагали закладати Братства Тверезости. 

В той час відбувались перший раз вибори до Віденського 
парляменту на підставі нового виборчого закону. Наумович по- 
ставив свою кандидатуру проти заслуженого народного діяча 
з табору народовців отця Степана Качали. Але хоч цей був най- 
кращим тоді нашим парляментаристом, Наумович переміг його 
величезною більшістю голосів. Качала був вибраний потім в чисто 
польській виборчій окрузі в Західній Галичині. 

Народ сподівався, що Наумович поведе його до бороть- 
би за такі самі права, які мали інші народи Австрії. Але він не 
доріс до завдань, які ставила перед ним тодішня дійсність на- 
шого народу, і не виправдав народних сподівань. Замість ста- 
вити рішучі вимоги польським панам, які мали владу в Галичи- 
ні, та їх віденським опікунам, Наумович поглядав на схід. Не 
пішов назад у народну гущу, яка винесла його на своїх плечах 
вгору, перестав протестувати проти кривд народу і склав зброю 
без бою. Заговорив з «Науки» по-російськи. Сипав похвали на 
адресу російського царя. Народ не міг зразу розв'язати тієї за- 
гадки, але розумів, що Наумович зійшов на манівці. Відверта- 
лись від нього його бувші прихильники, забували його. Грімко 
співала молодь нову, принесену з Наддніпрянщини пісню «Вже 
більше літ двісті, як козак в неволі». Це була ніби відповідь На- 
умовичеві на його новий курс. Його «Наука» випадала людям 
з рук. Замість неї читали газету «Батьківщину», що тоді по- 
чала виходити народною мовою. Відвертались від Наумовича ті 
тисячі, які ще недавно прирікали йому тверезість. А вороги на- 
шого народу затирали руки з радости. 

До того ж, в зв'язку з селом Гниличками, Наумович мав 
процес,®") в якому австро-польська влада обвинувачувала його та 
деяких людей з цього села в зраді Австрії. Справа була в тому, 
що громадяни Гниличок домагались від церковної влади від- 
окремлення їх села від парафії Гнилиць і створення для них 
окремої парафії. Вони мотивували це тим, що їм далеко ходи- 
ти до Гнилиць і що Гнилички мають досить церковної землі і 
'досить парафіян, щоб мати власну парафію. Але церковна вла- 

224 



да не схотіла цього зробити. Тоді громадяни Гниличок зверну- 
лись за порадою до свого посла Наумовича, а той порадив їм 
погрозити церковній владі, що коли вона цього не зробить, то 
село перейде на православну віру. Польська адміністрація на- 
лякалась і розпочала проти Наумовича і провідних селян Гни- 
личок процес, обвинувачуючи їх у державній зраді. Той процес 
набрав широкого розголосу. Хоч Наумовича суд звільнив від 
вини, він після процесу виїхав на добровільне вигнання до Ро- 
сії, де передчасно помер, забутий всіми. 

Народ не міг дарувати йому того, що він, замість по- 
каятись за свої гріхи і далі працювати для свого народу, пішов 
на службу Росії. 

Але я вертаюсь до вуйка Яцка Гарматюка. Ще молодим 
він дістав десь ІСТОРІЮ РУСИ Богдана Дідицького, і зимою 
він і мій тато зачитувались у тій книжці. Про це я довідався 
пізніше, коли я з татом читав історичний роман Генрика Сен- 
кевіча «ОГНЄМ І МЄЧЕМ». Тоді тато вже носив у своїй голові 
багато подій з нашої бувальщини, які він засвоїв собі з Історії 
Дідицького. Ще яснішою стала нам наша бувальщина в 1885 
році, коли ми прочитали «ІСТОРІЮ РУСИ» Степана Качали, а 
потім ще й роман Миколи Гоголя «ТАРАС БУЛЬБА». 

Мій батько довго не натішився своїм шваґром Яцком 
Гарматюком. Той помер на сухоти зимою 1880 року. Тато дов- 
го не міг переболіти втрати свого друга. Жили з собою справді 
як рідні брати. Покійний вуйко був також моїм хресним та- 
том, і я догадуюсь, що через те його ім'я Яцко прилипло і до 
мене. 

Вуйко лишив вдову і троє дітей, з них найстарший був 
Яндрух, що мав тоді всього одинадцять років. Доля вдови і си- 
ріт лежала моєму батькові на серці, і за його старанням тітка 
Хима — сестра моєї мами — вийшла замуж за Василя Славуту. 
Обоє були майже однолітки — мали не більше як по тридцять 
років, — відповідали одне одному характерами і жили щасливо. 
Дядько Славута був гідним наслідником покійного Яцка Гар- 
матюка і як чоловік моєї тітки, і як батько, хоч не рідний, оси- 
ротілим дітям. А для мене він був наче другий тато. 

Коли вуйко Яцко вмирав, то висловив бажання, щоб син 
Яндрух перебрав його ковальське ремесло. Отож післали Ян- 
друха на науку до Красноселець, до нашого вуйка Семка Каль- 
би. Він мав господарство, але при тому був також ковалем. 
Мав добру славу не тільки в близьких околицях, але навіть поза 
межами Збаражчини. Виробляв плуги за власним моделем, на 

225 



які був великий попит. Був суворим педантом у своєму фаху, 
і робота в його кузні просто кипіла. Сам працював завзято і не 
давав дармувати своєму молодому челядникові. 

Яндрух видержав час своєї науки, вивчив ковальський 
фах і повернувся до батьківської кузні, яка від смерти батька 
стояла пусткою, ніби чекаючи на нього. 

За час Яндрухової науки я майже не бачився з ним, бо в 
будні дні він був дуже занятий роботою в кузні, а в неділі і свя- 
та мусів доглядати худобу вуйка Семка. 

Я побачився з ним аж підчас цих вакацій, коли він уже 
повернувся додому і працював у своїй кузні. 



Яндрух Гарматюк 




Зайшов я до Яндруха і питаю, чи не міг би він познайо- 
мити мене з Сафатом Шміґером. На це він розреготався, а як 
прийшов до себе, то каже, що я ще такий самий дітвак, як був 
перед кількома роками, коли завжди потребував посередника, 
щоб познайомитись з кимсь. «Але коли тобі так хочеться, каже 
він, то я це зроблю, бо мені і самому цікаво почути, про що мо- 
жуть говорити між собою такі великі мудрагелі...» 

Яндрух обіцяв поговорити із Сафатом, але не сподівався, 
що ми зможемо зустрітись скоро. «Тепер роботи в кожного з 

226 



нас по уха», сказав він. «Але поговоримо, і як Сафат вирішить, 
так і буде». 

Обставини склалися так, що мені пощастило зустрітись 
із Сафатом Шміґером аж на Великодні Свята наступного року 
(1889), коли він був у восьмій клясі гімназії. 

До Яндруха Гарматюка я ще повернусь пізніше. Коли 
незабаром у Збаражчині розгорнувся радикальний рух, то він 
брав у ньому живу участь і був одним із селянських провідників 
нашого повіту. 

Ще під час вакацій я одержав листа з Тернополя від 
свого шкільного товариша Федя Бриковича, який запитував ме- 
не, чи не хотів би я учити донечку його сусіда Чикала. За це я 
мав би харчі і мешкання. Я згодився, бо хотів ближче пізнати 
життя тернопільських міщан, і після вакацій перейшов з бурси 
до Чикала. Але я довго там не побув, бо Чикало був п'яниця і 
погано жив із своєю жінкою. Мені така атмосфера не подоба- 
лась, і я перейшов на квартиру до Соневицьких, де нас мешкало 
сім учнів. Соневицький служив за невеличку платню візником 
при магістраті,") а його жінка тримала на квартирі гімназистів, 
які в них жили кожного року, — одні з харчами, другі — без. 
Я тільки мешкав у них, а харчувався в бурсі. Соневицькі, яких 
колись біда вигнала з села до міста, були дуже милі люди. Вони 
спочатку говорили по-польськи, але коли в них почали мешкати 
українські студенти, вони вернулись до рідної мови. Соневицькі 
подобались також моєму татові, і коли його пізніше покликали 
на кілька тижнів до Тернополя до лави присяжних, то він меш- 
кав також у них. Вони стали добрими приятелями. їх приязнь 
продовжувалась і після того, як Соневицький переїхав до Льво- 
ва працювати в Краківському готелі. Коли в 1895 році батько 
був вибраний послом до Крайового Сойму у Львові, то підчас 
сесій Сойму завжди мешкав у Соневицьких. 



ПЕРЕМОГА о. МИКОЛИ СІЧИНСЬКОГО 
НАД ТАДЕЄМ ФЕДОРОВИЧЕМ У ВИБОРАХ ДО КРАЙОВОГО 

СОЙМУ В 1889 р. 

Від балачок з польськими учнями на квартирі у Соне- 
вицьких зродилося в мене якесь особливе зацікавлення до по- 
літики. Ну, яка там політика. От собі звичайні балачки про від- 
носини між українцями і поляками. 

Справи ті турбували мене ще від хлоп'ячих літ, коли я 
почав ходити до школи в Збаражі, і навіть ще раніше. Я нераз 

227 



тоді чув, як тато читав сусідам газети і виясняв їм різні старі 
події з історії України-Руси. Не багато я запам'ятував з того, 
але я розумів, що поляків не було колись зовсім на нашій землі, 
і що тоді нашому народові було багато краще, бо був сам гос- 
подарем на своїй землі. Пізніше поляки не тільки розсілися на 
нашій землі, але ще й почали робити все, щоб слід затерти по 
нас. Роблять вони це й досі. 

Тепер ті справи ставали мені що-раз ясніші, і я старався 
збагнути їх глибше. 

І от коли я приїхав на Великодні свята додому, то дові- 
дався, що в нашому Збаразькому повіті іде підготовка до ви- 
борів послів на Сойм Крайовий, Читав я з татом популярний 
тижневий часопис «Батьківщина» і вичитав заклики «Руської 
Народної Ради», аби люди добре пильнували виборів і не допус- 
кали до ніяких надуживань, бо які будуть правиборці, такі бу- 
дуть і посли, говорилося там. 

Тато розказував мені, що поляки так змайстрували ви- 
борче право, щоб українці ніяк не могли вибрати більше четвер- 
тини послів, хоч би не знати як трималися. Таке право приду- 
мали вони на те, аби доказувати перед світом, що Галичина поль- 
ська, і щоб у Галицькім Соймі і Віденському Парляменті як най- 
менше говорилося про всі ті кривди, що їх поляки чинили укра- 
їнцям. Та цього полякам було мало. Вони ставили своїх канди- 
датів навіть в українських округах і старалися насильними спо- 
собами просувати їх до Сойму. І просували. Були майстрами в 
насильстві. 

Я розказував татові про настрої серед українських гім- 
назистів. Хоч ми й не маємо права брати участи в політиці, але 
ми бачимо, що нашому народові діється кривда, що йому по- 
ляки не дають розвиватися. Так не сміє бути далі. Мусимо з 
цим боротись. А для боротьби треба нам свідомих і відважних 
провідників, які не оглядалися б на жодні перешкоди і які три- 
мали б з нашим народом. 

При тому ми з татом нагадали собі недавну подію, яка 
скоїлася в Галицькому Соймі. Українські студенти робили тоді 
у Львові демонстранцію проти того, що поляки переводили на- 
сильно польщення Львівського Університету. Скликували віча, 
виголошували гострі промови і доводили Віденському урядові, 
що він забагато потурає полякам та дозволяє їм порушувати 
основні конституційні закони. Нагадували Відневі, що у Схід- 
ній Галичині є українська більшість і що тому Відень не сміє 
передавати того університету в руки польської меншости. Коли 
ту справу порушено в Соймі, то один з польських послів, Розва- 

228 



довський, накинувся на українських студентів і назвав їх «шу- 
ями», тобто бандитами. На це молодий український посол д-р 
Теофіль Окуневський відповів Розвадовському такою самою об- 
разою: «Ти сам шуя!» Розвадовський викликав за це Окуневсь- 
кого на двобій, на шаблі. Окуневський не відмовився від дво- 
бою. Всі поляки були певні, що Розвадовський порубає Окунев- 
ського, бо знали свого Розвадовського як найбільшого шля- 
хоцького рубаку. Але не так сталося, як ждалося. Окуневський 
переміг Розвадовського і майже відрубав йому щоку, і той но- 
сив шрам до самої смерти. 

Таких послів треба нам якнайбільше, думав я, аби було 
кому відбивати усякі напади на нас і словом і ділом. 

Кілька днів перед самим Великоднем відбулися збори пра- 
виборців для висунення кандидата на посла із Збаразької сіль- 
ської округи. 

Мені пощастило дістатися на ті передвиборчі збори, хоч 
мені було ще далеко до того, аби бути правиборцем. 

Збори відбувалися в одній з найбільших тодішніх зба- 
разьких корчем, у Зіссермана, куди заходили звичайно пани та 
урядники. Людей було не більше, як двісті душ. Як на ті часи, 
було це багато. 

Голова зборів оголосив, що є зголошених два кандидати: 
повітовий маршалок і поміщик Тадей Федорович та о. Микола 
Січинський, парох Черниховець. 

Перший виступив Федорович. Він дивувався, що Січин- 
ський старається про мандат у Збаразькому повіті, бо він був 
досі послом в Гусятинському повіті, то міг би там старатися 
про цей мандат і тепер. Крім того, він мусить нагадати Січин- 
ському слова, які той сказав йому, Федоровичеві, на похороні 
бувшого посла того повіту покійного Степана Качали в Шель- 
паках в осені минулого року. 

«Там, на тім похороні, говорив Федорович, привітався зо 
мною посол Січинський і сказав, що бажає, аби я перебрав цей 
вакантний мандат. — Чи було так, отче Січинський, чи правду 
я говорю?» — питав Федорович. 

«Це правда» — була відповідь Січинського. 

«Коли так, то я не знаю, яка причина того, що ви не ду- 
маєте додержати свого слова? Я такий самий добрий русин як 
і ви. Ходжу до церкви так, як і другі. Мій отець був також ру- 
син і моя матка була з руського роду. А головна річ, що я ро- 
дився тут, у Збаразькому повіті. Ціле життя я тут живу, отже 
знаю потреби мого повіту і вмів би заступати цей повіт краще, 

229 



ніж хто другий. Не належу до людей, які люблять багато го- 
ворити. Я чоловік праці, — такий самий, як і ви всі, панове ви- 
борці. Люблю говорити те, що відповідає дійсності. Шкода го- 
ворити про те, що було. Що було, те минуло. Краще говорити 
про те, що є тепер і що можна зробити зараз, за нинішних об- 
ставин. Коли дасться щось зробити, то зробиться це скоріше 
і певніше у згоді, ніж у ворожнечі. Живемо тут побіч себе, ру- 
сини і поляки, від непам'ятних часів. Нема між нами надто ве- 
ликої різниці. Маємо майже однакову віру. Розуміємо одні од- 
них, і дуже часто буває, що женяться одні з одними. Маємо з 
собою близькі сусідські відносини. Ніхто в світі не чув, аби була 
між одними й другими якась велика ворожнеча, аби різались 
між собою. І жилося б ще ліпше, коли б не було людей, які не 
люблять згоди і використовують найменшу дрібничку, аби ро- 
бити крик і роздувати ненависть між спокійним народом. Є та- 
кож такі, що хотіли би бути все напереді і помагають собі кри- 
ком і всякими радикальними способами, аби всі виділи їх і чули. 
Гадають ті люди, що таким гострим способом можуть щось 
осягнути. Признаюся, що я не належу до таких людей і таких не 
можу терпіти. Я чоловік миролюбний і рад би видіти між людь- 
ми любов, згоду і порядок. Розумні люди говорять, що згода 
будує, а незгода руйнує те, що згода збудувала. Незгода між 
народами це ненависть, гострі сутички і — війна. Про це по- 
винні пам'ятати всі, Тимбільше повинен це пам'ятати кожний 
розумний політик. Коли б я був вибраний послом, то старався б 
такі нездорові і шкідливі пристрасті лагодити і помагав би всі- 
ма силами приводити наші братні народи до повної згоди і єд- 
ності. Таким я був завжди і таким залишусь. Все одно, чи це 
комусь подобається чи ні». 

Тепер взяв слово о. Січинський. Признався, що говорив 
на похороні о. Качали з Федоровичем та ще і в такому дусі, 
як той оповідав. 

«Але дозвольте вияснити, говорив він, чому я не до- 
держав слова. Коли я кинув такі слова на похороні в Шельпа- 
ках, то я знав, що роблю. І нехай не думає собі ніхто, що я пус- 
тив ті слова лиш оттак, на вітер. Ні, я говорив цілком щиро і з 
найліпшим наміром. 

«Ми знайомі з паном Федоровичем дуже добре вже кіль- 
ка років. І я думаю, що пан Федорович не затаїть того і при- 
знається ось тут прилюдно, які то були ми собі приятелі на за- 
сіданнях Збаразької Повітової Ради, Пригадую вам це, пане 
маршалку, аби було все ясно між нами. Аби не думав собі хтось, 

2301 



що я віроломник. Свідчуся тими нашими людьми, що є членами 
Повітової Ради і репрезентують там десятки тисяч селянства 
нашого повіту. Ті селяни не забули і певно не забудуть ніколи, 
як ви поводилися на тих засіданнях. Ми тягнули, скажім, віз 
повітових потреб в один бік, а ви — в другий бік. Ми — наперед, 
а ви — назад. На тих засіданнях не впали з ваших уст ані разу 
такі слова, як ви сказали перед хвилиною на нинішніх зборах. 
Слова про те, що ви русин і ваша мама русинка. Або, що ви 
признаєте себе греко-католиком. Мало того. Ви робили все і 
робите по нинішній день на тій Повітовій Раді політику поль- 
ську, або, ще ясніше говорячи, політику панську, поміщицьку. 
Маю право думати, що ви не заперечите того. 

«Думав я, що після тої нашої розмови на похороні о. Ка- 
чали ви спам'ятаєтеся і підете слідами свого брата Володи- 
слава, що був прихильним до свого народу. Але, на жаль, мої 
надії на вас не виправдались. Ви не змінили ні трохи своєї по- 
зиції. Яким були ви за життя о. Качали, таким самим залиши- 
лись і після його смерти. І це єдина причина, що я не можу і не 
маю права додержати вам свого слова. 

«Мені однаково, чи нинішні збори приймуть мою канди- 
датуру, чи ЇЇ відкинуть. Але поки я живий, то буду старатися, 
щоб Збаразький повіт не дістався під опіку людини, яка вважає 
себе відкрито приятелем наших непримиренних ворогів. 

«На найближчій сесії Крайового Сойму наш клюб вима- 
гатиме скасування шарварків.") Чи ви, пане маршалку, голосу- 
вали б проти тої кривди, чи помагали би усунути цю панщиз- 
няну причепу? Бо те, що громадські дороги мусить поправляти 
в однаковій мірі кожний мешканець села, є нічим іншим, як за- 
лишком панщини. Цими дорогами їздять найбільше панські во- 
зи. Тому пани повинні найбільше поправляти дороги. А тут кли- 
чуть до шарваркових робіт малоземельних, безземельних і на- 
віть жебраків, які взагалі не мають возів. Чи за те вони мусять 
відробляти ту панщину, що ходять пішки цими дорогами і до 
того звичайно босі? Це така несправедливість, якої не можна 
оправдати ані Божими, ані людськими законами. Наш клюб бу- 
де домагатися, аби шарварковий закон був скасований, і щоб 
на поправу доріг платив кожний в міру того, скільки має землі 
чи іншого маєтку в даному селі». 

«А от вам другий такий панщизняний залишок: ПРАВО 
ПАТРОНАТУ. Умер в селі духовник, парох. Людям треба но-. 
вого пароха. Та людям кажуть: Не турбуйтеся, нехай не бо- 
лить вас голова, хто прийде на місце небіжчика. Це не ваша 



жура, а вашого дідича. Чуєте? Ви навіть не маєте права цим 
пожуритися! Ані навіть церковна влада не має права рішати. 
Цим ділом пожуриться — ваш пан! А тепер уявіть собі, що є 
кілька кандидатів на вакантну парафію. Хто дістане це місце? 
Тільки той, хто покажеться найбільшим панським підлизою, хто 
буде найбільше гнутися в чотири погибелі перед паном, хто бу- 
де прихильніший до пана, ніж до людей. Ось до чого доводить 
священиків система патронату! Тому річ ясна, як сонце на небі, 
що це старе право треба скасувати, як скасовано панщину, що 
колись привела його на світ. 

«Школами не турбується шляхоцька сеймова більшість. 
Мудрують там так, що як селянам забагається школи, то не- 
хай самі будують їх та утримують своїм коштом. Це показує, 
що панам не залежить цілком на тому, щоб народ вчився і про- 
свіщався. Ми ж кажемо, що кожний чоловік потребує освіти 
таксамо, як хліба, соли, води і повітря. Далі ми дотримуємось 
того погляду, що поки пани є панами і користуються загальним 
громадським добром — землею, лісами, пасовиськами, то їх со- 
бачим обов'язком є поносити видатки на громадські потреби і 
платити за тих нуждарів, які працею своїх рук збагачують їх 
без кінця. Пани не розуміють і не хочуть розуміти цеї правди, 
але час зробить своє і привчить їх пізнати цю правду. Покищо 
залежить нашим панам лиш на тім, аби село не забувало за кор- 
шму і потопало у тьмі кромішній. Бо лиш при таких умовах мо- 
жливо вам, пане маршалку, говорити про згоду й братолюбство 
з ляхами. Чи не так, пане маршалку?» 

Але маршалок не відзивався, а люди говорили: 

«Маршалка вже давно нема. Відійшов ще тоді, як було 
слово про патронат. Як виходив, то казав, що ще може й так 
статися, що ваші діти будуть просити його або його сина про 
презенту") в його селах». 

«Нехай він не чекає на моїх дітей. Мої сини не будуть по- 
пами. Досить того, що я напопував», говорив Січинський. «Але 
шкода, що Федорович уже відійшов, бо я маю ще сказати тут 
багато такого, що він повинен би почути. Був би я спитав його, 
як би то він поводився в Соймі, коли б прийшла на порядок дня 
справа соціяльного забезпечення сільської та міської бідноти. 
Аби ті нещасні люди не ходили без праці, щоб та праця не була 
для них понад їх силу, аби в випадках каліцтва чи старости не 
мав ніхто права викидати їх на вулицю без найменшої допомоги 
і відшкодування. Це не дрібниця, панове громадо, це справа 
важна та болюча. Подумайте: Поки людина молода та здорова, 

232 



то є великий попит на її руки. І панові на лакея чи на форналя 
придатний, і цісареві на вояка добрий. Але як висмокчуть з тої 
людини всі життєві соки, тоді вже не цікавляться ним. З тор- 
бою через плечі і з жебрачим костуром ходить нещасний пан- 
ський зробок по селі, від хати до хати, дре людям очі, милостині 
просить... 

«Після того, що ми почули тут від пана Федоровича, по- 
казується ясно, що нам з ним не подорозі. Наші дороги розхо- 
дяться і ніколи не зійдуться. Коли він говорив, що ляхи живуть 
з нами на тій землі від непам'ятних часів та ще й до того у най- 
ліпщій згоді, то він або не знає історії або лише вдає такого 
незнайка. Всі ми знаємо, що Польща завоювала нашу землю 
тільки тоді, як татари зламали нашу силу. З того часу польська 
шляхта розсілася на нашій землі і гнобила страшно наш народ 
та робить це ще й сьогодні. Знаємо також, що наш народ ніколи 
не признавав польського панування над собою і довго боровся 
проти того насильства. Мусимо проти нього боротися і нині, бо 
й тепер польська шляхта має всю владу на нашій землі, дарма, 
що тут уже не Польща, а Австрія. Проти Австрії польська шлях- 
та, як ми знаємо, робила недавно повстання, яке зламано. Тоді 
поляки присіли були тихо і були дуже маленькі. Але не минуло 
й двадцять років, як вони знов стали панами на нашій землі. 
Всі головні уряди на нашій землі в їх руках. Нас вони крив- 
дять на кожнім кроці, а коли ми домагаємось наших прав, то 
вони називають нас бунтарями і кажуть, що ми проти згоди 
з ними... 

«Неодин може подумати чи навіть сказати: Ну, щож... 
Відень хоче мати спокій з поляками, то й не диво, що замирився 
з ними. Але при чому тут русини? В тім то й річ, що як в році 
1867 прийшли до Відня польсько-шляхоцькі представники ро- 
бити оте замирення, то сказав до них міністр граф Байст від 
імені цісарської влади: «Бажали ви собі, панове, щоб вам пере- 
дати провід у Галичині, отож передаємо вам його. Так само 
хотіли ви мати вплив на долю русинів. Сповняємо і це ваше ба- 
жання. Беріть собі тих русинів і робіть з ними, що хочете. Мо- 
жете їх по свойому переробляти, можете їх польщити, або й 
цілком знищити. Це ваша річ». 

«І поляки роблять, як їм було дозволено». 

«Наша доля, панове громадо, справді гірка й незавидна. 
Але, на щастя, ми зжилися з нею з давніх-давен, привикли до 
неї і знаємо, що вона не є для нас смертельна. Видержали ми 
десятки та сотні всяких бід, то витримаємо ще й ту польсько- 

233 



австрійську. Борються поляки проти прусаків і проти мо- 
скалів і ще недавно боролися проти Австрії, а зараз прийдеться 
робити й нам те саме. Польська шляхта, мабуть, ще не забула 
гайдамацьких бенкетів. Якщо призабула, то ми їй пригадаємо... 

Збори прийняли кандидатуру Січинського однодушно і 
на виборах, що відбулися невдовзі після того, він був вибраний 
послом. Подано за нього 104 голоси наших селян. Його проти- 
кандидат Тадей Федорович провалився, діставши лише 37 го- 
лосів. Були це голоси міста Збаража, кількох мазурських сіл 
старих польських осадників і кількох так званих вірилістів. На- 
слідки виборів свідчили ясно, що Січинський мав повну рацію, 
коли говорив про Федоровича, як про союзника і приятеля поль- 
ської шляхти. Був він кандидатом «Польської Народової Ради». 
До Сойму вибрано в цих виборах мабуть 17 наших послів. Біль- 
шість з них вважала себе народовцями, меншість — сім послів 
— була москвофілами. 

Після цих виборів прийшло до угоди^^*) між народовцями і 
поляками. До неї заохочували галичан також деякі наддніпрян- 
ські українці, які вірили, що таке замирення в Галичині налякає 
російський уряд, і він перестане придушувати українське на- 
ціональне відродження. 

Згідно з тією угодою, галицькі українці мали приректи 
вірність Австрії і папському престолові, а польська адміністра- 
ція обіцяла не переносити наших урядовців до Західної Галичи- 
ни, а також дати українцям одну державну гімназію в Станисла- 
вові та деякі дрібні полегші нашому селянству. 

Українську гімназію дійсно відкрито, щось зроблено і для 
наших урядовців, але на цьому і кінець. Коли через рік відбува- 
лись вибори до Віденського парляменту, то польська адмініс- 
трація по-старому робила різні надужиття, так що українці ли- 
шились там, де були досі. 

Січинського не тішила та угода від самого початку. Він 
не вірив польській шляхті, був непримиренний до неї. Перестав 
співпрацювати із своїми колегами з Сеймового Клюбу, бо не 
хотів брати відповідальности за цю угоду перед народом і своїм 
сумлінням, і віддався культурній праці в своїй новій парафії 
Стопчатові біля Коломиї. Але підчас виконування своїх обов'яз- 
ків він простудився, занедужав і помер в 1894 році, проживши 
неповних 50 років. 

В додаткових виборах в його окрузі був вибраний пос- 
лом його колишній опонент Федорович. Як тільки він опинився 
в Соймі, то зразу перейшов на бік польської шляхти і не хотів 

2Ж 



мати нічого спільного з нашими послами. Вже не говорив, що 
він «також русин». Сповнилось пророцтво Січинського, який 
знав ціну тої «руськости» Федоровича. 

Січинський був всебічно освічений і мав талант доброго 
промовця. Своїм тубальним голосом заглушував хори своїх про- 
тивників у Соймі, яких нераз доводив до відчаю. Селянська маса 
довіряла йому повністю і любила його. Иікода, щ.о не викорис- 
тав своїх здібностей на широку масову акцію, що рідко бував 
серед народної гущі, яка потребувала його на кожному кроці. 



ВІДРОДЖЕННЯ ТЕРНОПІЛЬСЬКОГО МІЩАНСТВА 

Ранньої весни 1889 року на вулицях Тернополя з'явилась 
нова людина, якої ми раніше не бачили. Це був молодий чоловік 
яких ЗО років, з веселим обличчям, жвавий, рухливий. На нього 
звернули увагу насамперед наші старші гімназисти. Вранці, ко- 
ли молодь спішила до школи, його бачили, як він чимчикував у 
напрямі окружного суду, майже завжди в товаристві двох-трьох 
селян. Кидалось в очі, що він не йшов окремо, як то звичайно 
поводяться з селянами міські панки, але завжди ішов поруч з 
ними, весело і ласкаво розмовляючи з селянами. 

Ми скоро довідались, що це був молодий адвокат Дани- 
ло СТАХУРА."*) Незабаром стало відомо також, що деякі наші 
учні з вишлх кляс уже знайшли собі стежечку до Стахури, при- 
ходять до нього на розмови і позичають в нього книжки. Попу- 
лярність Стахури росла з кожним днем, і то не тільки в місті, 
але також у повіті. 

Ще кілька місяців перед приходом Стахури увесь тягар 
народної праці в Тернополі і повіті ніс на своїх плечах професор 
Олександер Барвінський. Але восени 1888 року його перенесли 
до Львова. 

Завдяки зусиллям Барвінського Тернопільщина пишалася 
тоді вже кількома Читальнями «Просвіти», які існували не тіль- 
ки на папері, але й провадили справді жваву діяльність, яку 
щиро підтримувала тернопільська філія ПРОСВІТИ. Доволі ді- 
яльною була також «РУСЬКА БЕСІДА», де збиралась наша ін- 
телігенція для читання газет, а також на лекції і дискусії. Ці 
установи були створені заходами професора Барвінського. Ко- 
ли він відійшов до Львова, то в Тернополі виникла прогалина, 
якої, здавалось, не буде ким заповнити. І народна праця зразу 
занепала. 

23& 



Стахура прийшов саме в відповідний час і не лише ожи- 
вив мертвеччину, але й розгорнув небувалу досі діяльність. Він 
і сам працював і зумів спонукати до праці інших. Він створив 
довкола себе цілий штаб співробітників. 

Це був рік виборів до Крайового Сойму. Боротьба йшла 
за дві виборчі округи: повітову-селянську і міську. З нашого 
боку в обох округах виставлено кандидатуру професора Бар- 
вінського. 

Я нічим не тішився так, як тим, ш,о Стахура своїм хис- 
том дібрався нарешті до тернопільського міщанства, яке до то- 
го часу стояло осторонь від народної праці. Хай йому Бог по- 
магає у тім почині, думав я. 

Коли вже Стахура розрухав народну гущу, тоді зі Львова 
приїхав наш кандидат Барвінський, щоб стати перед своїми ви- 
борцями. Виглядав на тих многолюдних зборах як тріюмфатор. 
Міг бути гордий, що його праця не пішла намарно. Але ж і з 
вдячністю поглядав він на молодого народного діяча Стахуру, 
що зумів дібратися до душі загалу і зібрати його докупи. 

Мені пощастило кілька разів бути на передвиборчих збо- 
рах, на яких виступав Барвінський. Я з насолодою слухав його 
промов і з гордістю дивився на ту селянську і міщанську гущу, 
яка покинула свою працю, щоб послухати про народні справи. 

Барвінський не любив підлабузнюватись людям, не розси- 
пав приманчивих слів. Зате говорив щиро, до душі. Був добрим 
парляментаристом. Мав ясний погляд на справи, про які говорив, 
і не дбав про те, яке враження викличе у людей своїм викладом. 
Але люди розуміли добре його думки і вірили в його щирість. 
Коли пізніше він започаткував так звану «нову еру», щоб зами- 
рити українців з віденським урядом і польськими політиками, 
то багато людей критикувало його за те. 

Не довелось нам тоді вибрати Барвінського послом до 
Львівського Сойму ні з сільської курії, ні з міської округи. Але 
зате підготовка до виборів сприяла поширенню національної сві- 
домости серед народу. Після виборів Стахура і сам не дарму- 
вав і другим не давав дармувати. Він уже не мусів шукати лю- 
дей, бо люди самі шукали його. 

А тепер про те, як Стахура організував тернопільських 
міщан: 

Коли Барвінський перед двома роками почав писати ЛІ- 
ТОПИС ТЕРНОПОЛЯ, то довідався від Доктора Володимира 
Лучаківського і від комісара староства Глинецького, що вони 
попали на слід якоїсь фундації князя Константина Острозького 

236 



з року 1593. Той князь записав великий хутір і 230 моргів землі 
під Тернополем на притулок для бездомних або зубожілих русь- 
ких (тобто українських) міщан. Понад 300 років пролежав той 
документ між пожовклими паперами в сховках староства, поки 
не знайшла його рука нашого урядовця. Завдяки цьому фун- 
дація князя Острозького почала служити тим, для кого була 
призначена. 

Барвінський опублікував той документ, але не встиг щось 
зробити в цій справі, бо виїхав до Львова. Зате Стахура довів 
діло до кінця. 

До того часу землею з фундації Острозького користува- 
лись якісь люди, які за це вносили незначну оплату до церковної 
каси. Завдяки заходам Стахури в 1894 р. тому покладено край. 
Після того землю і далі здавали в оренду, але вже за відповідну 
оплату, і гроші складано до щадниці. За кілька років призби- 
ралась поважна сума грошей, за яку куплено простору площу 
і збудовано дво-поверховий дім. В домі відкрито притулок для 
бідних міщан, а крім того там приміщено тимчасово ново-за- 
сноване товариство МІЩАНСЬКЕ БРАТСТВО. Там зосереди- 
лось культурне життя наших міщан. Створено там читальню із 
скромною бібліотекою і міщанський хор. 

Спроби організувати міщанський хор були вже й перед- 
тим. Був і диригент Іван Чубатий — людина солідна та ідейна, 
який закінчив курс диригентів у Денисові, що його провадив 
місцевий парох Вітошинський. Однак тоді справа з міщанським 
хором у Тернополі не пішла. Тепер спроба була успішною. Ра- 
зом з тим створено драматичний гурток. 

Все це було заслугою Стахури, який викликав серед мі- 
щан довір'я до себе і зацікавлення громадською працею. Але це 
ще не все. 

Жив у тому часі в Тернополі добрий музика-композитор, 
судовий радник Ізидор Мидловський, який написав популярну 
оперетку КАПРАЛ ТИМКО. Був він щоправда москвофіл, але 
ходив на вистави Руського (Українського) Театру, захоплю- 
вався музичним мистецтвом і признавався якось, що й сам ко- 
лись виступав на народній сцені. Стахура поговорив з ним по 
душі, щоб він не марнував віку в безділлі, а взяв участь у на- 
родній праці і підготував свого КАПРАЛА ТИМКА на сцену. 
Мидловський згодився. Знайшлися аматори і гарні голоси, по- 
чались проби. 

В день постановки Капрала Тимка міщани і інтеліген- 
ція заповнили залю на Замку — своєї ще не було. Мидловський 

237 



виправдав сподівання, але й аматори добре справились із своїми 
ролями. Публіка захоплювалась, оплескам не було кінця. 

Не диво, що після того праця драматичного гуртка про- 
довжувалась. Підготовляли НАТАЛКУ ПОЛТАВКУ, ОЙ, НЕ ХО- 
ДИ ГРИЦЮ та інші. І грали за кожним разом усе краще. Свої 
раділи, чужі завидували. 

Серед міщанської гущі виникли талановиті актори, чу- 
дові голоси, наприклад сильний бас Павла Чубатого, ліричний 
тенор Івана Джуса. З жіночого складу найкращою була дружина 
Джуса. В характерних ролях вибився особливо Дмитро Кучер- 
ський. 

За короткий час життя міщан змінилось так, що його годі 
було пізнати. Разом з тим зникло упередження міщан до селян, 
яке давніше так кидалося в вічі. 

В зимі 1890 року при «РУСЬКІЙ БЕСІДЬ створено ще 
один драматичний гурток з інтелігенції. Цей гурток ставив пе- 
реважно комедії і сатири, які, на дуліку його членів, були міща- 
нам не під силу. Тут пописувались молодий адвокат Лошнів з 
дружиною, купець Стахевич з дружиною та інші. Згодом ін- 
телігенція заснувала також свій хор, в якому пробували своїх 
сил між іншими сестри Крушельницькі. Одна з них, Соломія, 
стала пізніше славною співачкою. 

Тої самої зими ішла підготова до парляментарних ви- 
борів. Тернопільську округу вважали в урядових колах однією 
з тих, в яких урядовим польським кандидатам буде важко пе- 
ремогти. І через те шукали тут такого кандидата, який мав би 
і багато грошей і підтримку з боку уряду. Отож кандидатом 
на посла до парляменту намітили голову КОЛА ПОЛЬСЬКОГО"^) 
графа Грохольського, який мав великі маєтки по обох боках 
Збруча, тобто в Австрії і на Україні. Треба було і з українсько- 
го боку знайти відповідного кандидата. Одні були за Олексан- 
дра Барвінського, другі — за посла до Сойму Миколу Січинсь- 
кого. За Січинським промовляло те, що він був добрим і попу- 
лярним агітатором. Проти Барвінського звертався головно той 
факт, що в тому часі він робив замирення з поляками, і було 
певним, що проти нього поставляться усі так звані «тверді», 
тобто москвофіли. Остаточно вирішено ставити кандидатом Сі- 
чинського. 

І знову головний тягар підготовчої праці впав на плечі 
Стахури. Але даремні були всі наші зусилля. Не зважаючи на 
зразкову підготову до виборів і на те, що селяни твердо сто- 

238 



яли при своєму кандидаті, польський кандидат якимсь чудом 
дістав більшість голосів, а Січинський програв. 

Після виборів Стахура та його однодумці прийшли до 
висновку, Ш.0 для того, ш.об мати політичну силу, треба створити 
постійну політичну організацію з власною канцелярією, яка вла- 
штовувала б політичні збори, подавала б урядові петиції і про- 
тести, давала б людям поради в політичних справах, захищала б 
тих, що їх влада переслідує за політичну діяльність тощо. Чле- 
ни такої організації платили б місячні чи річні внески, а крім 
того, пожертви на виборчий фонд. Тереном діяльности було б 
ціле Поділля, і тому запропоновано, щоб організація називалась 
ПОДІЛЬСЬКА РУСЬКА РАДА. Мала це бути спільна організа- 
ція народовців і «твердих» (москвофілів), бо інших українських 
партій тоді ще не було. 

Основники організації дочекались ствердження статуту 
владою, і тоді скликано установчі збори, які відбулись мабуть 
у другій половині травня 1890 в ресторані Віра при Смиковець- 
кій вулиці, напроти старої пошти. Зійшлося доволі поважне чи- 
сло селян, міщан та інтелігенції. Мені і ще кільком старшим уч- 
ням пощастило якось дістатись на збори і прислухатись тим ці- 
кавим нарадам. 

Головою зборів був адвокат д-о Лошнів, але душею цієї 
справи був знову таки Стахура. Був він секретарем зборів і го- 
ловним промовцем. Пам'ятаю добре, як він тоді промовляв: не 
говорив, а просто молов. Це відповідало його тодішньому тем- 
пераментові. Я і багато інших не захоплювались його промовою, 
але зате всі хвалили його незвичайну рухливість і енергію. Ко- 
ли я через кільканадцять років слухав Стахуру в Віденському 
паоляменті, то просто вухам своїм не вірив: він опанував себе, 
говорив урівноважено, спокійно і без тих реторичних хиб, які 
характеризували його в молодшому віці. 

На зборах виступив також поет і маляр Корнило Устія- 
нович, який тоді розмальовував церкву в Денисові. Він і славний 
денисівський парох Вітошинський, мали добрий вплив на ви- 
ховання найбільших піонерів селянського руху на Поділлі Пав- 
ла Думки"^) і Степана Гарматія.^^®) Промова Устіяновича була 
коротка, але гарна і формою і змістом. Він виступив стримано, але 
дуже рішуче проти пропозиції одного учасника зборів, щоб до 
управи Подільської Народної Ради не вибирати селян, бо, мов- 
ляв, тут потрібні люди політично зрілі і вироблені. На це Устія- 
нович відповів, що Подільська Народна Рада не є і не може бу- 
ти якоюсь політичною академією, і що кожна людина може на- 

щ 



вчитись чомусь від інших, якщо тільки хоче. І коли в управі Ра- 
ди будуть сидіти поруч себе селяни й інтелігенція, то селяни 
безперечно навчаться чогось від своїх братів інтелігентів, а ін- 
телігенти почують щось розумного від досвідчених селян. «Ми 
мали вже селян у Галицькому Соймі, говорив Устіянович, мали 
ми також селянських послів і в австрійському парляменті. Зга- 
даймо як приклад Капущака. Такі Капущаки своїм розумом і 
хистом приносять честь не тільки самим собі, але й усьому на- 
шому народові. І я певний, що представник селянства в нашій 
Подільській Народній Раді подасть неодну добру і розумну дум- 
ку, яка вийде на добро нашій організації». 

Устіянович подав пропозицію вибрати до управи Ради се- 
лянина Степана Гарматія з Купчинець, і цю пропозицію прий- 
нято. 

Промова Устіяновича, хоч він виступив принагідно, бу- 
ла чи не найкращим моментом тих зборів. Говорив по всім пра- 
вилам реторики: помалу, виразно, підкреслюючи ті місця, які 
становили суть його думки. Чув я колись, як Устіянович декля- 
мував Шевченкове ПОСЛАНІЄ, і можу сказати, що він міг ста- 
ти найкращим українським декляматором того часу, коли б 
плекав це мистецтво в такій мірі, як це робив його польський 
сучасник Францішек Конопка. Устіянович був найкращим з усіх 
наших елегійних промовців, яких мені доводилось чути в моїм 
житті. Чув я його прощальне слово над домовиною Олександра 
Огоновського в 1890 р. і промову на похороні професора Гла- 
диловича в 1891 р. Це були справжні мистецькі перлини. 



ДЕНИСІВ - КУПЧИНЦІ 

На самі «Зелені Свята» того року (1890) трапилась мені 
приваблива мандрівка. Мого шкільного товариша Кузева з Де- 
нисова покликав до себе настоятель бурси і сказав йому, що 
ще сьогодні — це була субота перед святами — він повинен по- 
нести обіжник до пароха Драганівки о. Степана Кобилянського. 
Кузів просив мене іти разом. 

«Вдвійку буде нам відрадніше, говорив він, і будеш зі 
мною на празнику в Денисові. Почуєш денисівський хор в цер- 
кві, і як буде тобі цікаво, то зайдемо і до Читальні в Купчинцях». 

Мені не треба було казати два рази. Коли йти, так іти. 
Зараз після обіду в суботу ми проробили все, що нам завдали 
наші учителі, і — в дорогу. 

240 



По дорозі треба було нам вступити до Драганівки, до 
о. Кобилянського. Досі я тільки чув про цього духовника від 
бурсаків. Говорили, що він хоч «твердий», тобто москвофіл, але 
підтримує нашу бурсу. Чув я також його гарну промову два- 
три тижні тому, коли основувано Подільську Народну Раду в 
Тернополі, А тепер я мав нагоду пізнати його ближче. 

Отець Кобилянський зробив на мене враження говіркої 
та милої людини. Розпитував нас, як нам іде наука, чи вдово- 
лені ми бурсацьким хлібом. Погостив нас сиром із сметаною та 
ще й дав нам по добрій байді хліба з маслом на дорогу. 

Ідучи від о. Кобилянського вулицею на свій шлях до Де- 
нисова, ми зустріли місцевого дяка, який саме вертався з цер- 
кви, де напевно приготовляв усе потрібне для завтрішнього свя- 
та. Мій товариш був знайомий з ним, і між ними зав'язалась 
розмова. Дяк не міг нахвалити собі о. Кобилянського і як ду- 
ховника і як людину. 

«Таких правдивих душпастирів подай Господи», говорив 
він. «З людьми він живе по-братерськи, не відмовить нікому ні 
помочі, ні поради. Майже всі приноси від людей передає в бур- 
су. Коли в Тернополі був Руський Театр, то не тільки він сам 
їздив на його вистави два-три рази в тиждень, але брав і мене 
з собою. Дуже любить театр мій пан-отець і признався колись, 
що як був молодшим, то й сам був актором, розуміється, перед 
висвяченням його. Хоч знає, що його дяк-народовець, то не 
гнівається за це на мене. Одним словом — людина. Другі дяки 
нарікають, що духовники примушують їх до всяких послуг, ро- 
блять з них форналів. А мій зі мною за-пан-брат». 

Я довідався також, що о. Кобилянський заснував Читаль- 
ню Просвіти ще в 1883 році, коли ще нікому й не снилось бра- 
тися за таке діло. Це було в Староміщині біля Підволочиськ, де 
о. Кобилянський був сотрудником. Він старався стати парохом 
цього села, і мав повне право на це, але церковна влада — пев- 
но під натиском поляків — призначила туди якогось пришельця 
з Холмщини, який навіть не знав рідної мови. А Кобилянського 
післали до цієї бідної Драганівки. Може й це було причиною, 
що з того часу Кобилянський почав манити себе надіями, що 
царська Росія піде до голови по розум і допоможе нашому на- 
родові. Він, зрештою, не був ні першим, ні останнім з тих наших 
людей, що заломились під впливом невідрадного становища на- 
шого народу і втратили віру в його сили. 

До Денисова було ще далеко, але час минав нам швид- 
ко, бо ми переходили через різні села і придивлялись, як люди 

241 



готуються до Зелених Свят. Зеленим гіллям пристроювали во- 
рота і двері хат та інших будинків. 

Повітря було переповнене пахощами лепехи. Перед Зе- 
леними Святами встелюють цією рослиною цілі подвір'я, сіни, 
помости в хатах та інших будинках. Опісля топчуть по ній не- 
милосердно два-три дні, після чого запах лепехи залишається 
в повітрі довгий час. 

Вечоріло, як ми дійшли до Денисова. Дорога, якою ми 
йшли, вела згори легким спадом, і з того найвищого місця роз- 
кривалась перед очима картина цілої околиці. Село Денисів — 
середньо-велике — розкинулось на лагідному схилі широкопо- 
ля з розлогими лугами, які тягнуться ген далеко в південному 
напрямку. Серед цих непроглядних лугів тече ліниво невеличка 
річка Стрипа, яка має своє джерело повище Зборова в поділь- 
сько-волинському Розточчі і несе свої води до Дністра. Перше, 
що кидається в очі, коли дивитись на Денисів здалека, це повінь 
садків, серед яких сховалося село. Це наче один великий гай, 
обведений смугою сінокосів вздовж Стрипи. 

Напроти південно-західного кінця Денисова, по лівому 
боці цих лугів і на другому боці Стрипи, розсілось, ніби на 
підвищеній терасі, село Купчинці, вдвоє більше, ніж Денисів. 
Купчинці виглядають так, наче б заздрісно позирали на свого 
гордовитого сусіда, завидуючи йому краси. Бо в Купчинцях сад- 
ків мало, і через те, в порівнянні з Денисовом, це село виглядає 
одноманітно. Але сусідство Денисова надає і Купчинцям краси. 
Обидва села ніби творять одну цілість, як природню так і ду- 
ховну. 

Не диво, що ця чарівна краса природи давала натхнення 
парохові Денисова о. Вітошинському. Це був народний діяч не- 
буденного формату. Він поєднав свій музикальний талант і нахил 
до громадської праці з красою природи, щоб створити для себе 
і для своїх співжителів окремий світ духовної розваги і куль- 
турного поступу. Серед того оточення він напевно не потребу- 
вав нарікати на нудьгу чи недостачі сільського життя. 

Про о. Вітошинського розповідав мені багато знайомий 
тернопільський міщанин Іван Чубатий, якого я зустрів у селі. 
Він колись учився в о. Вітошинського співу і дириґентури, а 
тепер приїхав до Денисова на празник до свого приятеля війта 
Щебивлока. Я познайомився з Чубатим недавно в міщанському 
хорі в Тернополі, яким я цікавився з якогось часу. 

Чубатий переказав мені одну промову о. Вітошинського 
до своїх курсантів. Зміст промови такий: «Ви мабуть самі до- 

242 



гадуєтесь, що наука, яку ви починаєте, нелегка. Але потішай- 
тесь тим, що наслідки цієї науки приємні. Ви й самі бачите, що 
то за краса криється в умінні співу. Це божественна річ. І са- 
мому співакові приємно, і насолода для тих, хто його слухає. 
Тому беріть собі до голови все, а то тим більше, що на це не бу- 
дете мати багато часу. Про ніщо інше тепер не думайте як тіль- 
ки про те, щоб повернутись додому з повним знанням, бо зна- 
єте, що там чекають на вас з великим зацікавленням. Коли хтось 
буде мати труднощі, то помагайте один одному. Вся штука хо- 
рального співу полягає в тому, що все мусить бути на своїм 
місці. На цьому Божому світі все мусить спиратися на поряд- 
ку. Сама Всевишня Сила показує нам найкраще, як то з ї"ї рук 
вийшло все в найкращій гармонії і порядку. Погляньте на бу- 
дову всесвіту, от хочби на царство зірок. їм числа нема, але ні 
одна з них не стоїть на одному місці, як це нам здається, а всі 
вони рухаються постійно із скорістю, якої ми й не уявляємо со- 
бі. А проте вони не набігають одні на одних, не розбиваються. 
Це порядок, гармонія. Або гляньте на будову живих істот: на 
людину, будь-якого звіря чи птаха. У кожного з них голова, 
очі, ноги і все інше. Все має своє місце і своє призначення. Ко- 
ли зіпсується щось у тій будові людини, то вона або вмирає, 
або живе неповним життям. Такий самий порядок мусить бу- 
ти також у вмінні співати». 

Переказавши ту промову, Чубатий сказав: «Подібні про- 
мови мав до нас наш учитель кожного разу, як починав з нами 
науку співу. Ми слухали всі тих порад і принук нашого доброго 
учителя, перемогли всі труднощі і здобули знання провадити 
хори вдома». 

Чубатий приїхав до Денисова возом, і я просив його за- 
брати мене з собою, коли буде вертатись з празника додому. 
Він згодився, і ми тим часом розійшлися. 

В день празника під церквою аж кишіло від людей з різ- 
них сіл. Ми з Кузевим з трудом пропхалися через людську гу- 
щу і пішли на хори. Я нетерпеливо чекав, коли почнеться Бого- 
служення, щоб почути спів місцевого хору, що його вивчив о. 
Вітошинський. протягом цілої відправи я слухав співу як зача- 
рований. І тільки інколи кидав оком на свіжо намальовані ікони 
Корнила Устіяновича. 

Після Богослуження я бачив під церквою те саме, що я 
бачив у дні празників по селах Збаражчини, включно з моїм 
рідним селом. Місцеві люди виривали собі з рук гостей з інших 
сіл, запрошуючи їх до себе. До одного гостя часто витягалось 

243 



кілька рук, один тягнув його до себе, інший до себе. А молодь 
бігала з мисочками збирати дари на різні храми. 

Після обіду просив я свого товариша Кузева піти зі мною 
до Купчинець, де я надіявся познайомитись з тими завидіями 
Думкою і Гарматієм, про яких я багато наслухався від Кузева 
і яких я бачив у Тернополі перед двома тижнями на зборах 
Подільської Народної Ради. Кузів спочатку не похочував за- 
лишати празник, але коли я обіцяв йому, що ми будемо там ко- 
ротенько, то він згодився. 

По дорозі ми журились, чи застанемо Гарматія і Думку 
в читальні, бо вони могли піти до Денисова на празник. Коли 
їх там нема, то доведеться з нічим вертатись до Денисова. 

На моє щ.астя застали в читальні тих, кого шукали, і 
повно людей. Вони зробили собі тут власний празник. Викоти- 
ли бочку пива, наливали склянки і подавали тим, ш.о вже 
сиділи на видних місцях. Спочатку вони нас не помітили, бо ми 
не спішили підходити ближче наперед, а стояли заклопотані бі- 
ля дверей, не знаючи, щ,о з собою робити. Бо ми не сподівались 
застати тут гостину. І саме тоді хтось за столом заговорив до 
нас: 

«А з якого коша і яка пригода вас до нас привела, хлоп- 
ці-запорожці?» 

Це був старший чоловік з чорною бородою, але ш.е кре- 
мезний козарлюга середнього росту. Голос його був трохи хрип- 
ливий, але грімкий. Як я потім довідався, це був Степан Гар- 
матій. 

«Не питай звідки, а насамперед запроси їх до столу», оз- 
вався інший чоловік. А звертаючись до нас, він сказав: «Просимо 
сюди наперед, на чоло, бо ви наші гості». 



с?;^^:^.'?ї?'?.-??>/- 



Павло Думка 




244 



Це був Павло Думка. Ростом невеличкий, він мав блі- 
дий, хирлявий вигляд і біляве, стрижене волосся на голові. Го- 
лос у нього також не зовсім чистий, з ознаками ядухи. 

Я помітив, що під час розмови вони обидва ніби не пого- 
джувались, ніби передражнювали один одного. Але це було ли- 
ше про людське око, бо кінець-кінців вони завжди договорюва- 
лись до одного. Всім відомо, що вони просто не можуть дихати 
один без одного. 

«Ілька знаємо», говорив Гарматій. «На бурсацькому хлі- 
бі живе. А ти певно товариш Ілька?» — звернувся він до мене. 

«Я з-під Збаража, з-під самої границі», сказав я і пред- 
ставився, і 

«Знаємо, знаємо», підхопив Гарматій. «Хоч там не були, 
але чули про цей кут. Читали в історії, як під Збаражем Хмель- 
ницький ляхів здорово притиснув, а під Зборовом ще краще про- 
вчив. Великі події, та не принесли нам щастя, ні розуму нас не 
навчили. А все ж таки надія нам залишилась. Ні одна наша щи- 
ра душа ніколи не повірить, що наша правда пропала вже на- 
віки. Ще не вмерла і не вмре наша Україна». 

Після цих слів Гарматія вся читальняна громада затяг- 
нула «Ще не вмерла Україна». І нас не треба було підганяти 
до цього. 

«А що там нового у вашій бурсі?» — питали нас. «Чи 
добре відживляють вас? Чи добре учать?» 

«На харчі не можемо нарікати. А щодо науки, то трохи 
учать, а решту самі мусимо доучуватись. Не дбають за нашу 
мову, а історії нашої зовсім не визнають. Бо школа польська і 
все — по-польськи. Тому мусимо вчитись тих речей поза шко- 
лою». 

«Так, так», підхопив Думка. «На своїй власній землі му- 
симо бути наймитами. Зовсім так, як написав Іван Франко у 
своєму майстерному творі НАЙМИТ. А чи знаєте ви що з тво- 
рів нашого нового надійного поета?» 

Оба ми признались, що не знаємо нічого. 

«Чуємо, як нераз вимовляють це ім'я старші учні між со- 
бою, але видно, що не дозволено читати його творів», сказав я. 

«Ой то не гаразд, коли воно аж так», сказав знову Дум- 
ка. «Бо це наш другий народний кобзар. Щастя велике, що доля 
не дала, щоб він пропав для нас. Кільканадцять років тому він 
опинився був на тій самій хибній стежці, якою йдуть ті, що з 
ненависти до ляхів і Австрії дивляться на схід і вірять, що з 
Росії прийде поміч і спасіння для нас. Став навіть членом «Ака- 

245 



деміческого Кружка», знайшов собі компанію серед «об'едини- 
телів» і так пройнявся їх духом, що втратив був віру в наш на- 
род. Але доля хотіла, ш.о в тій зневірі і недодуманості він та 
його приятелі Михайло Павлик і Остап Терлецький зустрілись 
з професором Михайлом Драгомановим, який тоді переїздив че- 
рез Львів за кордон. Драгоманів помітив, ш.о вони розумні і на- 
дійні юнаки, але знайшлися на хибній дорозі. Вияснив їм, ш.о 
таке Росія і показав, ш,о вона зовсім не краш.а як Австрія. Ав- 
стрія хотіла понімчити наш народ, а коли це не йшло, то пере- 
дала нас польській шляхті, аби робила з нами, ш,о захоче. В той 
спосіб нашим коштом купила собі поляків, які давніше все ро- 
били повстання, ш,об здобути незалежну Польш,у. І тепер має 
від них спокій. Але так само ставиться до нас Росія. Тут поля- 
ки польш.ать нас, а там москалі московш,ать наш народ. Ми — 
між молотом і ковадлом, і треба нам боротися як проти одних, 
так і проти других. Не силою, бо її покищо в нас мало, а прав- 
дою, і працею і наукою. Отож беріться до тієї праці, бо це ваш 
святий обов'язок, бо ви — сини цього народу. І сталось чудо. 
Франко наче прозрів і з того часу почав ширити віру в безсмерт- 
ну силу нашого народу. Оця віра пливе з кожного його слова, 
писаного і сказаного. І нам усім слід іти цим шляхом». 

Так приблизно говорив Думка. Перебив його Гарматій, 
кажучи: 

«Але ж бо ти розговорився, Павле. А ти краще дай їм 
прочитати щось з Франкових творів. Погляди лише, чи нема там 
у шафі ЗАХАРА БЕРКУТА чи ПАНСЬКИХ ЖАРТІВ. Франкове 
слово припаде їм до серця і переконає їх скоріше, ніж твій піс- 
ний язик». 

За хвилину ЗАХАР БЕРКУТ вже був у моїх руках. Я обі- 
цяв повернути книжку, як тільки прочитаю. 

Ми ще трохи посиділи з цим милим читальняним брат- 
ством, побавились і попращались в надії, що ще не раз зустрі- 
немось. 

По дорозі я дізнався від Кузева, що обидва купчинецькі 
козарлюги колись тримали руку з Наумовичем, як довго той 
тримав з народом. А коли Наумович поховзнувся, то вони знай- 
шли собі стежку до пароха Вітошинського, і від тоді не розлу- 
чаються. Він давав їм читати книжки, провадив з ними розмови. 
А коли до Денисова приїхав Устіянович, щоб малювати церкву, 
то й він не погордив цими селянськими провідниками. Устіяно- 
вич сидів у Денисові щось три роки і часто зустрічався з ними. 
В довгі зимові вечорі це добірне товариство, збиралось у теп- 

246 



лій кімнаті денисівського приходства і провадило розмови на 
різні теми. Гарматій завжди приносив з собою по кілька пляшок 
міцного вишняку власної роботи, і в Вітошинського все було 
щось під рукою, отож було чим промочувати горло і змащувати 
язики. Можна припускати, що ті розмови спричинились до по- 
ширення світогляду цих майбутніх провідників Радикальної пар- 
тії. Обидва згадані інтелігенти були поступові люди, хоч Віто- 
шинський ходив у реверенді, а Устіянович був іконописцем. 

Варто зазначити, що Гарматій і Думка напитали собі ве- 
ликого ворога в особі свого купчинецького пароха Микитки, 
який не міг забути їм того, що вони покинули москвофільський 
табір і перейшли до народовців, а потім стали радикалами. Він 
мстився на них, де тільки міг, наприклад, не допускав їх за ку- 
мів, або давав їх хрещеникам всякі чудернацькі імена. Але лю- 
ди привикли до тієї безглуздої поведінки і навіть не подавали 
скарг на нього, а просто ігнорували його. А коли почався ра- 
дикальний рух, то виявляли його здирства і так допекли йому, 
що вже готовий був миритися навіть з радикалами. 

Батькові Ілька не подобалось, що ми ходили до Купчи- 
нецької Читальні і що я хвалив Гарматія і Думку. Він навіть за- 
бороняв синові зустрічатись з ними. Старий Кузів не любив їх 
за те, що вони ворогували із своїм парохом, називаючи його 
«панським попом». Він називав їх мудрагелями. Але ми молоді 
були іншої думки. 

Його нотацію синові перервав Чубатий, що, повертаю- 
чись з празника, вступив по мене. Ми поїхали до Тернополя. 



ТАЄМНА ГРОМАДА 

Восени 1889 року я став несподівано членом Таємної Гро- 
мади при Тернопільській гімназії. Ідею таких Громад приніс до 
Галичини з України студент Одеського Університету Володимир 
Бернатович. Цією ідеєю захопився молодий богослов Данило Та- 
нячкевич, і його заходами Таємні Громади були засновані по всіх 
гімназіях в Галичині. Вони ставили собі за завдання виховувати 
нашу молодь в національному дусі і готувати ї"ї до корисної гро- 
мадської праці для народу. 

До членства в Громаді підготовили мене учень 7-ої кляси 
Платон Карпінський, який, я я потім довідався, був тоді головою 
Громади, і матуракт Іван Янковський. Вони одного дня взяли 
мене на розмову і розпитували, як я дивлюсь на те, щоб учні, крім 



2ІГ 



науки, займались також різною культурною працею. Коли я ви- 
явив захоплення цією справою, вони запросили мене на збори 
Громади. 

На зборах я застав яких 20 учнів, головно старших. Мене 
привітав голова Громади Карпінський і повідомив зібраних, що 
він виконав їх доручення приготовити мене до членства, а мене 
повідомив, що гурток уже вирішив прийняти мене в члени. Після 
того Карпінський подав мені деякі інформації про Громаду. Вона 
була заснована ще в 1864 році. Серед її основників були такі ві- 
домі тепер учені як д-р Іван Пулюй, професор у Празі, і д-р Бо- 
рисикевич, професор в Інсбруці. Першим головою Громади був 
Чачковський, тепер священик у Борщівщині. В Громаді набирали 
завзяття до громадської праці такі відомі тепер громадські діячі, 
як брати Барвінські, брати Горбачевські, брати Січинські, Гав- 
рило Боднар, Євген Олесницький, Іван Кивелюк, Олександр За- 
ячківський, Іван Зобків і багато молодших, які недавно закінчили 
гімназію. Зв'язки з Громадою підтримував визначний наш полі- 
тик о. Степан Качала, що оснував «Руську Бурсу» в Тернополі і 
який помер приблизно рік тому, а також професор Кость Горбаль, 
один з наших найкращих педагогів і правдивий батько-опікун 
нашої молоді, який розумними порадами посилював працю на- 
шого гуртка. 

Члени Громади, говорив далі Карпінський, зобов'язуються 
вивчати тут, чого їм не дає польська школа, зокрема українську 
мову, історію, літературу, і потім віддати своє знання і сили слу- 
жбі рідному народові. Одночасно члени складають присягу, що 
ніде, нікому і ніколи не виявлять існування нашого таємного 
гуртка. 

Не забуду ніколи тієї хвилини, як голова проводив мені 
формулу присяги, а я повторював її. Церемонія закінчилась тим, 
що я подав руку голові і всім присутнім членам. Присяга спра- 
вила на мене глибоке враження, яке важко описати. Ніколи пізні- 
ше в моєму житті я не почував себе так тісно зв'язаним чимсь як 
цією присягою. її вагу відчував я на собі ввесь час. 

Сходини Громади відбувались два-три рази в місяць, зви- 
чайно в суботу пополудні, а в разі потреби і частіше. Влітку ми 
збирались за містом на полі, а коли хтось з'явився, то ми почина- 
ли грати «кічки». А зимою сходились в помешканні когось з 
членів. 

На сходинах звичайно хтось давав доповідь, над якою по- 
тім розгорталась дискусія. Крім того, ми розучували українські 
пісні і влаштовували різні свята, наприклад на честь Шевченка» 

248 



На таких святах мусіли бути всі члени Громади. На сходинах ви- 
ступали також декляматори, після чого присутні висловлювали 
свої критичні завваги. Я деклямував, тієї зими двічі, уривок з 
ПАНСЬКИХ ЖАРТІВ Франка і дещо з Шевченка. Мої деклямації 
здобули прихильну оцінку, що мене заохотило працювати даль- 
ше над собою. 

Громада мала також свою таємну бібліотеку, в якій було 
чимало заборонених шкільною владою книжок. Шафа з книжками 
була в домі міщанки Давидовички за залізницею напроти дому 
багатого міщанина Острожинського, де тоді приміщувалась і Гро- 
мада. Я нагадав собі, що колись бачив ту шафу в Бурсі. Була 
вона завжди закрита, а на дверях в кількох місцях були відбитки 
печатки з написом «Бог - надія». Молодші учні не мали доступу 
до тієї таємничої шафи, але старші часом приносили туди книжки, 
вибирали нові і знову замикали ї"ї. Коли професор Барвінський 
відійшов до Львова, та шафа зникла з Бурси. Мені тепер стало 
ясно, що то була бібліотека Таємної Громади і що професор Бар- 
вінський мав зв'язок з Громадою. Але про це не знав ніхто в 
Бурсі. 

В 1890 році в нашій Громаді почались жваві дискусії над 
теорією Ляплясса про постання світу, творами Дарвіна, книжкою 
Дрепера «Боротьба віри з наукою» та іншими подібними творами, 
в яких тоді зачитувалась молодь, не тільки наша, але й польська 
та жидівська. В зв'язку з тим серед молоді поширилось вільно- 
думство. Деякі учні під впливом цієї літератури почали голосити 
атеїстичні погляди. Вони вважали себе «поступовцями», а тих, 
хто лишався при старих поглядах, називали «назадниками». Між 
одними і другими відбувались палкі дебати не тільки в Громаді, 
але й поза нею. Я себе вважав «поступовцем», бо я визнавав по- 
требу багатьох реформ у світі. Але мої товариші, які вважали се- 
бе «дійсними поступовцями» називали мене «назадником», бо я 
не поділяв. їх атеїстичних поглядів. Ш.об зробити мене «поступов- 
цем» на свій лад, вони не переставали наступати на мене. Де 
тільки зустріли мене, то знову торочили те саме. Не було б від 
того нікому шкоди, коли б вони говорили десь у парку чи на полі, 
без свідків. Але вони забувались і говорили навіть у присутності 
непевних бурсаків. І напитали халепи не тільки собі, але й мені. 
Ш.астя, що при тому не виявлено існування нашої Громади, бо 
тоді було б скінчилось усе далеко гірше. 

Одного дня перед закінченням шкільного року (кінець чер- 
вня 1890) викликав мене до себе директор гімназії і запитав, чи 
я вірю і Бога і догми католицької церкви. Я відповів, що так. 

249 



Тоді директор запитав, чи я знаю таких учнів, які не вірять. Мені 
стало ясно, що хтось доніс про мої дискусії з «поступовцями» і 
що директор хотів, щоб я підтвердив донос. Очевидно донощик 
розраховував на те, що я лютий на моїх дискутантів і підтвер- 
джу донос. Але я вирішив за всяку ціну боронити загрожених 
товаришів і сказав директорові, що не знаю таких учнів, які не 
вірили б у Бога. Тоді директор казав привести мого шкільного 
товариша Ілька Кузева і почав його розпитувати таким самим 
способом. Кузів був сильно збентежений і не переставав погля- 
дати в мій бік, наче б хотів вичитати з моїх очей, в чому справа 
і що йому робити. Відповідаючи на запитання директора, він за- 
тинався і заікувався, але кінець-кінців визнав, що такі балачки 
на релігійні теми були, і що тими, з ким я сперечався, були два 
учні 5-ої кляси, Микола Ластовецький і Павло Цибульський, і один 
учень 7-ої кляси Плятон Карпінський. Я запевняв директора, що 
згадані учні не заперечували існування Бога і не відкидали догм 
церкви, а тільки вказували на дивну розбіжність у поглядах на 
сотворення світу між релігією і наукою. По тій самій лінії пішов 
тоді Кузів, зазначаючи, що він, зрештою, не розумів добре, про 
що я говорив з тими трьома. На всякий випадок, він не чув, щоб 
хтось заперечував існування Бога. Однак Кузів говорив так не- 
ясно і непевно, що його свідчення могли скоріше пошкодити, ніж 
помогти обвинуваченим. Але обвинувачених засипав інший сві- 
док директора, який мабуть і подав донос про наші дискусії. Ди- 
ректор сказав, що вірить йому повністю, що «Кузів то пів-сві- 
док», а «Остапчук не є жодним свідком». 

Через кілька днів Ластовецького, Цибульського і Карпін- 
ського повідомлено, що їх усунено з гімназії за поширювання ан- 
тирелігійних ідей. А мені директор порадив перейти до іншої гім- 
назії, бо він, мовляв, не хоче мати більше клопоту зі мною. 



МІЙ ПРИЯТЕЛЬ ІВАН ЯНКОВСЬКИЙ 

Кілька днів після усунення згаданих трьох учнів почались 
чергові літні вакації, Я поїхав знову до дому, цим разом з моїм 
дещо старшим товаришем Іваном Янковським. 

Відколи мене прийнято до таємного гуртка, Янковський 
наближався до мене дедалі більше і став моїм невідступним 
приятелем, ніби опікунчим духом. Давав мені поради що чита- 
ти і обговорював зі мною прочитані книжки. 

Він звернув на мене увагу перший раз ще два роки тому 
(1888), коли на гімназійному святі на честь Шевченка я декля- 

250 



мував поему Шевченка «ДО ОСНОВЯНЕНКА». Я зацікавився 
цим мистецтвом того ж року після виступів у Тернополі відо- 
мого польського мистця-декляматора Францішка Конопки, який 
зробив на гімназистів велике враження. З того часу я вже не 
переставав працювати в цьому напрямі. Заохочував мене до 
цього також Янковський. Наприклад, він спонукав мене вивчи- 
ти поему «Кавказ», яку я деклямував з успіхом підчас відкриття 
Читальні «Просвіти» в Петрикові. За минулих два роки я мав 
вже чималий декляматорський репертуар. Пізніше я вигладжу- 
вав і поширював його в тюрмах, куди мене час до часу замикала 
австро-польська влада за політичну діяльність. До речі, цей ре- 
пертуар допомагав мені в моїй політичній агітації. 

Сам Янковський мав сильний нахил до малярства і вияв- 
ляв у цьому неабиякий талант. Малював портрети і тим зароб- 
ляв собі на життя. Портрет жінки д-ра Володимира Лучаків- 
ського, голови міста Тернополя, вийшов дійсно вдало і приніс 
Янковському розголос серед тернопільської інтелігенції. Прибу- 
вали замовлення з різних боків, так що він не міг собі ради дати. 
Мусів відмовлятись від них, щоб не провалитись на матураль- 
ному іспиті. Мріяв дістатись на науку малярства до Краківської 
Академії Мистецтва і радів при самій думці про це. 

Але гірка була його радість, бо він був хворий на сухоти 
і був свідомий того. Передбачав навіть недалекий кінець своєї 
життєвої мандрівки. Але він намагався перемагати ці думки, 
жартував і своїми жартами доводив інших до сміху. Намагався 
забути своє лихо, як міг. 

Мій тато заохочував його вчитись на священика. Але Ян- 
ковський сказав, що він не відчуває покликання до цієї праці, 
і що він має свої погляди на цю справу. 

«До Академії тягне мене якась таємна сила, говорив він, 
і я не годен опертись їй. Заскочу туди бодай на один рік, аби 
хоч оком кинути на Академію, переконатись, чи справді міг би 
я досягнути того, про що я мрію>. 

Янковський побув у нас кілька днів і пішов від нас до 
Розношинець відвідати свого старого друга Сафата Шмігера. 
Звідти мав намір піти на австро-російський кордон, щоб поди- 
витись на те невидальце. Просив мене іти з ним, і я охоче зго- 
дився. Я хотів краще познайомитись із Сафатом, бо від мину- 
лого Великодня, коли нас звів Яндрух Гарматюк, ми більше не 
бачились. Того Великодня ми бавились «хрещика» на майдані 
біля церкви разом з Розношинськими парубками, а після того 
Сафат мене проводив добрих два кілометри в напрямі до Лу- 

251 



б'янок. По дорозі ми встигли поговорити про деякі справи. Са- 
фат казав, що чув, як я деклямував на згаданому святі Шевчен- 
ка, і питав мене, чи я ще далі цікавлюсь декляматорством. Я 
відповів, що маю підготованих уже кілька поем і що далі буду 
працювати в цьому напрямі. Сафат питав мене також, чи не чув 
я про збірку деклямацій «ВПЕРЕД», яку видав Клим Обух^^°) в 
1888 р. Він зазначив, що в тій збірці є гарний поетичний твір 
Олександра Колесси «СМЕРТЬ ГЕТЬМАНА ПАВЛЮКА», який, 
на його погляд, підійшов би під смак і хист. Я сказав, що чув 
десь про цю збірку, але не мав нагоди дістати її. Шмігер обіцяв 
передати мені Гарматюком. 

Тепер ми застали Сафата в коморі, як він читав свої за- 
писки з медицини, маючи перед собою череп трупа. Він був за- 
скочений нашим несподіваним приходом, а ще більше стурбова- 
ний тим, що не мав де нас посадити. Просив нас побути в сад- 
ку, поки приведе хату до порядку. Чекати не довелось довго. 
Не встигли обійти сад, як Сафат запросив нас до хати. Там 
чекала нас перекуска. Ми не дуже відмовлялись, бо таки вже 
поголодніли. 

Шміґер розпитував Янковського про тернопільські но- 
вини, особливо про вигнання з гімназії згаданих трьох учнів. 
Цікавила його також моя роля у тій справі, і він не міг вийти 
з дива, що я не спантеличився, а боронив своїх друзів, хоч не в 
усьому з ними погоджувався. 

Після того Сафат запитав мене, як мені подобається поема 
«СМЕРТЬ ПАВЛЮКА», яку він передав мені, Я сказав, що вже 
готовий з нею. Вони обидва просили мене продеклямувати цю 
поему таки тут на місці. Я згодився і виголосив цю поему, пер- 
ший раз, для цієї двоголової публіки. 

«Можеш пускатись з 'Павлюком' навіть до Львова», ска- 
зав Шміґер, коли я скінчив. 

А Янковський обняв мене із сльозами в очах і не скоро міг 
промовити слово. 

Я сказав, що будова цієї поеми дуже вдала, але мова її 
важка і кострубата. Але що тут дивуватись Колессі, додав я, 
коли навіть наш великий Франко визнає, що нам галичанам тре- 
ба ще довго працювати над собою, щоб наша мова була в нас 
чистішою, більш народною. 

Побули ми у Шміґера і пішли на кордон, який там про- 
ходив річкою Гнізною. Напроти нас на другому боці кордону 
розкинулось село Мусорівці, лицем до Гнізни. 

252 



Незабаром у нашому напрямі підійшов гурток дівчат — 
одні з вилами, другі з граблями на плечах. Ішли та співали. Зу- 
пинились біля самого кордону, де мали працювати — розтрясати 
покоси трави. Віддаль від нас до них була не більша, як сто п'ят- 
десят кроків. Було їх сім душ. Ми чули кожне їх слово. Вони 
напевно помітили нас, але виглядало так, ш,о не звертають на 
нас уваги. Посиділи хвилину, повідкладали набік свої харчі і взя- 
лись до роботи. І знову загомоніла пісня: 

Та не всі тії сади цвітуть. 
Що весною розвиваються; 
Не всі тії побираються. 
Що любляться і кохаються. 

Янковський Ш.Є не чув тієї пісні, я не тільки чув, але й знав 
її. Співали ї"ї прекрасно в Тарасівці. 

«Дівчата, ану заспівайте нам ще якої», просив Янковсь- 
кий. 

«А хіба ви розумієте що з того, що ми співаємо?» 

«Цим ви не журіться, а тільки співайте». 

І вони співали: 

А в нашого мосці-пана 
Жінка зовсім непогана; 
Не спить бідна, не дрімає. 
Свого друга виглядає 
Чорт-зна звідки аж до рана. 
А в нашого окомана 
Спина тріщить поламана, 
А то за ті походеньки. 
Що ночами потихеньки 
Повертає, чорт-зна звідки, 
Аж над раном. 

«А кому ви так приспівуєте, дівчата?», розпитував Ян- 
ковський. 

«Та не вам». 

«Як не нам, то кому?» 

«Вашому куму». 

«Я кума не маю у Вашому краю». 

Дівчата регочуться, аж присідають. 

«А бачите, говорив Янковський, хоч ви й заграничні, але 
розумієте нас таки добре. Не могли б ми вас ні продати ні про- 
міняти». 

253 



«Що не могли б, то не могли б. Тай не маєте до нас жод- 
ного права». 

«А то чому?» 

«Бо ви там, а ми тут». 

«А що як ми до вас скочим?» 

«Йдіть до хрону, ми не хочем». 

«Го, го, дівчата, а то чому так гостро? Чим то ми вас 
прогнівили, що ви так нас не злюбили?» 

«За те, що ви на тім боці. 
Що до себе не заскочим. 
Якби ви так були наші, 
Попоїли б разом каші. 
Разом їли б, разом пили, 
Може б себе й полюбили. 
А так що нам? Що з вас маєм? 
Ви смієтесь, а ми лаєм. 

Тай по всьому. Бувайте здорові, бо вже солдат іде, по- 
тіха наша насущна». 

«Ей, сороки ви, сороки», гукав за ними Янковський. «Бу- 
вайте здорові, дівчата». 

Коли ми відходили від кордону, Янковський признався, 
що та прикордонна пригода принесла чималу пільгу для його 
зболілої душі. Казав, що пахощі тих рідних, хоч закордонних 
чічок понесе з собою до останніх хвилин свого життя. 

Я мав приїхати до Тернополя 31 серпня, щоб взяти від 
директора гімназії посвідку про мій перехід до іншої гімназії. 
Янковський висловив надію, що ми тоді ще зустрінемось. При 
тому він сказав: 

«Ти мені говорив колись, що хочеш стати хліборобом. 
Тоді я був проти того. Тепер я думаю, що це думка непогана. 
Людина скрізь може стати корисною, якщо тільки виявить охо- 
ту до даної праці. Я думаю, що твій батько не буде заперечува- 
ти, коли ти дійсно схочеш заміняти білий хліб на чорний». 

Ми розпрощались і я повернувся додому. 



МІЙ ПЕРЕХІД ДО УКРАЇНСЬКОЇ ГІМНАЗП У ЛЬВОВІ 

Батько спочатку не хотів згодитись на мій перехід до 
Львівської гімназії, але коли я сказав, що не буду вимагати біль- 
шої грошової помочі з дому як досі, він погодився. Навіть До- 

254 



дав, що може буде й краще, як я буду завчасу привчатися до 
самостійного життя. 

В переїзді через Тернопіль я затримався на один день, 
щоб узяти від директора гімназії посвідку про мій добровіль- 
ний відхід на інше місце. Директор видав мені посвідку, навіть 
не питаючись мене, що я задумую дальше робити з собою. 

В Тернополі я зустрівся випадково з Миколою Ласто- 
вецьким, одним з трьох учнів, що їх викинули з гімназії за «лі- 
беральні погляди». Він збирався перейти до Золочева. Другі 
два викинені були Карпінський і Цибульський. Перший думав 
перейти до Бережан. Другий від того викинення найгірше по- 
терпів, бо в Тернопільській бурсі мав безплатне утримання. 
В іншому місті не міг ходити до школи, бо його батьки не могли 
помогти йому. 

На питання Ластовецького я відповів, що прочитав за 
вакації повість Панаса Мирного «Хіба ревуть воли як ясла пов- 
ні», розвідку Михайла Павлика «Про закладання читалень» і 
твір Дрепера «Боротьба віри з наукою». Над ними, а особливо 
над твором Дрепера, який тоді був революційною книгою, ми 
провели довшу дискусію. 

Ластовецького я питав, чи не знає він кого у Львові, що 
поміг би мені там влаштуватися. Він сказав, що має там близь- 
кого свояка, Миколу Ганкевича,^^*') і міг би написати до нього в 
моїй справі, але його тепер нема у Львові. Він міг би написати 
хіба до свого приятеля Фаєрштайна, учня 7-ої кляси, який меш- 
кає у професора Біґельайзена. 

Мене прийняли до української гімназії у Львові, але ніхто 
не поцікавився, чому я перейшов сюди з Тернопільської гімназії 
і як я думаю приміститися у Львові. 

А з тим приміщенням вийшли відразу неабиякі трудно- 
щі. Не знав я нікого з учнів і взагалі був чужий у тому місті. 
Покищо я залишив свої клунки в гімназійного сторожа, а сам 
пішов собі шукати пристановища. 

Насамперед я кинувся шукати приятеля Ластовецького 
Фаєрштайна, якому той рекомендував мене у своєму листі. 
Не застав я його у професора Біґельайзена, але довідався, 
що він приходить сюди кожного дня над вечір доучувати дітей. 
Заходив я до того дому кілька разів, але якось ні разу не по- 
щастило мені застати там Фаєрштайна. Я вирішив не заходити 
більше. Зате зібрала мене охота заглянути до того листа, якого 
я мав передати йому від Ластовецького. Скортіло мене пере- 
конатися, як рекомендує мене Ластовецький. Писав він, що пе- 

255 



редає мене свому другові, щоб той зайнявся мною. Головне, 
аби поміг мені зробити перші кроки на новому місці. А потім, 
щоб старався по змозі мати вплив на мене. Аби лектурою і від- 
повідними балачками наблизив мене до нових думок. «Хлопець 
це добрий, характер хрустальний, а головно надзвичайно жи- 
вий і енергійний. Але дуже відсталий. Роби усе що можеш, а 
чей поталанить тобі зробити що з нього. Але я сумніваюся ду- 
же, аби можна було його переробити». 

Ось таке свідоцтво виставив про мене мій товариш, тоді 
як я тільки про людське око боровся проти течій нового часу 
і заводив спори з поступовцями. Насправді я зводив далеко тяж- 
чий бій сам із собою. Із своїми сумнівами і тими думками, які 
підшептували мені на кожному кроці, що я не смію зривати з 
традиціями мого недавного оточення, в першу чергу родинного. 

Нераз потім паленів я від сорому, коли мені приходила 
думка, що я заглянув до чужого листа. Але з другого боку, 
признаюсь, це мені вийшло на добре. Бо цей лист спричинився 
до того, що замість далі хитатися, я вирішив триматись того, 
до чого я вже був додумався, і залишився на цьому шляху ціле 
життя. 

А тимчасом з квартирою не міг я дати собі ради. Поки- 
що шкільний сторож Івасечко згодився, щоб я жив у нього, по- 
ки не знайду собі помешкання, яке я думав оплачувати заробіт- 
ком з лекцій. 

Але побувши коротко в сторожа, я захворів на очі. Я за- 
раз догадався, чому. Я і ще один учень з вищих кляс мешкали 
в підвалі, в такому затінку, що там треба було тримати світло 
цілий день, щоб могти читати й писати. Недаром власник того 
мешкання був каправий. 

За порадою шкільних товаришів я пішов до лікарні. Лі- 
кар виявив у мене запалення очей і сказав, що мушу лікуватися 
кілька тижнів, поки сяк-так вилікуюсь. Заборонив також ходи- 
ти до школи, поки він не вирішить, що небезпека вже пройшла. 
Бо це заразлива хвороба, і другі могли б заразитися, казав він. 

Я просив шкільних товаришів зголосити мене в школі 
хворим, щоб наставник кляси не викреслив мене із списку учнів. 

Почалося в мене як з Петрового дня. Вже в перші дні, як 
я появився у школі, помітив я, що учителі дивилися на мене як 
на якогось влізливця, що попав непрошений до чужої хати. А 
наставник кляси так просто й заявив: «Чого ти прийшов сюди? 
Чи ти думаєш, що в руській гімназії у Львові дають мід лизати?» 

256 



На добавок лиха, мій гаманець ставав з кожним днем 
порожніший. Щадив я як тільки міг, не купив собі навіть по- 
трібних книжок до науки. Та гроші все таки маліли. Бачив я, 
що не вистачить мені навіть до кінця місяця, і ходив між си- 
духи на ринку та кормився їх поганенькою юшкою по два крей- 
царі") за миску. Голодував я та ще й без надії, що становище 
моє покращає. Одним словом: де тонко, там рветься. 

Міг я написати додому, що я помилився, коли казав, що 
мені вистачить 7 ренських") на місяць. Батьки мої були б на- 
певно вислали мені стільки, щоб мені вистачило на місячний 
прожиток. Та я не хотів просити в них більше грошей, щоб вони 
не думали, що я їх обманув тоді, щоб тільки вони мене пустили 
до Львова, 

В такому скрутному становищі я освоювався все більше 
з думкою, що моїй науці прийшов кінець. Треба тільки ріши- 
тися, що робити: вертатися додому, чи пускатися в світ за яким 
куском хліба? Але куди? Чи йти слідом мого товариша Цибуль- 
ського і зголоситися добровольцем до війська? Ні, та думка мені 
була чужа. Це значило б змарнуватися і не принести жодної ко- 
рнети в житті. 

ЗУСТРІЧ з МИХАЙЛОМ ПАВЛИКОМ І ІВАНОМ ФРАНКОМ 

Я вже збирався вступити до оперного хору у Львові як 
співак, до чого мене довго намовляв мій гімназійний товариш 
Повх, що мешкав зі мною. Був уже навіть на пробі голосу в поль- 
ського директора опери Скальського, який, послухавши мій го- 
лос, готов був мене прийняти до хору з платнею 50 золотих рен- 
ських місячно. Але я не хотів служити чужій сцені, а думав над 
тим, як би то виїхати на Україну до «Драматично-музичної шко- 
ли їм. М. Лисенка». 

Але мої думки про сценічну кар'єру перервала пригода, 
яка твердо заважила на моїй життєвій долі. 

Одного дня, йдучи до лікарні, я побачив на будинку Ака- 
демічної вулиці число 24 табличку з написом: Редакція й Адмі- 
ністрація «Народу». Я зразу нагадав собі цю багатомовну фір- 
му і ті високі думки, що їх ця газета голосила, та сам собі ди- 
вувався, що так якось випала мені з голови ця цінна адреса. 
Бувши в Тернополі, я цілий час передплачував «Народ», і вже 
давно треба було повідомити адміністрацію, щоб більше не по- 
силали туди газети, бо я вже у Львові. 

257 



Не надумуючись ні хвилини, я вступив до малої, скром- 
ної кімнати. Застав там добродія середніх літ, лисого, в окуля- 
рах, худенького як тріска. Сидів у кріслі, ноги мав накриті ліж- 
ником, працював. Я представився йому, він — мені. То був Ми- 
хайло Павлик.^^^) Розказав я йому, чого я сюди прийшов. Коли ми 
полагодили справу з передплатою, я висловив готовість помогти 
йому чим-небудь у праці. 



Михайло Павлик 




Від тоді я приходив сюди кожного дня і помагав пола- 
годжувати всякі адміністраційні справи, відповідав під його 
диктат на листи і, головно, переписував статті Драгоманова, які 
були доволі нечиткі. При тому він уживав одної латинської бук- 
ви на означення нашого «й». 

При тому я пізнав ближче Павлика і набрав переконання, 
що це людина не «от міра сего». Не тільки до мене, але й до 
кожної людини він відносився все однаково сердешно. Можна 
сказати, ш,о інакше він не вмів ставитись до людей. Приходили 
до нього всякі люди: старші, студенти і таки звичайні люди з 
народної гуш,і. З усіма він поводився, як із рівними собі. 

І думав я собі: Який чудовий був би з нього педагог, ко- 
ли б його дати до гімназії вчити молодь! Мав скінчену філосо- 
фію і зробив з відзначенням іспит з математики й хемії — двох 

253 



найважчих предметів. На таких спеціялістів був тоді великий 
попит, бо їх було мало. Але можновладці воліли краще обходи- 
тися партачами, як дати Павликові змогу працювати з молоддю 
і для неї, І тому він жив у злиднях, терпів всякі недостатки, не 
завжди міг дозволити собі на ложку теплої страви. Горнятко 
молока або чаю і шматок хліба — це його звичайна страва. Хво- 
рів на ревматизм, якого набрався по тюрмах. Зимою не мав чим 
хати нагріти. А проте ділився тим, що мав, з біднішими від 
нього. 

«А де ви мешкаєте?» — питав мене Павлик при нашій 
першій зустрічі. 

«Мешкаю в гімназійного сторожа в сутеринах. І то прий- 
няли мене лише тимчасово, поки не знайду собі якогось постій- 
ного помешкання». 

«Так нема чого дивуватися, що вас болять очі, товаришу. 
— А де харчуєтесь?» — питав дальше. 

«В 'людовій кухні*». 

«Але ж бійтесь Бога! Ви молода людина, вам треба кра- 
ще відживлятися. Ви скоро заморите себе таким харчем. Піду 
до Костя Паньківського. Він — мій конспіративний друг і заві- 
дує бурсою св. Миколая. Попрошу його, аби прийняв вас туди». 

Другого дня він пішов зі мною до лікарні і просив спе- 
ціяліста від очей оглянути мене докладно і лікувати ретельно. 

До Паньківського ходив Павлик кілька разів, поки на- 
решті домігся того, що мене прийняли там на харчування. Меш- 
кати там покищо не дозволили, бо я ще був хворий на очі. Але 
й моє харчування в бурсі скоро скінчилося, коли настоятель 
кляси повідомив управу бурси, що я перестав бути учнем. 

Не було іншого виходу, як тільки глядіти собі якогось 
постійного зайняття. От хоч би дістатись кудись на село при- 
готовляти кому дітей до школи, я звернувся за порадою до сво- 
го доброго друга Павлика. 

Не прийшлося довго чекати. Коли я прийшов одного дня 
до Павлика, щоб, як звичайно, помогти йому в праці, то він 
сказав, що трапляється мені місце домашнього вчителя, яке 
можна зайняти хоч і зараз: Парох села Палагичі в Товмацькому 
повіті, Сірецький, потребує домашнього інструктора для дво- 
їх дітей — для хлопця, якого треба підготовити до гімназії, і 
для молодшої на два роки дівчинки, яка ходить до третьої кляси 
народної школи. 

259 



Не надумуючись довго, я вирішив поїхати до Палагич і 
написав таки зараз до о. Сірецького, що приїду після Богояв- 
лення. Тимчасом я вирішив поїхати на Різдвяні Свята додому. 

«А коли ви власне їдете додому?» — запитав мене Пав- 
лик. 

«Завтра вночі». 



Іван Франхо 



Хтось постукав до дверей, і до кімнати ввійшов Франко. 
Привітався з нами, як звичайно, і спитав, що нового принесла 
пошта. Я вклонився і хотів вийти. 

«Почекайте ще, товаришу», — сказав до мене Павлик, 
коли я хотів вийти, щоб не перешкоджати йому в розмові з 
Франком. «Маємо ще дещо поговорити». 

А до Франка сказав Павлик: «Остапчук їде завтра до сво- 
їх батьків на свята». 

Франко переглядав пошту і робив собі записки олівцем. 
Це був його звичай читати або писати й одночасно брати участь 
в розмові. Його питання і пояснення були тоді звичайно корот- 
кі, ляконічні. Свою роботу переривав лише тоді, як мав пояс- 
нити щось ширше або зробити якийсь висновок. 

Взагалі треба сказати, що Франко не розлучався з олів- 
цем. Дуже часто доводилось мені бачити його на вулиці або 
деінде, як він, склавши руки на спині, рівномірно ходив у заду- 

260 



мі. Раптом виймав олівця і переливав свої думки на папір. В 
таких хвилинах я ні сам не підходив до нього, ані других не 
допускав. 

Павлик продовжував: «Остапчук їде завтра в Збараж- 
чину між своїх і звідтам виїде прямо в Товмаччину, де приймає 
місце домашнього учителя у попа на селі». 

«А що буде з наукою? Чи думає пускатися на екстер- 
ніста?»") 

«Ні, він кидає взагалі школу на цей рік» — говорив Пав- 
лик. «Може через те, що почуває себе досить втомленим, бо 
хорував і натерпівся доволі всяких злиднів. Крім того, він при- 
знався, що в гімназії не почував себе ніколи вдоволеним. Усе 
тягне його щось на село, до господарства, до ріллі...» 

«А може приходить вам важко наука? Чи не повторяли 
ви котру клясу?» — питав Франко. 

«Ні», — говорив я. «Досі йшло все гаразд. Але мені од- 
наково, чи скінчу гімназію, чи ні. Сяк чи так я поверну на село, 
бо там хочу жити і працювати. Я не бачу жодної іншої праці, 
яка була б мені до вподоби. До того ж я маю враження, що в 
місті я швидко знидів би. Я бачу, що великий відсоток селян- 
ських синів, які пустилися на студії, гинуть передчасно. Злид- 
ні підчас науки, як ось у мене, приносять їм звичайно тубер- 
кульозу, яка передчасно заганяє їх у могилу. Не може також 
їх організм, що привик до напруження і фізичного руху на се- 
лі, привикнути до пасивности в місті. 

«Він рішуче має рацію, коли говорить про непевність 
життя всіх, що пускаються на студії, не маючи забезпечених 
засобів до життя», — сказав Павлик. «А сама його думка осісти 
на селі є добра. Таких людей тепер треба на селі. З нього може 
вийти згодом дуже добрий селянський діяч». 

«Добре, добре», — казав Франко. «Але вперед треба би 
знати, як поставляться до його рішення батьки». 

«Це» — казав я — «було би напевно проти їх волі, бо 
їх ідеалом було і є, аби я кінчав школи і став попом або яким- 
небудь панком. Але покищо шкода про це говорити. Я хочу ще 
пізнати трохи світа і тому рішив поїхати на село вчителювати. 
Думаю, що батьки не будуть протестувати, бо їх це нічого не 
буде коштувати. Навпаки, я сподіваюся, що моя праця інструк- 
тора принесе мені деяку готівку, яка вистачить мені на життя 
бодай на пів року, коли я повернусь до гімназії на другий рік». 

«Я бачу», — казав Франко, — «що у вас є свої пляни. 
Але можливо, що ви ще надумаєтесь і ті пляни зміните. Або да- 

261 



дуть вам якусь раду ваші батьки. Це вже покажеться скоро. Я 
тільки хотів би вам сказати декілька слів щодо вашого виїзду 
на лекцію на село. Не гнівайтеся, приятелю, за поради, які хо- 
чу дати вам на дорогу. Ви ш.е занадто молодий, замало маєте 
досвіду, тому й думаю, ш.о мої поради стануть вам у пригоді». 

І Франко дав мені ясний виклад про те, як повинен пово- 
дитись той, хто береться когось вчити і вести. 

«Вчи, але не муч. Це має бути провідною думкою для 
кожного, хто хоче чогось навчити другого. Поясни, покажи і, 
як того треба, докажи. Якш.о наука не йде легко дитині в голову, 
коли нудно ї"і вчитися серед чотирьох стін, то треба вивести її 
на світ. Ходіть собі удвох, як добрі приятелі, як рівні собі. І 
говоріть собі на волі. Дитина і не счується, скільки скористає, 
скільки навчиться, гуляючи з вами серед природи. 

«Супроти оточення будьте ввічливі та людяні. Старай- 
теся не наприкрятися і не будьте нікому тягарем. Шануйте 
старших — однаково, чи то ваші хлібодавці, чи їхня прислуга, 
чи сторонні люди — і з ласкою та любов'ю ставтеся до малих 
та тих, кого звичайно інші недоцінюють або й зневажають. А 
на те все нехай дивиться об'єкт вашого навчання, вашого експе- 
рименту — ваш учень. Бо це все — теж наука. 

«Пів року — це добрий шматок часу. Чуда докажете з 
дитиною, коли візьметеся сумлінно до неї і ш.иро попрацюєте 
над нею. І коли згодом ваші хлібодавці довідаються, ш.о вони 
мали в себе соціяліста, то той жах, ш.о раптом охопить їх ду- 
шу, Щ.Є швидше їх покине. Вони поміркують, ш.0 все ж чорт не 
такий страшний, як його малюють, і ш.о той соціяліст не вчи- 
нив нікому нічого злого, а навпаки, ш,о це справді людина». 

Я подякував Франкові за його цінні поради й поучення і 
при тім сказав, ш.о я дуже люблю педагогіку і що найрадше 
взявся б учителювати, коли б не та нестерпна залежність, в 
яку закуто у нас учительство. До того ж — мізерна платня. Ні- 
би навмисно зроблено це так, аби тим людям відібрати всяку 
охоту виконувати щиро високу культурну місію серед народу». 

«От тому то й треба», — сказав Павлик, — «щоб кож- 
ний, хто лише має сяку-таку змогу, ішов між народ, на село, 
будити зацікавлення до читальні, до освіти. Народ, розбудже- 
ний просвітою, побачить і зрозуміє, де є корінь народнього ли- 
ха, і дасться легше згуртувати на боротьбу за свої права. Чи 
ви читали мою розвідку «Про читальні?» 

«Читав», — кажу — «ми мали її в Тернополі. І, між ін- 
шим, на допиті розпитували нас, чи не читали ми тої книжки. 

262 



Ясна річ, що після таких допитів старався кожен, хто ще не чи- 
тав цеї книжки, дістати її хоч би зпід землі». 

«Дам вам один примірник, аби була вам під рукою. На 
селі придасться. А тепер ще одна справа. Ви їдете зараз до до- 
му. Чи далеко вам до села Добромірки? Чи ви чули про таке се- 
ло у вашому повіті?» 

«Знаю, знаю. Це недалеко від нас, найдалі 10-12 кіло- 
метрів від мого села». 

«Ви зробили б нам неабияку прислугу, коли б зійшлися з 
нашим другом Яндрухом Марцинюком. Він — селянин-коваль. 
Пише до нас чудові листи. Якщо б вам пощастило побачитися з 
ним, то привітайте його від нас і скажіть йому, нехай не забу- 
ває за нас і надалі. Нехай тільки пише нам дальше такі листи: 
про всякі пригоди, як люди живуть, чим журяться. Коли читати 
Марцинюкові листи, то відчувається якийсь особливий запах 
нашої рідної мови. Пише якось так ясно, що здається наче ба- 
чиш перед собою живісінький образ. Мимоволі пригадується ме- 
льодія найкрашдіх місць Шевченкової лірики, де поет попадає 
зовсім у тон народної пісні. Таких майстрів слова як Марцинюк 
можна нераз знайти на нашому селі. Як на нього, як кажуть, 
щось найде, то починає сипати жартами, як з рукава. А як зій- 
дуться два такі жартуни-скоморохи, і почнуть передражнятись, 
говорячи віршованою мовою, то прямо розкіш послухати. Свід- 
чить це з одного боку про незвичайне багатство української мо- 
ви, про ї"ї гнучкість та мелодійність, а з другого це є доказом, 
що серед сірої гущі нашого народу є багато талановитих, нераз 
геніяльних людей, які пропадають марно лише тому, що не ма- 
ють змоги вирватися з тьми свого теперішнього поневолення і 
пнятися до сонця, до висот небесних». 

Тут пригадав я собі, як то довелося мені перед кількома 
місяцями чути таку імпровізовану віршовану розмову на кордо- 
ні в Капустинцях, де мій приятель Янковський, матурант з тер- 
нопільської гімназії передражнявся з закордонними дівчатами. 
Янковський показався неабияким майстром — скоморохом, але 
й дівчата мали між собою якусь цокотуху, яка вміла ще краще 
обертати язиком і відбивалася здорово від усяких словесних на- 
падів «австрійця». Цю історію я розказав Франкові і Павликові. 

«Ви згадали про Янковського», — сказав Павлик. — «Був 
у нас у редакції Іван Янковський перед двома-трьома місяцями, 
їхав до Кракова на студії. Полагодив справу передплати і ві- 
дійшов. Чи це той самий?» 

«Так, так. Це був він, мій приятель. Ми мали їхати разом 
з Тернополя, але не могли зустрітись. В